Відкрити головне меню

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2015)

Список загиблих за січень 2015 рокуРедагувати

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

СіченьРедагувати

1791     Подфедько Любомир Сергійович
01987-07-2929 липня 1987, Демня (Миколаївський район) Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї ОАеМБр. За фахом — електрика, працював на будівництві. Мобілізований 15.08.2014, з 11.11.2014 брав участь в АТО поблизу Донецька. Залишились батьки та троє братів. 02015-01-011 січня 2015 Загинув під час атаки російських бойовиків на новий термінал Міжнародного аеропорту «Донецьк», яка розпочалась близько 23:00, — під ногами бійця розірвалась ворожа граната. Похований в с. Демня[1].
1792     Кабанець Микола Миколайович
01973-05-2323 травня 1973, Красна Слобідка Обухівський район Київська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Останні три місяці утримував бойові позиції на блокпості під Чорнухине Перевальського району Луганщини. 7 грудня 2014 року за станом здоров'я вимушений був повернутися із зони АТО. 02015-01-033 січня 2015 Переніс операцію на внутрішніх органах у Київському військовому шпиталі та був направлений в Ірпінський військовий шпиталь на реабілітацію. Вночі на 3 січня серце бійця зупинилося.[2]
1793     Корчовний Роман Михайлович
01970-01-1111 січня 1970, Київ (район Святошин). Молодший сержант, військовослужбовець 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 1991 р.н. і син 1996 р.н. 02015-01-055 січня 2015 Помер під час несення служби на бойовому посту з охорони військового містечка, не витримало серце. Похований на Берковецькому цвинтарі.[3]
1794     Бабічев Сергій Ігорович
01993-02-1515 лютого 1993, Сартана Іллічівський район (Маріуполь) Донецька область. Молодший сержант, водій 1-го відділення взводу спеціальних автомобілів роти МТЗ в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Відряджений для забезпечення ротації підрозділів батальйону оперативного призначення імені Кульчицького. Навесні 2011 року був призваний на військову службу, з квітня 2013 служив за контрактом. Залишилися мати, вітчим, сестра та наречена. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Сартані[4][5]
1795     Бурка Віктор Павлович
(Позивний «Дядя Вітя»)
01966-02-2323 лютого 1966, проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Був приватним підприємцем. До лав батальйону записався навесні одразу після Революції Гідності, в якій брав активну участь. Залишилась 18-річна донька. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][6]
1796     Герасимюк Тарас Павлович
(Позивний «Одиночка»)
01995-01-1010 січня 1995, 19 років, Городище-2 (Луцький район) Волинська область. Солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності. Залишилися батьки. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. 8 січня з Тарасом попрощались у Луцьку. Похований у с. Городище-2.[4][7]
1797     Зубчук Роман Валентинович
(Позивний «Маріман»)
01993-11-1313 листопада 1993, Демидівка Рівненська область. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25, був старшим громадським тренером загальної фізпідготовки, чемпіоном обласних змагань з легкої атлетики. Служив матросом у Військово-морських силах України в Севастополі у званні сержанта. З перших днів Революції Гідності був активним її учасником, записавшись до медичної служби Майдану.
Роман Зубчук в студії «Громадського ТБ», березень 2014.
02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Демидівці.[4][8]
1798     Каплуненко Ігор Валентинович
(Позивний «Старшина»)
01968-03-099 березня 1968, Біла Церква Київська область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активіст Білоцерківського Євромайдану, член Громадського формування «Щит». З початком АТО допомагав бійцям Нацгвардії як волонтер, згодом записався добровольцем. Залишилася дружина, двоє дітей та внучка. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Білій Церкві.[4][9]
1799     Лінивенко Юрій Володимирович
(Позивний «Пастор»)
01971-11-088 листопада 1971, Барвінкове Харківська область. Старший солдат резерву, кулеметником 1-го відділення 2-го взводу батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. У травні 2014 добровольцем пішов захищати Вітчизну та звільняти Слов'янськ, у якому пропрацював 13 років. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина та донька. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][10]
1800     Малюта Роман Володимирович
(Позивний «Джин»)
01969-02-1414 лютого 1969, Долинське (Бердянський район) Запорізька область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності та Самооборони Майдану. Роман був сиротою, рідних у селі в нього немає. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Долинському.[4][11]
1801     Матківський Володимир Анатолійович
(Позивний «Маланець»)
01973-03-3030 березня 1973, Сквира Київська область. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4]
1802     Рожанський Пантелеймон Петрович
(Позивний «Пантя»)
01993-08-099 серпня 1993, Літин Вінницька область. Старший солдат резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Вінницький технічний коледж. Навчався у Хмельницькому технологічному університеті. Активний учасник Революції Гідності, був на Майдані у загоні «Пекельна бочка». Хлопця не взяли до Нацгвардії, бо він був студентом, до закінчення навчання залишався один рік. Пантюша пішов з університету, щоб бути на фронті разом з товаришами. Залишились батьки та 10-річна сестра. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у селі Сосни Літинського району.[4][12]
1803     Скрут Ростислав Стефанович
(Позивний «Скрудж»)
01978-08-1414 серпня 1978, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, старший стрілець батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Для Ростислава це була перша поїздка на передову після підготовки на полігоні. Залишились дружина та двоє дітей. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13]
1804     Сокач Роман Михайлович
(Позивний «Мамай»)
01986-04-1010 квітня 1986, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Займався малим підприємництвом. Пустив до себе жити переселенців із окупованих Криму та Донбасу. В батальйоні воював півроку. Місяць тому під час відпустки одружився. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13]
1805     Щіпов Максим Юрійович
(Позивний «Макс»)
01988-01-3131 січня 1988, Бердичів Житомирська область. Проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, стояв на захисті барикад. З весни 2014 — на фронті. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобуса «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.[4][14]
Прим. Серед загиблих також був названий Васкуленко Ігор (не з батальйону Кульчицького) і йшлося про 13 загиблих[15], але його приналежність до Нацгвардії не підтверджено. За даними МВС загинули 12 нацгвардійців. 17 січня у київському шпиталі помер від травм ще один боєць Дідач Ігор (див. 17.01).
1806     Терещенко Володимир Григорович
 
01957-05-2323 травня 1957, Звенигородка Черкаська область. Мешкав у м. Одеса. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був активістом Одеської Самооборони. На фронт пішов добровольцем. 02015-01-066 січня 2015 Загинув у районі селища Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька, під час обстрілу великокаліберна куля пройшла крізь бронежилет військовослужбовця.[16]
1807     Вербицький Сергій Степанович 01977-09-2323 вересня 1977, Мукачеве Закарпатська область. Прапорщик, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися дружина та двоє синів. 02015-01-066 січня 2015 31 грудня о 15:00 з району Дебальцеве військового з множинними вогнепальними пораненнями голови було доставлено до Харківського шпиталю та одразу переведено в палату інтенсивної терапії. Кілька днів лікарі боролися за його життя, але 6 січня його серце зупинилось. Поховали Сергія 13 січня на Центральному кладовищі міста Мукачеве.[17]
1808     Бойко Петро Леонідович
01970-05-1717 травня 1970, Москалівка (Ярмолинецький район) Хмельницька область. Сержант, командир відділення розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Раніше служив у десантних військах, мав досвід бойових дій. Добровольцем пішов до військкомату 2 серпня 2014 року. 02015-01-066 січня 2015 Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине (Донецька область).[18]
За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 3 військовослужбовця. Один загинув від кулі снайпера поблизу Нікішине, ще один — від мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька, третій — біля селища Піски під час обстрілу зі стрілецької зброї.[19]
1809     Мельник Юрій Вікторович 01972-01-011 січня 1972, Коритня Черкаська область. Проживав у с. Вербка (Крижопільський район) Вінницька область. Старший сержант, водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював трактористом, шофером та оператором на елеваторі. Був мобілізований 19 червня 2014 року, служив у 51-й ОМБр. Після боїв під Іловайськом і виходу з «котла» проходив лікування у Львові. Повернувся на фронт у складі 128-ї ОГПБр. Залишилися старенький тато на Черкащині, дружина та донька на Вінничині. 02015-01-077 січня 2015 Помер в місті Артемівськ (Донецька область). Смерть бійця настала через хворобу.[20]
1810     Карпенко Олександр Борисович'
01962-06-2828 червня 1962, Зугрес Донецька область. Солдат, військовослужбовець гранатометного відділення механізованого взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). До червня 2014 року працював старшим майстром з ремонту обладнання в цеху Інтеренергосервіс ДТЕК Зуївська ТЕС (Зугрес-2) на Донеччині. До мобілізації працював заступником начальника з ремонту золонавантажувального цеху ДТЕК Бурштинська ТЕС (Бурштин, Івано-Франківська область). Призваний за мобілізацією 16 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дорослий син. 02015-01-077 січня 2015 Загинув під час мінометного обстрілу в районі селища Кримське (Донецька область).[21]
1811     Потієнко Анатолій Юрійович
01983-08-1313 серпня 1983, Придеснянське, Коропський район Чернігівська область. Проживав у с. Валки Прилуцький район. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). До мобілізації працював в особистому селянському господарстві. Мобілізований 31 березня 2014 року. Залишилися дружина, 4-річна донька, мати і сестра. 02015-01-077 січня 2015 Загинув на блок-посту біля с. Новогнатівка Донецької області від кулі снайпера.[22] За іншими даними був вбитий співслужбовцем під час виконання службових обов'язків.[23]
1812     Бас Павло Іванович
(Позивний «Фікс»)
01988-07-011 липня 1988, Тернопіль. Боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником руху ультрас тернопільського ФК «Нива». В зоні АТО перебував три місяці. Залишились молодші сестра і брати. 02015-01-077 січня 2015 Загинув від кульового поранення на блокпосту в районі села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. Похований на Микулинецькому кладовищі Тернополя.[24]
1813     Шьохолм Лео
(швед. Leo Sjöholm,
позивний «Вікінг»)
01983-07-2323 липня 1983, Швеція. Шведський доброволець, військовий інструктор Полку особливого призначення «Азов». Пройшов шлях воїна разом з «Азовом» від кінця літа, долучившись до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. 02015-01-088 січня 2015 Загинув у автокатастрофі під час виконання бойового завдання під Бердянськом, від отриманих травм помер на місці[25]. 19 січня 2015 року побратими провели бійця в останню путь[26].
1814     Базга Юрій Олександрович 01984-10-2626 жовтня 1984, Євтодія Балтський район Одеська область. Проживав у м. Київ. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. 02015-01-088 січня 2015 Був поранений на війні, помер у київському шпиталі від зараження крові. Похований у с. Євтодія.[27]
1815     Попик Сергій Іванович
 
01987-08-1818 серпня 1987, Христинівка Черкаська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант, командир танку 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилися батьки та сестра. 02015-01-088 січня 2015 Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині (за іншими даними у районі Березівки) під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп, Сергій помер від поранень.[28][29]
1816     Книш Леонід Олександрович
01985-11-099 листопада 1985, Білине Балтський район Одеська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу піхоти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Без батька залишились дворічна донька і чотирирічний син. 02015-01-088 січня 2015 Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп. Леонід отримав смертельне поранення, прикривши свого товариша.[28][30]
1817     Вовк Іван Михайлович
01979-03-2626 березня 1979, Мала П'ятигірка Андрушівський район Житомирська область. Сержант, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією. Разом із дружиною виховував двох усиновлених хлопчиків. 02015-01-099 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31]
1818     Яндюк Олег Васильович
01991-01-2828 січня 1991, Турчинка Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював токарем у ремонтному цеху Іршанського гірничо-збагачувального комбінату. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та сестра. 02015-01-099 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31][32]
1819     Сидор Олег Миколайович
(Позивний «Скіф»)
01977-03-1515 березня 1977, Коноплівці (колишня назва Кендерешів) Мукачівський район Закарпатська область. Командир штурмового загону «Яструб» 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Колишній військовий, строкову службу проходив у десантних військах як снайпер-розвідник, потім служив за контрактом. Був активним учасником Революції Гідності, у 8-й «афганській» сотні Самооборони Майдану очолював групу швидкого реагування. Згодом пішов добровольцем на фронт, був учасником практично всіх боїв «Айдару». Залишилась дружина та двоє дітей. Після смерті Олега, його дружина підписала контракт зі 128 ОГПБр і поїхала у Старобільськ на Луганщину[33]. 02015-01-099 січня 2015 Загинув близько 3:00 в районі міста Щастя під Луганськом, від вогнепального поранення.[34] 10 січня з воїном попрощались на Майдані незалежності у Києві. Похований у рідному селі на Мукачивщині.[35]
1820     Фурик Роман Степанович
01963-02-2020 лютого 1963, Коломия Івано-Франківська область. Підполковник міліції, старший інспектор БПСМОП «Миротворець», відряджений до 1-го БОП імені Кульчицького НГУ, заступник командира взводу. Заочно закінчив істфак ЧДУ. З 1985 служив в ОВС у Коломиї, з 1993 в УБОЗ. Тренер з карате-до, чорний пояс. 2006 вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого. Член мотоклубу «Карпати», суддя з мотоспорту. Активний учасник Революції Гідності. Доброволець, звільняв Слов'янськ. Залишилися дружина та двоє синів. 02015-01-099 січня 2015 Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Фурик прикривав вогнем відхід побратимів, куля снайпера перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. Похований у Коломиї[36].
1821     Лагно Роман Іванович
01977-07-1919 липня 1977, Волиця Сокальський район Львівська область. Мешкав у м. Сокаль. Старший солдат резерву, старший кулеметник 3-го відділення 2-го взводу 2-ї РОП 1-го БОП імені Кульчицького НГУ. Слюсар КВПіА Сокальського проммайданчика філії «Львівтрансгаз». Капітан волейбольної команди «Львівтрансгазу». Активний учасник Революції Гідності, десятник 10-ї Сокальської сотні. У квітні 2014 добровольцем пішов в НГУ. Залишився син. 02015-01-099 січня 2015 Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Лагно прикривав вогнем відхід побратимів, дістав вогнепальні поранення, що несумісні з життям. Похований в Сокалі[36].
1822     Соколенко Андрій Олексійович
(Позивний «Лівша»)
01972-08-055 серпня 1972, проживав у м. Київ. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 34-й БТО Кіровоградської області «Батьківщина»). Працював на Рівненській атомній станції, потім працював таксистом у Києві. Підтримував Євромайдан. На початку бойових дій пішов добровольцем у батальйон. Був гарним майстром, окрім своїх військових обов'язків займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й отримав свій позивний. Залишилися батько, сестра та дорослий син. 02015-01-099 січня 2015 Під час мінометного обстрілу блокпоста 8 серпня 2014 року в районі Дебальцеве, щоб врятувати життя побратимів, Андрій не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці, з якої коректувальник наводив вогонь російських бойовиків. Поряд з Андрієм розірвалася міна, він отримав чисельні осколкові поранення внутрішніх органів та голови, від яких почалося запалення. Помер у Київському військовому клінічному центрі після 12 операцій та 5-місячної госпіталізації.[37]
1823     Гриценко Роман Володимирович
01980-11-1919 листопада 1980, Переяслав-Хмельницький Київська область. Солдат, телефоніст відділення управління взводу управління 3-ї батареї гаубичного артилерійського дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. По закінченні школи здобув професію тракториста в міському профтехучилищі № 22. Протягом 2003—2004 років проходив військову службу у Дівичках. Працював у магазині «Нова лінія» міста Бориспіль. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишились мати, брат, дружина та двоє неповнолітніх дітей. 02015-01-099 січня 2015 Загинув від кулі снайпера в районі міста Щастя під Луганськом.[38]
1824     Лестуха Володимир Михайлович 01987-04-1111 квітня 1987, Бахмач Чернігівська область. Солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2006 року закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Строкову службу проходив десантником у 95-й оаембр. Повернувся із заробітків з Росії та добровольцем пішов до військкомату в серпні 2014 року. Після навчань у Львові був переведений в зону АТО під місто Щастя, 120 днів провів на передовій, після контузії повернувся додому. Залишилися мати і брат у с. Велика Загорівка. 02015-01-099 січня 2015 Трагічно загинув на Львівщині біля с. Підбірці Пустомитівського району на залізничній колії під колесами електрички «Львів-Золочів». Володимир йшов вздовж колії та не реагував на сигнал. Рідні пов'язують його смерть з тяжким психологічним станом після війни, він втратив сон, поїхав на Львівщину, перервавши зв'язок із сім'єю.[39]
1825     Бобровник Сергій Володимирович 47 років, Луганська область. Проживав в смт Баришівка Київська область. Молодший сержант, командир відділу інженерної техніки — інженер 1-го інженерного взводу 1-ї інженерно-технічної роти інженерно-технічного батальйону, в/ч пп В1719. За освітою — електрик. Служив в армії, працював у міліції, побував в Чорнобилі під час ліквідації наслідків аварії 1986 року. Переїхав на Київщину, де жив із сім'єю в с. Поділля (Баришівський район), працював автослюсарем. Останні шість років мешкав у Баришівці, мав власну справу з ремонту взуття. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина. 02015-01-1010 січня 2015 Загинув в смт Володарське, неподалік Маріуполя (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у с. Поділля.[40]
1826     Петрушенко Андрій Сергійович
01984-12-099 грудня 1984, Канів Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Закінчив Канівське ПТУ № 23, у 2003 році проходив службу в ЗСУ. Потім навчався у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту за спеціальністю «організація обслуговування ГТК». До мобілізації працював на ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, 7-річна дитина. 02015-01-1111 січня 2015 В ніч на 11 січня загинув від смертельних поранень під час мінометного обстрілу на блокпосту під м. Горлівка (Донецька область).[41] Прим. За даними РНБО, один військовий загинув у районі селища Озерянівка під Горлівкою.[42]
1827     Чомко Ярослав Степанович 01984-09-2020 вересня 1984, Івано-Франківськ. Резервіст окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, надавав медичну допомогу в медичному пункті Жовтневого палацу. Потім пішов добровольцем на фронт. Після ротації в січні 2015 року повернувся на фронт, служив у військовому шпиталі в центральній лікарні Артемівська. 02015-01-1212 січня 2015 Отримав несумісне із життям вогнепальне поранення в місті Артемівськ (Донецька область). Проводяться слідчі дії щодо встановлення обставин. Поховали Ярослава в селі Крихівці Івано-Франківського району.[43]
За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинув один військовослужбовець, ще 10 отримали поранення.[44]
1828     Страпчук Олександр Федорович 01978-09-066 вересня 1978, Нетішин Хмельницька область. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Із квітня 2014 року перебував на Сході у складі 51 ОМБр, потім воював у 128-й бригаді. Приїхав додому у відпустку на новорічні свята, 16 січня мав повертатись назад під Дебальцеве. 02015-01-1212 січня 2015 Під час перебування у відпустці в рідному Нетішині після кількох місяців служби у зоні АТО, військовий помер від серцевого нападу. Поховали воїна у місті Славута на Новому кладовищі.[45]
1829     Безрода Анатолій Миколайович
 
01967-04-011 квітня 1967, Лубни Полтавська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади. У 1989 році закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Служив у Радянській Армії. Після звільнення у запас працював учителем передпризовної підготовки в Михнівській середній загальноосвітній школі Лубенського району. В зоні АТО перебував із серпня 2014 року. 02015-01-1313 січня 2015 12 січня 2015 року, внаслідок мінометного обстрілу, біля села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), поблизу Донецького аеропорту, отримав поранення несумісне з життям. Помер наступного дня, у шпиталі.[46]
1830     Корзун Роман Анатолійович
01981-04-1212 квітня 1981, Київ (район Святошин). Солдат, стрілець-водій мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 22 березня 2014 року. Залишились батьки. 02015-01-1313 січня 2015 Загинув під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком.[47]
1831     Васюк Микола Олександрович 01987-05-1414 травня 1987, Ставиське Козелецький район Чернігівська область. Рядовий, снайпер 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Працював у місті Київ. Призваний до лав ЗСУ в березні 2014 року. Протягом червня-липня 2014 року у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади брав участь в обороні аеропорту Луганська. У ході боїв отримав дві важкі контузії. У серпні 2014 року отримав відпустку, але через різке погіршення стану здоров'я опинився у військовому шпиталі. Після проходження курсу лікування повернувся до зони АТО. Проходив службу у окремій роті снайперів біля міста Волноваха. 02015-01-1414 січня 2015 Під час проходження служби через різке загострення хвороби воїна було доставлено до Дніпропетровського військового шпиталю, потім до одного з медичних закладів Києва. Після тривалого лікування, 29 грудня 2014 року Микола повернувся додому. 5 січня через різке погіршення здоров'я знову потрапив до військового шпиталю. Помер 14 січня внаслідок тяжких контузій, отриманих під час оборони аеропорту міста Луганська влітку 2014 року. Похований у рідному селі.[48]
1832     Дорош Тарас Русланович
01987-10-3030 жовтня 1987, Малехів Жовківський район Львівська область. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області. Добровольцем пішов до батальйону у травні 2014 року. Залишилась дружина. 02015-01-1414 січня 2015 Загинув при виконанні бойового завдання в смт Станиця Луганська. Снайпер поцілив між пластинами бронежилета на грудях.[49]
1833     Гречко Дмитро Миколайович
01970-04-1212 квітня 1970, Полтава. Солдат, кулеметник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Залишилася старенька хвора матір та брат. 02015-01-1414 січня 2015 Отримав тяжкі осколкові поранення під час мінометного та гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу села Нікішине (Донецька область) в районі Дебальцеве, помер під час медичної евакуації. Похований у Полтаві.[50]
1834     Касьяненко Сергій Сергійович 01991-12-033 грудня 1991, Ушкалка Верхньорогачицький район Херсонська область. Старший матрос, радіотелефоніст 1-го окремого батальйону морської піхоти. 02015-01-1414 січня 2015 Загинув під час виконання бойового завдання в районі смт Талаківка, що у 19 км від міста Маріуполь (Донецька область). Похований в с. Ушкалка.[51]
1835     Касьянов Сергій Олексійович
01995-10-088 жовтня 1995, 19 років, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Із 2 жовтня 2013 року розпочав військову службу за контрактом у 93-й ОМБр, а потім у 74-му розвідбатальйоні. До зони АТО відправився добровільно в серпні 2014 року. Залишилась мати, хворий батько, сестра-близнючка та троє братів, один з яких служить у 93-й бригаді. 02015-01-1515 січня 2015 Загинув від тяжкого поранення в бою вранці під час масованої атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Похований у Нікополі.[52][53] За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 6 військових, ще 18 отримали поранення.[54] В боях за аеропорт Донецька загинули двоє захисників, 11 отримали поранення.[55]
1836     Ніколаєнко Микола Михайлович
(Позивний «Нік»)
01993-12-2121 грудня 1993, Суми. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. 02015-01-1515 січня 2015 Отримав осколкові поранення у селищі Піски (Ясинуватський район), поблизу Донецького аеропорту. Помер у лікарні Артемівська. Поховали бійця на Алеї почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.[56]
1837     Анатолій Київ. Військовослужбовець 1-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02015-01-1515 січня 2015 Приїхав на ротацію в Київ. Перед від'їздом у зону АТО вдома зупинилося серце.[57]
1838     Банчук Олег Петрович 01986-10-2424 жовтня 1986, смт. Яблунець Ємільчинський район Житомирська область. Військовослужбовець 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Після закінчення строкової служби в армії продовжив її за контрактом, брав участь в миротворчих операціях. Брав участь у звільненні Слов'янська, Краматорська, у боях за Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина і маленький син. 02015-01-1515 січня 2015 Загинув 15 січня, обставини загибелі не зазначено.[58]
1839     Олефіренко Юрій Борисович
 
01965-04-2727 квітня 1965, Бобринець Кіровоградська область. Капітан 1 рангу, командир 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Військову освіту отримав у Рязанському вищому командному училищі ПДВ СРСР. Двічі служив в Афганістані, у складі українського контингенту в литовській групі виконував обов'язки помічника командира та перекладача, досконало знав мову фарсі. Був справжньою легендою Кіровоградського спецпризначення. 2010 року вийшов на пенсію, проживав із сім'єю в Кропивницькому. З початком бойових дій поновився на службі як комбат 42-го батальйону тероборони, а у серпні 2014 був призначений командиром 73-го МЦСО. Залишилася дружина та дві доньки. 02015-01-1616 січня 2015 Під час розвідувальної операції підрозділ Юрія виявив та передав координати вогневих точок противника, завдяки чому українська артилерія зупинила обстріл російськими збройними формуваннями мирних мешканців Павлополя. Автомобіль групи Юрія потрапив під мінометний обстріл бойовиків у районі Гранітне — Миколаївка в 40 км від Маріуполя. Юрій отримав важкі поранення, прикривши собою трьох бійців. Помер по дорозі до лікарні. Поранення отримали ще 4 бійці. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького в секторі почесних поховань.[59]
1840     Тигнян Володимир Олександрович
01989-11-044 листопада 1989, Кропивницький. Старший солдат, механік-водій бронегрупи 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Неодружений, залишився брат-близнюк. 02015-01-1616 січня 2015 Загинув поблизу кургану «Гостра Могила», що неподалік селища Польове (Шахтарський район) Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу та з'їхала у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратись, а Володимира вони не змогли витягти, заклинило люк. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища у Кропивницькому.[60]
1841     Штанський Микола Миколайович
01959-05-011 травня 1959, 55 років, Любомль Волинська область. Старший сержант, командир гармати 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Працював на залізниці. Підтримував Євромайдан. Коли почалися бойові дії, добровольцем пішов захищати Вітчизну. 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район). ЗМІ повідомляють, що разом з Миколою загинули ще 3 військових.[61]
1842     Босий Олександр Любомирович
01976-05-1010 травня 1976, Львів, проживав у Київській області. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією, з вересня 2014 року перебував на Донеччині. Залишилися мати, брат та донька. 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район), снаряд влучив у бліндаж. Похований у с. Макалевичі на Житомирщині поряд із батьком.[62]
1843     Каракула Віталій Олександрович
01986-03-1212 березня 1986, Деражня Хмельницька область. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, в/ч А4150 (Старичі). 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район).[63]
1844     Слобоженко Сергій Володимирович
01981-06-2626 червня 1981, Київ (Подільський район). Солдат, номер обслуги 2-ї батареї гаубично-артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район). Похований 21 січня у Києві.[64]
1845     Костюк Віталій Володимирович 01976-08-044 серпня 1976, Косівка (Олександрійський район) Кіровоградська область. Кулеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Вивчився в СПТУ № 31 на механізатора. Після служби в армії займався будівництвом. Деякий час працював у олександрійської фірмі «Будмонтаж», а в основному їздив на заробітки. Призваний за мобілізацією 29 квітня 2014 року. З батальйоном ніс службу в Каховці, Мелітополі, потім у зоні АТО біля міста Щастя та Горлівки. Залишились мати, дружина та 12-річна донька. 02015-01-1616 січня 2015 8 січня під час несення служби в районі міста Горлівка (Донецька область) боєць від падіння отримав травму голови та з діагнозом «сильний забій» потрапив у харківський шпиталь, де в нього виявили інші хвороби. Через тиждень помер у шпиталі. Згідно з висновком, смерть настала 16 січня внаслідок гострого отруєння невідомою речовиною, що спричинило ураження печінки, нирок, стравоходу та легенів.[65]
1846     Суслопаров Олександр Олександрович
01978-11-2525 листопада 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, навідник механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Як багатодітний батько міг би не йти на фронт, але пішов добровольцем. Залишилася вагітна дружина та троє дітей (13, 12 і 8 років). У червні народилася четверта дитина. 02015-01-1616 січня 2015 О 14-й годині на блокпосту смт Станиця Луганська біля річки Сіверський Донець чоловік 65-70 років назвався місцевим мешканцем, подарував військовим 3-літрову банку меду, подякував їм за службу та пішов. Коли бійці відкривали банку, вибухнув закладений у неї вибуховий пристрій. В результаті диверсійного акту один військовий загинув, ще двоє отримали поранення.[66][67]
Прим. Терориста затримали через місяць під час спроби другого теракту, у березні 2016 року його засудили до 15 років позбавлення волі.[68]
1847     Дідач Ігор Йосипович
01974-11-2020 листопада 1974, Модричі Дрогобицький район Львівська область. Старший солдат резерву, стрілець-гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Працював у поліклініці. Був активним учасником Революції Гідності. У квітні 2014 року записався добровольцем до батальйону. Влітку під час відпустки Ігор у Трускавці затримав двох злодіїв, які пограбували жінку в маршрутці, та передав їх правоохоронцям. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.[69] 02015-01-1717 січня 2015 Близько 19:00 5 січня під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі поблизу міста Артемівськ (Донецька область) зіткнулись вантажівка та автобус «Богдан», внаслідок чого загинули 12 бійців батальйону. В цій аварії Ігор отримав важкі травми. 17 січня о 9-й ранку, не виходячи з коми, воїн помер у київському шпиталі. Похований на кладовищі рідного села.[4][70]
1848     Сігаєв Віктор Геннадійович
01984-05-099 травня 1984, Новояворівськ Яворівський район Львівська область. Прапорщик, військовослужбовець 3 батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув під час бойового зіткнення з противником поблизу смт Оленівка (Волноваський район) Донецької області. Вранці подзвонили російські бойовики і повідомили, що вони забрали тіло Віктора та його товариша в Донецьк, і щоб за ним приїхали родичі.[71]
1849     Карпенко Василь Васильович
 
01961-02-1010 лютого 1961, Олевськ Житомирська область. Проживав у м. Новоград-Волинський. Підполковник, заступник командира 10-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (раніше 10-й БТО «Полісся»). Довгий час був командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту у м. Новоград-Волинський. Після оголошення першої хвилі мобілізації навесні 2014 року долучився до формування 10-го батальйону тероборони і підготовки новобранців. Залишилася дружина та дві дорослі доньки. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою поблизу м. Докучаєвськ (Донецька область). Поховали Героя на міському кладовищі м. Новоград-Волинський, в секторі почесних поховань «Алея слави».[72]
1850     Трух Володимир Володимирович
01992-06-1414 червня 1992, Жабинці (Гусятинський район) Тернопільська область. Солдат, водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади. Грав у футбол, щорічно брав участь у вертепі. Призваний за мобілізацією 30 серпня 2014 року. 20 січня мав приїхати на ротацію, влітку планував одружитись. Залишилися батьки, старші брат з сестрою та наречена. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в Аеропорту Донецька. Машину бійців підірвали на під'їзді в аеропорт. Володимиру відірвало руку, напарник заніс його в новий термінал ще живого, але воїн помер від втрати крові.[73][74]
1851     Нагорняк Віталій Володимирович
01970-02-2222 лютого 1970, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир гранатометного відділення механізованої роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Залишилася дружина та діти. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Віталій вогнем з гранатомету стримував атаку противника, врятував своїх бойових товаришів ціною власного життя.[75]
1852     Сухіашвілі Тамаз Нодаревич
01979-01-2525 січня 1979, Хашурі Грузія. Грузинський доброволець, воював разом із 93-ю окремою механізованою бригадою. Лейтенант армії Грузії, служив у Горійському загоні спеціального призначення. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку й Афганістані, у війні в Південній Осетії 2004 року, боровся проти російської агресії 2008 року. Добровольцем долучився до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. Залишилась дружина та двоє маленьких синів. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув близько 18:00 у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецька під час виконання бойового завдання із відволікання сил противника з метою вивезення поранених з Донецького аеропорту[76] В операції брали участь військові 6 роти 2 батальйону 93 омбр та бійці ДУК Правий сектор.[77]. 21 січня 2015 року бійця провели в останню путь в Києві на Майдані Незалежності.
1853     Фурдик Дмитро Миколайович
01979-01-1111 січня 1979, останні 20 років проживав у Дніпропетровську. Солдат, командир відділення 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Дитинство провів у Вільнянську Запорізька область, куди сім'я Дмитра переїхала, коли йому було 2 роки. Навчався у Дніпропетровському інституті фізичної культури та спорту, який закінчив у 2002 році з відзнакою. Екс-гравець клубу «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Займався ресторанним бізнесом, був арт-директором одного із закладів Дніпропетровська, влаштовував масові заходи. 1 жовтня 2014 року призваний за мобілізацією. Залишилися мати, брат і дружина. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. У Дмитра поцілив ворожий снайпер, коли він витягав з-під обстрілу пораненого бійця. Похований на кладовищі с. Павлівське Вільнянського району.[78]
1854     Лисенко В'ячеслав Олексійович
01976-10-2626 жовтня 1976, Березівка (Гребінківський район) Полтавська область. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[79]
1855     Остапенко Владислав Станіславович
(Позивний «Остап»)
01963-10-1515 жовтня 1963, 51 рік, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 3-ї роти 1-го мехбатальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання Нікопольського управління експлуатації газового господарства. Роботі у Міськгазі віддав 14 років. 7 серпня 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися дружина та донька. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[80]
1856     Михайлов Геннадій Валерійович 01975-07-1212 липня 1975, Бехтери Голопристанський район Херсонська область. Солдат гранатометного відділення 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї. 02015-01-1818 січня 2015 Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) у зоні АТО. Похований в с. Бехтери.[81]
1857     Пресняков Максим Сергійович
(Позивний «Артист»)
 
01986-05-2222 травня 1986, Мошни Черкаська область. Капітан, командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Закінчив Одеську військову Академію. Останні 5 років жив і служив на Дніпропетровщині у с. Черкаське (Новомосковський район), де розташована військова частина. Виконував бойові завдання в зоні АТО з липня 2014 року. У 28-річного капітана було дві мрії — створити сім'ю і зняти фільм про бойову міць української армії. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Повертаючись після виконання завдання, розвідники на БМП потрапили у засідку в районі селища Піски (Ясинуватський район) та були обстріляні противником з РПГ. Капітан прикрив собою підлеглого, врятувавши йому життя. Після прощання у військовій частині в Черкаському героя поховають у рідному селі Мошни.[83]
1858     Данильченко Олександр Опанасович
01960-05-044 травня 1960, 54 роки, Донецьк. Проживав у с. Ільниця Іршавський район Закарпатська область. Сержант, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). На фронт пішов добровольцем 21 серпня 2014 року. Залишилась дружина, четверо дорослих дітей та п'ятеро внуків. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька від осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град».[84]
1859     Петров Сергій Юрійович
01988-02-066 лютого 1988, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У 2011 році закінчив Дніпропетровський національний університет а спеціальністю «Політологія», отримавши кваліфікацію політолога та вчителя соціально-гуманітарних дисциплін. Восени 2014 року добровольцем пішов захищати Вітчизну. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[85]
1860     Подорожний Сергій Володимирович
01980-11-066 листопада 1980, Тернівка Дніпропетровська область. Молодший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Сергій пройшов «іловайський котел», полон, був поранений. Залишилась сім'я, 11-річна донька. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув в ніч на 19 січня в селі Тоненьке поблизу Донецького аеропорту. Під час обстрілу в укриття потрапив снаряд з РСЗВ «Град».[86]
1861     Никоненко Сергій Григорович
(Позивний «Косічка» / «Сєдой»)
 
01962-12-2121 грудня 1962, Миргород Полтавська область. Солдат, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Ветеран-«афганець». Мав дві вищі освіти. З перших днів подій на сході брав активну участь в організації блок-постів на під'їздах до рідного міста. Одним із перших долучився до волонтерського руху допомоги армії. У червні добровольцем пішов у батальйон. Донька Сергія також займається волонтерством. 02015-01-1818 січня 2015 Загинув внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка (Луганська область). Після 3-ї години ночі кілька снарядів влучили в приміщення сільської школи, два корпуси зруйновані повністю, один частково. Сергій отримав важкі поранення і помер в лікарні міста Щастя.[87][88]
1862     Сурженко Сергій Іванович
01985-02-2525 лютого 1985, Новоархангельськ Кіровоградська область. Солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). 02015-01-1818 січня 2015[82] Отримав смертельні поранення поблизу села Спартак (Ясинуватський район) у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту.[89]
1863     Івах Дмитро Анатолійович
 
01989-10-011 жовтня 1989, Хмельницький. Старший лейтенант, командир роти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З весни 2014 року перебував у зоні АТО. Від 3 червня після поранення ротного Дмитро виконував обов'язки командира роти. Залишились батьки. 02015-01-1818 січня 2015[82] Під час бойових дій з утримання коридору до аеропорту Донецька бійці потрапили під обстріл з РСЗВ «Град». Дмитру осколок влучив у голову, він загинув на місці. Ще двоє бійців померли у санітарному автомобілі по дорозі, та 14 отримали поранення. Поховали Дмитра на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Раково.[90]
1864     Парубець Сергій Сергійович
01995-02-1010 лютого 1995, 19 років, Дрімайлівка Куликівський район Чернігівська область. Солдат, навідник 1 аеромобільно-десантної роти 1 аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З 2013 року проходив військову службу за контрактом. Залишилися мати і молодший брат. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у боях з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт поблизу села Спартак (Ясинуватський район) під час обстрілу з РСЗВ «Град».[91]
1865     Воробйов Андрій Олександрович
01994-01-066 січня 1994, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, кулеметник парашутно-десантної роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 02015-01-1818 січня 2015[82] Не уточнено. Імовірно, загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[92]
1866     Кушнір Юрій Іванович 01978-05-066 травня 1978, Каплівка Хотинський район Чернівецька область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після строкової служби рік служив в Африці у складі миротворчої місії в Сьєрра-Леоне. Працював телемайстром. Призваний за мобілізацією, з вересня ніс службу в зоні АТО. Залишилася дружина та 10-річна донька. 02015-01-1818 січня 2015[82] Отримав важке поранення у голову від вибуху міни в бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Юрію надали першу медичну допомогу, однак від отриманих поранень він помер дорогою до лікарні.[93]
1867     Ґудзик Дмитро Васильович 01989-10-1717 жовтня 1989, Ванів Сокальський район Львівська область. Водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Проводиться експертиза ДНК
02015-01-1919 січня 2015 В ніч на 20 січня виїхав забирати поранених з аеропорту Донецька. У Піски не повернувся.[94] 24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту.[95] Рідні Дмитра не впізнали тіло у Дніпропетровську, проводиться експертиза ДНК.[96]
1868     Смолярчук Василь Іванович
(Позивний «Чапаєв»)
01981-11-044 листопада 1981, Тристень Рожищенський район Волинська область. Солдат 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Виріс у багатодітній сім'ї. Мобілізований 19 серпня 2014 року, з листопада перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та 4-річна донька. 02015-01-1919 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів після підриву російськими бойовиками нового терміналу. 30 квітня з воїном попрощалися у райцентрі Рожище, 1 травня поховали у рідному селі Тристень.[97]
1869     Розналевич Юрій Анатолійович
01988-08-066 серпня 1988, Київ (район Святошин). Солдат, розвідник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив строкову службу. Вступив у Київський міжнародний університет на факультет журналістики. Влітку добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра. 02015-01-1919 січня 2015[98] 13 січня поблизу смт Станиця Луганська армійська вантажівка «Урал» підірвалася на радіокерованому фугасі. Юрій отримав важке поранення голови з пошкодженням стовбуру головного мозку, провів кілька днів у комі та помер не приходячи до тями. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва.[99]
1870     Панченко Олексій Анатолійович
01974-09-2323 вересня 1974, Черкаси. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, служив у сформованому в серпні 2014 року черкаському взводі. У 1994 році закінчив пожежно-технічне училище, де й продовжив проходження служби на посаді інспектора по роботі з особовим складом до 1997 року. До мобілізації був начальником відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Черкаській області. Призваний за мобілізацією 22 серпня 2014 року, з листопада 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та син. 02015-01-1919 січня 2015[98] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[100]
1871     Мусієнко Олег Петрович
01971-04-1919 квітня 1971, Київ. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-1919 січня 2015[98] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька.[101][102]
1872     Данюк Олександр Григорович
01982-02-2626 лютого 1982, Широке (Широківський район) Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник механізованої роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). 02015-01-1919 січня 2015 Загинув у смт Станиця Луганська.[103]
1873     Дмитренко Віталій Володимирович 29 років, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією. Без батька залишились двоє дітей. 02015-01-2020 січня 2015 Обставини не уточнено. Загинув у Донецькій області.[104]
1874     Іщенко Сергій Михайлович
01975-12-2222 грудня 1975, Роздільна Одеська область. Проживав у Дніпропетровську. Солдат, радіотелеграфіст-кулеметник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Закінчив профтехучилище в м. Роздільна, відслужив в армії. Потім переїхав до Дніпропетровська. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та дружина. 02015-01-2020 січня 2015[105] 6 січня зі своїм підрозділом виїхав на захист аеропорту Донецька. Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту, де до останнього вів бій та надавав допомогу пораненим побратимам. 14 липня воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[106]
1875     Олефір Олександр Павлович
(Позивний «Борода»)
01992-09-3030 вересня 1992, Острів (Рокитнянський район), Київська область. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У березні 2014 року пішов служити добровольцем. Двічі обороняв Донецький аеропорт. 02015-01-2020 січня 2015 Загинув в Донецькому аеропорту. 20 січня після другого вибуху у терміналі, зв'язок із військовим увірвався. 26 березня тіло військового було знайдене під завалами. 7 квітня бійця провели в останню путь мешканці рідного села та побратими[107].
1876     Купріянов Андрій Олександрович
(Позивний «Якут»)
01978-05-2020 травня 1978, Нова Збур'ївка Голопристанський район Херсонська область. Солдат, стрілець 3-ї роти 1-го мехбатальйону[108] 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією 24 серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув в новому терміналі Донецького аеропорту. В останнє Андрія бачили перед другим вибухом у терміналі в ніч з 20 на 21 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 грудня 2015 року воїна перепоховали у с. Нова Збур'ївка.[109]
1877     Кравченко Павло Станіславович
01984-12-2727 грудня 1984, Димитрове Олександрійський район Кіровоградська область. Солдат, розвідник-кулеметник 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Пішов до ЗСУ за контрактом після того, як мобілізували його молодшого брата. Залишилася мати, брат. 02015-01-2020 січня 2015[105] За повідомленням волонтерів, загинув в аеропорту Донецька під час виконання завдання з евакуації поранених, бійці потрапили під обстріл із «Градів» та артилерії. Вважався зниклим безвісти, тіло виявили під завалами волонтери і впізнали за татуюванням. Поховали Павла 2 квітня на міському кладовищі смт Димитрове.[110]
1878     Пєтухов Дмитро Юрійович
01992-09-1515 вересня 1992, Миколаїв. Старший солдат інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Займався боксом в спортивному комплексі «Зоря». 2012 року закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту. 2013 року пішов в армію, проходив строкову службу в Центрі «Десна», потім у Новограді-Волинському. Повернувшись до Миколаєва, вступив на військову службу до 79-ї аеромобільної бригади за контрактом. Залишились мати, маленький брат та наречена. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув в районі аеропорту Донецька поблизу села Водяне (Ясинуватський район). Бійця накрила бетонна стіна, що обвалилася під час обстрілу з РСЗВ «Град».[111][112]
1879     Кожурін Віктор Володимирович
01991-12-2121 грудня 1991, Болград Одеська область. Солдат, старший сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). З 2013 року служив за контрактом, проживав у Миколаєві. Був єдиним сином у батьків. 02015-01-2020 січня 2015[105] Група військовослужбовців поверталась після виконання завдання із розмінування проходу в аеропорту Донецька та потрапила під обстріл противника з РСЗВ «Град». Після прощання у Миколаєві, героя поховали у рідному Болграді.[111][113]
1880     Вітишин Іван Васильович
01976-09-1414 вересня 1976, Велика Лука (Тернопільський район) Тернопільська область. Старший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4, за фахом столяр-тесля. Після закінчення училища служив у Криму. На фронт пішов добровольцем в серпні 2014 року. Залишилася дружина та три доньки. 02015-01-2020 січня 2015[105] 19 січня був поранений в новому терміналі аеропорту Донецька, помер від поранень в ніч на 21 січня. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня. Іван помер з фотографіями дітей у долоні… Тіло загиблого воїна з аеропорту вивезли волонтери. 19 лютого Івана поховали на малій батьківщині.[114]
19 січня терористи під прикриттям димових шашок здійснили підрив у новому терміналі аеропорту Донецька. Внаслідок обвалу перекриттів на другому поверсі терміналу серед захисників аеропорту є травмовані і загиблі.[115]
1881     Мельник В'ячеслав Олександрович
(Позивний «Анчоус»)
01988-12-1111 грудня 1988, с. Сєвєрний Усть-Янський улус Якутія РРФСР. З 2-річного віку проживав у с. Білокриниця (Кременецький район) Тернопільська область. Солдат, навідник зенітно-артилерійського взводу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2014 року напередодні мобілізації загинула друга дружина В'ячеслава. Залишилися двоє маленьких дітей від першого шлюбу. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у боях за аеропорт Донецька.[116]
1882     Лізвінський Валерій Іванович
 
01966-04-2626 квітня 1966, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Майор[105], помічник командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Поховання 22 лютого на Алеї слави міського кладовища.[117]
1883     Самак Микола Миколайович
01992-03-1515 березня 1992, Баня-Березів Косівський район Івано-Франківська область. Солдат, стрілець зенітно-ракетного взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання. У зоні АТО перебував з жовтня 2014 року. Залишилася сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] Зник безвісти 19 січня, під час оборони аеропорту Донецька. Група, у складі якої був Микола, виїхала на МТ-ЛБ до нового терміналу. В умовах недостатньої видимості машина потрапила під обстріл та згоріла до тла. Упізнаний за результатами експертиз ДНК серед похованих під Дніпро невідомих героїв. Похований 10 липня 2016 року в с. Баня-Березів.[118]
1884     Дацюк Юрій Анатолійович
 
01987-01-2727 січня 1987, Глинськ (Здолбунівський район) Рівненська область. Солдат, навідник 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у боях за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня з аеропорту. Після підриву терористами нового терміналу аеропорту вважався зниклим безвісти, на початку лютого була інформація, що Юрій поранений і перебуває у полоні. Тіло воїна упізнано за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з Донецька 18 лютого.[119]
1885     Савчук Петро Васильович
01991-11-1919 листопада 1991, Червоноград Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у ВПУ № 11. У зоні АТО перебував із серпня 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою під час оборони аеропорту Донецька. 16 квітня воїна поховали на Бендюзькому кладовищі.[120]
24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту. Рідні Петра не впізнали тіло у Дніпропетровську, ідентифікація проводилася за експертизою ДНК.[95][96]
1886     Полицяк Петро Петрович
(Позивний «Чорний»)
01992-07-055 липня 1992, Борбин Млинівський район Рівненська область. Солдат 1-го відділення 1-го взводу 7-ї рота 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у місті Дубно, звідки і був мобілізований до Збройних Сил України. Мав наречену, з якою хотів одружитись. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Зв'язок із Петром 20 січня після підриву терористами нового терміналу. Тіло воїна було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з-під завалів аеропорту у морг Дніпропетровська.[121]
1887     Зінич Ігор Вікторович
(Позивний «Псих»)
 
01989-09-088 вересня 1989, Рокитне, Київська область. Молодший сержант, медбрат 80-ї окремої аеромобільної бригади. У 2009 році закінчив фельдшерське відділення Білоцерківського медичного коледжу. Працював фельдшером в Рокитнянській центральній районній лікарні. На фронт пішов добровольцем. Врятував десятки життів в Донецькому аеропорту. Залишилися батьки. За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові Указом Президента України № 582/2015 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[122][123] 02015-01-2020 січня 2015[105] В останні дні перед підривом терористами нового терміналу аеропорту Донецька Ігор рятував життя поранених в умовах, коли їх неможливо було вивезти з аеропорту, під постійними обстрілами. Сам був поранений. Загинув під завалами в новому терміналі.[124]. 19 лютого на малій батьківщині бійця провели в останню путь.
1888     Опанасенко Валентин Леонідович
(Позивний «Партизан»)
 
01986-10-011 жовтня 1986, Немішаєве Бородянський район Київська область. Солдат 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Без батька залишився маленький син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька. В останнє товариші бачили Петра 20 січня в аеропорту. Ідентифікований серед загиблих. 9 квітня з воїном попрощалися на Бороднянщині. Похований в смт Немішаєве.[125]
1889     Скляров Дмитро Сергійович
 
01983-07-2727 липня 1983, Волгоград РРФСР. Проживав у с. Уладівка Літинський район Вінницька область. Молодший сержант 3 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. У дитячому віці переїхав із сім'єю на Вінничину, де пішов до школи в с. Журавне (Літинський район). Закінчив Ладижинський технікум механізації, здобувши спеціальність механіка-техніка. Після проходження строкової служби у Львівській 80-й десантній бригаді у 2004 році брав участь в миротворчій місії в Іраку. В серпні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну. Залишилися батьки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька в результаті артилерійського обстрілу. 7 квітня Дмитра упізнали серед загиблих в Дніпропетровському морзі. 8 квітня з воїном попрощалися в Уладівці. Похований у сусідньому селі Журавному.[126]
1890     Козак Володимир Миколайович
 
01968-04-1212 квітня 1968, Мала Антонівка Білоцерківський район Київська область. Старший солдат 3 взводу 9-ї роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив у прикордонних військах, працював столяром на меблевій фабриці та водієм у дорожньому управлінні. З початком російської окупації Криму пішов до військкомату добровольцем, але призвали його 28 серпня. Із листопада перебував у зоні АТО, з 14 січня 2015 року — в Донецькому аеропорту. Залишилися дружина та дві дорослі доньки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Був двічі поранений в руку, та коли поранених вивозили, залишився в аеропорту. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК, поховали воїна 17 квітня у рідному селі Мала Антонівка.[127]
1891     Боднарюк Олександр Васильович
(Позивний «Бандит»)
01979-09-1414 вересня 1979, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 9-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Олександр відвозив до аеропорту підкріплення, а звідти забирав поранених. Останній раз виходив на зв'язок 20 січня, о 10:20. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих.[128]
1892     Грошев Олександр Іванович
01984-11-2727 листопада 1984, Головне Любомльський район Волинська область. Мешкав у селі Масловець. Солдат 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 22 червня воїна провели в останню путь в рідному селищі.[129]
1893     Демчук Вадим Володимирович
01975-09-2727 вересня 1975, Нововолинськ Волинська область. Сержант, командир 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишились батьки. Батько Вадима колишній військовий, капітан. 02015-01-2020 січня 2015[105] З 14 січня перебував у новому терміналі аеропорту Донецька. Зник безвісти під час боїв за аеропорт, з 20 січня не виходив на зв'язок. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року з воїном попрощалися у Нововолинську.[130]
1894     Грицан Андрій Володимирович
(«Каптьор»)
01991-09-066 вересня 1991, Великі Дідушичі Стрийський район Львівська область. Солдат 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Працював на заводі «Леоні». Мобілізований у кінці серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] 19 січня дзвонив з Донецького аеропорту, був поранений. Загинув під час оборони аеропорту 20 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року воїна поховали у рідному селі.[131]
1895     Бузенко Володимир Петрович
(Позивний «Італієць»)
01988-07-2828 липня 1988, Великий Кучурів Сторожинецький район Чернівецька область. Солдат 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Він закінчив ПТУ, був механіком. Був депутатом сільської ради. призваний за мобілізацією, після підготовки на Яворівському полігоні у листопаді 2014 року поїхав до зони АТО, під Донецьк. Залишилися мати, дві сестри і молодший брат. Батько помер через місяць після смерті сина, не витримало серце. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Тіло знайдене в Дніпропетровську серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів. Ідентифікований за експертизою ДНК. 1 грудня 2015 року Володимира поховали у с. Великий Кучурів.[132]
1896     Байненков Борис Михайлович
(Позивний «Бойок»)
 
01963-04-1010 квітня 1963, 51 рік, Семенівка (Обухівський район) Київська область. Капітан, командир взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Пішов захищати Батьківщину 15 серпня 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув в аеропорту Донецька. В останнє виходив на зв'язок 20 січня об 11:30, в розмові повідомив про перший обвал перекриття, та бійців під завалами. 1 квітня упізнаний в Дніпропетровську серед вивезених з аеропорту загиблих. Поховання 2 квітня на Германівському кладовищі.[133]
1897     Ковальов Юрій Анатолійович 01992 1992, Криничне (Маневицький район) Волинська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня.[134][135]
1898     Бондар Олександр Володимирович 01968 1968, Львів. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.[134]
1899     Степанишин Валерій Віталійович 01972 1972, Львів. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.[134]
1900     Кравчук Олександр Михайлович Аршичин Млинівський район Рівненська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.[134]
1901     Атаманчук Олександр Олександрович
01990-06-2222 червня 1990, Миропіль Романівський район Житомирська область. Старший солдат 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З перших днів був в АТО. Восени 2014 року отримав поранення, після лікування повернувся на службу. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[136][137]
1902     Марковський Володимир Геннадійович
 
01988-06-1111 червня 1988, Улашанівка (Славутський район) Хмельницька область. Капітан, командир 1 роти 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Захищати Батьківщину поїхав ще у березні. Був єдиним сином у сім'ї, залишилася мати. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Під час висування на допомогу захисникам аеропорту двоє розвідників підірвались на фугасі, ротний разом зі своїми бійцями витягнув їх до машини і в цей час поряд розірвався снаряд. Весь удар прийшовся на Володимира і ще одного бійця, якого він прикрив собою, врятувавши йому життя.[138][137]
1903     Ремішевський Віталій Валентинович 01974-07-1717 липня 1974, Голосків (Кам'янець-Подільський район) Хмельницька область. Солдат, водій 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Пройшов війни в Іраку та Лівані. Добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину. Залишилась дружина та троє дітей. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Як повідомили у Хмельницькому облвійськкоматі, поблизу села Піски (Ясинуватський район) його тактична група потрапила під обстріли бойовиків.[139]
Згідно з повідомленнями учасників оборони аеропорту Віталій загинув, і визнаний загиблим. Тіло не знайдене (не ідентифіковане).[140]
1904     Миронюк Андрій Миколайович
(Позивний «Сет»)
01975-07-1212 липня 1975, Умань Черкаська область. Останні 13 років проживав у м. Маріуполь Донецька область. Солдат, командир 3-го взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Хорунжий УНСО. Брав участь у війні в Ічкерії в загоні УНСО та у Грузії. Свої спогади про ті події видав власною книжкою: Миронюк А. «kavkaz.ua. Скіф». — К.: «Зелений пес», 2004. — 288 с.[недоступне посилання з червень 2019] На фронт пішов добровольцем, воював близько місяця.
Олег Буланчук (вчитель Андрія): «Моя думка взагалі така. Якби він пережив ці бої, то, можливо, був би у нас новий Хемінгуей скоріше всього».
02015-01-2020 січня 2015[105] Група Миронюка мала прикривати розрахунок зенітників, які виїхали на МТ-ЛБ в напрямку аеропорту, щоб надати вогневу підтримку оборонцям нового терміналу. Через туман виїхали за 800 м у стороні від місця призначення, потрапили під обстріл. Біля розбитого ангару зав'язався стрілецький бій. У перші ж хвилини бою Андрія смертельно поранило кулею снайпера у верхню частину тулуба, за кілька хвилин він помер. 27 січня героя поховали на Старокримському кладовищі під Маріуполем.[141][142]
1905     Євдокименко Іван Миколайович
(Позивний «Ляшко»)
01992-07-2323 липня 1992, Шостка Сумська область. Солдат, кулеметник, навідник 1 відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Хіміко-технологічний коледж у Шостці. Пішов на фронт добровольцем до батальйону УНСО, який потім увійшов до складу новоствореної 81-ї бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. В бою Іван відстрілювався до останнього, з групи загинуло 3 бійців, двоє вижили. Перебував у списку зниклих, у квітні за експертизою ДНК ідентифікований в Дніпропетровську серед загиблих. 15 травня воїна поховали на центральному кладовищі Шостки.[141][143]
1906     Доценко Анатолій Ігорович
(Позивний «Кент»)
01982-01-1111 січня 1982, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у м. Київ. Солдат розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут». Працював на Київському заводі «Авіант» ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова». Призваний за мобілізацією у Києві в листопаді 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. Загинув у бою. Перебував у списку зниклих, ідентифікований серед загиблих. Похований 24 березня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[141][144]
1907     Яцина Євген Вікторович
(Позивний «Беня»)
01989-01-2525 січня 1989, Київ (район Печерськ). Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався в Київському національному лінгвістичному університеті, на економічному факультеті. В університеті грав у КВК. Залишилися батьки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Тіло довгий час не було знайдене. Євгена упізнали рідні серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Похований в м. Києві на Берковецькому кладовищі, діл. № 86.[101][145][146]
1908     Григор'єв Василь Леонідович
01983-11-066 листопада 1983, Нижнє Деражнянський район Хмельницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. До військкомату пішов добровольцем 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина, три маленькі доньки, брат. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Був упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Майже через місяць волонтерам вдалося вивезти тіла загиблих 9 оборонців аеропорту. Поховали Василя 20 лютого в рідному селі.[101][147]
1909     Гаврилюк Андрій Петрович
01980-02-033 лютого 1980, Узин Білоцерківський район Київська область. Старший сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний до лав ЗСУ 23 серпня 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики.[101][148]
1910     Марченко Олексій Володимирович
(Позивний «Сєдой»)
01975-08-1515 серпня 1975, Київ. Сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК в серпні 2015 року. Похований на Лук'янівському кладовищі Києва[149].
1911     Черниш Олег Сергійович
01984-09-2424 вересня 1984, Житомир. Молодший сержант, снайпер-розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Житомирський торговельно-економічний коледж. До мобілізації працював поваром у Василькові, в ресторані «Ранчо Болівар». Залишились батьки, брат, дружина та 5-річний син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Поховали Олега на кладовищі у Зарічанах.[150]
1912     Питель Олександр Володимирович
(Позивний «Молот»)
01983-03-3030 березня 1983, Хмелище Бердичівський район Житомирська область. Солдат, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 2013 року одружився. Призваний на військову службу у серпні 2014 року. Залишилися вагітна дружина, мати та дві сестри. 3 травня у Олександра народився син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька, коли з іншими бійцями їхав на допомогу в аеропорт. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у селі Хмелище.[151][152]
1913     Кондратюк Олександр Іванович
(Позивний «Чорний Вовк»)
 
01982-07-044 липня 1982, Ярославка (Шполянський район) Черкаська область. Старший лейтенант медичної служби, начальник медичної служби 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У 2010 році закінчив Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова, де здобув фах лікаря-педіатра. Працював дитячим лікарем у м.Шпола, значну увагу приділяв санітарно-освітній роботі, пропаганді здорового способу життя, профілактиці захворювань. Призваний до ЗСУ 21 липня 2014 року. Залишились старенька мати та маленька донька. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених.[153]
1914     Чупилка Анатолій Михайлович
01974-09-2727 вересня 1974, Канів Черкаська область. Молодший сержант, заступник командира взводу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався у Київському політехнічному інституті, проходив військову службу в 95-й десантній бригаді. З перших днів Революції Гідності перебував у будівлі Київраді. Член ВО «Свобода», нагороджений найвищою партійною нагородою — золотим значком. З початку російської агресії перебував на фронті як доброволець, згодом перевівся до 90-го десантного батальйону. У липні 2014 року був обраний депутатом Черкаської обласної ради, але на засіданні сесії так жодного разу і не потрапив, оскільки весь час перебував на фронті. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених.[154]
1915     Франишин Дмитро Юрійович
(Позивний «Злостний гном»)
01982-11-088 листопада 1982, Стадниця (Вінницький район) Вінницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Дмитра та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. Поховання у рідній Стадниці.[155][156]
1916     Шевчук Леонід Володимирович
01985-04-1313 квітня 1985, Вінниця. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Леонід виріс без матері, його та сестру виховував батько. На фронт пішов добровольцем. На квітень у Дмитра було заплановане весілля. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Леоніда та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.[155][157]
1917     Зулінський Сергій Миколайович
01987-04-077 квітня 1987, Вінниця. Молодший сержант, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилася мати, дружина та 9-місячна донька. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. В умовах щільного туману та відсутності зв'язку, який «глушили» російські збройні формування, десантники на двох БТР потрапили у засідку. Тіло Сергія та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.[155][157][158]
1918     Загуба Володимир Миколайович
(Позивний «Лєший»)
01976-06-1515 червня 1976, Новоселиця (Чигиринський район) Черкаська область. Старшина 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. У березні упізнаний серед загиблих, вивезених з аеропорту, 1 квітня тіло воїна зустрічали на Чигиринщині.[159]
1919     Марченко Іван Миколайович
(Позивний «Мім»)
01984-11-1616 листопада 1984, Світильня Броварський район Київська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати, сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька, в останнє Івана бачили 20 січня після обвалу перекриттів у новому терміналі внаслідок підриву російськими бойовиками, він був поранений. У квітні тіло воїна було передане з Донецька до Дніпропетровська. 25 квітня Івана поховали на сільському цвинтарі с. Світильня.[160]
1920     Зубков Іван Іванович
(Позивний «Краб»)
 
01973-11-011 листопада 1973, Деражня Хмельницька область. Старший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки по роботі з особовим складом 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був гарним зброярем, ремонтував та налаштовував зброю у батальйоні. Активний учасник Революції Гідності. Наприкінці літа 2014 року вирушив захищати Україну. Залишилися батьки, дружина та дві неповнолітні доньки.
Герой України (посмертно)[161].
02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. 19 січня був поранений, але залишився в новому терміналі зі своїми бійцями, в останнє виходив на зв'язок 20 січня, був під завалами після обвалу перекриттів внаслідок підриву російськими бойовиками. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 30 квітня воїна поховали у Деражні.[162]
1921     Осаулко Юрій Леонідович
01981-02-1717 лютого 1981, Самгородок (Козятинський район) Вінницька область. Старшина роти вогневої підтримки 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У мирному житті працював електриком. Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, не вагаючись, отримав повістку і відбув до війська. Залишилися батьки, дружина і дві доньки — 7 і 4 років. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Майже 4 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 21 травня 2015 року воїна поховали у с. Самгородок.[163]
1922     Присяжнюк Руслан Анатолійович
(«Шаман»)
01988-06-088 червня 1988, Буцні (Летичівський район) Хмельницька область. Мешкав у с. Пашківка (Макарівський район) Київська область. Солдат, навідник (кулеметник) 90 ОДШБ «Житомир» 81 ОДШБр. Закінчив Хмельницький професійний будівельний ліцей. Строкова служба — десантні війська. Працював будівельником у Києві. Мобілізований 23.08.2014. Залишились дружина і син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під завалами у новому терміналі ДАП (Донецьк) внаслідок підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху і руйнування споруди терміналу. Ідентифікований за особливими прикметами. 26.02.2015 похований в с. Пашківка[164].
1923     Буйлук Анатолій Андрійович
01981-09-2727 вересня 1981, с. Кацмазів Жмеринський район Вінницька область. Сержант, навідник БМП 3-ї роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дві сестри та брат. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Майже 3 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. На початку квітня рідні упізнали Анатолія у морзі Дніпропетровська. 9 квітня 2015 року воїна поховали у рідному селі.[165]
1924     Гасюк Віталій Аркадійович
(Позивний «Юрист»)
01983-12-066 грудня 1983, Баранівка Житомирська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Тривалий час вважався зниклим безвісти, була інформація, що БТР повністю згорів на злітній смузі аеропорту. У кінці червня 2015 року тіло воїна ідентифікували за даними ДНК-експертизи.[166]
1925     Алексейчук Владислав Володимирович
01977-07-1818 липня 1977, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Молодший сержант, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проекту «Підвал Шекспіра». Мобілізований 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 27 жовтня 2015 року воїна перепоховали в Умані на кладовищі «Софіївська Слобідка».[167]
1926     Коношенко Руслан Сергійович
(Позивний «Поет»)
01983-02-2323 лютого 1983, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Старший солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилися мати, дружина, двоє синів 9 і 5 років, та однорічна донька. 02015-01-2020 січня 2015[105] Після підриву терористами нового терміналу аеропорту Донецька Руслан востаннє виходив на зв'язок 20 січня. Був взятий в полон і розстріляний російськими збройними формуваннями. 16 квітня воїна поховали на Алеї Слави рідного міста.[168]
1927     Борисевич Василь Васильович
01969-01-044 січня 1969, Діброва Збаразький район Тернопільська область. Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецький район. Сержант, заступник командира взводу 15 роти 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилися дружина та двоє дорослих синів. 02015-01-2020 січня 2015 Загинув від кулі снайпера на блокпосту № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область). Довгий час вважався зниклим безвісти, упізнаний серед загиблих. 23 квітня із захисником попрощалися у Збаражі та Ланівцях, поховання 24 квітня у Малій Снігурівці на Лановеччині.[169]
1928     Збишко Володимир Іванович
 
01977-11-033 листопада 1977, Рава-Руська Жовківський район Львівська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишились батьки та дружина. 02015-01-2121 січня 2015 Після атаки російських збройних формувань 20 січня на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область) бійці повернулись на блокпост за пораненими. Володимир загинув під час евакуації поранених товаришів.[170]
За повідомленням УМВС у Луганський області, 21 січня під час обстрілу блокпосту ЗСУ поблизу села Кримське (Новоайдарський район) загинув військовослужбовець ЗСУ 1977 р.н.[171]
1929     Білик Ігор Вікторович
01979-02-1414 лютого 1979, Старокостянтинів Хмельницька область. Солдат, мінометник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив профтехучилище за спеціальністю електрозварник. 14 років пропрацював на КП «Тепловик» слюсарем-ремонтником з обслуговування теплових мереж. Мобілізований влітку 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат. 02015-01-2121 січня 2015[172] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[173]
1930     Брановицький Ігор Євгенович

 
01976-04-2525 квітня 1976, Київ (район Печерськ). Солдат, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО. Залишилася мати.
Герой України (посмертно).
02015-01-2121 січня 2015[172] Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу і повернувся назад, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на Дону Павловим («Моторола»). У березні 2015 ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька. Поховання відбулось 3 квітня на міському Берковецькому цвинтарі (ділянка 86, ряд 11, місце 3)[174].
1931     Гончарук Юрій 01989 1989, Житомирська область. Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-1919 січня 2015 — 02015-01-2222 січня 2015 Брав участь в обороні донецького аеропорту. Обставини смерті не зазначено. Інформація поширена у соцмережах.[175]
1932     Терещук Ігор Петрович
01980-03-099 березня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старшина, головний сержант гаубично-артилерійської батареї 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2004 році закінчив Криворізький коксохімічний технікум Національної металургійної академії України. У 1999—2000 роках проходив службу в армії. Працював водієм у Дзержинському райвідділі міліції та у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. Залишилися дружина, 17-річна донька та 10-річний син. 02015-01-2121 січня 2015[172] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[176] 21 січня в Дніпропетровську СМЕ доставлені тіла 4 українських героїв з району донецького аеропорту волонтером Аллою «Чонгар». За її повідомленням, тіло Ігора забране з с. Спартак (Ясинуватський район).[177]
1933     Шевченко Ілля Геннадійович
01994-08-1717 серпня 1994, Дніпропетровськ. Солдат, механік 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Хотів стати професійним військовим. Від самого початку, коли почалися бойові дії на сході, пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки та сестра. 02015-01-2121 січня 2015[172] Під час бойових дій в районі аеропорту Донецька Ілля разом із сімома десантниками потрапив під мінометний обстріл російських збройних формувань. Від тяжкого осколкового поранення у потилицю помер у лікарні міста Красногорівка. Похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[178]
    Військовослужбовці. 02015-01-1717 січня 2015 02015-01-2121 січня 2015 Загинули в районі аеропорту Донецька та новому терміналі аеропорту під завалами. Станом на 2 лютого вважаються зниклими безвісти на території донецького аеропорту 28 українських військовослужбовців.[179] З кінця лютого в аеропорту проводяться роботи із пошуку та вивезення тіл загиблих героїв. За повідомленнями у ЗМІ знайдено понад 30.[180] 17 березня у завалах в аеропорту знайдено тіло капітана ЗСУ.[181] 27 березня з моргу Донецька українській стороні були передані тіла 22 українських воїнів, які загинули в аеропорту.[182]
1934     Яцків Петро Миколайович
01966-01-044 січня 1966, Літиня Дрогобицький район Львівська область. Старший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). 02015-01-2121 січня 2015[172] Загинув у бою поблизу с. Піски (Ясинуватський район) в районі Донецького аеропорту.[183]
За повідомленням радника заступника міністра оборони Василя Будика, 20 січня під час контратаки в районі аеропорту Донецька була пошкоджена БМП, група бійців закріпилася в обороні та вела бій, поки не закінчилися боєприпаси. Щоб не опинитись в оточенні, вночі група з боями прорвалась до селища Опитне (Ясинуватський район), один боєць загинув.[184]
1935     Федчук Сергій Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02015-01-2121 січня 2015 Помер від отриманих поранень у живіт і в голову.[185]
1936     Молодика Андрій Миколайович
01978-02-022 лютого 1978, Велика Медведівка (Шепетівський район) Хмельницька область. Молодший сержант, старший навідник 3 протитанкової артилерійської батареї окремого протитанкового дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. До мобілізації працював трактористом. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишилось двоє дітей. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 02015-01-2121 січня 2015 Бійці відбили танкову атаку противника в районі міста Горлівка (Донецька область), за допомогою гармати зупинили наступ п'яти ворожих танків, чим врятували життя десятків товаришів. Після того як ворог відступив, по позиціях українських воїнів було відкрито мінометний вогонь, у Андрія за спиною розірвалася міна.[186] На похоронах співслужбовець Андрія також розповів, що разом з ним загинув лейтенант.
1937     Пойда Артем Володимирович
01994-04-1414 квітня 1994, Нова Прага Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, вогнеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). У жовтні 2013 року демобілізувався після проходження строкової служби у морській піхоті. У квітні 2014 добровольцем прийшов у військкомат за мобілізацією. Залишились мати та старший брат. 02015-01-2121 січня 2015 Загинув під час відбиття масованої атаки російських збройних формувань на блокпост батальйону на західних околицях міста Горлівка (Донецька область). Російські бойовики вели тривалий вогонь з мінометів і самохідних артилерійських установок. Артем помітив мікроавтобус з 12 бойовиками і вогнеметом його знешкодив, чим зберіг життя багатьом своїм побратимам, але сам загинув від розриву снаряду.[187]
1938     Побережець Роман Борисович
01992-01-2323 січня 1992, Шамраєве Ульяновський район Кіровоградська область. Старший солдат, стрілець-регулювальник 2-го відділення комендантського взводу 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Призваний за мобілізацією 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина та маленька донька. 02015-01-2121 січня 2015 Загинув у місті Костянтинівка (Донецька область).[188]

За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[189]

1939     Деревянченко Олександр Костянтинович 01983-10-099 жовтня 1983, Миколаїв. Військовослужбовець 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював у ПАТ «Миколаївобленерго» електромонтером з експлуатації лічильників Центральної служби обліку. Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув у місті Костянтинівка (Донецька область).[190]

За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[189]

1940     Атоян Альберт Юрійович 01984-10-2121 жовтня 1984, Тбілісі. Проживав у м. Миколаїв. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював на Миколаївському суднобудівному заводі. На фронт пішов добровольцем. Служив у 208-й Херсонській зенітно-ракетній бригаді. Залишились дружина та 2-річна донька. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув поблизу місті Костянтинівка (Донецька область). Похований в с. Новокрасне (Арбузинський район) Миколаївської області.[191]
За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[189]
1941     Закревський Костянтин Романович
(Позивний «Монгол»)
01980-12-2727 грудня 1980, Терсянка Новомиколаївський район Запорізька область. Молодший сержант 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). На фронт пішов добровольцем 2 квітня 2014 року, з 4 червня служив у 42-му БТО «Рух Опору». Залишилась мати. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув в районі міста Дебальцеве, відбиваючи атаку диверсійно-розвідувальної групи противника, яка діяла під прикриттям артилерії. В результаті артобстрілу в бою загинули три бійця бригади.[192]
1942     Ільїн Андрій Миколайович
 
01983-08-2828 серпня 1983, Світловодськ Кіровоградська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Останнім часом працював в одній з телекомунікаційних компаній Кременчука. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року через військкомат на Кіровоградщині. Залишились батьки у Світловодську. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув на блокпосту в районі м. Горлівка (Донецька область). Під час масованого артилерійського обстрілу блокпосту російськими збройними формуваннями під ногами Андрія розірвався снаряд. Тіло оборонця блокпосту довго не могли вивезти з території, що контролюється російськими бойовиками. 11 лютого воїна поховали на Ревівському кладовищі Світловодська.[193]
1943     Петренко Василь Васильович
 
01975-10-066 жовтня 1975, Коростень Житомирська область. Майор, заступник командира з фізичної підготовки особового складу 160-ї Варшавсько-Одеської зенітно-ракетної бригади Повітряних сил ЗСУ. Виріс в багатодітній родині. Кадровий офіцер, на фронт пішов добровольцем. Залишились дружина та дві доньки. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув на опорному пункті біля Донецького аеропорту від кулі снайпера.[195]
1944     Попович Денис Григорович
(позивний «Денді»)
01979-06-2828 червня 1979, Морозівка (Баришівський район) Київська область. Солдат, гранатометник Зведеного загону Повітряних Сил ЗСУ, військовослужбовець 40-ї бригади тактичної авіації Повітряного командування «Центр», в/ч А1789 (Васильків). Призваний за мобілізацією в серпні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів 4 і 7 років. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька від ворожої кулі. Похований у рідному селі.[196]
1945     Гарбуз Олександр Валентинович
01987-08-1010 серпня 1987, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). На військкомату пішов добровольцем ще у березні 2014 року, спочатку служив у ракетно-зенітному полку у Білій Церкві, та перевівся до 25-ї бригади, щоб потрапити на передову. Залишилися двоє маленьких синів та дворічна донька. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[197]
27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.[198]
1946     Черніков Олександр Юрійович
01984-11-011 листопада 1984, Дніпропетровськ. Військовослужбовець 9-ї роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2007 році закінчив факультет систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету, отримавши кваліфікацію спеціаліста з міжнародної інформації, перекладача. Працював відеооператором на дніпропетровському «9 каналі», з колегами робив програму розслідувань «Губернські Хроніки». У 2008 році, коли Олександру було 23 роки, добровольцем прийшов у військкомат та відправився служити у десантні війська, в 25-ту бригаду. У березні 2014 його призвали у перших лавах. Залишилась молода дружина та двомісячна донька, яка народилася вже після того, як Олександр пішов на фронт, він бачив її лише кілька разів під час коротких відпусток. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу села Спартак (Ясинуватський район) неподалік аеропорту Донецька. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.[198][199]
1947     Жадан Олексій Валентинович
01983-10-011 жовтня 1983, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, снайпер 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював у ДТЕК Шахтоуправління імені Героїв космосу підземним електрослюсарем. Призваний за мобілізацією 25 березня 2014 року. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[198][200]
1948     Чумаченко Олександр Миколайович
01979-11-1515 листопада 1979, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир бойової машини — командир відділення 9-й парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював машиністом бурової установки виробничої дільниці кар'єру № 3 рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Одружений. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[198][201]
1949     Щербина Артем Григорович
01981-06-044 червня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення зв'язку 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Криворізькому авіаційному коледжі на радіоелектроніка. Закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки, отримав диплом спеціаліста з апаратури радіозв'язку. Працював у Державному воєнізованому гірничо-рятувальному загоні державної служби надзвичайних ситуацій України распіраторником. Залишилася дружина та троє маленьких дітей. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[198][202]
1950     Пагуліч Євген Геннадійович
(Позивний «Крамар»)
01995-03-099 березня 1995, 19 років, Староварварівка Олександрівський район (Донецька область). Проживав у Краматорську. Солдат, кулеметник 8 роти 3 батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Закінчив Краматорське вище професійне училище, де навчався за професією «Модельник дерев'яних моделей». Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. Залишилися батьки та сестра. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Жителі мирного села на Донеччині на колінах зустрічали свого 19-річного героя-захисника.[198][203]
1951     Стародуб Андрій Вікторович
01984-02-1111 лютого 1984, Марганець Дніпропетровська область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював на шахті № 8 Марганецького ГЗК. Добровольцем пішов до військкомату одним з перших. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[198][204]
1952     Кулиненко Олег Сергійович
01996-02-055 лютого 1996, 18 років, Зоряне (Межівський район) Дніпропетровська область. Солдат 8-й роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Межівському аграрному ліцеї-інтернаті. Чемпіон України з паверліфтингу серед юнаків 2013 року, срібний призер Чемпіонату України 2014 року, кандидат у майстри спорту. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[198][205]
1953     Кучер Микола Миколайович
01991-03-099 березня 1991, Будо-Рижани Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, старший механік-водій 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Здобув освіту газоелектрозварювальника. У 2009 році проходив військову службу в 30-й бригаді. У серпні 2014 року мобілізований до навчального центру № 184 у с. Старичі на Львівщині, а через місяць був переведений до Дніпропетровської в/ч А1126. 02015-01-2222 січня 2015[194] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[198][206]
1954