Зінич Ігор Вікторович

Зінич Ігор Вікторович;
	Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	6 вересня 1989; Рокитне
Смерть	20 січня 2015 (25 років); Донецьк
Громадянство	Україна
Псевдо	Псих
Військова служба
Роки служби	2014–2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	80 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки

І́гор Ві́кторович Зі́нич (6 вересня 1989(19890906) — 20 січня 2015) — молодший сержант медичної служби Збройних Сил України, Герой України. Один із «кіборгів».

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зінич.

Життєпис ред.

Закінчив Рокитнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, Білоцерківський медичний коледж 2009 року. Після строкової служби повернувся працювати в Рокитнянську районну лікарню.

Доброволець, медичний брат госпітального відділення, 3-й батальйон, 80 окрема аеромобільна бригада.

Від 17 грудня 2014-го — на території Донецького аеропорту. Протягом останніх днів боїв перед підривом проросійськими силами нового терміналу Донецького аеропорту, Зінич рятував життя поранених за таких умов, коли бійців неможливо було вивезти під обстрілами, був і сам поранений.

Російсько-колабораціоністичні сили не давали відвозити ні мертвих, ні поранених. Старшому солдату Ігорю Римару від пострілу з РПГ відірвало руку та вирвало нижню щелепу; «Псих» вставив йому трубку та з помічниками дві доби боровся за нього — на морозі, у кіптяві, під час бою. Домовилися з росіянами про тимчасове перемир'я — аби пораненого в лікарню довезти. У госпіталі Ігор Римар помер через 10 днів — військовика ввели в кому та не змогли вивести.

20 січня 2015-го Ігор Зінич загинув під завалами в новому терміналі.

Пошуками Ігоря займався брат, сестра та друзі, 16 лютого 2015-го вдалося вивезти його тіло. Похований в Рокитному 19 лютого 2015-го.

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 582/2015 від 14 жовтня 2015 року, «за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові», присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)^[1]^[2].
Указом № 1 від 4 червня 2015 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)^[3]^[4].
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
25 березня 2015 року у селищі міського типу Рокитне на фасаді будівлі центральної районної лікарні (вулиця Вокзальна, 86), де працював Ігор Зінич, йому було відкрито меморіальну дошку.
22 травня 2015 року в ЗОШ № 3 Рокитного відкрито меморіальну дошку випускнику Ігорю Зіничу.
18 червня 2015 року у місті Біла Церква на будівлі Білоцерківського базового медичного коледжу (Сквирське шосе, 240), де навчався Ігор Зінич, йому встановлено меморіальну дошку^[5].
В місті Рокитне вулиця Радянська перейменована на вулицю Ігоря Зінича.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня^[6]^[7].

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 582/2015 «Про присвоєння І.Зіничу звання Герой України»
↑ Президент присвоїв звання Герой України медику ДАПу Ігорю Зіничу (посмертно), танкістам Василю Божку та «кіборгу» Євгену Межевікіну [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2015
↑ [21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 25 жовтня 2015. 21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.)]
↑ Ігор Зінич. uaheroes.com. Архів оригіналу за 19 січня 2022.
↑ Меморіальну дошку загиблому бійцеві 80-ї аеромобільної бригади Ігорю Зіничу відкрили у Білій Церкві. 5 канал. Архів оригіналу за 27 січня 2021.
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела ред.

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 155 14 жовтня 2015	Наступник:
Міхнюк Олег Іванович		Божок Василь Миколайович

[1] Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 582/2015 «Про присвоєння І.Зіничу звання Герой України»

[2] Президент присвоїв звання Герой України медику ДАПу Ігорю Зіничу (посмертно), танкістам Василю Божку та «кіборгу» Євгену Межевікіну [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2015

[3] [21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 25 жовтня 2015. 21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.)]

[4] Ігор Зінич. uaheroes.com. Архів оригіналу за 19 січня 2022.

[5] Меморіальну дошку загиблому бійцеві 80-ї аеромобільної бригади Ігорю Зіничу відкрили у Білій Церкві. 5 канал. Архів оригіналу за 27 січня 2021.

[6] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.

[7] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]