Відкрити головне меню

Велю́нь — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Велюнській сільській раді.[2] Населення становить 635 осіб (2011).[1]

село Велюнь
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Велюнська сільська рада
Код КОАТУУ 5621880701
Облікова картка с Велюнь 
Основні дані
Засноване 1763[2]
Перша згадка 1537[джерело?]
Населення 635 (01.01.2011)[1]
Площа 0,84 км²[2]
Густота населення 840,48[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34134[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°39′07″ пн. ш. 26°39′37″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
143[джерело?] м
Водойми річка Горинь,[2] Случ
Найближча залізнична станція Біла[джерело?]
Місцева влада
Адреса ради 34134, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Велюнь, вул. Садова, 8, тел. 4-31-49[2]
Карта
Велюнь. Карта розташування: Україна
Велюнь
Велюнь
Велюнь. Карта розташування: Рівненська область
Велюнь
Велюнь
Мапа

Велюнь у Вікісховищі?

Розташоване на березі річки Горинь. На північ від села знаходиться лісовий заказник загальнодержавного значення Висоцький заказник. Постраждало від аварії на ЧАЕС, входить у т. зв. третю зону радіаційного ураження.[джерело?]

НазваРедагувати

Польською мовою згадується як Wieluń,[3] російською — як Велюнь.[4]

ГеографіяРедагувати

Площа села — 0,84 км².[2] Поблизу села — річка Горинь.[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «задовільна».[5]

КліматРедагувати

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 613 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[6]

Клімат Велюні
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,3 11,8 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,3 7,8 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,6 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 29 29 42 57 89 82 64 57 45 41 42 613
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

ІсторіяРедагувати

Велюнь на мапах
 
Велюнь[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
 
Велюнь[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Перша згадка про село датована 1537 роком. Князь Юрій Іванович Гольшанський у своєму заповіті залишив на користь своєї дружини, Марії Андріївни Сангушко, замок Вишгород (Висоцьк), двір Велєнь, двір Струга, села Лютиничі (Лютинськ) та інші. Текст у заповіті звучить так: «двор мой Вєлєнь с пашнею дворною і з людьмі, і со всім статком, а дворец мой которий єсмі купіл у Щоки Яцковича на ймя Стругу, также с пашнямі дворними і з людьмі, і со всім статком, а к тим двором сёла мої на ймя Лютиничі, з боярскими імєня, коториє держал от мене Івашко Корнач а Васко Булгакович». Дослідник Литовської метрики Юзеф Вольф датує сам заповіт 1528—1529 роками. Пізніше заповіт підтвердив польський король Сигізмунд I Старий 2 і 5 травня 1537 р. Своїм розпорядженням король наказував синам Юрія Івановича Гольшанського від Уляни Іванівни Боровської, Івану та Володимиру, передати Вишгород та двір Велюнь (у документі короля — Weleń) законній спадкоємиці — мачусі Марії.[джерело?]

За іншими даними село вперше згадується 1763 року.[2]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[7][8]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[9] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[10] У 1935 році село Велюнь разом з хуторами Козаки, Загробля та лісничівкою Велюнь належало до громади Велюнь гміни Висоцьк Поліського воєводства.[11]

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[12]

У 1947 році село Велюнь підпорядковувалося Велюнській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[13]

У 1970—1980-х роках Г. Охріменком було знайдено археологічні пам'ятки — селище ХІ-ХІІ ст. (на піщаних пагорбах у заплаві між річками Горинь і Случ) та селище ХІ ст., розташоване за 2 км на північ від села в урочищі «Осувлі», на піщаних пагорбах у заплаві річки Горинь.[джерело?]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[14] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][16] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 5,88 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 5,46 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,1 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 220 мбер, з якої: зовнішнього — 76 мбер, загальна від радіонуклідів — 144 мбер (з них Cs — 142 мбер, Sr — 1 мбер).[17]

13 жовтня 1993 року Рівненська обласна Рада народних депутатів ухвалила рішення про утворення Велюнської сільської ради з центром у селі Велюнь і підпорядкування їй села Загребля, що до цього перебувало у складі Миляцької сільської ради (постанова опублікована 16 грудня 1993 року).[18]

НаселенняРедагувати

Рік Населення Зміна
1897[19] 718
1906[4] 771 +7.4%
1921[3] 1116 +44.7%
1989[20] 902 −19.2%
1993[17] 754 −16.4%
2001[21] 689 −8.6%
2011[1] 635 −7.8%
2017[22] 641 +0.9%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 635 осіб.[1] Густота населення — 840,48 особи/км².[2]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 718 осіб, з них: 336 чоловіків та 382 жінки; 696 православних.[19] Станом на 1906 рік у селі було 89 дворів та мешкала 771 особа.[4]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 177 будинків та 1116 мешканців, з них: 555 чоловіків та 561 жінка; 1086 православних, 22 юдеї та 8 римо-католиків; 1085 українців (русинів), 22 євреїв та 9 поляків.[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 902 особи, з яких 430 чоловіків та 472 жінки.[20] На кінець 1993 року в селі мешкали 754 жителі, з них 172 — дітей.[17]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 689 осіб.[21]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[23]

Мова Відсоток
українська 99,29 %
російська 0,42 %
білоруська 0,28 %

Вікова і статева структураРедагувати

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[24]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 73 68 141
18-39 103 85 188
40-59 78 49 127
60+ 65 114 179
Разом 319 316 635

Соціально-економічні показникиРедагувати

Працездатність (станом на 2011 рік)[25]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 635
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
186 28 139 21 325 49 97 14 129 19 226 34
Зайнятість (станом на 2011 рік)[26]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 635
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
5 3 11 7 16 10 27 17 9 6 36 23
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[27]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
614 204 290 - 3 45 37 4 7 11 39 6 - 1

ПолітикаРедагувати

Органи владиРедагувати

Місцеві органи влади представлені Велюнською сільською радою.[2]

ВибориРедагувати

Село входить до виборчого округу № 155.[28] У селі розташована виборча дільниця № 560260.[28] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 490 осіб.[1]

КультураРедагувати

У селі працює Велюнський сільський клуб на 183 місць.[29] Діє Велюнська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 22 305 книг та яка має 6 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 513 осіб.[30]

РелігіяРедагувати

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада УПЦ (Свято-Покровської) УПЦ (МП) 25 вересня 1991 20 Церква [31]
     — православні.

У першій половині XIX століття у селі, яке тоді входило до Ровенського повіту, діяла греко-католицька церква Покрови Богородиці, до парафії якої належали села Біла та Лютинськ,[32] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття ця церква діяла як православна та називалася церквою Покрови Пресвятої Богородиці.[33]

ОсвітаРедагувати

У селі діє Велюнська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[34] У 2011 році в ній навчалося 110 учнів (із 200 розрахованих) та викладало 21 учитель.[34]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Велюнський дошкільний навчальний заклад „Колосочок“», у якому станом на 2011 рік навчалося 20 дітей і працювало 3 учителі та вихователі.[35]

Історія школиРедагувати

У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Історія сільської школи бере свій початок з кінця XIX ст. З переказів старожилів встановлено, що до 1905 року у Велюні існувала земська школа. Шкільного приміщення не було і тому батьки учнів орендували кімнати в сільських будинках. Навчання проводив один учитель, якого утримувала сільська громада.

В 1905 р., одночасно з церквою будувалася в селі нова школа. Школа називалася церковно-приходською. Такою вона проіснувала до 1925 р.

Після входження Західної України до складу Польщі школа перейшла на утримання держави. Навчання здійснювалося польською мовою, вивчався Закон Божий. Вчителями в школі були поляки Шафарик, Флярковський (директор школи), Ядвіга Ягодинська. В 30-х роках XIX ст. в шкільному приміщенні (корпус де навчаються зараз учні 1-4 кл.) не могли розміститися всі учні, тому орендували кімнати в хаті Ромаш Уляни Савівни.

У вересні 1939 р. радянські війська, виконуючи умови пакту Молотова-Ріббентропа, окупували Західну Україну. В країні почалося встановлення радянської влади. В селі в цей час була відкрита початкова школа. Шафарик та Флярковський виїхали до Польщі. В селі залишилася Ядвіга Ягодинська. В 1940 р. В село приїхав вчителювати Роберт Сатановський. Під час Німецько-радянської війни Р.Сатановський і Я.Ягодинська виїхали до Польщі. Ягодинська стала відомою письменницею, а Сатановський — диригентом Варшавського симфонічного оркестру. Довгий час вони вели листування з Ромаш Уляною Савівною.

У березні 1944 р. Висоцький район було звільнено від німецьких окупантів. В селі Велюнь відкривається початкова чотирирічна школа. Навчання проходило в колишній польській школі. В 1945-46 н.р. у Велюнській початковій школі навчалося 97 учнів. Завідуючим був Гринюк Федір Миколайович. Навчали учнів три вчителі: Середа Галина Авраамівна, Ромаш Фіма Павлівна, Євтушенко Оксана Гнатівна.

Після закінчення війни почалося будівництво другого корпусу школи, який було відкрито в 1951 р. Приміщення мало 4 класи.

  • В 1947-49 роках школу очолювала Євтушенко Оксана Гнатівна. В 1948 році в район прибуло поповнення педагогічних кадрів. Вчителювати у Велюнь приїхали Петро Васильович Поліщук і Мотря Кузьмівна Бучака.
  • В 1949—1950 н.р. школа називалася прогресивною. Був відкритий 5-й клас. Школа з початкової перетворилася в семирічку. Директором школи в цей час була Коваленко Ірина Сезонтівна.
  • В 1951—1952 н.р. відбувся перший випуск 7 класу. Семирічна школа у Велюні існувала до 1961 р.
  • У 1952 р. директором школи був Лобода
  • У 1953-54 н.р. директором школи працював Горегляд Василь Іванович.
  • У 1954-55 н.р. директором школи був Фурманюк Степан Петрович.
  • У 1955-56 н.р. школу очолював Сіренко Іван Петрович.
  • З 1956 по 1962 н. р. школою керував Мирончик Володимир Тимофійович.
  • В 1961 році відкривається 8 клас.
  • З 1962 по 1965 навчальні роки директором школи був Якубенко Федір Пилипович.
  • З 1965 по 1986 р. школу очолював Євкодімов Іван Олексійович. В 1972 році школа стала середньою. В ці роки на кошти колгоспу «Світанок» було побудовано третій корпус школи. В 1976 році відбувся перший випуск 10 класу.
  • З 1986 по 1989 директором школи був Турович А. І.
  • 1989—2004 роки — директором Велюнської загальноосвітньої школи була Бовгиря М. Я.
  • У 2004 році директором школи стала колишня випускниця Охмак Світлана Омелянівна.

За час існування школу закінчило 1360 учнів, здобуло середню освіту 620 учнів. 20 учнів нагороджено золотими і срібними медалями. Перший учень-медаліст — Пасько Віктор Адамович. В школі функціонує музей народного артиста України, художнього керівника і головного диригента Черкаського державного заслуженого українського народного хору Євгена Івановича Кухарця, випускника школи.

ІнфраструктураРедагувати

У селі наявний сквер площею 900 м².[36] Наявне відділення поштового зв'язку.[37]

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. рос. Велюнь, 46 дворів.
  2. нім. Weljun, 46 дворів.
  3. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[15]

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Велюнь // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 65.  (пол.)
  4. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 191. (рос.)
  5. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  6. а б в г д е ж Veliun climate: Average Temperature, weather by month, Veliun weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  7. ІАУ, 1980, с. 55
  8. Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  9. ІАУ, 1980, с. 57
  10. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. (пол.)
  11. Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
  12. Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  13. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 439.
  14. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  17. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  18. ВВРУ, 1993, № 46, стор. 1078
  19. а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 18
  20. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  21. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  22. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  23. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  25. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  26. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  28. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  29. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  30. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  31. Паспорт Дубровицького району, 2011
  32. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65.
  33. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 424.
  34. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51
  35. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53
  36. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64
  37. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71

КнигиРедагувати

Офіційні дані та нормативно-правові актиРедагувати

МапиРедагувати

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати