Очаків

місто в Україні, адміністративний центр Очаківської міської громади Миколаївського району Миколаївської області

Оча́ків (давніше Ачі-Кале, крим. Qara Kermen) — місто в Україні, адміністративний центр Очаківської міської громади Миколаївського району Миколаївської області. Населення складає 14 360 мешканців (2016).

Очаків
Герб Очакова Прапор Очакова
Очаківська районна рада та районна адміністрація
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Громада Очаківська міська громада
Код КАТОТТГ: UA48060250010045389
Засноване 1492 (532 роки)
Статус міста з 1938 року
Населення 14 360 (01.01.2017)[1]
Площа 12,49 км²
Поштові індекси 57500
Телефонний код +380-5154
Координати 46°37′07″ пн. ш. 31°32′21″ сх. д.H G O
Водойма Дніпровсько-Бузький лиман, Чорне море
Назва мешканців оча́ківець, оча́ківка, оча́ківці
День міста 10 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Миколаїв
До станції 69 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 59 км
До Києва
 - автошляхами 539 км
Міська влада
Адреса 57500, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Очаків, вул. Соборна, 7-А
Вебсторінка Очаківська міськрада
Міський голова Бичков Сергій Миколайович

Очаків у Вікісховищі

Карта
Очаків. Карта розташування: Україна
Очаків
Очаків
Очаків. Карта розташування: Миколаївська область
Очаків
Очаків
Мапа

Географія ред.

Місто Очаків розташоване на північному березі Дніпровсько-Бузького лиману, за 59 км на південний захід від Миколаєва (автошляхом Т 1513) та за 35 км від автошляху міжнародного значення М14E58 Одеса — Мелітополь — Новоазовськ (за 67 км на схід від Одеси). Загальна площа міста — 1249 га.

Етимологія ред.

Назва міста походить від турецької назви міста Ачі-Кале тур. Özi (Фортеця Озі) (джерела перекладають її як «фортеця біля моря» або «фортеця на проході»)[2]. В українській транскрипції воно з часом одержало звучання приблизно як «Ачаков чи «Очаків», звідси й походить сучасна назва міста[3].

Природні умови ред.

З квітня по жовтень 150—160 сонячних днів, середня температура повітря в цей період становить +25,7 °C. Пік температури доводиться на червень-серпень +32,6 °C. Протягом року постійно вітряно, середньорічна сила вітру 6,5—8,4 м/с. Температура води в теплий період +24—26 °С.

Історія ред.

Очаків розташований на узбережжі Чорного моря, біля гирла Дніпра, неподалік від місця розташування стародавньої мілетської колонії Ольвія (VII століття до н. е.) і грецької колонії Алектор (IIII століття н. е.).

За часів Київської Русі та Великого князівства Литовського місто мало назву Дашів. Великий князь Литовський Вітовт (13921430) сприяв побудові у 1415 році Дашівського замку (фортеці) поблизу гирла Дніпра для захисту від татарських набігів[4], яке вперше згадується у договорі між правителями Великого князівства Литовського (князем Свидригайлом) та Польщі (королем Владиславом II Ягайло) у 1431 році[5].

У 1480-ті роки Дашів було окуповане кримськими татарами.

Ймовірно, сучасне місто Очаків було засноване у 1492 році кримським ханом Менґлі-Ґераєм, на місці литовської Дашівської фортеці: у листі своєму васалу — великому князю московському Івану III — Менґлі-Ґерай повідомляв про намір побудувати місто на Дніпрі — Очаківпросив для цього грошей[джерело?]. згодом Іван ІІІ надав гроші. Звістка ця датується початком літа 1492 року[6]. З кінця XV століття фортеця мала назву Кара-Керменкрим. Qara Kermen — «чорна фортеця»)[7], або за назвою річки — Узу-Кале. Згодом, на початку XVI століття, татари підпали під владу Османської імперії, і фортеця отримала назву на турецький лад Ачі-Кале (Аче-Кале; фортеця біля виходу у відкрите море). З часом ця назва в українській мові трансформувалася прононсом в Очаків.

У 1493 році черкаські козаки під проводом князя Богдана Глинського, старости міста Черкаси, захопили щойно збудовану кримськими татарами фортецю. У 1502 році приступом захопили турки. У 1523 році Очаків спалили козаки Остафія Дашковича, який його неодноразово атакував разом із Предславом Лянцкоронським.

У 1526 році фортеця перейшла у володіння османів (Сілістра). До кінця XVII століття околиці Очакова неодноразово атакували козаки, війська подільських старост. У бою під містом 1529 року в полон потрапив Юрій Язловецький. 20 вересня 1545 року війська під командуванням брацлавського й володимирського старости князя Федора Санґушка, теребовлянського старости Бернарда Претвича, черкаського — князя Андрія Пронського штурмували Очаків[8]. 1568 року війська під командуванням серадзького воєводи Альбрехта Ласького заволоділи Очаковом, але повернулися з труднощами, переслідувані татарами[9].

 
Очаків на Загальній мапі України (1648) Ґійома Левасера де Боплана

У 1626 році, за правління султана Мурада IV фортецю було значно розширено: зведено кам'яну стіну, яка з'єднала між собою стару цитадель із двома фортами Пияле-паші й Хасан-паші. На той час у фортеці османи тримали десятитисячне військо. 1669 року Військо Запорозьке, очолюване кошовим отаманом Іваном Сірко, зруйнувало фортецю й звільнили 7 тисяч полонених. З історією Очакова пов'язане ім'я козацького ватажка Семена Палія — керівника вдалого набігу на Очаків запорожців 1690 року.

Російська імперія розглядала Очаків як стратегічний форпост на північному узбережжі Чорного моря. Війська фельдмаршала Бургарда-Крістофа Мініха у 1737 році здійснили облогу й захопили місто, але рік потому змушені були покинути його — за умовами Белградського мирного угоди 1739 року Очаків залишився за Османською імперією. Після російсько-османської війни 1735—1739 року Очаків став головною базою турецького флоту на північних берегах Чорного моря.

 
Штурм Очакова 6 грудня 1788 року (картина Януарія Суходольського)

Остаточно Очаків був захоплений 6 грудня 1788 року, коли Чорноморське козацтво під орудою кошового отамана Сидора Білого за сприянням війська під командуванням князя Григорія Потьомкіна штурмом захопили фортецю. Цьому передувала перемога Олександра Суворова, що під його орудою діяли козаки отамана Антона Головатого, звитяга яких прискорила перемогу російської імперії у війні, коли козаки з меншими силами знищили турецький десант, який 1 серпня 1787 року висадився на Кінбурнській косі. У битвах при форті Кінбурн, у Дніпровсько-Бузькому лимані, при облозі й штурмі Очакова своєю безстрашністю й героїзмом відзначилися загони козаків Чорноморського війська, очолювані кошовим отаманом Сидором Білим, а після його загибелі — Захаром Чепігою. Загальна кількість Чорноморського козацтва під час здобуття фортеці Очаків та оборони Кінбурнської фортеці сягала 20 000 осіб.

 
Очаківський військово-історичний музей

У 1792 році на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено місто Очаків, яке стало портовим містом, губернським центром тодішньої Новоросії, району, що охоплював землі на північ від морського узбережжя між річками Південний Буг та Дністер. Перший православний храм Очакова на честь Святого Миколи Чудотворця був переробленою турецькою мечеттю, над якою надбудували дерев'яний купол, а з часом прибудували кам'яний вівтар[10][11].

 
Свято-Миколаївський собор (колишня мечеть)

Ї1794 року був розроблений проєкт будівництва в Очакові найпотужнішого морського порту Російської імперії на Чорному морі, але зі стрімким зростанням заснованої у 1794 році Одеси значення Очакова як торгового порту поступово було втрачено. 1859 року у заштатному місті Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 4823 особи (2427 осіб чоловічої статі та 2396 — жіночої), налічувалось 676 домогосподарств, існувала православна церква, єврейська синагога й молитовна школа, парафіальне училище, лікарня, поштова станція, купецька гавань, 32 млини[12].

Під час Першої світової війни на укріплення Очакова й Кінбурна покладалося прикриття Дніпровсько-Бузького лиману з моря.

У листопаді 1917 — січні 1918 року Очаків перебував у складі Української Народної Республіки[13].

У радянські часи з 1928 по 1937 роки під керівництвом генерал-лейтенанта інженерних військ Дмитра Карбишева в Очакові було побудовано низку військових об'єктів: військовий порт, аеродром «Очаків», гідроаеродром «Каборга», у військову інфраструктуру було включено фортифікаційну гідротехнічну споруду на острові Первомайський.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 160 жителів міста[14].

У 1938 році Очакову надано статус міста, з включенням у міську смугу населених пунктів Очаківської селищної ради та Чижиківської сільської ради[15][16].

У 1980-х роках розпочалося будівництво Дніпровсько-Бузького каналу: насипано східну гідротехнічну споруду (площею 27 га), що викликало численні протести громадян, побудовано порт, виконано упорядкування узбережжя, побудовано Східна промислова зона.

За часів Незалежної України військові також розбудовували укріплення. Попри те, що Очаків тривалий час був курортним містом, крім туристичних баз, тут були й військові бази. Саме вони стали першими об'єктами російських обстрілів у лютому 2022 року в ході російського вторгнення в Україну. Тоді був зруйнований військовий навчальний центр, не обійшлося і без загиблих[17].

24 лютого 2022 року в Очакові під час ракетного обстрілу загинув Кіш Шандор.

4 вересня 2022 року в Очакові російські окупанти завдали ракетного удару в елеватор, в результаті чого було знищено декілька тисяч тонн зерна та пошкоджені приватні будинки[18].

9 січня 2023 року російські окупанти влучили у склад старих боєприпасів. Вибуховою хвилєю було пошкоджено понад 5000 з 7500 зареєстрованих домоволодінь, не рахуючи критичної інфраструктури, комерційних підприємств. Через потужний вибух загинув трирічний Ростислав Присяжний[19][20].

Населення ред.

Мова ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[21]:

Мова Чисельність, ос. Доля
Українська 12 030 70,31 %
Російська 4 875 28,49 %
Інші 204 1,20 %
Разом 17 109 100,00 %

Пам'ятки ред.

Див. також: Пам'ятки Очакова
 
Фонтан на місці колишнього памятника Леніну
 
Меморіал полеглим українським воїнам (2018)

У місті Очаків на обліку перебуває 10 пам'яток архітектури та 30 пам'яток історії й одна пам'ятка монументального мистецтва.

17 червня 2015 року в Очакові було повалено пам'ятник Леніну (встановлений був у 1969 році). На його місці 23 серпня 2015 року до Дня Державного прапора України відкритий перший у Миколаївській області світловий фонтан[22].

13 жовтня 2016 року по вулиці О. Зінченка під патронатом А. Лучки, військовослужбовців Очаківського військового гарнізону за кошти волонтерів та небайдужих мешканців міста Очакова відкритий меморіальний комплекс на честь полеглих воїнів АТО (автор монументу — Сергій Коршун, вартість робіт склала приблизно 277 000 грн).

Музеї ред.

 
Музей мариністичного живопису імені Судковського

Заповідники ред.

Особистості ред.

Уродженці міста ред.

Мешкали ред.

  • Грачов Олексій Георгійович (1977—2014) — український військовик, полковник, кавалер Ордену Богдана Хмельницького ІІ і ІІІ ст.
  • Брати Капранови (1967—н.д.) — відомі українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі, блогери.

Інше ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Сучасна назва, на думку дослідників, походить від турецького багазначного слова очак (аджаг) — рід, рудник, вогнище, рівчак.
    А. П. Коваль. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. Наук.-попул. вид. — К.: Либідь, 2001. — 304 с. — ISBN 966-06-0183-2
  3. Історія Очакова. Архів оригіналу за 16 жовтня 2010. Процитовано 9 листопада 2011.  (рос.)
  4. Микола Аркас. Історія України-Русі[недоступне посилання]
  5. А. С. Ивченко. Вся Украина. Путеводитель. — К.: НПП «Картографія», 2005. — 656 с. — ISBN 966-631-618-8 (рос.)
  6. Н. Полонська-Василенко. Історія України. Т.1. — с.339
  7. Очаків — все-таки не Кара-Керман?. Ochakiv.info (рос.). 
  8. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький. — К.: Україна, 2003. 192 с. ISBN 966-524-129-X с. 44
  9. М. Бельський, Хроніка, стор. 1166
  10. Інгульський степ. Збірник / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
  11. История Очаковского Свято-Николаевского военного собора. mk.archives.gov.ua. Процитовано 20 січня 2022. 
  12. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор.
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 10 лютого 2020. 
  14. Очаків. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  15. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.
  16. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 87.(рос.)
  17. Фортеця біля моря: велика історія маленького Очакова (укр.). 6 червня 2022. Процитовано 29 червня 2022. 
  18. Росіяни знищили елеватор із зерном в Очакові (видео). LB.ua. 4 вересня 2022. 
  19. В Очакові внаслідок потужного вибуху пошкоджено понад 5000 будинків. 
  20. В Очакові через вибух померла трирічна дитина. 
  21. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  22. В Очакові на місці поваленого Леніна відкрито світловий фонтан. Преступности.НЕТ. 24.08.2015.  (рос.)

Джерела ред.

Література ред.

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
  Брехня істориків. Загадки Одеси частина друга на YouTube // Председатель СНТ. — 2018. — 22 лист. — бл. 33:10. (рос.)