Херсонська губернія — губернія на півдні європейської частини Російської імперії від 1802 до 1921 року (до 1802 року Миколаївська), одна з Новоросійських губерній на території сучасних України і Молдови. Адміністративний центр — місто Херсон.

Херсонська губернія
Coat of Arms of Kherson Governorate 1878.svg

Герб
Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary b73 165-0.jpg
Центр Херсон
Утворено 31 серпня 1802 [1]
Площа 71 936
Населення 2 733 612 осіб (1897)
Густота 38 осіб / км²
Попередники Миколаївська губернія
Наступники Херсонська область
Одеська область
Миколаївська область
Кіровоградська область

Губернія простягалася зі сходу на захід на 367 верст та із півночі на південь на 271 версту, між 46°04′37″ пн. ш. 29°01′30″ сх. д. / 46.077° пн. ш. 29.025° сх. д. / 46.077; 29.025 та 49°06′11″ пн. ш. 34°10′34″ сх. д. / 49.103° пн. ш. 34.176° сх. д. / 49.103; 34.176

Межувала на півночі з Полтавською, Київською і Подільською губерніями, на півдні губернія омивалась водами Чорного моря, та Дніпра та межувала з Таврійською губернією, на сході — з Таврійською і Катеринославською губерніями, на заході її кордон пролягав річкою Дністер з Бессарабською губернією. За площею займала 16-те місце серед інших губерній імперії — близько 63 209 кв. в.

Найбільші міста: Одеса (Одеське градоначальництво), Херсон, Миколаїв (Миколаївське градоначальництво).

НаселенняРедагувати

 
Частка українськомовного населення в повітах Херсонської губернії за даними перепису населення 1897 року

Губернія мала населення близько 245 000 осіб в 1812 році; 893 000 осіб в 1851 році; 1 330 000 осіб в 1863 році; 2 027 000 осіб в 1885 році; 2 733 612 осіб в 1897 році; 3 215 700 осіб в 1905 році і 3 744 600 осіб в 1914 році.

В 1850 році населення складалося з: українців (68-75 %), румунів (8-11 %), росіян (3-7 %), євреїв (6 %), німців (4 %), болгар (2 %), а також поляків, греків і циган.

Населення губернії на початку ХХ ст. сягало понад 3 млн чоловік. Більшість населення становили українці, жили також росіяни, євреї (в містах), молдовани, німці, поляки, болгари і представники інших національностей.

Мовний склад населення повітів Херсонської губернії за даними перепису 1897 року[2]
Повіт Населення українська російська єврейська румунська німецька польська болгарська білоруська грецька татарська вірменська циганська
Херсонський повіт 587 804 323 627 144 623 69 674 4 953 20 290 5 152 3 575 12 558 295 1 057 141 235
Олександрійський повіт 416 576 354 456 39 072 15 322 2 721 1 356 966 6 2 354 26 69 4 120
Ананьївський повіт 265 762 164 887 29 160 22 129 35 833 10 177 1 782 405 221 187 9 22 453
Єлисаветградський повіт 613 283 405 546 93 381 57 581 36 819 5 445 2 620 4 608 5 842 148 363 23 433
Одеський повіт 610 042 133 474 228 436 134 020 7 138 62 658 18 467 8 290 1 631 7 535 1 516 1 405 169
Тираспольський повіт 240 145 80 049 40 703 23 811 59 754 23 527 1 907 8 801 352 106 138 475 261
Загалом 2 733 612 1 462 039 575 375 322 537 147 218 123 453 30 894 25 685 22 958 8 297 3 152 2 070 1 671
Загалом, % 100,0 % 53,5 % 21,0 % 11,8 % 5,4 % 4,5 % 1,1 % 0,9 % 0,8 % 0,3 % 0,1 % 0,1 % 0,1 %
Місто Українська Російська Їдиш Польська Молдовська Інша
Херсон 19.6 % 47.2 % 29.1 % 1.7 % 0.1 % 2.3 %
Берислав 72.9 % 4.3 % 21.7 % 0.3 % 0.8 %
Миколаїв 8.5 % 66.3 % 19.5 % 2.8 % 0.1 % 2.8 %
Олександрія 54.7 % 16.9 % 26.3 % 1.2 % 0.1 % 0.8 %
Новогеоргіївськ 29.1 % 57.2 % 12.3 % 0.7 % 0.7 %
Ананьїв 43.2 % 8.6 % 21.1 % 1.5 % 25.0 % 0.6 %
Єлисаветград 23.6 % 34.6 % 37.8 % 1.9 % 2.1 %
Бобринець 66.7 % 5.9 % 24.4 % 0.3 % 2.4 % 0.3 %
Вознесенськ 35.8 % 16.4 % 37.3 % 0.9 % 7.9 % 1.7 %
Новомиргород 6.1 % 75.0 % 17.3 % 1.1 % 0.1 % 0.4 %
Ольвіополь 73.0 % 3.9 % 21.5 % 0.4 % 0.1 % 1.1 %
Одеса 9.4 % 49.1 % 30.8 % 4.3 % 0.1 % 6.3 %
Маяки 20.6 % 62.6 % 14.1 % 0.8 % 0.3 % 1.6 %
Овідіополь 53.7 % 38.5 % 7.5 % 0.1 % 0.1 % 0.1 %
Очаків 48.2 % 32.5 % 13.3 % 4.0 % 0.1 % 1.9 %
Тирасполь 11.7 % 44.3 % 27.1 % 3.2 % 11.4 % 2.3 %
Григоріополь 9.3 % 24.1 % 10.9 % 0.3 % 49.2 % 6.2 %
Дубоссари 23.5 % 3.3 % 44.1 % 0.4 % 28.0 % 0.7 %
По губернії 17.2 % 45.0 % 28.4 % 3.1 % 2.2 % 4.1 %
Розподіл населення в містах губернії за мовою (перепис 1897 року)


ПриродаРедагувати

РельєфРедагувати

Поверхня — рівна, степова, з невеликими горбами, що продовжують так зване Авратинське нагір'я, розділяється р.Буг, у південно-східному напрямку, на дві неоднакові частини: східну, велику, і західну, меншу. Обидві частини мали нахил до р. Буг та, крім того, із півночі на південь. Найвищий пункт губернії був біля села Гидерім (Ананьївського повіту, 890 фт. над рівнем моря), південна частина губернії спускалася до моря.

Корисні копалиниРедагувати

З мінеральних багатств зустрічалися: граніти, жорновий пісковик, раковисті вапняки, вогнетривкі і фарбувальні глини, аспідний і точильний сланець, графіт, марганець, мідна руда, торф і особливо багато залізної руди в районі Кривого Рогу, а також сіль в південних частини губернії, іноді попадався бурштин.

ҐрунтиРедагувати

Корінними породами в північній частині губернії були граніти, що оголювались з-під делювіального шару на берегах річок і кам'янистому їх дні (кам'янки, каменоватки, ташлики); у південній частині — вапняки міоценового ярусу третинної формації.

Підґрунтям був лес і червоно- і жовто-бура намивна глина. Ґрунт — чорнозем. На берегах річок чорнозем бурішого кольору; біля берегів Чорного моря попадалися солонці і піски.

ВодиРедагувати

Чорне море омивало губернію впродовж 117 верст. Озера губернії: прісноводі, такі, що залишалися після розливу річок, і солоні, або лимани. Перші, в долинах річок, створюючих болотисті плавні другі — біля берегів Чорного моря, що походять від наносів під час повені і що характеризуються пересипами, що відокремлюють їх від моря.

Територію губернії перетинали річки: Дніпро, Дністер, Південний Буг і ін.

Лимани: Дніпровський, Дністровський, Тілігульський, Хаджібейський.

КліматРедагувати

Клімат помірно континентальний з нерівномірними опадами.

ЕкономікаРедагувати

 
Будинок, де розміщувалась Херсонська народна губерніальна управа. 1918 р. (нині — вул. Гоголя, 1)

Більшість населення займалось землеробством. Вирощували пшеницю, овес, кукурудзу, займались садівництвом, вирощуванням бахчевих культур та тютюну, розведенням худоби (великої рогатої худоби, коней, овець, свиней).

Фабрики і заводи переважно борошномельні, чавуноливарні і механічні, бурякоцукрові. Найбільші були розташовані в Миколаєві та Одесі.

Рибальство було розвинене в Дніпровському лимані (білуга, осетер, севрюга, камбала і ін.) і в Дніпрі (тараня, чехоня, лящ).

Торгівля була зосереджена головним чином в Одесі.

Санітарна організаціяРедагувати

Одразу після введення в 1864 р. в Російській імперії земства як своєрідної форми місцевого самоврядування в Херсонській губернії почала створюватись унікальна система медичної допомоги сільському населенню. Виникла перша в Україні Херсонська земська організація. Протягом більше ніж півстоліття існування в губернії земської медицини вона займала гідне місце в громадській медицині держави, була ініціатором і провідником багатьох передових форм і напрямків у медичній справі. Найвидатнішим здобутком херсонської земської медицини було утворення санітарної організації. Взявши з самого початку напрямок на максимальне розширення лікарської допомоги, Херсонське земство вже у 1866 р. вийшло на перше місце в імперії за забезпеченням лікарями: всі 6 повітів мали земських лікарів (15 чол.). Поряд з цим уже на ранньому етапі діяльності земської медичної організації місцеві лікарі дійшли висновку про недостатність тільки лікувальної допомоги і зрозуміли необхідність доповнення земської медицини санітарною частиною. Херсонська губернія раніше від інших зробила спробу започаткувати її. Наприкінці 60-х років Херсонське губернське земство з метою запобігання епідеміям постановило звернутися до повітових зборів і управ з проханням розглянути питання устрою санітарної справи в губернії та виробити в подальшому єдиний для всіх повітів санітарний кодекс. У 1871 р. губернське земство планувало запросити спеціального лікаря для ведення медико-статистичної роботи і організації протиепідемічних заходів.

Після наполегливих зусиль земських лікарів Херсонське земське зібрання у 1885 р. знову розглянуло питання про санітарну справу, визнало недостатність неорганізованої боротьби з епідеміями і, нарешті, остаточно висловило бажання дати земській медицині санітарно-протиепідемічний напрямок. Для цього вирішено було ввести у кожному повіті посади санітарного лікаря, зобов'язавши його проводити збір і опрацювання медико-статистичних і медико-топографічних відомостей, розробку протиепідемічних заходів.

Адміністративний поділРедагувати

 
Адміністративний поділ Херсонської губернії
 
Волості Херсонської губернії 1890 р.

Спочатку губернія була розділена на чотири повіти: Єлисаветградський, Тираспольський, Ольвіопольський і Херсонський, з липня 1806 року на 5: Олександрійський, Єлисаветградський, Ольвіопольський, Тираспольський і Херсонський. У 1825 році з частин Херсонського і Тираспольського повітів було створено Одеський повіт. У 1828 році Ольвіопольський і Єлисаветградський повіти були скасовані і на їх основі створено Бобринецький повіт. У 1834 році Тираспольський повіт був розділений на дві частини і створений новий Ананьївський повіт. У 1865 році управління Бобринецького повіту перенесено до Єлисаветграда та повіт перейменовано в Єлисаветградський.

Станом на 1894 рік губернія поділялась на шість повітів. Площа губернії без урахування Одеського градоначальництва та Миколаївського військового губернаторства складала 61490 десятин2 (69976 км2). За площею серед європейських губерній Російської імперії посідала шістнадцяте місце (між Волинською та Тамбовською губерніями). Площа була співставна площі таких країн, як: Греція, Сербія, Швейцарія, Данія, Нідерланди та Бельгія[3].

Всього у губернії було 202 волості та 5493 населених пункти: 16 міст з 24 передмістями, 9 посад, 50 містечок, 395 сіл, 1632 присілки, 229 селищ, 131 німецька колонія, 21 єврейська колонія, 2377 хуторів, 580 економій, 3 монастирі, 34 залізничних станції, 16 поштових станцій[3].

 
Карта Херсонської губернії (1897)
Поділ губернії у 1894 році[3]
Назва

повіту

Площа,

в²

Волостей Міст Посад М‑чок Сіл Пр‑ків Колонії Х‑рів Економій Станцій Монастирів
нім. євр. залізн. конно-

поштових

поштових
1 Ананьївський 7 958 27 1 10 52 256 13 359 38 6
2 Єлисаветградський 13 783 49 5 2 9 99 511 4 3 633 216 7 1 2
3 Одеський 8 304 34 3 6 37 158 44 270 27 4 4 1
4 Олександрійський 8 503 31 2 1 9 86 311 1 352 140 6 1
5 Тираспольський 6 293 23 3 7 50 206 21 238 7 8
6 Херсонський 16 649 38 2 6 9 71 190 48 18 525 152 3 6 2 2
Всього 61 490 202 16 9 50 395 1632 131 21 2377 580 34 11 5 3

Основні населені пунктиРедагувати

Згідно перепису 1897 року найбільшими населеними пунктами губернії були:

Назва міста Повіт Всього

осіб

Українці Росіяни Євреї Молдавани
осіб у % осіб у % осіб у % осіб у %
1 Одеса Одеський 403 815 37 925 9.39 198 233 49.09 12 4511 30.83 488 0.12
2 Миколаїв Херсонський 92 012 7 780 8.46 61 023 66.33 17 949 19.51 82 0.09
3 Єлисаветград Єлисаветградський 61 488 14 523 23.62 21 301 34.64 23 256 37.82 21 0.03
4 Херсон Херсонський 59 076 11 591 19.62 27 902 47.21 17 162 29.04 85 0.14
5 Тирасполь Тираспольський 31 616 3 708 11.73 14 013 44.32 8 568 27.1 3 611 11.42
6 Ананьїв Анан'ївський 16 684 7205 43.2 1 434 8.6 3 514 21.07 4 174 25.0
7 Вознесенськ Єлисаветградський 15 748 5 644 35.84 2 583 16.4 5 879 37.33 1 243 7.89
8 Бобринець Єлисаветградський 14 281 9 529 66.73 837 5.86 3 464 24.26 346 2.42
9 Олександрія Олександрійський 14 007 7 658 54.67 2 364 16.88 3 687 26.32 13 0.09
10 Берислав Херсонський 12 149 8 852 72.86 524 4.31 2 639 21.72 3 0.02
11 Дубоссари Тираспольський 12 089 2 841 23.5 395 3.27 5 326 44.06 3 383 27.98
12 Новогеоргіївськ Олександрійський 11 594 3 372 29.08 6 631 57.19 1 424 12.28 1 0.0
13 Очаків Одеський 10 786 5 204 48.25 3 508 32.52 1 430 13.26 9 0.08
14 Новомиргород Єлисаветградський 9 364 5 72 6.11 7 025 75.02 1 617 17.27 5 0.05
15 Григоріополь Тираспольський 7 605 707 9.3 1 832 24.09 832 10.94 3 740 49.18
16 Ольвіополь Єлисаветградський 6 884 5 022 72.95 271 3.94 1 480 21.5 10 0.15
17 Овідіополь Одеський 5 187 2 785 53.69 1 997 38.5 387 7.46 6 0.12
18 Маяки Одеський 4 575 944 20.63 2 865 62.62 644 14.08 15 0.33

Херсонщина у 1917—1920 рокахРедагувати

Після Лютневої революції 1917 р. в Російській імперії царська влада на місцях була повалена. Почався різноманітний демократичний рух. Українці становили більшість населення губернії, але національна свідомість їх, як у всій підросійській Україні була низькою. Почалось відродження українських шкіл, просвіт, українських партій, заборонених владою Росії з початком 1-ї світової війни. Також значне єврейське, російське, німецьке, молдавське та інше населення мало свої культурні та політичні інтереси і свої організації. В Одесі виникла Українська рада на чолі з Іваном Луценком, яка займалась зокрема створенням українських військових частин.

Згідно 3-го Універсалу УЦР губернія увійшла до складу УНР. Губернським комісаром був Г. В. Няньчур. Але в січні — лютому 1918 р. більша частина її була захоплена російськими більшовиками. Так 17(30) січня після боів з українськими військами була захоплена Одеса, 18 (31) січня — Херсон, 23 січня (5 лютого н.ст.) — Миколаїв, 29 січня (11 лютого н.ст.) — Єлисаветград. У березні — квітні 1918 р. об'єднані війська УНР Німеччини і Австро-Угорщини вигнали більшовиків і відновили владу УНР. У березні-травні 1918 р. краєвим комісаром Херсонщини Таврії і Катеринослащини від УНР був Семен Коморний. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 р. на зміну УНР прийшла УД.

Губернія мала бути складеною з 9 повітів: вже існуючі 6 повітів з планованими долучити 3 повітів з Бесарабської губернії: Бендерський повіт, Аккерманський повіт, Ізмаїльський повіт.

 
Адміністративно-територіальний устрій Української Держави
   Херсонська губернія

Губернським старостою (губернатором) Херсонщини за Скоропадського був Семен Пищевич. Після повалення влади Скоропадського за Директорії УНР губернським комісаром(губернатором) був у грудні 1918 — березні 1919 Іван Луценко. В цей час у північній частині Херсонщини великий вплив здобув отаман Григор'єв, який спочатку був у складі військ УНР, але на початку лютого 1919 р. перейшов на бік Радянської Росії. Саме його частини відіграли основну роль у захопленні більшовиками території губернії у лютому-квітні 1919 р.

У травні 1919 р. північну і східну частини губернії охопило Григор'ївське повстання що супроводжувалось жорстокими єврейськими погромами і було придушене військами Радянської Росії. У травні влада РСФСР розділила Херсонщину на дві губернії — Одеську і Херсонську. Але у серпні 1919 під час наступу військ російських білогвардійців Денікіна губернія перейшла під їх владу і була відновлена в старих межах. Лише деякі північно-західні райони на початку вересня 1919 були зайняті військами УНР (м.Бірзула).

Розподіл Херсонської губернії був підтверджений спеціальною постановою ВсеУкрРевКому від 28 січня 1920 р. Центром Херсонської губернії був Миколаїв. 16 квітня 1920 року була утворена нова Херсонська губернія з частини Херсонської губернії.

В січні-лютому 1920 р. війська РСФСР розбили денікінців і зайняли територію губернії.

6 січня 1921 року Херсонську губернію перейменували на Миколаївську.[4]

21 жовтня 1922 року Миколаївська губернія ввійшла до Одеської губернії.


Голови дворянстваРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Олександра I
  2. Перепис 1897 року: Херсонська губернія. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 7 травня 2013. 
  3. а б в Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896.
  4. Постанова ВУЦВК № 4 від 6 січня 1921 «Про переміну назви Херсонської губернії на Миколаївську»
  5. Генерал Фома Кобле, джентльмен, подаривший югу Украины Коблево (рос.)

Джерела та літератураРедагувати