Письменник

людина, яка пише твори (художні, наукові, вірші), висловлює власні думки, досвід і бачення світу в письмовій формі

Письме́нник, письме́нниця — у широкому розумінні — кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією. Синонімами до слова письменник є літератор, майстер слова, працівник пера.

Іван Франко — один із найбільш значних українських письменників.

Письменник — загальна назва осіб, що займаються створенням текстів, призначених, як правило, для невизначеного читацького кола.

Походження словаРедагувати

Слово «письменник» віддієслівного походження, сталося від дієслова «писати». Раніше текстові твори дійсно писалися «від руки». У XX столітті у зв'язку з розвитком науки й техніки умови письменницької праці змінилися, проте, не зважаючи на те, що більшість письменників і письменниць перейшли на набір текстів на друкарській машинці, а потім і на комп'ютері, слово зберегло своє значення.

КласифікаціяРедагувати

Письменником чи письменницею зазвичай називають людину, для якої вказане заняття є основним або одним з основних. При цьому людина, для якої створення текстових творів є постійним, головним, або одним із головних джерел доходу, вважається професійним письменником. Як в Україні, так і в інших країнах існують професійні письменницькі об'єднання (творчі спілки, асоціації).

Розмежування письменницької діяльності найчастіше відбувається за літературними родами, на підставі чого виокремлюють прозаїків, поетів/поеток, драматургів. Часто при такій диференціації зважають на жанрові уподобання автора чи авторки. Тому мова йде про байкарів, новелістів, повістярів, романістів, нарисовців, гумористів тощо[1].

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати