Вікіпедія:Вибрані статті
Вибрана стаття
Девід Лівінгстон

Де́від Лівінгсто́н (англ. David Livingstone; 18131873) — шотландський місіонер, знаменитий дослідник Африки, книги про подорожі якого значною мірою сформували погляди та ставлення західного суспільства XIX століття до «Чорного континенту». 30 років подорожей та місіонерської діяльності з пропаганди християнства в Південній, Центральній та Східній Африці, часто в місцевостях, куди до того не ступала нога європейця. Його географічні, технічні, медичні та соціальні відкриття складають величезний корпус знань, який і досі не втратив наукової цінності. Незважаючи на свій патерналізм і вікторіанські забобони, Лівінгстон щиро вірив у здатність африканців до інтеграції в сучасне світове суспільство, був передвісником не тільки європейського імперіалізму, але й пізнішого африканського націоналізму. Іменем Лівінгстона були названі міста Лівінгстон (Марамба) в Замбії і Лівінгстонія в Малаві, а також водоспади в нижній течії Конго і гори на північно-східному березі озера Ньяса.


Вікіпедія:Добрі статті
Добрі статті

Криворізький залізорудний басейн

Боббі Фішер (1943—2008) — американський шахіст, гросмейстер, одинадцятий чемпіон світу з шахів (1972—1975). Єдиний представник Заходу, який перервав гегемонію радянських шахістів після Другої світової війни. Восьмиразовий чемпіон США. Багато спеціалістів вважає його найвизначнішим шахістом усіх часів. Був шаховим вундеркіндом: у 13 років блискуче переміг у партії, відомій як «партія століття[en]». У 14 років став чемпіоном США, а в 15 років — наймолодшим до того часу гросмейстером і наймолодшим учасником турніру претендентів на звання чемпіона світу. У 20 років Фішер виграв чемпіонат США 1963-64, здобувши 11 перемог в 11 партіях — єдиний ідеальний результат в історії цього турніру. Його книжку Мої 60 пам'ятних партій[en], опубліковану 1969 року, вважають однією з основних для підвищення шахової майстерності. 1972 року Боббі Фішер став першим американським шахістом, якому вдалося виграти титул чемпіона світу. У матчі за звання чемпіона світу, що відбувся в Рейк'явіку, він переміг представника СРСР Бориса Спаського. Розрекламований як вияв протистояння між США і СРСР за часів «холодної війни», той матч привернув більше уваги у всьому світі, ніж будь-який чемпіонський поєдинок з шахів до і після нього.

Криворізький залізорудний басейн Ко́рисні копа́лини України — корисні копалини в межах України. Україна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок впливу всіх властивих становленню земної кори процесів, зумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. На початок XXI ст. Україна, яка займала всього 0,4 % земної суші і де проживало 0,8 % населення планети, мала в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу. Станом на 01.01.2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин, 147 — рудних, 4676 — нерудних, 1705 родовищ підземних вод, лікувальних грязей та ропи. На час проголошення Україною незалежності мінерально-сировинний комплекс забезпечував близько чверті валового національного продукту, із видобуванням та використанням корисних копалин було пов'язано близько половини промислового потенціалу країни та до 20 % її трудових ресурсів. Від реалізації мінерально-сировинної продукції (у першу чергу, чорних металів та виробів із них) Україна отримувала близько третини експортної виручки. Однак у 90-х роках XX-го ст. внаслідок скорочення обсягів геологорозвідувальних робіт (утричі—вчетверо) приріст розвіданих запасів більшості важливих корисних копалин перестав компенсувати їх видобуток. Вартість розвіданих запасів на початок XXI ст. становила 150—200 тис. доларів США на душу населення.




Вікіпедія:Вибрані списки
Вибраний список

Квітучі Мамміллярії.JPG

Список видів роду мамілярія складений на основі класифікації Едварда Андерсона — колишнього президента Робочої групи Міжнародної організації з вивчення сукулентних рослин, викладеній у його фундаментальній монографії з родини кактусових «The Cactus Family» (2001). До списку включено 171 вид роду.

800x769-France-topo-R1.jpg

Список плазунів Франції. У списку перелічені 42 автохтонні види плазунів, які мешкають у Франції, а також 3 інтродуковані, 1 автохтонний зниклий вид і ще 1 вид, який потребує подальшого уточнення. Основою статті став список «Французьке герпетологічне товариство» (фр. Société Herpétologique de France). У списку перелічені плазуни виключно європейської частини Франції (материкова частина та Корсика), рептилії заморських територій не враховуються.




Війна на сході України · Імпічмент Дональда Трампа · Лісові пожежі в Австралії · Кубок світу з біатлону
Фрагмент Мурчисонського метеориту

Король Генріх VIII у Парламенті. Малюнок початку 16 ст.
Єзуїтська колегія у Львові, на базі якої створено університет

Народилися

Броніслав Тарашкевич, 1910-ті
Федеріко Фелліні

Померли

Одрі Гепберн у фільмі «Римські канікули» (1953)


Українська національна колонія Харбін
Спартатлон
Демо

В Українській Вікіпедії розпочався тиждень Антарктики, триває Зимове упорядкування української Вікіпедії, завершується конкурс статей «Вікіпедія для школи»
Поспішайте долучитися до учасників!


Мова