Б'єрк
Б'єрк[1] Квюдмюндсдоуттір (ісл. Björk Guðmundsdóttir, ісл. вимова: [pjœr̥k ˈkvʏðmʏntsˌtouʰtɪr̥] ( прослухати); нар. 21 листопада 1965, Рейк'явік) — ісландська співачка, музикантка, композиторка та авторка пісень, акторка. Номінувалась на 16 нагород «Греммі», нагороду Кіноакадемії «Оскар», дві нагороди «Золотого Глобуса»[2] та Премію Європейської кіноакадемії (European Film Awards).[3]
Бйорк | |
---|---|
Björk | |
На концерті в Парижі, 2022 рік | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Бйорк Квюдмюндсдоуттір |
Дата народження | 21 листопада 1965 (58 років) |
Місце народження | Ісландія, Рейк'явік |
Роки активності | 1975 — дотепер |
Громадянство | Ісландія |
Національність | ісландка |
Професія | співачка, акторка, музика, композиторка |
Співацький голос | сопрано |
Інструменти | Вокал, флейта, піаніно |
Жанр | Артпоп, авангардна музика, електроніка, експериментальна музика |
Гурт | «Tappi Tíkarrass» (1982—1984) «KUKL» (1983—1986) «Sykurmolarnir» (1986—1992) |
Членство | The Sugarcubes (1992), Tappi Tíkarrass (липень 1983), KUKL (1986) і Björk Guðmundsdóttir & tríó Guðmundar Ingólfssonard |
Лейбл | One Little Indian, Polydor, Universal Records, Elektra, Atlantic, Nonesuch, Warner Bros., Megaforce, RED |
Нагороди | |
Батько | Guðmundur Gunnarssond |
Діти (2) | Ísadóra Bjarkardóttir Barneyd |
Автограф | |
bjork.com | |
Файли у Вікісховищі |
Відома експресивним вокалом та інтересом до різних стилів музики. Сингли Б'єрк «It's oh so quiet»,[4] «Army of me» та «Hyperballad» побували в британській топ-10.[5][6] Лейблом «One little Indian» у 2003 році продано 15 мільйонів альбомів в усьому світі. Бйорк посіла 36 місце серед «100 найвидатніших жінок рок-н-ролу» та 8 місце серед «22-х найвидатніших голосів у музиці».[7]
Поза музичною кар'єрою, Б'єрк виконала роль жінки із проблемами зору, що піддається знущанням на виробництві, у фільмі 2000 року «Танцюристка в темряві» Ларса фон Трієра, за що здобула нагороду «Найкраща акторка» на Каннському кінофестивалі 2000 року[8] та номінацію на «Оскар» за вклад у саундтрек «Я бачила це все».[9]
«Біофілія» Б'єрк 2011 року продавався як інтерактивний альбом із додатком із власною освітньою програмою. Б'єрк підтримує різноманітні екологічні програми.
Повномасштабна ретроспективна виставка, присвячена Б'єрк, відбулася в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва 2015 року.
Життєпис
ред.Народилася 21 листопада 1965 року у Рейк'явіку.
Бйорк має сина (нар. 1986) і доньку (нар. 2002).
Музична кар'єра
ред.Музична кар'єра Бйорк розпочалася в 11 років, коли вона навчалася грі на фортепіано в початковій школі. Після шкільного виступу, на якому Бйорк виконала пісню 70-х — 80-х років англійської співачки Тіни Чарлз «I love to love», її вчителька відправила запис дівчини до єдиної в усій країні ісландської радіостанції «RÚV». Запис транслювався на всю Ісландію і привабив представників фірми «Fálkinn» укласти контракт із Бйорк. Дебютний альбом співачки з однойменною назвою «Björk» був записаний, коли їй було 11 років і вийшов в Ісландї в грудні 1977.[10]
Проте Бйорк рано захопилася панк-роком: вже в 14 років вона створила дівочий панк-рок-гурт «Spit and Snot» (1979). 1980 року закінчила музичну школу.
В 1981 році Бйорк і басист Якоб Магнуссон (Jakob Magnússon) формують новий гурт — «Jam-80», що пізніше стає відомим під назвою «Tappi Tíkarrass». Невдовзі гурт випустив сингл «Bítið fast í vítið» (того ж року). Наступний альбом гурту «Miranda» вийшов у грудні 1983 року.
Згодом Бйорк починає співпрацю з Ейнаром Ерном Бенетіктссоном (Einar Örn Benediktsson) — ісландським попспіваком і трубачем, Ейнаром Мелаксом (Einar Melax) з ісландського панк-гурту «Purrkur Pillnikk», а також з іншими музикантами з гурту «Þeyr».
Автором пісень «Isobel», «Bachelorette», «Jóga», «Oceania», «Wanderlust» є ісландський письменник Сьйоун.
Стиль
ред.За три десятиліття сольної кар'єри Бйорк розробила еклектичний та авангардний музичний стиль,[11][12] що включає аспекти електронної,[11][13][14][15] танцювальної,[15][16] альтернативної танцювальної музики,[17] трип-хопу,[18] експериментальної музики,[19][20] глітчу,[12] джазу,[12][21] альтернативного року,[22][23] інструментальної[11] та сучасної класичної музики.[14][20] Музика Бйорк постійно піддається критичному аналізу та дослідженню, оскільки її складно віднести до певної категорії в музичному жанрі.[24] Хоча Бйорк часто називає себе попспівачкою,[25] її вважають «неспокійною експериментальною творчою силою».[26][25]
Її альбом «Дебют», який включає електронну музику, хауз, джаз та трип-хоп, був зарахований до числа перших альбомів, у якому було використано електронну музику в мейнстримній попмузиці.[27][28]
Голос
ред.Бйорк володіє сопрано, діапазон якого варіюється від мі малої октави до ре третьої октави.[29][30][31][32] Її голос описують як «еластичний» і «сальтовий», а також хвалять за володінням джазовим стилем скет, за унікальні вокальні стилі та подачу.[33] Наприкінці 2012 року повідомлялося, що Бйорк перенесла операцію на поліпах у голосових зв'язках.[34]
Дискографія
ред.Фільмографія
ред.- Ялівець (1990)
- Танцюристка в темряві (2000)
- Drawing Restraint 9 (2005)
- Варяг (2022)
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ Ім'я Björk записане згідно з чинним правописом, та попри це в українському інформаційному просторі також поширена форма Бйорк.
- ↑ Бйорк: Нагороди та номінації. Кіноріум. Процитовано 21.11.2020.
- ↑ Українська актриса вперше номінована на «європейський Оскар». Волинські новини. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Chartsurfer.de. It's Oh So Quiet von Björk. www.chartsurfer.de. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Bjork | full Official Chart History | Official Charts Company. www.officialcharts.com. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Roberts, David (2004). British hit singles & albums (вид. 17th ed). Enfield: Guinness. ISBN 0-85112-199-3. OCLC 56443162.
- ↑ MTV'S 22 GREATEST I VOICES IN MUSIC TELEVISION MUSIC. me.me (англ.). Процитовано 21 листопада 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Festival de Cannes - From 15 to 26 may 2013. archive.vn. 20 вересня 2012. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Björk's Swan Dress Part of Met Museum's Camp Exhibition. Iceland Review (амер.). 8 травня 2019. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Down the rabbit hole with Björk's first album, recorded at the age of eleven. DangerousMinds. 27 серпня 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
- ↑ а б в Alex Ross (26 березня 2014). How Björk broke the sound barrier. The Guardian. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
- ↑ а б в Telekom. Björk. Electronic Beats. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
- ↑ Hampton, Dream (January 2002). As quiet as it's kept. Vibe. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ а б Sandall, Robert (23 березня 2008). Down time: Bjork. The Sunday Times. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ а б Allen, Liam (28 липня 2011). Bjork on Biophilia and her debt to UK dance music. BBC. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
- ↑ Pytlik, 2003, с. 197
- ↑ Ostroff, Joshua (16 вересня 2013). Björk's Been ARTPOP Since Before Gaga Was Born This Way. The Huffington Post. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ Phares, Heather. Post- Björk. AllMusic. AllMedia Network. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
- ↑ Cragg, Michael (26 березня 2014). 10 of the best: Björk. The Guardian. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 16 квітня 2015.
- ↑ а б Roberts, Randall (22 січня 2015). Review: On 'Vulnicura,' Bjork is heavy and at her most personal. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ Joslyn Layne. Björk / Gudmundar Ingólfsson Trio. AllMusic. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2015.
- ↑ Simpson, Dave (8 січня 2015). Björk, KUKL and Purrkur Pillnikk – the anarcho-punk roots of Iceland's music scene. The Guardian. Архів оригіналу за 18 грудня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
- ↑ Stephen Cook. The Sugarcubes – Stick Around for Joy. AllMusic. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 25 квітня 2015.
- ↑ Björk at MoMA: It's oh so disappointing. The Economist. The Economist Newspaper Limited. 16 березня 2015. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2015.
- ↑ а б Dylan S (18 січня 2010). Bjork – Post. SputnikMusic. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ Schjeldahl, Peter (17 березня 2015). MOMA's Embarrassing Björk Crush. The New Yorker. Condé Nast. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2015.
- ↑ Debut Turns 20. Stereogum. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 23 вересня 2014.
- ↑ Bjork's 'Debut' Turns 20: Backtracking " Music News, Reviews, and Gossip. Idolator.com. Процитовано 23 вересня 2014.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ GCSE Bitesize Western Voice Classification. BBC. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 9 грудня 2011.
- ↑ Grant, Sarah H. (5 грудня 2012). Album Review: Björk – bastards. Consequence of sound. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 30 грудня 2012.
- ↑ Walton, Sam (22 листопада 2017). Björk – Utopia Review. Loud and Quiet. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 26 листопада 2017.
- ↑ Kristobak, Ryan (20 травня 2014). Comparing The Top Artists, Past And Present, By Vocal Range. Huffington Post. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014.
- ↑ Layne, Joslyn (1990). Björk / Gudmundar Ingólfsson Trio review. Allmusic. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 30 грудня 2012.
- ↑ Bjork undergoes throat surgery. BBC. 23 листопада 2012. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 29 грудня 2012.