Відкрити головне меню

Бас-гітара (або просто бас) - струнно-щипковий музичний інструмент, який використовується для гри в басовому діапазоні. На бас-гітарі грають переважно пальцями, або медіатором.

Електрична бас-гітара як зовнішнім виглядом, так і конструктивно схожа на електрогітару (відповідно, акустична бас-гітара схожа на акустичну гітару), але має більш масивний корпус і гриф, а також більшу мензуру. Зазвичай на бас-гітарі використовують 4 струни, але існують також бас-гітари з більшою кількістю струн. 4-струнна бас-гітара налаштовується по квартах від мі-контроктави, в унісон з контрабасом, і на одну октаву нижче від 4 нижніх струн електрогітари. Як у випадку з електрогітарою, для електричної бас-гітари потрібне підключення до підсилювача для гри.

Починаючи зі своєї появи в 1950-х роках, бас-гітара практично повністю замінила контрабас в поп-музиці як інструмент ритічної групи. Крім цього, бас-гітара стала важливим елементом більшості сучасних музичних жанрів, причому в кожному з них може бути різна техніка виконання, лад і кількість струн.

Історія бас-гітариРедагувати

До винаходу бас-гітари в якості основного басового інструменту виступав контрабас - найбільший акустичний інструмент з сімейства скрипок, не рахуючи октобаса. Цей інструмент поряд з достоїнствами володів також рядом характерних недоліків, що ускладнюють його широке застосування в ансамблях популярної музики початку XX століття - великі розміри, велика маса, вертикальне підлогове виконання, відсутність ладів на грифі, короткий сустейн, порівняно невеликий рівень гучності, а також досить важкий запис через характеристику динамічного діапазону.

Набираюча популярності в 1920-х - 1930-х роках популярність джазової музики, поширення автомобільного транспорту, що збільшує мобільність ансамблів, а також поява технології електронного підсилення звуку породили потребу в басовому інструменті, позбавленому недоліків контрабаса. В цей період часу багато фірм, що виробляють музичні інструменти, почали експерименти над створенням такого інструменту. Нажаль, ці спроби не були успішними.

Серед винаходів того часу слід згадати бас-мандоліну Гібсон Мандо-бас (Gibson Style J Mando bass), вироблена фірмою «Gibson» з 1912 по 1930 роки, а також інструмент американського музиканта і підприємця Пола Тутмарка - електронний бас Аудіовокс № 736 ( Audiovox # 736 Electronic Bass), створений ним в 1936 році, який містить багато рис сучасної бас-гітари, наприклад, суцільний дерев'яний корпус, горизонтальне розташування інструменту при грі і ладові поріжки. Існує також контрабас-балалайка, але через великий розмір її використовували (і використовують) ще рідше, ніж контрабас.

У 1951 році американський винахідник і підприємець Лео Фендер, засновник фірми Fender, випустив бас-гітару Fender Precision Bass, розроблену ним на основі його електрогітари Fender Telecaster. Інструмент отримав визнання і швидко завоював популярність. Ідеї, закладені в його конструкції стали фактичним стандартом для виробників бас-гітар, а вираз «бас фендер» на довгий час став синонімом для бас-гітари взагалі. Пізніше, в 1960 році, Фендер випустив ще одну, вдосконалену модель бас-гітари - Fender Jazz Bass, популярність якої не поступається Precision Bass.

 
Hоfner 500/1

Деякий час фірма «Fender» домінувала на ринку бас-гітар, поки конкуруючі фірми розробляли і випускали свої варіанти. Один з ранніх варіантів бас-гітари - випущена в 1955 році німецькою фірмою Höfner електроакустична бас-гітара 500/1 (Höfner 500/1), що має форму скрипки. Пізніше ця модель стала широко відомою завдяки тому, що її обрав в якості основного інструменту Пол Маккартні, бас-гітарист групи «Бітлз». У 1950-х роках свої моделі бас-гітар випустили багато виробників музичних інструментів, включаючи фірму Gibson, що випустила басові версії своїх електрогітар Gibson SG і Gibson Les Paul.

З 1960-х років з появою рок-музики, бас-гітара стає все більш поширеним інструментом. Виникають нові різновиди - з'являються електроакустична бас-гітара і безладова, збільшується число струн, з'являються гітари з вбудованою активною електронікою, здвоєними і троїстими струнами і без головки грифа. Розвивається також і техніка гри на бас-гітарі - від гітари запозичується теппінг, бенд, з'являються також специфічні басові техніки, такі як слеп і гра флажолетами.

ОсобливостіРедагувати

Основна область застосування бас-гітари - сучасна популярна та джазова музика, в класичній музиці бас-гітара використовується рідше звичайної шестиструнної гітари. Роль бас-гітари в ансамблі також відрізняється від ролі звичайної гітари - бас-гітара частіше використовується для акомпанементу і ритмічної підтримки, ніж в якості сольного інструмента.

Звучить бас-гітара на октаву нижче звичайної. Вона повністю симетрична (тобто кожна наступна відкрита струна відбудовується на кварту нижче попередньої), таким чином стандартне налаштування бас-гітари збігається з ладом чотирьох басових струн звичайної гітари, тільки на одну октаву нижче (налаштування бас-гітари збігається з налаштуванням контрабаса). Діапазон звичайної 4-струнної бас-гітари в класичному ладі становить трохи більше трьох октав - від мі-контроктави до соль першої октави.

На відміну від інших різновидів гітар, бас-гітара має наступні конструктивні особливості, обумовлені необхідністю отримати більш низький діапазон звучання:

  • великі розміри;
  • збільшена мензура - 864 мм (34 ") проти 650 мм у класичної гітари;
  • товстіші струни;
  • зменшена кількість струн (найбільш поширені 4-струнні бас-гітари).

Історично бас-гітара вперше з'явилася у вигляді електробаса і тільки потім був створений акустичний варіант, на відміну від гітари, де все було навпаки - спочатку виникнення акустичної гітари, а потім перетворення її в електрогітару.

Безладова бас-гітараРедагувати

Безладові баси мають особливе звучання, оскільки через відсутність ладів струну доводиться притискати прямо до поверхні накладки. Струна, торкаючись грифа, видає деренчливий звук, нагадуючи звучання контрабасу з використанням техніки піцикато.

Безладовий бас дозволяє басисту використовувати такі музичні прийоми, як гліссандо, вібрато. Деякі бас-гітаристи використовують на своїх виступах як ладові, так і безладові бас-гітари, відповідно до композицій, які вони виконують. Незважаючи на те, що безладовий бас частіше використовується в джазі і його різновидах, на ньому також грають і музиканти інших напрямків.

Перший безладовий бас був зроблений в 1961 році Біллом Вайменом, який вийняв з дешевої бас-гітари лади. Вперше безладовий бас був поставлений на виробництво в 1966 році, це був Ampeg AUB-1. А Фендер почав виробництво безладових басів тільки в 1970 році. На початку 1970-х бас-гітарист Джако Пасторіус створив власний безладовий бас, видаливши ладові поріжки у Fender Jazz Bass, заповнивши щілини замазкою з дерева і покривши гриф епоксидною смолою.

Струни з плоскою обмоткою (які використовуються для контрабасів) іноді використовуються для безладового баса, так як такі струни менше псують накладку грифа. У деяких бас-гітар накладка покрита епоксидною смолою, що робить накладку більш довговічною, збільшує сустейн і дає більш яскраве звучання. У деяких безладових басів є лінії-орієнтири, які відзначають лади, в той час як у інших є тільки позначки збоку грифа.

Хоча в основному бас-гітари чотириструнні, також бувають п'яти-, шести- і навіть семиструнні баси. Безладові баси з більш ніж семи струнами теж існують, але зазвичай вони робляться на замовлення.

Техніка гри на бас-гітаріРедагувати

Більшість гітарних прийомів і способів звуковидобування застосовуються також і на бас-гітарі. Деякі прийоми більше підходять для використання на бас-гітарі, також є і не підходящі для бас-гітари способи гри.

Грають на бас-гітарі стоячи або сидячи, розташування гітари при цьому не відрізняється від звичайного. Басисти, що перейшли на бас-гітару з контрабаса при грі стоячи іноді можуть використовувати вертикальне розміщення бас-гітари, пропустивши ремінь між ніг. В такому розміщенні положення рук більш нагадує гру на контрабасі.

Зазвичай на бас-гітарі звуковидобування відбувається трьома основними способами: щипок пальцями, щипок медіатором і слеп. Ці способи розрізняються тембровим забарвленням, характеристикою звуку, складністю виконання і освоєння, рівнем контролю, а також поширеністю в тому чи іншому стилі або жанрі музики.

Щипок пальцями є найбільш поширеним і універсальним способом звуковидобування. Підходить він практично для будь-якого стилю музики. Характеризується порівняно м'яким тембровим забарвленням, з перевагою низьких частот, м'якою атакою і тривалим плато (сустейном) звуку. Через необхідність додання більшого ніж на звичайній гітарі зусилля, щипок на бас-гітарі практично завжди виконується з опорою на сусідню струну, тобто способом «апояндо».

Щипок медіатором також є досить поширеним способом звуковидобування. Найчастіше застосовується у рок-музиці. Вважається більш простим в освоєнні, особливо для гітаристів. У порівнянні з щипком пальцями, звук при добуванні медіатором виходить з більш різкою атакою, в тембровому забарвленні більш яскраво виражені середні і високі частоти. Також звуковидобування медіатором дозволяє легше домогтися рівномірної гучності звуку, знижуючи необхідність в корекції динамічного діапазону бас-гітари.

Слеп є специфічним способом звуковидобування, при якому струна починає звучати від удару об ладові поріжки. Творцями цієї техніки вважаються Луіс Джонсон - віртуоз-самоучка, і інший видатний басист Ларрі Грейем, що відкрили цю техніку незалежно один від одного. Слеп побудований на комбінації ударів і щипків пальцями правої руки, при цьому струни б'ються об лади грифа, видаючи гучний, дзвінкий звук. Завдяки цій техніці бас частково бере на себе функцію барабанів за рахунок різкої атаки звуку і можливості яскраво акцентувати практично будь-які ритмічні малюнки. Відрізняється дуже різкою атакою звуку, з нетривалим плато, яскравим, дзвінким тембровим забарвленням з перевагою середніх і високих частот, а також широким динамічним діапазоном, який як правило доводиться звужувати за допомогою компресора. Слеп набув найбільшого поширення в музичному стилі «фанк», де широко застосовуються складні ритмічні малюнки, для підкреслення і виділення яких як раз і застосовується слеп.

Більш товсті гітарні струни мають набагато краще помітні на слух натуральні і штучні флажолети, що дозволяє використовувати їх набагато ширше, ніж при грі на звичайній гітарі.

Див. такожРедагувати

Посилання та джерелаРедагувати

  1. Спільнота Басистів
  2. Український гітарний портал