Вікіпедія

Залізобетон

композиційний будівельний матеріал

Залізобето́н — це композиційний будівельний матеріал, який одержують у результаті монолітного сполучення бетону та сталевої арматури[1][2]. Термін «залізобетон» часто вживається як узагальнювальна назва залізобетонних конструкцій і виробів.

Важка залізобетонна колона до (ліворуч) і після (праворуч) заливання бетоном арматурної клітки,
Арматура

Загальний опис

ред.

Запатентований у 1867 році Жозефом Моньє як матеріал для виготовлення кадовбів для рослин.

У XX столітті залізобетон був найрозповсюдженішим матеріалом у будівництві.

Ідея поєднання в залізобетоні двох суттєво відмінних за своїми властивостях матеріалів ґрунтується на тому, що міцність бетону при розтягуванні є значно (у 10…20 разів) меншою, ніж при стискуванні, тому в залізобетонній конструкції він призначається для сприйняття стискувальних зусиль; сталь же, що має високу границю міцності при розтягуванні, і яка вводиться в бетон у вигляді арматури, використовується переважно для сприйняття зусиль розтягу. Взаємодія цих різних матеріалів є досить ефективною: бетон при твердненні міцно зчіплюється зі сталевою арматурою і надійно захищає її від корозії, оскільки в процесі гідратації цементу утворюється лужне середовище; монолітність бетону й арматури забезпечується також відносною близькістю їхніх коефіцієнтів лінійного теплового розширення (для бетону від 7,5·10−6 до 12·10−6 °C−1, для сталевої арматури 12·10−6 °C−1); в межах зміни температури від -40 до +60 °С основні фізико-механічні характеристики бетону і арматури практично не змінюються, що дозволяє застосовувати залізобетон у всіх кліматичних зонах[3].

Арматуру в залізобетонних виробах (конструкціях) поділяють на робочу (розташовується у нижній частині залізобетонних виробів, що працюють на згин: плит перекриття, балок, у підошвах фундаментних блоків) і монтажну (створює об'ємний кістяк виробу, фіксує розташування стрижнів робочої арматури, сприяє фіксації та закріпленню закладних деталей і монтажних петель)[2].

Термін «залізобетон» абстрактний і вживається зазвичай у виразі «теорія залізобетону». Якщо мова йде щодо конкретного об'єкта, правильніше говорити «залізобетонна конструкція», «з/б конструкція», «залізобетонний елемент».

До позитивних якостей залізобетонних конструкцій відносяться:

  • невисока ціна — залізобетонні конструкції значно дешевші від сталевих;
  • вогнестійкість — порівняно зі сталлю і деревом;
  • технологічність — при бетонуванні нескладно отримувати будь-яку форму конструкції;
  • хімічна і біологічна стійкість — не схильний до корозії, старіння, гниття.

До недоліків залізобетонних конструкцій належать:

  • невисока міцність при великій масі — міцність бетону в середньому в 10 разів менша, ніж міцність сталі. У великих конструкціях залізобетон «несе» більше своєї маси, ніж корисного навантаження.

Попередньо напружений залізобетон

ред.
Докладніше: Попередньо напружений залізобетон

Попередньо напружений залізобетон — залізобетон, в якому заздалегідь, на стадії виготовлення конструкції, створюють внутрішнє напруження розтягу в арматурі і стиску в бетоні. Виготовляють його з важких бетонів, легких бетонів або бетонів інших видів й арматурної сталі, яку напружують електротермічним, механічним, електротермомеханічним чи іншим способом. Конструкції з попередньо напруженого залізобетону у порівнянні з ненапруженим мають значно менші прогини й підвищену тріщиностійкість при однаковій міцності, що дозволяє перекривати більші прогони при однаковому перерізі елемента.

Збірний залізобетон

ред.

Виділяють збірний залізобетон (з/б конструкції виготовляються в заводських умовах, потім їх вмонтовують в готову споруду) і монолітний залізобетон (бетонування виконується безпосередньо на будівельному майданчику).

Збірний залізобетон зайняв домінуюче місце в будівництві, витискаючи з проектних рішень будинків і споруд сталеві і монолітні залізобетонні конструкції, цеглу й деревину. Застосування збірного залізобетону сприяло подальшому зростанню технічного рівня будівництва, у тому числі зростанню вогнестійкості будівель, зниженню витрат на їх спорудження, економії лісу та ін. матеріалів.

Історична довідка

ред.

Поява залізобетону спричинила революцію в будівництві й визначила архітектуру цілої епохи. Залізобетон з'явився у період бурхливого зростання промисловості, торгівлі й транспорту у другій половині XIX століття, коли виникла необхідність у спорудженні значної кількості фабрик, доріг, мостів, портів тощо. У цей період вже були досить розвинуті цементна промисловість і чорна металургія. Залізобетон почали застосовувати водночас у різних країнах: Ж.-Л. Ламбо[en] (1850), Франсуа Коньє[fr] (1853)[4], Ж. Моньє (1861) у Франції, В. Вілкінсон[de] у Великій Британії (1854)[5][6], Т. Гаятт[en] у США (1855), Ґ. Вайс[de] у Німеччині (1886). Т. Гаятт і Ґ. Вайс вперше розмістили залізну арматуру в розтягнутих зонах перерізів залізобетонних конструкцій, завдяки чому досягли збільшення прогонів. З ініціативи польського інженера Максиміліана Тульє у 1894 році у дворі Вищої політехнічної школи збудовано залізобетонний міст–арку з прогоном 11,05 м як експонат для виставки, яка відбувалась у той час у Львові.

Ще інтенсивніше залізобетон почали застосовувати після пожежі 1904 у Балтіморі (США), під час якої було зруйновано близько 300 великих споруд, збудованих з відкритими конструкціями із заліза. Відтоді несні конструкції виготовляли переважно із залізобетону.

Теоретичні основи розрахунку залізобетону та принципи його конструювання заклали французькі дослідники А. Консідер, Ф. Геннебік[en], німецькі — М. Кенен[de], Е. Мерш[de], український — М. Белелюбський, російські — А. Лолейт[ru], О. Гвоздєв[ru]. Українськими першопрохідцями також були Я. Столяров, Й. Улицький. Згодом в Україні у розвиток теорії розрахунку залізобетону зробили внесок О. Диховичний (співавтор книги «Железобетонные конструкции», К., 1958, 1959, 1972, її перекладено сербською (Белґрад, 1977) та японською (Саітама, 1977) мовами)[7] та О. Лопатто[8]. Нині питання теорії й застосування залізобетону досліджують ДП «Державний НДІ будівельних конструкцій»[9], ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів»[10] (обидва — Київ), національні університети будівництва та архітектури в Києві та Харкові, національні політехнічні університети у Львові та Полтаві, академії будівництва і архітектури у Дніпрі та Одесі.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Залізобетон [Архівовано 14 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. ↑ а б Панюков Е. В. Залізобетон // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  3. ↑ Железобетон // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  4. ↑ Building construction: The invention of reinforced concrete. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |encyclopedia= (довідка)
  5. ↑ Richard W. S (1995). History of Concrete (PDF). The Aberdeen Group. Архів оригіналу (PDF) за 28 May 2015. Процитовано 25 April 2015.
  6. ↑ W. Morgan (1995). Reinforced Concrete. The Elements of Structure. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 25 April 2015 — через John F. Claydon's website.
  7. ↑ Улицкий И. И., Ривкин С. А., Самолетов М. В., Дыховичный А. А. и др. Железобетонные конструкции (расчет и конструирование). Изд. 3-е, перераб. и доп.. — К: Будівельник, 1972. — 992 с.
  8. ↑ Лопатто А. Э. Железобетон в машиностроении/ — О.: Маяк,-1966.
  9. ↑ ДП «Державний НДІ будівельних конструкцій» [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.] — головна сторінка
  10. ↑ ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів» — головна сторінка. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.

Джерела

ред.
  • ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення.
  • Будівельне матеріалознавство / За ред. П. В. Кривенко. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.
  • Збірно-монолітні залізобетонні конструкції. Проектування, дослідження і впровадження в будівництво: навч. посіб. / Б. Г. Гнідець ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка», Ін-т буд-ва та інженерії довкілля, Каф. мостів та буд. механіки, Акад. буд-ва України. — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2014. — 260 с. : іл. — Бібліогр. с. 248—255 (147 назв). — ISBN 978-617-607-688-9
  • Температурні навантаження на залізобетонні захисні конструкції: монографія / І. І. Кархут ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 248 с. : іл., табл. — Режим доступу: . — Бібліогр.: с. 230—246 (318 назв). — ISBN 978-617-607-832-6

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття з технології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Залізобетон&oldid=36595088