Тюрки

Тю́рки — культурно-мовна спільність, що сформувалась на території степів Північного Китаю в I тис. до н. е. Тюрки займалися головним чином кочовим скотарством.

Першим відомим державним об'єднанням тюрків була орда Хунну (відомих з V століття в Європі під ім'ям гуни). У I тисячолітті н. е. тюрки широко розселилися по Євразії, (гуни дійшли до території Франції), змішалися з іраномовними народами в Середній Азії (Середньоазійські тюрки). З VI століття область в середній течії Сирдар'ї і річки Чу почала іменуватися Туркестаном. Згодом, після російського захоплення Центральної Азії, ця назва була поширена на весь регіон. З середини I тисячоліття н. е. тюрки проникли в Закавказзя (азербайджанці), а з початку I тисячоліття н. е. на береги Середземного моря (турки-сельджуки, турки-османи, мамелюки), а також заселили Східний Сибір (якути, долгани).

Зміст

1 Стародавні тюрки
2 Сучасні тюрки
3 Сучасні тюркські держави
- 3.1 Сучасність
4 Див. також
5 Література
6 Посилання

Стародавні тюркиРедагувати

Сучасні тюркиРедагувати

Розселення тюркських народів у світі на початок 21 століття.

ЗАХІДНІ ТЮРКИ
- Булгарська підгруппа
  - Чуваші
- Кипчацька (північно-західна) підгрупа
  - Кипчацько-булгарські народи
    - Татари
    - Башкири
  - Кипчацько-половецькі (кипчацько-огузські) народи
    - Кримські татари ¹
    - Кумики
    - Балкарці
    - Карачаївці
    - Караїми²
    - Кримчаки⁵
  - Кипчацько-ногайські народи
    - Ногайці
    - Казахи
    - Каракалпаки
- Карлуцька (південно-східна) підгрупа
  - Узбеки
  - Уйгури
  - Ілійські уйгури
- Огузська (південно-західна) підгрупа
  - Огузо-булгарські народи
    - Гагаузи
    - Балканські тюрки
  - Огузо-сельджукські народи
    - Кашкайці
    - Халаджі
    - Азербайджанці
    - Турки
    - Кіпрські турки
    - Іракські тюрки (Туркомани)
    - Сирійські турки
    - Уруми³
    - Кримські татари ¹
  - Огузо-туркменські народи
    - Туркмени
    - Трухмени
    - Хорасанські тюрки (Каджари, Теймурташі, Гударі і ін.)
    - Афшари
    - Хамсе (ейналу, бахарлу, нафар)
    - Карапапахи
    - Салари
СХІДНІ ТЮРКИ
- Киргизо-кипчацька підгрупа
  - Киргизи
  - Алтайці⁴
  - Алтайські татари
- Уйгурська підгрупа
  - Жовті уйгури (Сариг-уйгури)
  - Алтайці⁴
  - Тофалари
  - Тувинці
  - Цаатани
  - Хакаси
  - Шорці
  - Якути (Саха)
  - Долгани

Примітки:

Кримські татари мають змішане огузо-кипчацьке походження. Деякі субетноси відносяться до огузської групи, а деякі до кипчацької.
Кримські караїми — тюркомовний етнос, що сповідує особливу форму юдаїзму, — караїмізм. За однією з версій, є нащадками хозар, що прийняли юдейську релігію за часів правління кагана Обадії I Хозарським каганатом. Говорять на караїмській мові, близькій до кримськотатарської.
Уруми — тюркизовані чорноморські греки, що говорять на діалекті кримськотатарської мови.
Алтайці мають змішане киргизо-уйгурське походження. Північні алтайці відносяться до уйгурської групи, а південні — до киргизо-кипчацької.
Кримчаки — тюркизовані кримські євреї. Говорять на кримчацькій мові, яка близька до кримсько-татарської. На відміну від караїмів, є раббанитами, тобто сповідають ортодоксальний юдаїзм, також як караїми припускають своє етнічне походження від тюркського населення хозарів, що прийняли юдаїзм.
Класифікація є вельми умовною, запропонований ряд альтернативних класифікацій. Проблема в тому, що між тюркськими народами різних гілок нерідко спостерігалася мовна конвергенція в процесі їх співіснування на сусідніх територіях. Зокрема, казахська і киргизька мови, віднесені в даній класифікації до різних гілок, в наш час^[коли?] вельми близькі лексично і граматично.