Чуваші (чув. чăвашсем) — тюркомовний народ, основне населення Чувашії. Інколи чувашів, що проживають у віддалених від Чувашії областях, називають аякчі, тобто «віддалені».

Чуваші
Чăвашсем
Чуваські діти. Кінець XIX — початок XX століття
Кількість бл. 1 800 000 осіб
Ареал

Росія 1 637 094 осіб (2002)[1]

Україна 10593 осіб (2001)[2]
Казахстан
Близькі до: Татари
Мова Чуваська
Релігія Православ'я

Назва ред.

Існує кілька версій походження назви народу. З однією з них слово «чуваш» спочатку означало «мешканець краю», «селянин» і за часів Волзької Булгарії та Казанського ханства було загальною назвою посполитого населення. З утвердженням ісламу ті, хто його прийняв, почали ідентифікувати себе насамперед як мусульмани. Натомість «чувашами» стали називати себе ті булгари, які нової релігії не прийняли (більшість з них з часом охрестилися). Зрештою слово «чуваші» перетворилося на самоназву окремого народу, що, окрім іншого, зберіг мову, яка належала до огурських (на відміну від татарської мови нащадків східних булгар, яка є кипчацькою)[3].

Чисельність і територія ред.

За останнім переписом населення в Росії проживає 1 637 200 чувашів. З них 889 268 живуть у Чувашії. Решта в інших суб'єктах РФ: Татарстані (126 500), Башкортостані (117 300), Самарській області (101 400), Ульяновській області (101 300), а також в інших областях. Закордонні діаспори чувашів найбільші в Казахстані та Україні.

Чуваші поділяються на 3 субетнічні групи:

  • верхові чуваші (вір'ял, турі) — північ, північний схід Чувашії
  • лукові чуваші (анат єнчі) — центр, південний захід Чувашії
  • низові чуваші (анатрі) — південь Чувашії та прилеглі райони Татарстана.

Історія ред.

Докладніше: Волзька Булгарія
 
Велика Булгарія (650—922)

Наприкінці VII — на поч. VIII ст. тюркомовні пращури сучасних чувашів — булгари — розселилися на обох берегах Волги, вище Самарської Луки. Однак, основний масив (зокрема й сувари) — у Нижньому Закам'ї (тобто у південних районах сучасного Татарстану). Північні і північно-західні райони сучасної Чувашії, де в древності мешкали фіно-угорські племена (предки гірських марі та ерзі), у IX й Х ст. були зайняті булгарами і суварами. В епоху Волзької Булгарії територія сучасної Чувашії була однією з периферійних зон проживання булгарських племен. У басейні Середнього Цивіля перші болгарські поселення з'явилися в ХІІ ст. Суцільне заселення булгаро-чувашами території центральної та північної Чувашії відноситься до XIV — поч. XV ст.[4]

Після прийняття на річці Джавшир в 922 році ісламу ханом Булгарії Алмушем, князь Бупар очолив процес від'єднання суварів/булгар-язичників від суварів/булгар-мусульман. Після захоплення столиці Булгарії — міста Булгара монголо-татарськими ордами в 1236 році і загибелі останнього булгарського правителя Ільгама процес відділення суварів-язичників прискорився. Крім того булгари-мусульмани запозичивши чимало кипчацьких слів з лексикону завойовників поступово забували первісну древньо-булгарську мову. Паралельно продовжувався процес асиміляції угро-фінських племен і взаємообмін між цими культурами.

Вже з XV сторіччя чуваші входять до складу Казанського ханства, а з 1551 року до складу Московії.

Національний рух ред.

У розвитку сучасної чуваської інтелігенції ключову роль зіграла Чуваська учительська школа, що діяла у Симбірську (чув. Чĕмпĕр, нині Ульяновськ). У часи першої російської революції з'являється чуваське відділення Союзу вчителів. У 1917 році відбувається загальночуваський з'їзд, на якому створюється Чуваське національне товариство. Чуваші відіграють ключову роль у діяльності Союзу малих народів Поволжя, утворюється Чуваська національно-соціалістична партія. У 1918 році діє Чуваська центральна рада, яка мала бути відповідальною за входження Чувашії до складу Ідель-Уралу. Під час громадянської війни частина чуваських діячів виступає на стороні більшовиків, частина приєднується до сил Комітету членів Установчих зборів та Ідель-Уралу. У 1920 році утворюється Чуваська автономна область у складі РСФРР.

Під час Другої світової війни діє чуваська група у складі легіону Ідель-Урал, яка очолює Федір Паймук.

Під час розпаду СРСР утворюється Чуваський національний конгрес та Партія чуваського національного відродження. Її лідер філолог Атнер Хузангай займає перше місце на виборах президента Чувашії у 1991 році, бере участь у створенні Організації непредставлених націй та народів.

Мова ред.

Чуваська мова належить до булгарської підгрупи тюркських мов. Її використання поступово знижується, як і викладання мови у навчальних закладах[5].

Згідно перепису населення рф 2010 року, 80,79% серед етнічних чувашів в Чувашії вільно володіють чуваською мовою.

Чуваші є єдиними на сьогоднішній день прямими нащадками волжсько-камських булгар за своєю мовою, та єдиним народом, що зберіг мову булгарської підгрупи. Одна з стародавніх назв чувашів — булгар, також суваз, сувар, біляр.

Духовна культура ред.

Традиційна Чуваська віра (різновид зороастризму) являла собою складну систему вірувань. У ній було чимало стародавніх елементів, зв'язаних з шануванням сил природи, які приймаються за різні божества. Для традиційної релігії був характерний дуалізм: добрим богам і божествам на чолі з Всевишнім богом Тура протистояли злі божества і духи на чолі з дияволом Шуйтаном. Боги і духи Верхнього світу — добрі, Нижнього світу — злі. До християнізації (середина 18 ст.) Були поширені племінні культи. Сучасна релігія віруючих чувашів — православ'я.[6][7]

Міфологія ред.

Чуваші вважали, що світ складався з трьох частин: верхній світ, наш світ і нижній світ. І було всього сім шарів у світі. Три шари у верхньому, один у нашому, і ще три в нижніх світах.

Земля була квадратною. На ній жили різні народи. Чуваші вірили, що їх народ живе в середині землі. Священне дерево, дерево життя, якому поклонялися чуваші, підтримувало небосхил посередині. З чотирьох сторін, по краях земного квадрата, небосхил підтримували чотири стовпи: золотий, срібний, мідний, кам'яний. На верхівці стовпів розташовувалися гнізда, в яких по три яйця, на яйцях — качки. Береги землі омивав океан, бурхливі хвилі постійно руйнували берега. «Коли край землі дійде до чувашів, кінець світу прийде», — вірили стародавні чуваші. У кожному кутку землі стояли на варті землі і людського життя чудові богатирі. Вони охороняли наш світ від усякого зла і нещасть.

Верховний бог знаходився у верхньому світі. Він правив усім світом. Громи і блискавки вергав, дощ пускав на землю. У верхньому світі перебували душі святих і душі ненароджених дітей. Коли людина вмирала, душа по вузенькому мосту, переходячи на веселку, піднімалася у верхній світ. А якщо вона була грішною, то, не пройшовши вузького мосту, душа людини падала у нижній світ, у пекло. У нижньому світі стояло дев'ять котлів, де варилися душі грішних людей. Слуги диявола невпинно підтримували під котлами вогонь. Але були на землі щілини, або дірки, звані «какар», по яких герої спускалися в пекло і рятували своїх коханих та близьких.[8]

Релігії і вірування ред.

Найпоширенішою релігією серед чувашів є православ'я зі значною часткою язичницьких обрядів. Чуваське язичництво характеризується симбіозом стародавніх тюркських, іранських, угро-фінських вірувань з елементами мусульманства.

Ще донині існують села в яких мешкають нехрещені чуваші-язичники. Чувашське язичництво[en] — монотеїстичне[джерело?]. Приблизно один відсоток чувашів — мусульмани.

Антропологічні типи чувашів ред.

Для чувашів характерний складний антропологічний тип. Значній частині представників чуваського народу притаманні монголоїдні риси. Згідно з антропологічними дослідженнями 51,1 % сучасних чувашів — європеоїди, у 10,3 % переважають монголоїдні риси, 28,6 % належать до змішаних монголоїдно-європеоїдних типів.[9]

Чуваська діаспора ред.

Традиційно чуваші мають дисперсну географію розселення, що охоплює практично всю територію Поволжя. Частка чувашів, що мешкали за межами сучасної Чуваської Республіки, у різний час складала: 1719 –11 %, 1897 — 35,7 %, 1989 — 50,8 %, 2002 — 45,7 % (без урахування чувашів, що мешкали за межами сучасної РФ). У 1897 р. 59,4 % всіх російських чувашів мешкали на території Казанської губернії. З появою Чуваської АРСР, 40,2 % чувашів опинились за її кордонами. Всеросійський перепис населення 2002 р. зафіксував, що чуваші мешкають в усіх суб'єктах федерації. Зокрема, 78,3 % всіх чувашів мешкають у Поволжі і 10,2 % на Уралі. Найчисельніші і найкомпактніші громади чувашів мешкають у Татарстані (126,5 тис.) і Башкортостані (117,3 тис.).[10]

Згідно Всеукраїнського перепису населення 2001 р. в Україні живуть 10 593 чуваші.

Gallery ред.



Найвідоміші чуваші ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Перепис 2002 року. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 13 вересня 2007. 
  2. Перепис 2001 року[недоступне посилання з грудня 2019]
  3. Олексій Мустафін. Прометей прикутий. Що українцям варто знати про татарську історію. Історична правда. 2023-04-24. 
  4. Энциклопедия | Расселение чувашей. enc.cap.ru. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2019. 
  5. Ugraїna: Русифікація лагідною не буває. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015. 
  6. Религия Чувашей. Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 23 листопада 2009. 
  7. Иванов В.П., Николаев В.В. "Чуваши: этническая история и традиционная культура". Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2022. 
  8. Мифология Чувашей. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2022. 
  9. Чуваши и ислам: взгляды и концепции. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022. 
  10. Энциклопедия | Диаспора чувашская. enc.cap.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.