Відкрити головне меню

Е́рзя, ерзя́ни — угро-фінський народ. Мова — ерзянська фіно-волзької підгрупи уральської сім'ї. Ерзя мешкають в басейні річок Мокша і Сура, а також Волги і Білої.

Ерзя
centr
Ерзянки Пензенської області на святі «Раськень Озкс»
Кількість 517 575 (в Росії 440 000)[1]
Ареал Росія
Мордовія, Пензенська область, Тамбовська область, Татарстан, Саратовська область, Ульяновська область
Вірменія,Австралія, США
Близькі до: Угро-фінські народи
Мова ерзянська, російська,
Релігія Православ'я, Лютеранство, Шаманізм

Зміст

Етимологія і історіяРедагувати

Етнонім «ерзя» етимологічно походить до ірано-сарматської лексики (arsan — чоловік, герой). З V століття ерзя мешкали на північний захід від мокши, на території сучасної Рязанської і Нижньогородської областей. У 961 ерзя (арта, аріса) згадується хозарським каганом Йосипом як народ, що платив йому данину. Є припущення, що також про ерзя писали ще і давньогрецькі географи Страбон (аорси) і Птолемей (арсиіти). Арза — країна ерзі фігурує в записках арабського мандрівника Ібн-Хаукаля (X століття). Про ерзя (арджани) повідомляв Рашид-ад-Дін (XIV століття); ногайський князь Юсуф писав про «рзян» у грамоті, відправленій їм до Москви в 1549 році.

У ранньому середньовіччі ерзя чинили опір хозарам, печенігам і половцям. Стародавнє ерзянське князівство розташовувалося на території Старої Рязані (Ерзяні). Під натиском слов'ян, що переселялися, ерзя відступила на схід до сучасного міста Арзамас — (Ерзямас).

На відміну від мокші, що визнала в 1237 залежність від Золотої Орди, ерзя відступає на північ в ліси і чинить татарам опір. Після перенесення суздальської столиці в середині століття в Нижній Новгород ерзя потрапила під владу Суздальського князівства і деяка частина її обрусіла, а інша частина відступила далі на схід, проникнувши в XVII столітті в Заволжжя і Південне Передуралля, де зіткнулися з ногайцями і калмиками. Створення Саратовсько-Оренбурзько-Челябінської лінії фортець зробило можливим подальше просування ерзя на Уралі. Багато ерзянських поселенців на Уралі з'явилися ще до проникнення сюди російського населення.

РозселенняРедагувати

 
Розселення ерзян та мокшан у Мордовії

Декларація про офіційну назву ерзянського народуРедагувати

 
Ерзянський прапор

Ми, делегати Конгресу, який представляє всіх ерзян — громадян Російської Федерації (РФ),

  • ґрунтуючись на історії народу, який існує багато тисячоліть;
  • шануючи пам'ять і слідуючи традиціям предків;
  • відчуваючи етнічну, мовну, духовну і культурну єдність;
  • із задоволенням відзначаючи наявність стійкої ерзянського самосвідомості;
  • усвідомлюючи відповідальність за створення сприятливих умов для виживання і розвитку майбутніх поколінь;
  • виходячи з норм міжнародного права і Конституції РФ, що гарантують права людини і народів;
  • виражаючи пошану до історії, традицій, культури, мов і національної гідності інших народів;
  • бажаючи перебувати в світовій спільноті народів під своїм історичним ім'ям;
  • прагнучи бути визнаним самостійним повноцінним народом;
  • сподіваючись на розуміння, добру волю, співпрацю народів, урядів та інших органів влади;
  • виражаючи сподівання всього народу

заявляємо про його волю офіційно називатися власним історичним ім'ям «Ерзянський Народ» і підтверджуємо всі його невід'ємні права.

З побажаннями Злагоди, Миру та Прогресу всім народам Конгрес Ерзянського народу

Республіка Мордовія, м. Саранськ

23 березня, 1995 року.

Відомі представникиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ethnologue and bibliography information on Erzya
  2. Лучшим спортсменом года назван Валерий Борчин[недоступне посилання з липень 2019]
  3. Российские надежды в Лондоне-2012: Валерий Борчин
  4. Мастера сцены Мордовии, или Штрихи к портретам, субъективные заметки заинтересованного зрителя на поля официальных биографий народных артистов, заслуженных деятелей искусств, заслуженных артистов, заслуженных работников культуры Мордовии / Н. М. Мирская; под ред, А. И. Марычева. — Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 2005. — С. 41. — ISBN 5-7103-1297-5.
  5. Особиста іменка Чіслава Журавльова. Архів оригіналу за 11 березень 2016. Процитовано 5 липень 2019. 
  6. Эрзянка Каниськина вошла в список лучших ходоков всех времен[недоступне посилання з липень 2019]
  7. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 171. — ISBN 5-7595-1026-6
  8. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 172—173. — ISBN 5-7595-1026-6.
  9. Известия Мордовии от 28.02.2008 № 30 (23879){http://www.izvmor.ru/article_3338.html}
  10. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 86—87. — ISBN 5-7595-1026-6.
  11. История Мордовии в лицах. Биографический сборник. Составитель В. С. Лунин — Саранск, 1994. — С. 228—230. — ISBN 5-7595-1026-6.
  12. Мастера сцены Мордовии, или Штрихи к портретам, субъективные заметки заинтересованного зрителя на поля официальных биографий народных артистов, заслуженных деятелей искусств, заслуженных артистов, заслуженных работников культуры Мордовии / Н. М. Мирская; под ред, А. И. Марычева.— Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 2005. — С. 167. — ISBN 5-7103-1297-5.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Исследования по материальной культуре мордовского народа. М., 1963; Мокшин Н. Ф. Этническая история мордвы. Саранск, 1977.
  2. Конгресс Эрзянского Народа (Эрзянь Раськень Инекужо), Саранск, 23 марта 1995 г.
  3. Гаген-Торн Н. И. Женская одежда народов Поволжья: (Материалы к этногенезу).— Чебоксары, 1960. —С. 8.