Відкрити головне меню

Айгі Геннадій Миколайович

чуваський письменник

Геннадій Миколайович Айгі
чув. Геннадий Николаевич Айхи
Геннадій Айгі.gif
Ім'я при народженні Геннадій Миколайович Лісин
Псевдо Айгі
Народився 21 серпня 1934(1934-08-21)
с. Шаймурзіно, Чувашія
Помер 21 лютого 2006(2006-02-21) (71 рік)
Москва, Росія[1]
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність чуваш
Діяльність поет, перекладач
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів чуваська, російська
Жанр вірш
Діти Alexei Gennadjewitsch Aigi[d]
Автограф Signature of Gennadiy Aigui.svg
Премії Європейська премія імені Петрарки
Орден мистецтв і літератури (Франція)
Премія Андрія Бєлого
Пастернаківська премія

Commons-logo.svg Геннадій Миколайович Айгі у Вікісховищі?

Генадій Айгі (19342006) — чуваський і російський поет та перекладач.

БіографіяРедагувати

Геннадій Миколайович Айгі народився 21 серпня 1934 р. в селі Шаймурзіно в Чувашії. До 1969 р. носив прізвище Лісин, яке його батько, сільський вчитель, перекладач Олександра Пушкіна на чуваську мову, отримав за радянських часів в процесі русифікації. Дід Айгі по материнській лінії був останнім в селі жерцем. Один з предків поета вимовляв чуваське слово «хайхі» («он той»), опускаючи початковий звук, — так виникло сімейне прізвисько «Айгі», що стало згодом для поета «програмним художнім ім'ям».

Геннадій Айгі почав писати вірші по-чуваськи, на нього вплинули М. Сеспель (18991922) і П. Хузангай (19071970). З 1949 р. друкувався в чуваській періодиці. У 19491953 рр. вчився в Батиревськом педагогічному училищі, в 1953 р. за порадою Хузангая поступив в Літературний інститут ім. Горького, де займався в семінарі М. Свєтлова.

У 1958 р. вийшла його перша книга віршів на чуваській мові, і в тому ж році він був виключений з інституту «за написання ворожої книги віршів, що підриває основи методу соціалістичного реалізму». Рік потому отримав диплом інституту, представивши до захисту переклади. Велике значення для Г. М. Айгі мали зустрічі з Б. Л. Пастернаком, що порадив молодому поетові перейти на російську мову. Оселившись в Москві, Айгі в 19611971 рр. працював в Державному музеї В. В. Маяковского старшим бібліографом, завідувачем ізосектором. Геннадій Айгі склав повний опис іконографії Маяковського, брав участь в організації виставок К. Малевіча, В. Татліна й інших майстрів російського авангарду.

З 1972 р. займається виключно літературною працею, поєднуючи поетичну творчість з перекладацькою роботою й упорядництвом збірників. У 1968 р. випустив в перекладі чуваською мовою антологію «Поети Франції», де представлені вірші 77 авторів 15-20 ст. (удостоєна в 1972 р. премії Французької Академії). У 1974 р. випустив антологію «Поети Угорщини», в 1987 р. — «Поети Польщі». Складена Геннадієм Айгі з його передмовою антологія чуваської поезії виходила в перекладах на угорську, італійську й англійську мови.

Довгий час російські вірші Геннадія Айгі друкувалися тільки за кордоном. Перша велика книга «Вірші 1954—1971» вийшла в 1975 р. в Мюнхені; у 1982 р. паризьке видавництво «Синтаксис» випустило збірку віршів Айгі «Відзначена зима». З 1962 р. його вірші стали публікуватися в перекладах іноземними мовами — спочатку в періодиці, а з 1967 р. книжковими виданнями в Чехословаччинні, ФРН, Швейцарії, Франції, Англії й інших країнах.

З 1987 р. Геннадій Айгі почав друкуватися на батьківщині, в 1991 р. вийшла перша в Росії книга його віршів «Тут». У 1990 р. він був удостоєний Державної премії Чувашії ім. К. В. Іванова, в 1994 р. став народним поетом Чувашії. У 1997 р. в Чебоксарах відбулася міжнародна конференція, присвячена творчості поета, — своєрідний з'їзд «айгістів» усього світу. У 2000 р. Геннадій Айгі став першим лауреатом Пастернаковської премії. Серед його міжнародних нагород — європейська премія імені Петрарки (1993), звання Командора Ордена мистецтв і літератури (Франція, 1998).

Коли йому виповнилося 60 років, в його рідній Чувашії, де в радянські роки він боявся навіть і з'явитися, бо його ім'я було там буквально під забороною, влаштували пишні і досить, як повелося, позбавлені смаку врочистості. Айгі потім розповідав: "Підходить там до мене один діяч з міської адміністрації і говорить: «Геннадію Миколайовичу, у нас ось тут в місті є вулиця Дзержинського, а ми давно збираємося її якось перейменувати. Як би ви віднеслися до того, щоб дати вулиці Ваше ім'я?» Айгі зніяковів і сказав: «Ну, не знаю. Якось це дивно. Адже я ніби живий ще». — «Так ми ж не поспішаємо. Ми ж не завтра збираємося це робити. Це я так, взагалі».

Геннадій Айгі помер 21 лютого 2006 року. Багато років він був одним з живих символів російської неофіційної поезії. Поетична доля його склалася так, що на батьківщині його знало й цінувало лише достатньо вузьке коло любителів поезії. На Заході ж він довгі роки був мало не найвідомішим поетом свого покоління. Нобелівської нагороди він не дочекався, але вона неодноразово була від нього на відстані витягнутої руки.

ТворчістьРедагувати

Поезія Айгі близько двадцяти років залишалася невідомою російському читачеві. Проте, в ті ж роки, вірші поета перекладалися на ряд європейських мов і отримали ґрунтовну оцінку багатьох літературних дослідників.

У СРСР, головним чином, була відома діяльність Айгі як перекладача російської, французької, угорської і польської поезії на чуваську мову[2] і його зусилля з пропаганди чуваської літератури в інших країнах (у Польщі, Угорщині, особливо у Франції).

Новаторська творчість Айгі явно вибивається з контексту радянської літератури другої половини 20 століття. Роман Якобсон назвав його «екстраординарним поетом сучасного російського авангарду». Саме Геннадій Айгі в сучасній поезії представляє не модерністський і не постмодерністський, а власне авангардний напрям (ще одним носієм якого є Віктор Соснора). Своїми творчими попередниками Геннадій Айгі вважав Велимира Хлєбникова, Володимира Маяковського, Казимира Малевича, що збудили в ньому прагнення «гранично загострювати поетичну мову».

У поезії Геннадія Айгі органічно здійснився перехід до верлібру, який Юрій Тинянов передбачав для російської поезії ще в середині 1920-х років. Вільний вірш Айгі начисто позбавлений відтінку «експериментальності», це не ускладнення вірша метричного, а первородна форма поезії, що досягає деколи граничної простоти в «мінімалістських» творах автора. Геннадій Айгі надає велике значення поетичній графіці: оформлення текстової сторінки входить в художню структуру твору.

Читаючи вірші Айгі, ми не усвідомлюємо відмінності чужої поетичної традиції. Будучи чувашем, Айгі явно не обтяжений багаторічною і міцною традицією російської поезії — перш за все ідейною, раціональною, цивільно направленою, зрощеною з представленням класичного російського вірша і відповідної поетики. Він також абсолютно спонтанно і неупереджено засвоїв найкращі риси сучасної французької поезії, заснованої на фантазії, своєрідній логіці сну і вільному образному мисленні.

Основні твориРедагувати

  • Вірші 1954—1971 (збірка віршів)
  • Позначена зима (збірка віршів)
  • Поети Франції XV—XX ст. чуваською мовою (антологія)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткаРедагувати