Відкрити головне меню
Під час фольклорного свята трухменів Ставрополля, травень 2006 року

Трухме́ни (інакше ставропольські туркмени, трухмяни, самоназва — туркмен) — етнографіча та субетнічна група у складі туркменів на Північному Кавказі.

Зміст

РозселенняРедагувати

 
Туркменський район на мапі Ставропольського краю
 
Національний склад населення Ставропольської губернії за переписом 1897
 
Мусульманське населення Ставропілля поєднує корінних трухменів та ногайців із переселенцями з Дагестану та інших республік

Трухмени проживаюють у північно-східній частині Ставропольського краю (Туркменський і північ Нефтекумського районів) Російської Федерації. Традиційно трухменів, як під час перепису населення Росії 2002 року, зараховують до туркменів. Згідно з його даними у Ставропольському краї проживало 13,9 тис. туркменів (трухменів).

МоваРедагувати

Мова трухменів є діалектом туркменської мови, з помітним впливом мови ногайців, з кочів'ями яких межували трухменські.

ІсторіяРедагувати

Пращури трухменів були переселені калмиками на Північний Кавказ наприкінці XVII — на початку XVIII століть з півострову Мангишлак. У культурі і побуті трухменів попри туркменську основу багато від народів-сусідів Північного Кавказу. Поділяються на три племені (тайпи): союнаджі, ігдир, човдур[1].

У 1825 році утворене Туркменське приставство, у 1917 році — Туркменський повіт. У 1917 році трухмени увійшли до складу Союзу об’єднаних горців, який у 1918 році проголосив Горську республіку. Представляв їх у Союзі Ніязікеєв Ереджей Алі.

У перші роки радянської влади трухмени піддавалися грабункам сусідніх селян як «ворожа нація», через що народ був поставлений на межу виживання[1].

У 1925 році був створений Туркменський національний район Ставропілля. Статус національного був знятий у 1930-х роках, у 1956 році район було розформовано, у 1970 — відновлено. У 1927 році була здійснена спроба сконцентрувати туркменське населення навколо села Літня ставка, чого частина трухменів уникла, кочуючи у східному напрямку. У період коренізації почали діяти національні школи, у 1930-х районна газета виходила туркменською мовою. Викладання туркменської мови в школах остаточно припинилося у 1965 році[1].

З 1990-х років діє національна організація «Ватан» (Батьківщина), налагоджені зв'язки з Туркменістаном. У 2000-ні роки туркменська мова не викладалася, видань нею у районі не існувало, проте трухмени дивилися супутникові телепередачі з Туркменістану. Незважаючи на практично повну двомовність, туркменська мова зберігається у молоді. Діють традиційні ради старійшин, спостерігається міжплеменна боротьба за владу[1].

У наші дні серед трухменської молоді поширений виїзд на заробітки у нафтогазовидобувні регіони[1].

ДемографіяРедагувати

Динаміка чисельності ставропольських трухменів за 1959–2010 рр.

Рік перепису Чисельність Частка у населенні
1959 5 856 0,4%
1970 8 240 0,4%
1979 9 345 0,4%
1989 11 133 0,5%
2002 13 937 0,5%
2010 15 048 0,5%

Рідна мова туркменів Ставропольського краю за переписом 2010 р.

  • Туркменська — 94,9%
  • Російська — 4,2%

Населені пункти Ставропольського краю, де за переписом 2002 року трухмени становили більшість населення

Населений пункт Район Населення, 2002 р. в тому числі туркменів
аул Кок-Бас Нефтекумський район 335 99,1%
аул Шарахалсун Туркменський район 1554 97,9%
аул Едельбай Благодарненський район 1287 95,2%
аул Махач-Аул Нефтекумський район 319 95,0%
аул Сабан-Антуста Туркменський район 871 94,8%
аул Юсуп-Кулацький Іпатовський район 740 92,2%
аул Башанта Арзгірський район 415 91,6%
аул Уллубі-Юрт Нефтекумський район 764 89,5%
аул Чур Туркменський район 781 89,4%
аул Маштак-Кулак Туркменський район 346 84,7%
аул Нижній Барханчак Іпатовський район 337 84,0%
с. Озек-Суат Нефтекумський район 2264 72,3%
аул Верхній Барханчак Іпатовський район 427 54,6%
аул Абдул-Гази Нефтекумський район 670 52,5%

ПриміткиРедагувати

Джерела, посилання і літератураРедагувати