Список країн Європейського Союзу
Європейський Союз (ЄС) є політичним та економічним союзом з 27 держав-членів, які підписали установчі договори союзу і, таким чином, поділяють права та обов'язки членства. Відповідно до договорів вони погодилися ділитися своїм власним суверенітетом через інституції Європейського Союзу в деяких, але не всіх аспектах управління. Для ухвалення особливо важливих рішень уряди країн повинні одноголосно домовитися у Раді Європейського Союзу; для ухвалення інших рішень достатньо кваліфікованої більшісті голосів. Ці зобов'язання та розподіл суверенітету в рамках ЄС (іноді його називають наднаціональним) роблять його унікальним серед міжнародних організацій, оскільки він встановив власний правовий порядок, який відповідно до положень установчих договорів є юридично обов'язковим і верховним для всіх держав-членів. Основоположним принципом ЄС є принцип субсидіарності, що означає, що рішення ухвалюються колективно тоді і тільки тоді, коли їх неможливо реально прийняти окремо.
| Держави-члени Європейського Союзу | |
|---|---|
 | |
| Тип | Держава-член |
| Розташування | Європейський Союз |
| Створено | 1952/1958/1993 |
| Кількість | 27 (станом на 2020) |
| Можливі типи | Республіки (21) Монархії (6) |
| Кількість населення | 447,206,135 (2020)[1] |
| Площа | 4,233,255 км2 |
| Уряд | Парламентська представницька демократія (23) Змішана республіка представницька демократія (3) Президентська представницька демократія (1) |
Іншою помітною та унікальною особливістю членства є Європейські комісари, які призначаються кожним з урядів країн-членів, але не представляють свою країну-члена, а замість цього працюють колективно в інтересах усіх держав-членів.
У 1950-х роках шість держав заснували Європейські спільноти — попередники ЄС (Бельгія, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди та Західна Німеччина). Решта країн приєдналися в результаті наступних п'яти розширень. Щоб приєднатися, держава повинна виконати економічні та політичні вимоги, відомі як Копенгагенські критерії, які вимагають від кандидата мати демократичний уряд і ринкову економіку разом із відповідними свободами та інститутами та поважати верховенство права. Розширення Союзу також залежить від згоди всіх наявних членів і прийняття кандидатом наявного законодавства ЄС, відомого як надбання спільноти.
Велика Британія, яка приєдналася до ЄС 1973 року, перестала бути членом ЄС 31 січня 2020 року. Жодна інша держава-член ніколи не виходила з ЄС і жодне членство не було призупинене, хоча деякі залежні території або напівавтономні області вийшли з ЄС.
Список
ред.Список країн-членів Європейського Союзу (станом на 1 січня 2023 року):
.svg){kind=small}
Території за межами Європи, що входять до ЄС:
- Іспанії:
- Португалії:
- Франції:
.svg){kind=small}
Країни-кандидати на вступ до ЄС:
Потенційні країни-кандидати на вступ до ЄС:
Кандидати, переговори яких заморожені:
Колишні члени:
.svg){kind=small}
Примітки
ред.- ↑ Population on 1st January by age, sex and type of projection. Євростат. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
- ↑ а б Без Гренландії і Фарерських островів. Гренландія вийшла зі складу ЄС у 1985 році.
- ↑ а б Враховуючи заморські департаменти
Посилання
ред.
| Ця сторінка належить до вибраних списків української Вікіпедії. |