Договори Європейського Союзу
До́говори́ Європе́йського Сою́зу — міжнародні угоди, укладені між державами-членами ЄС. У таких державах встановлені спільні конституційні основи, інституції Європейського Союзу.
| Договори Європейського Союзу | |
 | |
| Юрисдикція |
ЄС  |
|---|---|
 Договори Європейського Союзу у Вікісховищі | |
Паризький договір — Договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі. Взагалі перший договір, що об'єднав кілька країн Європи. Підписаний у Парижі 18 квітня 1951 року, набув чинності 23 липня 1952 року, втратив чинність 23 липня 2002 року.
Два основних фундаментальних документи Договір про функціонування Європейського Союзу (підписаний у Римі в 1958 році як Договір про створення Європейського економічного співтовариства) і Договір про Європейський Союз (підписаний у Маастрихті в 1992 році) та ряд взаємопов'язаних з ними договорів відображають принципи функціонування ЄС. Договори неодноразово змінювалися і коригувалися впродовж 65 років з моменту їх підписання. Повний об'єднаний варіант двох основних договорів регулярно публікується Європейською комісією.
Маастрихтський договір, крім офіційного створення ЄС, також об'єднав Європейські Спільноти, та дві інші підвалини політичної співпраці: спільну зовнішню та безпекову політику і співпрацю у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Також договором запроваджувалися посади європейського омбудсмена, європейського інспектора з захисту даних, Комітет регіонів, узгоджувалась процедура спільного ухвалювання рішень, а також розширювалась сфера застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю. Ратифікація Договору про ЄС наразилася на значні перешкоди. Зокрема, референдум у Данії 1992 року відкинув її; лише повторний референдум наступного року ратифікував Угоду.
Зміст договорів
ред.Договір про Європейський Союз (TEU; Маастрихтський договір, діє з 1993 року) і Договір про функціонування Європейського Союзу (TFEU; Римський договір, діє з 1958 року) зміцнювалися шляхом внесення поправок принаймні раз на десять років, з моменту набуття кожним з них чинності, останньою з яких є Лісабонська угода, яка набула чинності в 2009 році.
У Лісабоні Хартія основних прав була включена в проєкт Конституції ЄС, хоча, по суті, вона не була договором. Проблемна ратифікація хартії (вона не була підтримана на референдумах у Нідерландах і Франції) показала невеликі перспективи для подальших реформ у найближчі кілька років окрім стандартних угод, які лише дозволяють приєднувати нові держави.
Також, кожного разу, коли до ЄС приєднується нова країна, у договір вносяться нові корективи щодо приєднання. Додаткові договори також впливають на зміни деяких частин основних договорів. Також існують багато цільових реформаторських поправок.
Договір про Європейський Союз
ред.Короткий зміст розділів[1]:
Перша частина пов'язана з загальними положеннями.
- Стаття 1 заявляє, що Європейський Союз наслідує відповідальність та функції Європейського співтовариства і встановлює рівну юридичну силу із Договором про функціонування ЄС.
- Стаття 2 встановлює, що ЄС "оснований на повазі людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства закону і повазі прав людини, включаючи права осіб, що належать до соціальних та національних меншин". Держави-члени поділяють думку, що "суспільство, в якому плюралізм, недискримінація, терпимість, справедливість, солідарність та рівність між жінками та чоловіками переважають".
- Стаття 3 встановлює цілі ЄС у шести пунктах. По-перше, сприяння миру та благополуччю цінностей та громадян ЄС. По-друге, вільне пересування із місцевим зовнішнім прикордонним контролем. По-третє, положення внутрішнього ринку. Четвертий пункт встановлює євро. Пункт 5 встановлює, що ЄС буде дотримуватися своїх цінностей, викоріненню бідності, дотримуватися прав людини і поважати Статут Організації Об'єднаних Націй. Пункт 6 встановлює, що ЄС повинен дотримуватися цих цілей на "відповідні кошти", відповідно до його компетенції, наведеної в цих договорах.
- Стаття 4 стосується суверенітету і зобов'язань держав-членів.
- Стаття 5 встановлює принципи присвоєння (приватної власності), субсидіарності і пропорційності відповідно до їх сили.
- Стаття 6 пов'язує діяльність ЄС з Хартією основних прав і Європейською конвенцією з прав людини.
- Стаття 7 розглядає питання відлучення деякої держави-члена ЄС у зв'язку з порушенням умов договору або недотримання цінностей.
- Стаття 8 стосується намірів встановлення доброзичливих відносин з сусідніми державами.
- Стаття 9 встановлює рівність національних громадян і громадянства Європейського Союзу.
- Стаття 10 говорить, що ЄС оснований на представницькій демократії і що будь-які політичні чи економічні рішення повинні бути прийняті якомога відповідніше до думки громадян. Стосується це Європейських політичних партій. Передбачає підзвітність громадян національному парламенту. — безпосередньо у парламенті та їх уряді в Раді Європи і Європейської Ради.
- Стаття 11 встановлює прозорість уряду, заявляє, що Єврокомісія має проводити широкі консультації із зацікавленими сторонами і вводить петицію, за якої принаймні 1 000 000 громадян можуть звернутися до Комісії щоб прийняти закон з якого-небудь питання.
- Стаття 12 обмежує вплив національних парламентів на законодавчий процес.
- Стаття 13 встановлює інституції в такому порядку й за такими назвами: Європейський парламент, Рада Європи, Рада ЄС, Європейська комісія, Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк і Європейський суд аудиторів. Вона пов'язує ці установи і обмежує їх компетенції, відповідно до їх повноважень, в договорах.
- Стаття 14 розкриває принципи роботи парламенту і його вибори.
- Стаття 15 розкриває принципи роботи Ради Європи та її президента.
- Стаття 16 розкриває принципи роботи Ради ЄС та її структуру.
- Стаття 17 розкриває принципи роботи Комісії та її призначення.
- Стаття 18 встановлює представника закордонних справ ЄС.
- Стаття 19 встановлює Суд.
У четвертому розділі міститься лише одна стаття (20), яка дозволяє обмеженому числу держав-членів співпрацювати в рамках ЄС, якщо інші держави блокують інтеграцію в цій області.
- Частина 1 цього розділу включає в себе статті 21 і 22. У Статті 21 обговорюються принципи , які визначають зовнішню політику ЄС , у тому числі узгодження зі Статутом ООН , розвиток всесвітньої торгівлі, гуманітарної підтримки і глобального управління. Стаття 22 дає можливість Європейській Раді, діючи одноголосно , контролювати зовнішню політику ЄС.
- Частина 2 поділяється ще на дві частини. Перша, загальні положення, розмежовує принципи керівництва і функціонування зовнішньої політики ЄС, включаючи створення Європейської служби зовнішніх дій і обов'язки держав-членів. Друга частина - це статті від 42 до 46 , розкривають політику військового співробітництва (в тому числі взаємну оборону).
- Стаття 47 встановлює статус юридичної особи для ЄС.
- Стаття 48 стосується методів поправки договору, а саме звичайні та спрощені процедури перегляду .
- Стаття 49 стосується заяви про вступ до ЄС.
- Стаття 50 обговорює процедуру виходу з ЄС.
- Стаття 51 стосується додаткових протоколів у договорах.
- Стаття 52 про географічні особливості застосування договорів.
- Стаття 53 передбачає , що договори є чинними впродовж невизначеного терміну.
- Стаття 54 стосується ратифікації угод.
- Стаття 55 стосується різних мовних версій договорів.
Договір про функціонування Європейського Союзу
ред.В цьому договорі більш глибоко розкриваються подробиці щодо ролі, політики і функціонування Союзу.[2]
- Стаття 1 встановлює основи договору і його юридичне значення.
- Статті 2-6 розкривають компетенції ЄС, відповідно до повноважень, на кожній території.
- Статті 7-14 викладають соціальні принципи ЄС.
- Статті 15 і 16 регулюють публічний доступ до документів, даних, і установ.
- Стаття 17 говорить, що ЄС має поважати права релігійних, філософських і неконфесійних організацій у рамках національних законодавств.
- Стаття 18 забороняє дискримінацію за ознакою громадянства.
- Стаття 19 говорить, що ЄС буде боротися з дискримінацією за ознаками статі, расової чи етнічної приналежності, релігії чи переконань, інвалідності і сексуальної орієнтації.
- Статті 20-24 встановлюють громадянство ЄС, визначають права громадянства, встановлюють свободу пересування в межах ЄС, встановлюють права консульств і посольств, їх безпеку, визначають принципи голосування і балотування в місцеві та Європейські уряди, встановлюють права на подачу петицій до парламенту та омбудсмену, до того ж, отримувати відповідь від установи на рідній мові.
- Стаття 25 вимагає від Комісії доповідь про забезпечення цих прав кожні три роки.
Цей розділ поділений на такі області:
- Внутрішній ринок
- Вільна торгівля (у т.ч. митний союз)
- Сільське господарство і рибальство
- Вільне пересування громадян, послуг і капіталу
- Свобода дії
- Безпека і справедливість (в т.ч. поліція і органи правосуддя)
- Транспортна політика
- Оподаткування, конкуренція і узгодження правил
- Економічна і монетарна політика (в т.ч. євро)
- Політика працевлаштування
- Європейський соціальний фонд
- Освіта, професійна підготовка
- Молодь та спорт
- Культура
- Охорона здоров'я
- Захист прав споживачів
- Внутрішньоєвропейська мережа
- Промисловість
- Економічна, соціальна і територіальна єдність
- Дослідження і розробка космічної галузі
- Екологія
- Енергетика
- Туризм
- Цивільна оборона
- Адміністративна співпраця
- Стаття 198 встановлює мету асоціації як сприяння економічному і соціальному розвитку заморських територій, що перераховані у Додатку 2. Наступні статті розглядають детальну інформацію про форму асоціації.
- Стаття 205 говорить, що усі зовнішні дії ЄС мають бути узгоджені із принципами, викладеними у Розділі 1 Договору про Європейський Союз.
- Статті 206-207 встановлюють спільну комерційну політику ЄС щодо зовнішньої торгівлі.
- Статті 208-214 стосуються співробітництва і розвитку, а також гуманітарній підтримці країнам Третього Світу.
- Стаття 220 стосується процедур встановлення міжнародних договорів із країнами Третього Світу.
- Стаття 221 встановлює міжнародні делегації ЄС.
- Стаття 222 стосується солідарності країн-членів ЄС у випадку теракту, стихійного лиха чи військового конфлікту, що зобов'язує товариські країни прийти на допомогу потерпілій країні.
Цей розділ докладно розглядає інституційні положення у Договорі про Європейський Союз.
- Статті 288-299 розглядають форми законодавчих актів і процедур ЄС, а також розробки нових структур.
- Статті 300-309 встановлюють Європейський Економічний і Соціальний Комітети, Комітет регіонів і Європейський інвестиційний банк.
- Статті 310-325 розглядають бюджет ЄС.
- Статті 326-334 встановлюють положення щодо тіснішого співробітництва.
У сьомій частині йдеться про остаточні юридичні пункти, такі як територіальні і тимчасові додатки, штаб-квартири установ, недоторканність і вплив на договори до 1958 року або з року заснування.
Протоколи, додатки та декларації
ред.Існує 37 протоколів, 2 додатки та 65 декларацій, прикріплених до договорів, розроблених для уточнення деталей. Часто стосуються лише однієї країни.
- Протоколи[3]
- 1: про роль національних парламентів у Європейському Союзі
- 2: про принципи субсидіарності і пропорційності
- 3: про статут Суду ЄС
- 4: про статут системи центральних банків і Європейський центральний банк
- 5: про статут Європейського інвестиційного банку
- 6: про розташування установ і деяких органів, служб, агентств і відомств Європейського союзу
- 7: про привілеї та імунітети Європейського Союзу
- 8: пов'язаний зі статтею 6(2) Договору про Європейський Союз про пов'язання Союзу з Європейською Конвенцією про захист прав та основних свобод людини
- 9: про рішення Ради, пов'язані із виконанням статті 16(4) Договору про Європейський Союз та статтею 238(2) Договору про функціонування Європейського Союзу від 1 листопада 2014 року до 31 березня 2017, а також після 1 квітня 2017
- 10: про постійну структуровану співпрацю, встановлену статтею 42 Договору про Європейський Союз
- 11: про статтю 42 Договору про Європейський Союз
- 12: щодо процедур в умовах високого дефіциту (напр. товару)
- 13: про критерії конвергенції (зближення)
- 14: про Єврогруп
- 15: про деякі положення, пов'язані із Великою Британією та Північною Ірландією
- 16: про деякі положення щодо Данії
- 17: про Данію
- 18: про Францію
- 19: про Шенгенську угоду, інтегровану в рамках Європейського Союзу
- 20: про застосування деяких аспектів статті 26 Договору про функціонування Європейського Союзу у Великій Британії та Ірландії
- 21: про позицію Великої Британії та Ірландії щодо свободи простору, безпеки та правосуддя
- 22: про позиції Данії
- 23: про зовнішні відносини держав-членів, пов'язані з перетином кордонів
- 24: про притулок для громадян держав-членів Європейського Союзу
- 25: про здійснення спільного керування
- 26: про послуги загального інтересу
- 27: про внутрішній ринок і конкуренцію
- 28: про економічні, соціальні і територіальні об'єднання
- 29: про систему громадського мовлення в державах-членах
- 30: про застосування Хартії основних прав Європейського Союзу до Польщі і Великої Британії
- 31: щодо імпорту в Європейський Союз нафтопродуктів очищених на Нідерландських Антильських островах
- 32: про придбання майна в Данії
- 33: щодо статті 157 Договору про функціонування Європейського Союзу
- 34: про спеціальні угоди для Гренландії
- 35: про статтю 40.3.3 Конституції Ірландії
- 36: про перехідні положення
- 37: про фінансові наслідки закінчення ЄОВС договору і на фонд досліджень з вугілля та сталі
- Додатки[4]
- Додаток I перераховує сільськогосподарські і морські продукти, включені у Спільну сільськогосподарську політику і Загальну рибну політику.
- Додаток II перераховує заморські країни і території, пов'язані з ЄС.
- Декларації[5]
Всього декларацій 65. Декларація 1 стверджує, що ЄС діє лише в межах обговорених повноважень, це означає, що будь-яка юридична сила статуту підзвітна Європейській Конвенції, тим самим обмежуючи дії ЄС. Декларація 4 виділяє додаткові дії щодо Італії. Декларація 7 розглядає процедури голосування у Раді, що мають набрати чинності з 2014 року.
(англ. European Atomic Energy Community, EAEC (Euratom)) Договір про встановлення Європейської спільноти з атомної енергії діє як окрема угода, так само, як і два фундаментальних договори про Євросоюз і Хартія основних прав. Євратом сприяє дослідженням та розвитку атомної енергетики, створенню спільного ринку ядерного пального, контролю за ядерними виробництвами та розвиткові атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки.
- Перший розділ встановлює цілі спільноти.
- Другий розділ містить основні положення угоди про те, як відбуватиметься співпраця.
- Третій розділ описує положення установ. Більша частина включена до Європейських договорів.
- Четвертий розділ розглядає фінансові питання.
- П'ятий розділ розглядає назву.
- Шостий розділ містить кінцеві положення.[6]
Ратифікація та поправка договорів
ред.Договори змінюються за декількома способами. Звичайна процедура поправок, традиційний метод, потребує скликання всієї міжнародної конференції. Спрощений метод був впроваджений у Лісабоні (2007), і дозволяє швидше робити зміни до таких законів. що не збільшують силу ЄС. Перехідні положення[en] (фр. Passerelle — місток, перехід) дозволяють зміни законодавства в деяких обставинах.
За звичайної процедури перегляду установа має подати заяву на розгляд до Ради ЄС. Президент Європейської ради може скликати членів Європейського парламенту, представників Європейської комісії, національних парламентерів або скласти проєкт зміни сам, якщо поправка незначна. Потім проєкт розглядається на міжурядовій конференції, для затвердження усіма лідерами країн-учасників і самими країнами. І, хоча ця процедура існувала і до підписання Лісабонської угоди, але її використовували лише двічі: вперше під час створення Хартії основних прав, і вдруге, на Конвенції про майбутнє Європи, де розроблявся Конституційний договір, що пізніше ліг в основу Лісабонської угоди.
Спрощена процедура перегляду, яка стосується тільки частини третьої Договору про функціонування Європейського Союзу і не може збільшити повноваження ЄС, дозволяє, щоб зміни вирішувалися в Європейській раді перш, ніж бути ратифікованими у кожній державі. Поправка до статті 136 TFEU (Договір про функціонування ЄС) використовує спрощену процедуру перегляду за невеликих обсягів змін.
Будь-яка реформа правової основи ЄС має бути ратифікована в кожній державі-члені. Усі держави зобов'язані ратифікувати її і подати ратифікаційні грамоти на зберігання уряду Італії, перш ніж договір набуде чинності в усіх відношеннях. У деяких країнах, таких як Ірландія, зазвичай проводяться народні референдуми за будь-яких змін у Конституції. В інших країнах, таких як Німеччина, референдуми заборонено конституційно і ратифікація відбувається в національному парламенті.
У деяких випадках, референдуми в державі не ухвалювали договору. В Ірландії та Данії був проведений другий референдум і, після низки поступок, договір був ухвалений. Однак у Франції і Нідерландах, договір відхилили на користь такого, який би не потребував референдуму. У Норвегії більшістю був взагалі відхилений договір про вступ в ЄС.
Договори також виносяться на розгляд Європейського парламенту, і хоча його голосування не є обов’язковим, воно є важливим; парламенти Бельгії та Італії заявили, що накладуть вето на Ніццький договір, якщо Європейський парламент його не схвалить.[7]
Незначні поправки, які не потребують ратифікації
ред.Договори містять перехідні положення, яке дозволяє Європейській Раді одноголосно погодитися змінити застосовну процедуру голосування в Раді міністрів на QMV та змінити процедуру прийняття законодавства зі спеціальної на звичайну законодавчу процедуру, за умови, що жоден національний парламент не заперечує. Цю процедуру не можна використовувати для територій, які мають оборонні наслідки.[8]
Четверта процедура внесення поправок стосується зміни статусу деяких спеціальних територій держав-членів. Статус заморських територій Франції, Нідерландів і Данії можна змінити легше, не вимагаючи повного перегляду договору. Натомість Європейська Рада може за ініціативою відповідної держави-члена змінити статус заморської країни або території (OCT) на найвіддаленіший регіон (OMR) або навпаки.[9] Це положення не поширюється на спеціальні території інших держав-членів.
| Тип рішення Європейської ради | Встановлено/змінено | Місце | Дата |
|---|---|---|---|
| Зміна статусу території Франції[10] | Виведення Сен-Бартельмі (OMR до OCT) | Брюссель, Бельгія | 29 жовтня 2010 |
| Зміна статусу території Франції[11] | Розширено до Майотти (OCT до OMR) | Брюссель, Бельгія | 11 липня 2012 |
Підписані договори
ред.Легенда таблиці: [Заснування] — [Поправки] — [Членство]
Непідписані договори
ред.Після успішного підписання Паризького договору були спроби переозброїти Німеччину у рамкахєвропейської військової структури — Європейського оборонного співтовариства. Договір був підписаний шістьма членами-засновниками 27 травня 1952 і загальна асамблея почала розроблення Договору про європейську політичну спільноту із забезпечення демократичної підзвітності нової армії, але цей договір був залишений, через те, що французька Національна Асамблея відхилила ідею спільного оборонного товариства 30 серпня 1954.
Приєднання Норвегії
ред.Норвегія намагалася вступити до ЄС (і в Європейські товариства) двічі, і обидва рази на національних референдумах було відхилено ідею членства, через що Норвегія взагалі відмовилася від намірів вступати до ЄС. Перший договір був підписаний у Брюсселі 22 січня 1972, а другий у Керкірі 24 червня 1994.
Введення Конституції для Європи
ред.
Конституція Євросоюзу мала об'єднати усі попередні договори, крім Євратому, в єдиний документ. Вона також змінювала систему голосування, спрощувала саму структуру ЄС і розширювала зовнішню політику співпраці. Договір був підписаний у Римі 29 жовтня 2004 і мав набути чинності 1 листопада 2006 року, якщо буде ратифікований усіма країнами-членами. Проте, цього не сталося: 29 травня 2005 Франція на національному референдумі відхилила договір, а згодом і Нідерланди, на своєму референдумі, 1 червня 2005 року. Після перегляду Конституції, 2007 року в Лісабоні було створено Європейський Союз.
Супутні договори
ред.Незважаючи на те, що вони формально не є частиною права Європейського Союзу, кілька тісно пов’язаних договорів були підписані за межами ЄС та його попередників між державами-членами, оскільки ЄС не мав повноважень діяти в цій галузі. Після того, як ЄС отримав таку автономію, багато з цих конвенцій були поступово замінені інструментами ЄС.
Після успіху Паризького договору, який заснував Європейське об'єднання вугілля та сталі, було зроблено зусилля, щоб дозволити Західній Німеччині переозброїтися в рамках спільної європейської військової структури. Договір про створення Європейського оборонного співтовариства був підписаний шістьма членами 27 травня 1952 року[23], але він ніколи не набув чинности, оскільки його не ратифікували Франція та Італія.[24][25][26][27] Загальна асамблея також почала розробляти проєкт договору про Європейську політичну спільноту, щоб забезпечити демократичну підзвітність нової армії, але від нього відмовилися, коли договір Оборонного співтовариства було відхилено.
Серед інших ранніх прикладів можна назвати Статут Європейської школи 1957 року,[28] Неаполітанську конвенцію 1967 року про митну співпрацю,[29] Брюссельську конвенцію 1968 року про юрисдикцію в цивільних справах,[30] Конвенцію про заснування Європейського університетського інституту. 1972 року[31][32] та Конвенції 1992 року про внесення змін до Конвенції EUI,[33][34] Угода про боротьбу з тероризмом 1979 року,[35] Римська конвенція 1980 року про договірні зобов'язання,[36] Конвенція про подвійну небезпеку 1987 року,[37] Угода про застосування Ради Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1987 р.,[38] Конвенції про скасування легалізації документів 1987 року,[39] Угода про спрощення та модернізацію запитів про екстрадицію 1989 року,[40] Дублінська конвенція 1990 року про притулок,[41] Арбітражна конвенція 1990 року про подвійне оподаткування,[42] Конвенція про аліменти 1990,[43] Конвенція про виконання іноземних кримінальних вироків 1991 року,[44] Угода про євровіньєтку 1994 року[45] і Конвенція, що визначає Статут Європейських шкіл 1994 року.[46] Крім того, конвенція про взаємне визнання компаній і юридичних осіб була підписана в 1968 році, але так і не набула чинности.[47][48][49][50][51] Подібним чином Конвенція про патенти Спільноти 1975 року [52] та Угода про патенти Спільноти 1989 року [53], які внесли зміни до Конвенції 1975 року, ніколи не набули чинности.[54][55]
Оновлений план реформування ЄВС, виданий у червні 2015 року п’ятьма президентами Ради, Європейською комісією, ЄЦБ, Єврогрупою та Європейським парламентом, окреслив дорожню карту для інтеграції Фіскального договору та угоди про Єдиний фонд врегулювання в рамки права ЄС до червня 2017 року, а також міжурядового Європейського механізму стабільності до 2025 р.[56] Пропозиції Європейської комісії щодо включення сутности Фіскального договору в законодавство ЄС і створення Європейського валютного фонду на заміну ESM були опубліковані в грудні 2017 року.[57][58] 30 листопада 2020 року міністри фінансів Єврогрупи погодилися внести зміни до договорів про створення ESM та Єдиного фонду врегулювання[59], які мають бути ратифіковані у 2021 році всіма державами-членами єврозони. Пропозиція щодо реформи була заблокована місяцями через вето італійського уряду.[60] Пропоновані поправки включають:[61]
- Створення ESM як «запобіжного механізму» для Єдиного фонду врегулювання (SRF).
- Реформа управління ESM
- Інструменти попереджувальної фінансової допомоги
- Уточнення та розширення мандату ESM щодо економічного управління;
Розділ 3 Фіскального договору було включено до законодавства ЄС як частину реформ системи економічного управління (Регламент (ЄС) 2024/1263, Директива Ради (ЄС) 2024/1265 і Регламент Ради (ЄС) 2024/1264), які набули чинности станом на 4 квітня 2024 р.
| Ратифіковані договори | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Договір | Встановлений/Змінений | Місце | Дата підписання | Учасниці | Дата набрання чинности | Статус |
| Статут Європейської школи | [[European Schools|Європейські школи[en]]] | Люксембург, Люксембург | 1 вересня 1957 | 13 держав-членів[62] | 22 лютого 1960 | Замінено |
| Неаполітанська конвенція | Митна співпраця | Рим, Італія | 7 вересня 1967 | 13 держав-членів[63][64] | 1 лютого 1970 | Замінено |
| Брюссель Convention
(Протокол[65]) |
Підсудність цивільних справ | Брюссель, Бельгія | 27 вересня 1968 | 15 держав-членів[66][67][68][69][70] | 1 лютого 1973 | діє |
| Конвенція про заснування Європейського університетського інституту | Європейський університетський інститут | Флоренція, Італія | 19 квітня 1972 | 24 держав-членів[71][72][73][74] | 1 лютого 1975 | діє |
| Римська конвенція[en] | Договірні зобов'язання | Рим, Італія | 19 червня 1980 | Усі 27 держав-членів[75][76][77][78][79] | 1 квітня 1991 | діє |
| Шенгенська угода | Встановлення відкритих кордонів | Шенген, Люксембург | 14 червня 1985 | 26 держав-членів[80]
Не є стороною: IE |
26 березня 1995 | діє |
| Дублінська конвенція | Притулок | Дублін, Ірландія | 15 червня 1990 | 23 держав-членів[81][82] | 1 вересня 1997 | Замінено |
| Шенгенська конвенція[83] | Імплементація Шенгенської угоди | Шенген, Люксембург | 19 червня 1990 | 26 держав-членів[84]
Не є стороною: IE |
1 вересня 1993 | діє |
| Арбітражна конвенція | Усунення подвійного оподаткування | Брюссель, Бельгія | 23 липня 1990 | Усі 27 держав-членів[85][86][87] | 1 січня 1995 | діє |
| Конвенція про перегляд Конвенції про заснування Європейського університетського інституту | Європейський університетський інститут | Флоренція, Італія | 17 вересня 1992 | 24 держав-членів[88][72][73][74] | 1 травня 2007 | діє |
| Угода про євровіньєтку | Віньєтка[en] | Брюссель, Бельгія | 9 лютого 1994 | 4 держав-членів[89][90] | 1 січня 1996 | діє |
| Конвенція про європейські школи | Європейські школи[en] | Люксембург, Люксембург | 21 червня 1994 | Усі 27 держав-членів[91][92][93] | 1 жовтня 2002 | діє |
| Конвенція про Європол | Європол | Брюссель, Бельгія | 26 липня 1995 | Усі 27 держав-членів[94] | 1 жовтня 1998 | Замінено |
| Конвенція про захист фінансових інтересів ЄС | Шахрайство | Брюссель, Бельгія | 26 липня 1995 | Усі 27 держав-членів[95] | 17 жовтня 2002 | Замінено |
| Конвенція про митну інформаційну систему | Митна співпраця | Брюссель, Бельгія | 26 липня 1995 | Усі 27 держав-членів[96] | 25 грудня 2005 | Замінено |
| Конвенція про екстрадицію | Екстрадиція | Дублін, Ірландія | 27 вересня 1996[97] | 21 держав-членів[97] | 5 листопада 2019 | Замінено |
| Конвенція про боротьбу з корупцією | Корупція | Брюссель, Бельгія | 26 травня 1997 | 26 держав-членів[98]
Не є стороною: MT |
28 вересня 2005 | діє |
| Неаполітанська конвенція II | Митна співпраця | Брюссель, Бельгія | 18 грудня 1997 | Усі 27 держав-членів[99] | 23 червня 2009 | діє |
| Конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах | Співпраця у кримінальних справах | Брюссель, Бельгія | 29 травня 2000 | 26 держав-членів[100] | 23 серпня 2005 | діє |
| Договір про EUCARIS | EUCARIS[en] | Люксембург, Люксембург | 26 червня 2000 | 9 держав-членів[101] | 1 травня 2009 | діє |
| EU SOFA | Угода про статус збройних сил | Брюссель, Бельгія | 17 листопада 2003 | Усі 27 держав-членів[102] | 1 квітня 2019 | діє |
| Страсбурзький договір | Єврокорпус[en] | Брюссель, Бельгія | 22 листопада 2004 | 5 держав-членів[103] | 26 лютого 2009 | діє |
| Прюмська конвенція source text | Тероризм | Прюм, Німеччина | 27 травня 2005[104] | 14 держав-членів[104] | 1 листопада 2006[104] | діє |
| Велсенський договір | Європейські сили жандармерії | Велзен, Нідерланди | 18 жовтня 2007 | 7 держав-членів[105] | 1 червня 2012 | діє |
| Хартія основних прав Європейського Союзу source text | Права людини | Страсбург, Франція | 12 грудня 2007 | 26 держав-членів
Не є стороною: PL |
1 грудня 2009 | діє |
| Конвенція про централізоване митне оформлення | Митниця | Брюссель, Бельгія | 10 березня 2009[106] | Усі 27 держав-членів[106] | 16 січня 2019 | діє |
| Договір про охорону секретної інформації | Державна таємниця | Брюссель, Бельгія | 25 травня 2011 | Усі 27 держав-членів[107] | 1 грудня 2015 | діє |
| Договір про створення Європейського стабілізаційного механізму source text
(Поправка[108]) |
Європейський стабілізаційний механізм | Брюссель, Бельгія | 2 лютого 2012[109] | Усі 20 членів єврозони[109] | 27 вересня 2012[110][111] | діє |
| Європейський фіскальний пакт source text | Фіскальні правила в єврозоні | Брюссель, Бельгія | 2 березня 2012[112] | Усі 27 держав-членів[112] | 1 січня 2013[113] | діє |
| Угода про єдиний механізм вирішення
(Поправка[114]) |
Єдина рада щодо врегулювання[en] | Брюссель, Бельгія | 21 травня 2014[115] | 24 держав-членів[116]
(усі 20 держав єврозони) |
1 січня 2016[116] | діє |
| Угода про припинення дії двосторонніх інвестиційних договорів | Двосторонній інвестиційний договір[en] | Брюссель, Бельгія | 5 травня 2020[117] | 23 держав-членів[117] | 29 серпня 2020 | діє |
| Угода про єдиний патентний суд source text | Єдиний патентний суд | Брюссель, Бельгія | 19 лютого 2013[120][121] | 18 / 25 Підписантів[120]
|
1 червня 2023 | діє |
Див. також
ред.Посилання
ред.- ↑ Договір про заснування Європейської Спільноти. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ Treaty on the Functioning of the European Union [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.], Europa
- ↑ Protocols [Архівовано 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Europa
- ↑ Annexes [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.], Europa
- ↑ Declarations [Архівовано 7 березня 2009 у Wayback Machine.], Europa
- ↑ CONSOLIDATED VERSION OF THE TREATY ESTABLISHING THE EUROPEAN ATOMIC ENERGY COMMUNITY (2010/C 84/01) [Архівовано 17 липня 2013 у Wayback Machine.], EurLex. Retrieved 18 September 2011
- ↑ European Parliament may reject the Nice Treaty. Euobserver.com. 15 квітня 2015. Процитовано 20 травня 2015.
- ↑ Select Committee on European Union Tenth Report: CHAPTER 3: SIMPLIFIED TREATY REVISION AND PASSERELLES, British House of Lords 2008
- ↑ The provision reads: Article 311 shall be repealed. A new Article 311a shall be inserted, with the wording of Article 299(2), first subparagraph, and Article 299(3) to (6); the text shall be amended as follows:
[...]
(e) the following new paragraph shall be added at the end of the Article:
"6. The European Council may, on the initiative of the Member State concerned, adopt a decision amending the status, with regard to the Union, of a Danish, French or Netherlands country or territory referred to in paragraphs 1 and 2. The European Council shall act unanimously after consulting the Commission." - ↑ Decisions : European Council Decision : amending the status with regard to the European Union of the island of Saint-Barthélemy. EUR-Lex. Процитовано 20 травня 2015.
- ↑ Decisions : European Council Decision : amending the status of Mayotte with regard to the European Union. EUR-Lex. Процитовано 20 травня 2015.
- ↑ Expired due to 50-year limit included in Treaty, absorbed by EU via Ніццький договір.
- ↑ http://www.cvce.eu/viewer/-/content/903872ca-002c-4ba4-b845-c25bbcb0f60f/en
- ↑ а б Replaced by Amsterdam Treaty
- ↑ Romania targets new MEPs in expanding Schengen backlash. Euobserver.com. 23 червня 2010. Процитовано 20 травня 2015.
- ↑ Wednesday 23 June 2010 – 18 new MEPs to join the European Parliament in December – EU developments – News. Alzheimer Europe. Процитовано 20 травня 2015.
- ↑ Official Journal of the European Union C 263 /1 – Protocol Amending the Protocol on Transitional Provisions annexed to the Treaty on European Union, to the Treaty on the Functioning of the European Union and to the Treaty Establishing the European Atomic Energy Community
- ↑ Agreement – Consilium. Consilium.europa.eu. Процитовано 20 травня 2015.
- ↑ Treaty of Accession 2011 details. Council of the European Union. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Protocol on the concerns of the Irish people on the Treaty of Lisbon details. Council of the European Union. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Protocol on the concerns of the Irish people on the Treaty of Lisbon details. Council of the European Union. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Agreement on the withdrawal of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland from the European Union and the European Atomic Energy Community. Council of the European Union. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Treaty instituting the European Defence Community (Paris, 27 May 1952). Centre virtuel de la connaissance sur l'Europe. 18 грудня 2013. Процитовано 4 листопада 2017.
- ↑ TRA19520108. Ministry of Europe and Foreign Affairs. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ The refusal to ratify the EDC Treaty. CVCE.eu. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ Shaping of a Common Security and Defence Policy. European External Action Service. 8 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2017.
- ↑ Questions and Answers: the Future of European Defence. European External Action Service. 7 червня 2017. Процитовано 4 листопада 2017.
- ↑ Statute of the European School. Government of the Netherlands. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Convention between Belgium, the Federal Republic of Germany, France, Italy, Luxembourg and the Netherlands on the Provision of Mutual Assistance by their Customs Authorities. Government of the United Kingdom. Процитовано 9 липня 2018.
- ↑ Convention on jurisdiction and the enforcement of judgements in civil and commercial matters. Council of the European Union. Процитовано 6 листопада 2014.
- ↑ Convention setting up a European University Institute. Official Journal of the European Union. С. 1976.
- ↑ Convention setting up a European University Institute. Government of the Netherlands. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ Convention revising the Convention setting up a European University Institute. Government of the Netherlands. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ Convention setting up a European University Institute as revised by the 1992 amending Convention (PDF). European University Institute. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ Agreement concerning the Application of the European Convention on the Suppression of Terrorism among Member States. Government of the Netherlands. Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Convention on the law applicable to contractual obligations. Council of the European Union. Процитовано 6 листопада 2014.
- ↑ Convention between the Member States of the European Communities on Double Jeopardy (Deposited with the Ministry of Foreign Affairs of the Kingdom of Belgium). Council of the European Union. Процитовано 20 липня 2018.
- ↑ Agreement on the application between the Member States of the European Communities of the Council of Europe Convention on the transfer of sentenced persons (Deposited with the Ministry of Foreign Affairs of the Kingdom of Belgium). Council of the European Union. Процитовано 21 липня 2018.
- ↑ Convention abolishing the legalization of documents in the Member States of the European Communities. Council of the European Union. Процитовано 23 грудня 2018.
- ↑ Agreement between the Member States of the European Communities on the simplification and modernization of methods of transmitting extradition requests (Deposited with the Ministry of Foreign Affairs of the Kingdom of Spain). Council of the European Union. Процитовано 3 червня 2018.
- ↑ Convention determining the State responsible for examining applications for asylum lodged in one of the Member States of the European Communities (Deposited with the Government of Ireland). Council of the European Union. Процитовано 8 листопада 2014.
- ↑ Convention on the elimination of double taxation in connection with the adjustment of profits of associated enterprises (arbitration convention). Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Convention between the Member States of the European Communities on the simplification of procedures for the recovery of maintencance payments. Council of the European Union. Процитовано 6 січня 2019.
- ↑ Convention between the Member States of the European Communities on the Enforcement of Foreign Criminal Sentences. Council of the European Union. Процитовано 3 червня 2018.
- ↑ Agreement on the levying of charges for the use of certain roads by heavy goods vehicles. Government of the Netherlands. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ Convention defining the Statute of the European schools. Council of the European Union. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Convention on the Mutual Recognition of Companies and Legal Persons. Council of the European Union. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ Convention on the Mutual Recognition of Companies and Bodies Corporate (PDF). Bulletin of the European Communities. 29 лютого 1968. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Santa Maria, Alberto (2009). European Economic Law. Wolters Kluwer. с. 9—10. ISBN 9789041125361.
- ↑ Borg-Barthet, Justin (2012). The Governing Law of Companies in EU Law. Bloomsbury Publishing. с. 7. ISBN 9781847319265.
- ↑ Vossestein, G. J. (2010). Modernization of European Company Law and Corporate Governance: Some Considerations on Its Legal Limits. Wolters Kluwer. с. 164—166. ISBN 9789041125927.
- ↑ Convention for the European patent for the common market. Official Journal of the European Communities. L. 26 січня 1976. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Agreement relating to Community patents. Official Journal of the European Communities. L. 30 грудня 1989. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Agreement relating to Community Patents. Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Pila, Justine; Wadlow, Christopher (2015). The Unitary EU Patent System. Bloomsbury Publishing. с. 33—35. ISBN 9781782255062.
- ↑ Completing Europe's Economic and Monetary Union: Report by Jean-Claude Juncker in close cooperation with Donald Tusk, Jeroen Dijsselbloem, Mario Draghi and Martin Schulz. European Commission. 21 червня 2015.
- ↑ Proposal for a COUNCIL DIRECTIVE laying down provisions for strengthening fiscal responsibility and the medium-term budgetary orientation in the Member States. European Union. 6 грудня 2017. Процитовано 29 грудня 2017.
- ↑ Proposal for a COUNCIL REGULATION on the establishment of the European Monetary Fund. European Union. 6 грудня 2017. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Statement of the Eurogroup in inclusive format on the ESM reform and the early introduction of the backstop to the Single Resolution Fund. www.consilium.europa.eu (англ.). Процитовано 8 грудня 2020.
- ↑ Italy's economy minister signals he is ready to back ESM reform. Reuters (англ.). 30 листопада 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
- ↑ The proposed amendments to the Treaty establishing the European Stability Mechanism – Think Tank. www.europarl.europa.eu (англ.). Процитовано 8 грудня 2020.
- ↑ Statute of the European School. Government of the Netherlands. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Convention between Belgium, the Federal Republic of Germany, France, Italy, Luxembourg and the Netherlands on the Provision of Mutual Assistance by their Customs Authorities. Government of the United Kingdom. Процитовано 9 липня 2018.
- ↑ Convention between the Kingdom of Belgium, the Federal Republic of Germany, the Republic of France, the Republic of Italy, the Grand Duchy of Luxembourg and the Kingdom of the Netherlands on mutual assistance between the respective customs administrations. Government of the Netherlands. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ Protocol on the interpretation by the Court of Justice of the Convention of 27 September 1968 on jurisdiction and the enforcement of judgements in civil and commercial matters. Council of the European Union. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Convention on jurisdiction and the enforcement of judgements in civil and commercial matters. Council of the European Union. Процитовано 6 листопада 2014.
- ↑ Convention on the accession of the Kingdom of Denmark, Ireland and the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Convention on jurisdiction and the enforcement of civil and commercial matters and to the Protocol on its interpretation by the Court of Justice. Council of the European Union. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ Convention on the accession of the Hellenic Republic to the Convention on jurisdiction and enforcement of judgements in civil and commercial matters and to the Protocol on its interpretation by the Court of Justice with the adjustments made to them by the Convention on the accession of the Kingdom of Denmark, of Ireland and of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland. Council of the European Union. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ Convention on the accession of the Kingdom of Spain and the Portuguese Republic to the Convention on jurisdiction and enforcement of judgements in civil and commercial matters and to the Protocol on its interpretation by the Court of Justice with the adjustments made to them by the Convention on the accession of the Kingdom of Denmark, of Ireland and of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and the adjustments made to them by the Convention on the accession of the Hellenic Republic. Council of the European Union. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ Convention on the accession of the Republic of Austria, the Republic of Finland and the Kingdom of Sweden to the Convention on jurisdiction and enforcement of judgements in civil and commercial matters and to the Protocol on its interpretation by the Court of Justice with the adjustments made to them by the Convention on the accession of the Kingdom of Denmark, of Ireland and of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, by the Convention on the accession of the Hellenic Republic and by the Convention on the accession of the Kingdom of Spain and the Portuguese Republic. Council of the European Union. Процитовано 24 травня 2018.
- ↑ Convention setting up a European University Institute. Government of the Netherlands. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ а б Convention setting up a European University Institute as revised by the 1992 amending Convention (PDF). European University Institute. Процитовано 16 лютого 2019.
- ↑ а б A Brief History of the EUI. European University Institute. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ а б Slovakia becomes 24th contracting state to the EUI. European University Institute. 9 грудня 2019. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Convention on the law applicable to contractual obligations. Council of the European Union. Процитовано 6 листопада 2014.
- ↑ Convention on the accession of the Hellenic Republic to the Convention on the law applicable to contractual obligations opened for signature in Rome on 19 June 1980. Council of the European Union. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Convention on the accession of the Kingdom of Spain and the Portuguese Republic to the Convention on the law applicable to contractual obligations, opened for signature in Rome on 19 June 1980. Council of the European Union. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Convention on the accession of the Republic of Austria, the Republic of Finland and the Kingdom of Sweden to the Convention on the law applicable to contractual obligations, opened for signature in Rome on 19 June 1980, and to the First and Second Protocols on its interpretation by the Court of Justice. Council of the European Union. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Convention on the Accession of the Czech Republic, the Republic of Estonia, the Republic of Cyprus, the Republic of Latvia, the Republic of Lithuania, the Republic of Hungary, the Republic of Malta, the Republic of Poland, the Republic of Slovenia and the Slovak Republic to the Convention on the Law applicable to Contractual Obligations, opened for signature in Rome on 19 June 1980, and to the First and Second Protocols on its interpretation by the Court of Justice of the European Communities. Council of the European Union. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Agreement between the Governments of the States of the Benelux Economic Union, the Federal Republic of Germany and the French Republic on the Gradual Abolition of Checks at their Common Borders. Government of the Netherlands. Процитовано 31 жовтня 2014.
- ↑ Convention determining the State responsible for examining applications for asylum lodged in one of the Member States of the European Communities (Deposited with the Government of Ireland). Council of the European Union. Процитовано 8 листопада 2014.
- ↑ Convention on the determination of the State responsible for examining an asylum application lodged with one of the Member States of the European Communities. Government of the Netherlands. 18 грудня 2009. Процитовано 10 липня 2018.
- ↑ The Schengen area and cooperation. European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Convention implementing the Agreement between the Governments of the Member States of the Benelux Economic Union, the Federal Republic of Germany and the French Republic on the gradual abolition of controls at their common borders, signed at Schengen on 14 June 1985. Government of the Netherlands. Процитовано 31 жовтня 2014.
- ↑ Convention on the elimination of double taxation in connection with the adjustment of profits of associated enterprises (arbitration convention). Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Convention concerning the accession of the Republic of Austria, the Republic of Finland and the Kingdom of Sweden to the Convention on the elimination of double taxation in connection with the adjustment of profits of associated enterprises. Council of the European Union. Процитовано 3 червня 2018.
- ↑ Convention on the accession of the Czech Republic, the Republic of Estonia, the Republic of Cyprus, the Republic of Latvia, the Republic of Lithuania, the Republic of Hungary, the Republic of Malta, the Republic of Poland, the Republic of Slovenia, and the Slovak Republic to the Convention on the elimination of double taxation in connection with the adjustment of profits of associated enterprises. Council of the European Union. Процитовано 3 червня 2018.
- ↑ Convention revising the Convention setting up a European University Institute. Government of the Netherlands. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ Agreement on the levying of charges for the use of certain roads by heavy goods vehicles. Government of the Netherlands. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ Protocol concerning the accession of the Kingdom of Sweden to the Agreement on the levying of charges for the use of certain roads by heavy goods vehicles. Government of the Netherlands. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ Convention defining the Statute of the European schools. Council of the European Union. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Convention defining the Statute of the European Schools. Government of the Netherlands. Процитовано 23 березня 2019.
- ↑ Report of the Secretary-General to the Board of Governors of the European Schools for the year 2013 (PDF). European Schools. 8 квітня 2014. Процитовано 23 березня 2019.
Croatia acceded to the European School Convention as the 28th Member State
- ↑ Convention drawn up on the basis of Article K.3 of Treaty on European Union, on the establishment of a European Police Office (Europol Convention). Council of the European Union. Процитовано 6 листопада 2014.
- ↑ Convention drawn up on the basis of Article K.3 of the Treaty on European Union, on the protection of the European Communities' financial interests. Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Convention drawn up on the basis of Article K.3 of the Treaty on European Union, on the use of information technology for customs purposes. Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ а б Convention drawn up on the basis of Article K.3 of the Treaty on European Union relating to Extradition between the Member States of the European Union. Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Convention drawn up on the basis of Article K.3(2)(c) of the Treaty on European Union on the fight against corruption involving officials of the European Communities or officials of Member States of the European Union. Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Convention drawn up on the basis of Article K.3 of the Treaty on European Union on Mutual Assistance and Cooperation between Customs Administrations. Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Convention, established by the Council in accordance with Article 34 of the Treaty on European Union, on Mutual Assistance in Criminal Matters between the Member States of the European Union. Council of the European Union. Процитовано 27 червня 2015.
- ↑ Treaty Concerning a European Vehicle and Driving Licence Information System (EUCARIS). Government of the Netherlands. Процитовано 18 травня 2024.
- ↑ Agreement between the Member States of the European Union concerning the status of military and civilian staff seconded to the institutions of the European Union, of the headquarters and forces which may be made available to the European Union in the context of the preparation and execution of the tasks referred to in Article 17(2) of the Treaty on European Union, including exercises, and of the military and civilian staff of the Member States put at the disposal of the European Union to act in this context (EU SOFA). Council of the European Union. Процитовано 14 червня 2018.
- ↑ TRA20040219. Ministry of Europe and Foreign Affairs. Процитовано 23 травня 2018.
- ↑ а б в Convention between the Kingdom of Belgium, the Federal Republic of Germany, the Kingdom of Spain, the French Republic, the Grand Duchy of Luxembourg, the Kingdom of the Netherlands and the Republic of Austria concerning the intensification of cross-border cooperation, particularly in the fight against terrorism, cross-border crime and illegal migration (PDF). Federal Law Gazette 2006 II p. 626. 30 січня 2012. Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ Treaty between the Kingdom of Spain, the French Republic, the Italian Republic, the Kingdom of the Netherlands and the Portuguese Republic, establishing the European Gendarmerie Force EUROGENDFOR. Government of the Netherlands. Процитовано 23 травня 2018.
- ↑ а б Convention on centralised customs clearance, concerning the allocation of national collection costs retained when traditional own resources are made available to the EU budget. Council of the European Union. Процитовано 16 червня 2018.
- ↑ Agreement between the Member States of the European Union, meeting within the Council, regarding the protection of classified information exchanged in the interests of the European Union. Council of the European Union. Процитовано 14 червня 2018.
- ↑ Agreement Amending the Treaty Establishing the European Stability Mechanism (ESM). Council of the European Union. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ а б European Stability Mechanism details. Council of the European Union. Процитовано 31 січня 2013.
- ↑ Note Verbale (PDF). General Secretariat of the Council of the European Union. 27 вересня 2012. Процитовано 31 січня 2013.
- ↑ The treaty entered in force for 16 of the original signatories on 27 September 2012, and for Estonia on 4 October 2012.
- ↑ а б Treaty on Stability, Coordination and Governance in the Economic and Monetary Union details. Council of the European Union. Процитовано 4 квітня 2019.
- ↑ Fiscal compact enters into force (PDF). Council of the European Union. 21 грудня 2012. Процитовано 31 січня 2013.
- ↑ Agreement amending the Agreement on the transfer and mutualisation of contributions to the Single Resolution Fund. Council of the European Union. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Member states sign agreement on bank resolution fund (PDF). European Commission. 21 травня 2014. Процитовано 30 травня 2014.
- ↑ а б Agreement details. Council of the European Union. Процитовано 30 травня 2014.
- ↑ а б Agreement for the Termination of Bilateral Investment Treaties between the Member States of the European Union. Council of the European Union. Процитовано 28 жовтня 2023.
- ↑ Protocol to the Agreement on a Unified Patent Court on provisional application (PPA). Council of the European Union. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Protocol on Privileges and Immunities (PPI) of the Unified Patent Court (UPC). Council of the European Union. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ а б Agreement on a Unified Patent Court. Council of the European Union. Процитовано 5 березня 2013.
- ↑ Signing of the Unified Patent Court agreement (PDF). Council of the European Union. 19 лютого 2013. Процитовано 19 лютого 2013.