Мàріо Дрàґі (італ. Mario Draghi; нар. 3 вересня 1947(19470903), Рим) — італійський економіст, банкір і державний діяч. Голова Ради міністрів Італії з 13 лютого 2021 по 22 жовтня 2022 року[5]. Голова Банку Італії (2005—2011). У 2011—2019 роках — голова Європейського центрального банку[6].

Маріо Драґі
італ. Mario Draghi
Маріо Драґі
Маріо Драґі
Голова Ради міністрів Італії
13 лютого 2021 — 22 жовтня 2022
Президент Серджо Матарелла
Попередник Джузеппе Конте
Наступник Джорджа Мелоні
Голова Європейського центрального банку
1 листопада 2011 — 31 жовтня 2019
Попередник Жан-Клод Тріше
Наступник Крістін Лагард
Голова Банку Італії
16 січня 2006 — 31 жовтня 2011
Попередник Антоніо Фазіо[en]
Наступник Іґнасіо Віско[en]
Народився 3 вересня 1947(1947-09-03)[1][2][…] (76 років)
Рим, Італія
Відомий як економіст, банкір, викладач університету, політик
Місце роботи Флорентійський університет, Гарвардський інститут державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді, Світовий банк, Goldman Sachs, Туринський університет, Падуанський університет і Університет Тренто
Країна Італія
Alma mater Інститут Массиміліано Массімоd, Римський університет ла Сапієнца (1970) і Массачусетський технологічний інститут (1977)
Політична партія незалежний політик
Діти Federica Draghid[4] і Giacomo Draghid
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Кавалер Великий ланцюга ордена Інфанта дона Енріке
Кавалер Великий ланцюга ордена Інфанта дона Енріке
Підпис

Біографічні відомості ред.

Рані роки ред.

Закінчив Римський університет ла Сап'єнца, здобув ступінь доктора економічних наук у Массачусетському технологічному інституті.

Професійна кар'єра ред.

З 1981 по 1991 роки працював професором економіки в Університеті Флоренції. З 1984 по 1990 був виконавчим директором Світового банку. З 1991 по 2001 — генеральний директор Казначейства. З 1993 по 2001 був головою Комітету з приватизації. З 2002 по 2005 Маріо Драґі був віцеголовою і виконавчим директором Goldman Sachs International. У грудні 2005 року став головою банку Італії, а термін його повноважень закінчився 2011 року.

У червні 2011 Європейська рада обрала Драґі главою Європейського центрального банку на термін з 1 листопада 2011, на цій посаді він змінив Жана-Клода Тріше. Директора ЄЦБ призначають строком на вісім років. Під час обговорення кандидатури в європейських регуляторів були сумніви щодо нього, враховуючи його національність і досвід роботи в Goldman Sachs. У виконавчій раді ЄЦБ, що ухвалює рішення про базові ставки кредитування, вже був італієць — Лоренцо Біні Смагі, восьмирічний термін служби якого закінчився 2013 року. Драґі наголошував, що в нього є корисний досвід керівника в раді фінансової стабільності Європи і що він поділяє погляди Тріше на монетарну політику. Так само як і Тріше, Драґі вважає великим ризиком для фінансової системи Європи нездатність Греції впоратися з борговою кризою.

Голова Ради міністрів Італії ред.

Докладніше: Уряд Маріо Драґі
 
Уряд Італії на чолі з Маріо Драґі, 13 лютого 2022 р.

3 лютого 2021 року президент Італії Серджо Матарелла у розпал урядової кризи після відставки прем'єр-міністра Джузеппе Конте доручив Драгі формування нового кабінету.

13 лютого 2021 року уряд Драгі склав присягу.

14 липня 2022 року, на тлі урядової кризи, Драгі подав у відставку, пояснивши це тим, що пакт довіри, який підтримував уряд національної єдності, зник[7]. Пізніше президент Серджо Матарелла відхилив відставку; згідно з його рішенням, парламент Італії мав провести голосування, яке показало б, чи має уряд Драґі підтримку більшости депутатів[8]. У голосуванні в Сенаті взяли участь 95 сенаторів, «проти» проголосували 38; сенатори від «Ліги», «Руху п'яти зірок» та партії «Вперед, Італіє», не брали участь у голосуванні, що призвело до відсутності кворуму[9][10]. 21 липня Драґі вдруге подав у відставку, яку Матарелла прийняв[11]. Того ж дня президент розпустив парламент та призначив дострокові вибори[12].

Особисте життя ред.

Дружина Серена — нащадок сімейства Медічі, має двох дітей: дочка Федеріка, біолог, і син Джакомо, трейдер в Morgan Stanley.

Нагороди ред.

  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі.[13]

Примітки ред.

  1. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/1798502/Mario-Draghi
  2. http://www.nndb.com/lists/496/000063307/
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. https://velvetgossip.it/2021/02/04/serena-cappello-ecco-chi-e-la-moglie-di-mario-draghi/
  5. Дзеркало тижня: Прем'єр Італії Маріо Драгі представив новий кабінет міністрів [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]. 13.2.2021
  6. Маріо Драгі стане новим главою ЄЦБ. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 24 червня 2011.
  7. Прем'єр Італії Драгі йде у відставку. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 липня 2022.
  8. Президент Італії не прийняв відставку Драгі. Інтерфакс-Україна (українською) . 14 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022.
  9. Чому проукраїнський прем’єр Італії пішов у відставку та хто зараз бореться за його посаду. Європейська правда (українською) . 22 липня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.
  10. Прем'єр Італії Драгі планує у четвер знову подати у відставку. Інтерфакс-Україна (українською) . 21 липня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.
  11. Драгі залишає посаду прем'єр-міністра Італії - президент підтримав його відставку. Лівий берег (українською) . 21 липня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.
  12. Президент Італії розпустив парламент та призначив дострокові вибори. УНН (українською) . 21 липня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022.
  13. Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання ред.