Євро

європейська валюта

Євро (символ — , код — EUR) — офіційна валюта 20 з 27 країн Європейського Союзу, відомих як єврозона. Використовується також в 6 інших європейських державах, загалом є рідною для понад 345 мільйонів європейців. Євро був запроваджений у 1999 році на заміну екю, в готівковому обігу перебуває з 2002 року. Символ валюти: €, літерний код: EUR. Поділяється на 100 євроцентів. В обігу перебувають монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 євроцентів та 1, 2 євро і банкноти в 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 євро. Центральний банк — Європейський центральний банк.

Євро
Евро (болгарською), Ευρώ (грецькою), Eoró (ірландською), Eiro (латиською), Euras (литовською), Ewro (мальтійською), Evro (словенською), Euro (іншими офіційними мовами ЄС)
Euro Series Banknotes (2019).jpg
Банкноти євро
Держава(и)
Банкноти €5, €10, €20, €50, €100, €200, €500
Монети 1, 2, 5, 10, 20, 50 євроцентів; 1€, 2€
Символ
Літерний код EUR
Цифровий код 978
Центральний банк Європейський центральний банк
Вебсайт www.ecb.europa.eu
Валютні курси
1 USD = 0,9231 EUR (31 січня 2023)
1 GBP = 1,138 EUR (31 січня 2023)
1 UAH = 0,02508 EUR (31 січня 2023)
Інфляція 5,0 % (2021)[1]
CMNS: Євро у Вікісховищі

Валюта також офіційно використовується інституціями Європейського Союзу, чотирма європейськими мікродержавами,[2] які не є членами ЄС, британськими заморськими територіями Акротірі та Декелія, а також в односторонньому порядку Чорногорією та Косово. За межами Європи ряд спеціальних територій держав-членів ЄС також використовують євро як свою валюту. Крім того, понад 200 мільйонів людей у всьому світі використовують валюти, прив’язані до євро.

Євро не є єдиною валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Усі країни — члени ЄС мають право ввійти в єврозону, якщо будуть відповідати певним визначеним вимогам згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу. Незважаючи на те, євро є єдиною офіційною валютою усіх інституцій Європейського Союзу.

Сьогодні Євро є однією з основних резервних валют у світі, він займає друге місце за часткою валютних резервів, обсягами торгівлі на міжнародному валютному ринку і готівкового обігу.[3][4][5][6] Станом на грудень 2019 року євро має в обігу понад 1,3 трильйона євро і має одну з найвищих сумарних вартості банкнот і монет в обігу в світі.[7][8]

Назва євро була офіційно прийнята 16 грудня 1995 року в Мадриді.[9] Євро було введено на світових фінансових ринках як валюта обліку 1 січня 1999 року, замінивши колишню європейську валютну одиницю (ЕКЮ) у співвідношенні 1:1 (1,1743 долара США). Фізичні монети та банкноти євро увійшли в обіг 1 січня 2002 року, зробивши його повсякденною операційною валютою своїх початкових членів, і до березня 2002 року він повністю замінив колишні валюти.[10]

З грудня 1999 року по грудень 2002 року євро торгувався нижче долара США, але з тих пір торгувався майже на паритеті з доларом США або вище, досягнувши максимуму в 1,60 долара США 18 липня 2008 року, і відтоді повернувся майже до початкового курсу емісії. 13 липня 2022 року дві валюти досягли паритету вперше за майже два десятиліття, частково через російсько-українську війну в 2022 році.[11]

НазваРедагувати

Назва «Євро» була запропонована бельгійським есперантистом Жерменом Пірло.[12] У розмовній мові для іменування євро часто використовуються вислови «єдина європейська валюта» або «євровалюта».

Євро різними мовамиРедагувати

Офіційні назви валюти: євро для основної одиниці та цент для другорядної (одна сота) одиниці та для офіційного використання в більшості мов єврозони; згідно з ЄЦБ, усі мови мають використовувати однакове написання для називного відмінка однини.[13] Це може суперечити звичайним правилам словотворення в деяких мовах, наприклад тих, у яких відсутній дифтонг eu.

Болгарія домовилася про виняток; євро в болгарській кирилиці пишеться евро ([ˈɛvrɔ]), а не еуро ([ˈɛurɔ]) в усіх офіційних документах.[14] У грецькому письмі вживається термін ευρώ (evró); грецькі "центові" монети номіновані в λεπτό/ά (leptó/á). Офіційна практика англійськомовного законодавства ЄС передбачає використання слів євро та цент як в однині, так і в множині,[15] хоча Генеральне управління Європейської комісії з питань перекладу[en] заявляє, що в англійській мові слід використовувати форми множини euros та cents.[16] Слово «євро» вимовляється по-різному відповідно до правил вимови в окремих мовах; німецькою [ˈɔɪ̯ʁo], англійською [ˈjuəɹəu], французькою [øˈʁo] тощо.[17]

Підсумовуючи:

Відомості про місцеву фонетику, цент, використання множини та форматування суми (€6,00 або 6,00 €) див. у розділі Мовознавчі питання щодо євро[en].

ХарактеристикиРедагувати

АдмініструванняРедагувати

Євро управляється та адмініструється Європейським центральним банком (ЄЦБ, Франкфурт-на-Майні) та Євросистемою[en] (що складається з центральних банків країн єврозони). Як незалежний центральний банк, ЄЦБ має виключне право встановлювати монетарну політику. Євросистема бере участь у друку, карбуванні та розповсюдженні банкнот і монет у всіх державах-членах, а також у роботі платіжних систем єврозони.

Маастрихтський договір 1992 року зобов’язує більшість держав-членів ЄС прийняти євро після виконання певних монетарних і бюджетних критеріїв конвергенції, хоча не всі країни-учасниці зробили це. Данія домовилася про винятки, тоді як Швеція (яка вступила до ЄС у 1995 році після підписання Маастрихтського договору) відмовилася від євро на необов’язковому референдумі в 2003 році та обійшла зобов’язання прийняти євро, не виконавши монетарні та бюджетні потреби. Усі країни, які приєдналися до ЄС з 1993 року, зобов’язалися прийняти євро з часом. Пізніше до Маастрихтського договору було внесено поправки Ніццьким договором,[19] який закрив прогалини та лазівки в Маастрихтському та Римському договорах.

Держави-члени єврозониРедагувати

Учасниками є 20 членів:

Інші користувачіРедагувати

Мікродержави з монетарною угодою:

Спеціальні території держав-членів ЄC

Одностороннє ухвалення

Прив'язані валютиРедагувати

Валюта ряду держав прив'язана[en] до євро:

СимволРедагувати

 
Офіційна специфікація символу євро, котрий повинен друкуватися жовтим кольором на блакитному фоні (відповідно до PMS Yellow та Reflex Blue).
Докладніше: Символ євро

Спеціальний графічний знак євро (€) було спроєктовано після того, як шляхом опитування громадськості були обрані два варіанти з десяти пропозицій, і після того Європейська комісія вибрала один з них як кінцевий варіант. Автором дизайну, що переміг, як стверджується, була команда з чотирьох експертів, імена котрих офіційно не були названі. Офіційна версія створення дизайну євро оскаржується Артуром Ейзенменґером, в минулому провідним графічним дизайнером Європейської економічної спільноти, котрий заявляє, що створив цей знак як загальний символ Європи.[28]

Знак являє собою, згідно з поясненням Єврокомісії: «комбінацію грецького епсилона, як символу ваги європейської цивілізації, букви E, що значить „Європа“, і паралельних ліній, котрі перетинають знак і свідчать про стабільність євро».

Європейська комісія також розробила логотип євро з вказанням точних пропорцій і кольорів переднього плану та фону[29]. Хоча деякі дизайнери шрифтів просто в точності скопіювали логотип євро як знак євро в цих шрифтах, більшість розробили свої варіанти, котрі часто базуються на букві С у відповідних шрифтах, щоб знак валюти мав таку ж ширину, як і арабські цифри[30].

Розміщення графічного знака відносно цифр, котрі означають номінал валюти, відрізняється в кожній країні. Хоча офіційно рекомендується розміщувати знак перед цифрами (що суперечить загальній рекомендації ISO розміщати позначення валюти після суми), люди в багатьох країнах пишуть знак євро так само, як це було прийнято для їх національних валют, замінених на євро.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія євро
 
Пам'ятний знак «Євро» у Франкфурті (2009)

Угода про створення Європейської економічної спільноти (ЄЕС) була підписана в 1957 році Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Францією і ФРН.

У 1962 році в меморандумі Європейської спільноти вперше було сказано про необхідність єдиної фінансової політики Європи. Висувається ідея «валютної змії», тобто фіксації обмінних курсів валют країн ЄС в певному діапазоні. Здійсненню цього плану перешкодила енергетична криза 1973 року, викликана різким зростанням цін на нафту.

У 1979 році ідея «валютної змії» була реалізована створенням Європейської валютної системи та Європейського механізму регулювання валютних курсів (ERM). Центробанки ЄС уклали угоду про обмеження коливань валютних курсів. Введений прообраз євро — єдина розрахункова валюта ЕКЮ (ECU).

Надалі ці ідеї отримали розвиток в Єдиному європейському акті (Single European Act) 1986 року і Маастрихтському договорі (Treaty on European Union) 1992 року, що формально заклали основи Економічного і валютного союзу (Economic and Monetary Union, EMU) і єдиної європейської валюти. Найважливіші з положень Маастрихтському договору стосувалися економічної і фінансової політики, кінцевою метою якої було введення в країнах ЄС єдиної валюти. Угода передбачала графік введення єдиної валюти і загальні правила в області державного бюджету, інфляції і процентних ставок для всіх членів майбутнього валютного союзу.

Для того, щоб євро була введена в обіг, всі країни-члени валютного союзу повинні відповідати жорстким критеріям стабільності, закріпленим в Маастрихтських угодах:

  • рівень інфляції в країні, що прагне приєднатися до валютного і економічного союзу, може перевищувати показники трьох найбільш стабільних держав ЄС не більше ніж на 1,5 %;
  • державна заборгованість може становити не більше 60 % від валового внутрішнього продукту (ВВП);
  • дефіцит держбюджету не може перевищувати 3 % від ВВП;
  • відсоткові ставки за банківськими кредитами можуть бути всього на 2 % вище за показники трьох найбільш стабільних країн;
  • кандидати на вступ до союзу не мають права протягом двох років за власною ініціативою проводити девальвацію національних грошових одиниць.

У 1994 році у Франкфурті-на-Майні був заснований Європейський валютний інститут, в завдання якого входило керівництво проєктом створення єдиної валюти та спостереження за економічними процесами в країнах-членах ЄС. Економістами, котрі допомогли створити або зробили вагомий внесок в євро, були Роберт Манделл, Вім Даусенберг, Роберт Толлісон, Нейл Давлінґ і Томмазо Падоа-Скіоппа.

Офіційний сценарій переходу до єдиної валюти був прийнятий на саміті в Мадриді 15—16 грудня 1995 року, також було установлено назву нової валюти «євро».

У 19971998 роках був проведений конкурс у декілька турів на найкращий дизайн банкнот євро, переможцем якого став Роберт Каліна, головний дизайнер Центрального банку Австрії. У лютому 1998 року дизайн і специфікації банкнот були схвалені Радою Європейського валютного союзу. У серпні 1998 року були проведені основні випробування по друку всіх номіналів банкнот для остаточного вирішення проблем випуску.

У дизайні банкнот використані зображення видатних пам'ятників Європи. Вікна і двері, зображені на лицьовій стороні, символізують дух відкритості та співпраці всередині Європейського Співтовариства. На зворотному боці кожної з банкнот зображений міст як метафора спілкування людей у ЄС і за його межами. Всі банкноти мають особливий захист від підробок.

Тендер на постачання металу для карбування монет євро виграв Китай, Лоянський мідний завод в центральній провінції Хенань.

За критеріями приєднання до нової валюти 2 травня 1998 року для участі в «зоні євро» Радою ЄС були допущені Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія та Франція. Дві країни — Велика Британія та Швеція — також підходили під більшість вказаних критеріїв, але відмовилися увійти до «зони євро» як перші її учасники. У Данії виникли конституційні проблеми, а у Греції фінансові показники не відповідали необхідним вимогам.

Валюти замінені на Євро
Валюта Код Курс Дата обміну
  Австрійський шилінг ATS 13,7603 01.01.1999
  Бельгійський франк BEF 40,3399 01.01.1999
  Ватиканська ліра VAL 1936,27 01.01.1999
  Грецька драхма GRD 340,750 01.01.2001
  Естонська крона EEK 15,6466 01.01.2011
  Ірландський фунт IEP 0,787564 01.01.1999
  Іспанська песета ESP 166,386 01.01.1999
  Італійська ліра ITL 1936,27 01.01.1999
  Кіпрський фунт CYP 0,585274 01.01.2008
  Латвійський лат LVL 0,702804 01.01.2014
  Литовський лит LTL 3,45280 01.01.2015
  Люксембурзький франк LUF 40,3399 01.01.1999
  Мальтійська ліра MTL 0,429300 01.01.2008
  Франк Монако MCF 6,55957 01.01.1999
  Нідерландський гульден NLG 2,20371 01.01.1999
  Німецька марка DEM 1,95583 01.01.1999
  Португальське ескудо PTE 200,482 01.01.1999
  Санмаринська ліра SML 1936,27 01.01.1999
  Словацька крона SKK 30,1260 01.01.2009
  Словенський толар SIT 239,640 01.01.2007
  Фінляндська марка FIM 5,94573 01.01.1999
  Французький франк FRF 6,55957 01.01.1999
  Хорватська куна HRK 7,53450 01.01.2023

1 червня 1998 року був заснований Європейський центральний банк (ЄЦБ). Його штаб-квартира розташовується у Франкфурті, Німеччина. Завданнями банку є підтримка цінової стабільності та проведення єдиної монетарної політики на всій території єврозони.

Введення євро відбувалося поступово: спочатку в безготівковий обіг, потім були випущені наявні купюри.

1 січня 1999 року в 00:00 годин за європейським часом країни європейського Економічного та валютного союзу (ЄВС) ввели єдину валюту євро (EUR) і почали використовувати її для безготівкових розрахунків. З цієї миті жорстко зафіксувалися курси національних валют країн учасниць щодо євро, а євро стала самостійною повноправною грошовою одиницею. На цьому етапі паралельно та рівноправно функціонували і євро, і національні валюти. Торги по євро почалися 4 січня 1999 року.

1 січня 2001 року Греція приєдналася до зони євро та стала 12-ю країною, що затвердила на своїй території єдину європейську валюту.

Словенія стала відповідати критеріям у 2006 році й увійшла до єврозони 1 січня 2007 року. Кіпр і Мальта пройшли процедуру узгодження у 2007 році та вступили у єврозону 1 січня 2008 року. Словаччина увійшла до зони євро 1 січня 2009 року, Естонія — 1 січня 2011 року, Латвія — 1 січня 2014 року, Литва — 1 січня 2015 року. Останньою на даний момент до зони євро вступила Хорватія — 1 січня 2023 року.

Крім того, євро також введені в обіг:

У зв'язку з відмінностями у національних методах округлення та відображення значень, усі перетворення між національними валютами мали бути виконані за допомогою тріангуляції через євро. Обмінні курси були визначені Радою Європейського Союзу, базуючись на рекомендаціях Європейської Комісії взявши за основу ринкові показники 31 грудня 1998 р., так, аби одне ЕКЮ (European Currency Unit) було рівне одному євро. (ЕКЮ було рахунковою одиницею, що використовувалась у ЄС, базованою на валютах держав-членів; воно можливо було грошовою одиницею, але не було валютою з її правами.) Рішенням Ради 2866/98 (EC) 31 грудня 1998 року були встановлені ці обмінні курси. Вони не могли бути встановленими раніше, оскільки ЕКЮ залежало від кінцевого обмінного курсу не-євровалют (переважно від Фунта стерлінгів) на цей день.

Процедура, що використовувалася для встановлення обмінного курсу між грецькою драхмою та євро, була іншою, оскільки євро вже існувало два роки. Обмінні курси для первинних одинадцяти валют були визначені лише за лічені години до представлення євро. Обмінний курс грецької драхми був зафіксованим кількома місяцями раніше перед введенням, згідно з Постановою Ради 1478/2000 (EC) від 19 червня 2000 року.

Валюта була представлена в нефізичній формі (туристичні чеки, електронні перекази, банкінг та ін.) вночі на 1 січня 1999, коли валюти різних країн учасниць єврозони перестали існувати незалежно, вони були чітко зафіксовані у відношенні між собою незмінними обмінними курсами, що робило їх лише фізичним відображенням євро. Таким чином нова валюта стала правонаступником ЕКЮ. Банкноти та монети старих валют усе ж продовжували свій законний обіг, доки нові євробанкноти та євромонети не були представлені 1 січня 2002 року.

Обмінний період, протягом якого монети та банкноти колишніх валют були обміняні на євро, тривав близько двох місяців, до 28 лютого 2002 року. Офіційна дата, коли національні валюти перестали бути легальними грошовими одиницями для розрахунку в своїх країнах, була різною для кожної держави. Першою на євро повністю перейшла Німеччина; марка була офіційним платіжним засобом до 31 грудня 2001 року. Кінцевою датою було 28 лютого 2002 року, коли всі національні валюти перестали бути платіжними засобами на території своїх країн. Однак, навіть після офіційної дати повного переходу на євро, національні валюти продовжують приймати центральні банки протягом кількох років, а деякі країни такі як Австрія, Німеччина, Ірландія та Іспанія встановили можливість обміну без часових обмежень. Наприклад, обмін португальських монет був припинений 31 грудня 2002 року, а обмін паперових ескудо тривав до 28 лютого 2022 р.

Економічні показникиРедагувати

Через п'ять років після введення в обіг єдина європейська валюта, на тлі зростання обмінного курсу, за показниками готівкового обігу у світі випередила американський долар. Загальний номінал купюр євро станом на 2006 рік становив 610 мільярдів, що за актуальним курсом (28 грудня) дорівнював 800 мільярдам доларів США (The Financial Times). Згідно з жовтневими (2006 р.) даними Європейського центрального банку (ЄЦБ) і Федеральної резервної системи США, щодо долара цей показник становив 759 мільярдів. Статистика Financial Times враховує резерви приватних кредитно-грошових інститутів, безготівкових запасів національних банків.

Станом на 2016 рік, за даними Банку міжнародних розрахунків, євро займає друге місце у світі за показниками готівкового обігу. Загальна вартість банкнот і монет євро, у перерахунок на долари США, становила 1,217 трлн, для долара США ця цифра становила 1,509 трлн[31].

Ефект від появи єдиної валютиРедагувати

Використання єдиної валюти в багатьох країнах має як переваги так і недоліки для країн-членів. У наш час існують різні думки стосовно ефекту, викликаного введенням євро, оскільки для розуміння і оцінки багатьох з цих ефектів будуть потрібні роки. Висловлюється багато думок та презентуються найрізноманітніші теорії.

Однією з найбільш значущих переваг введення євро — є зменшення ризиків, пов'язаних з курсами обміну валют, що дозволяє полегшити інвестування між країнами. Ризик зміни курсу валют по відношенню одна до одної завжди робив інвестиції за межами своєї валютної зони, та навіть імпорт/експорт, досить ризикованими як для компаній, так і для фізичних осіб. Ймовірний прибуток може бути моментально прирівняний нулю завдяки коливанню валютного курсу. У результаті багато інвесторів та імпортери/експортери повинні були або змиритися з цим ризиком, або використовувати хеджування своїх інвестицій, що приводить до подальшого зростання цін на фінансових ринках. Інвестиції за межами національної валютної зони тому і перетворюються на менш привабливі. Створення Єврозони відчутно збільшує поле діяльності для інвесторів, вони стали більш незалежними від ризиків, пов'язаних з обмінним курсом. Оскільки європейська економіка сильно залежить від внутрішньоєвропейських експортних операцій, переваги цього ефекту важко переоцінити. Зокрема, він дуже важливий для країн, національні валюти котрих традиційно були піддані коливанню курсу (наприклад, середземноморські держави).

Ще однією перевагою є уніфікація платежів і переказів всередині єврозони. У 1999 році ЄЦБ створив TARGET, клірингову систему для великих платіжних транзакцій у євро. Всі грошові перекази між країнами єврозони коштують стільки ж, скільки і перекази в межах однієї країни. Це правило діє і для роздрібних платежів, хоча при цьому можуть використовуватися різні методи платежу. Розрахунки за допомогою пластикових карток і зняття готівки в банкоматах також коштують стільки ж, скільки і в країні-емітенту картки. Розрахунки з допомогою паперових платіжних доручень, таких, як чеки, не стандартизовані ЄЦБ, і обробляються кожною країною самостійно. У 2007 році була введена нова версія системи — ТАРГЕТ2[32].

У першій половині 2010-х років, набула поширення думка що ввдення євро було не однаково корисним для усіх членів єврозони. Найчастіше висловлюється позиція що євро є більш вигідне північноєвропейським країнам, як наприклад Німеччині, яка до цього користувалася «твердою» за валютним курсом маркою, і менш вигідне чи навіть шкідливе середземноморським країнам, для прикладу Італії або Греції які до євро використовували «м'які» ліру та драхму що надавало їм перевагу в експорті товарів. Відмінності в економічних моделях членів єврозони називають однією з причин Європейської боргової кризи, що розпочалася у 2009 році і сильніше відбилася саме на південноєвропейських країнах. Деякі вважають що не варто однозначно ділити країни на переможців та переможених від єдиної європейської валюти оскільки наприклад для тієї ж Німеччини «надто м'яке» євро теж несе негативні наслідки у вигляді зменшення заощаджень населення, пенсій і підриву стабільності банківської системи. У відповідь на ці виклики в ЄС був створений Європейський стабілізаційний механізм (англ. European Stability Mechanism) — фонд розміром 500 млрд євро для стримування коливань на ринку облігацій. Лунають також заклики до тіснішої економічної інтеграції у вигляді спільного бюджету єврозони, системи страхування депозитів і механізму, який дозволить підтримувати слабкі банки[33].

МонетиРедагувати

Докладніше: Монети євро

Один євро поділяється на 100 центів (часто їх називають євроцентами). Всі монети євро, враховуючи пам'ятні монети вартістю у 2 євро, мають однакову лицьову сторону, на котрій написано номінал монети на фоні Європи (до 2007 року були зображені країни — члени ЄС), та різну «національну» сторону із зображенням, котре визначає та країна, яка випускає монети. Окрім країн єврозони, право на випуск обмеженої кількості національних монет євро мають також чотири карликові держави Європи з якими укладена спеціальна монетарна угода — Андорра, Ватикан, Монако і Сан-Марино. Всі монети є придатними платіжними засобами на території всіх країн єврозони[34].

Випускаються монети вартістю 1, 2, 5, 10, 20 і 50 євроцентів та 1 і 2 євро. Монети номіналом 1 і 2 центи не карбуються у Фінляндії та Нідерландах, але і там вони є законним платіжним засобом. Багато магазинів у єврозоні полюбляють вирівнювати ціни таким чином, щоб вони були кратні 5 центам і монети номіналом в 1 і 2 центи були не потрібні, але багато що залежить від національних традицій кожної країни.

Монети євро (2002)
Номінал Зображення аверсу Основний
колір
Діаметр в мм Товщина мм Маса в грамах Матеріал Гурт
1c   Бронзовий 16,25 1,67 2,30 Сталь з мідним покриттям Гладкий
2c   Бронзовий 18,75 1,67 3,06 Сталь з мідним покриттям Гладкий з канавкою по всій
окружності
5c   Бронзовий 21,25 1,67 3,92 Сталь з мідним покриттям Гладкий
10c   Золотий 19,75 1,93 4,10 ''Північне золото'' Рифлений
20c   Золотий 22,25 2,14 5,74 ''Північне золото'' Гладкий із сімома вм'ятинами
(«Іспанська квітка»)
50c   Золотий 24,25 2,38 7,80 ''Північне золото'' Рифлений
€1   Сріблястий 23,25 2,33 7,50 Всередині: мідно-нікелевий сплав
Зовні: сплав нікелю та латуні
Шість сегментів, що чергуються,
три гладкі, три рифлені
€2   Золотий 25,75 2,20 8,50 Всередині: сплав нікелю та латуні
Зовні: мідно-нікелевий сплав
Рифлений з літерами


БанкнотиРедагувати

Докладніше: Банкноти євро

На відміну від монет, всі банкноти євро мають спільний дизайн для кожного номіналу на обидвох сторонах. Випускаються банкноти вартістю в 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро. Такі банкноти, як 200 і 500 євро, не випускаються в деяких країнах. З кінця 2018 року заплановано припинити випуск банкноти номіналом 500 євро, однак існуючі в обігу банкноти залишаться дійсними назавжди[35].

У 19971998 роках був проведений конкурс в декілька турів на найкращий дизайн банкнот євро, переможцем якого став Роберт Каліна, головний дизайнер Центрального банку Австрії. У дизайні банкнот були запропоновані схематичні зображення видатних пам'ятників Європи різних архітектурних епох. Хоча Роберт Каліна розробив оригінальні малюнки реально існуючих будівель, з політичних причин було вирішено розмістити схематичні приклади відповідних архітектурних епох. Вікна і двері, зображені на лицьовій стороні, символізують дух відкритості і кооперації усередині Європейського Співтовариства. На зворотному боці кожної з банкнот разом з картою Європи зображений міст як метафора спілкування людей в ЄС і за його межами. Всі банкноти мають особливий захист від підробок.

Перша серія (2002)
Зображення Номінал Розмір в мм Основний колір Дизайн
Аверс Реверс Стиль Століття
    5 євро 120 × 62 Сірий Античність до V
    10 євро 127 × 67 Каштановий Романський стиль XI-XII
    20 євро 133 × 72 Блакитний Готика XIII-XIV
    50 євро 140 × 77 Помаранчевий Ренесанс XV-XVI
    100 євро 147 × 82 Зелений Бароко та рококо XVII-XVIII
    200 євро 153 × 82 Жовтий Модерн XIX-XX
    500 євро 160 × 82 Фіолетовий Сучасна архітектура XX-XXI


Починаючи з 2013 року Європейський центральний банк вводить в обіг нову серію банкнот євро під назвою «Європа». Нові банкноти містять низку нових ступенів захисту від підробок. Зокрема, на банкнотах з'явився додатковий водяний знак і нова голограма у вигляді портрету Європи, персонажа з давньогрецької міфології[36]. У дизайні були дещо змінені схематичні зображення архітектурних споруд а також розширені межі карти Європи на звороті: якщо у першій серії східні межі Європи закінчувалися приблизно в центрі України то у другій вони покривають усю її територію. Крім того на банкнотах нової серії латинський напис «Euro» дублюється не лише грецькою абеткою але і кирилицею. Це було зроблене з огляду на вступ Болгарії до ЄС[37].

Першою в обіг була введена банкнота номіналом 5 євро — 2 травня 2013 року, 23 вересня 2014 року були введені нові 10 євро, 25 листопада 2015 року — 20 євро, 4 квітня 2017 року — 50 євро. 17 вересня 2018 року були представленні банкноти в 100 та 200 євро, їх випуск в обіг відбувся 28 травня 2019 року[38][39]. У другій серії ЄЦБ вирішив припинити друк банкнот номіналом 500 євро через її часте використання у злочинних цілях. Банкноти першої серії перебуватимуть в обігу, поки їх не буде повністю вилучено[40][41][42].

Друга серія (2013-2019)
Зображення Номінал Розмір в мм Основний колір Дизайн Введення в обіг
Аверс Реверс Стиль Століття
    5 євро 120 × 62 Сірий Античність до V 2 травня 2013
    10 євро 127 × 67 Каштановий Романський стиль XI-XII 23 вересня 2014
    20 євро 133 × 72 Блакитний Готика XIII-XIV 25 листопада 2015
    50 євро 140 × 77 Помаранчевий Ренесанс XV-XVI 4 квітня 2017
    100 євро 147 × 77 Зелений Бароко та рококо XVII-XVIII 28 травня 2019
  -  200 євро 153 × 77 Жовтий Модерн XIX-XX 28 травня 2019

Євро як світова резервна валютаРедагувати

Див. також: Резервна валюта

Євро займає друге місце у світі за обсягами торгівлі і часткою в світових національних золотовалютних запасів після долара США[43]. На нього припадає близько п'ятої частини валютних резервів. Це пояснюється величиною економіки єврозони яка на сьогодні є другою у світі. Після введення євро в 1999 році ця валюта успадкувала частку в розрахунках і резервах від німецької марки, французького франка та інших європейських валют, які використовувалися для розрахунків і накопичень[44][45][46]. Відтоді частка євро постійно збільшувалася, оскільки центральні банки прагнуть диверсифікувати свої резерви. Ця тенденція однак ослабла після Глобальної фінансової кризи 2008 року, оскільки американський долар вважався більш стабільною валютою-сховищем. А протягом послідованої після цього Європейської боргової кризи (2014—2015), відбувалося певне скорочення частки накопичень в євро, в тому числі через зниження обмінного курсу єдиної європейської валюти.

Євро розглядається як основна противага та конкурент світовому лідерству американського долара. Для цього існують такі важливі чинники як розмір економіки (за розміром номінального ВВП, єврозона та Європейський Союз загалом володіють однією з трьох найбільших економік у світі, разом з США та КНР), важливість економіки у міжнародній торгівлі (єврозона та ЄС є одними з найбільших експортерів та імпортерів товарів і послуг у світі), розмір, розвиненість та відкритість фінансових ринків і конвертованість валюти. Недоліком євро часто називали менш уніфіковану економічну політику в межах валютного союзу у порівняні з, наприклад, США. Це проявилося під час Європейської боргової кризи коли більше постраждали, переважно, південноєвропейські країни — через відмінну політику щодо державного боргу. Для недопущення подібної кризи у майбутньому були прийняті деякі кроки, як наприклад створення «Європейського стабілізаційного механізму» — фонду розміром 500 млрд євро для стримування коливань на ринку облігацій[33].

Розподіл за валютами офіційних валютних резервів у світі:
2021 2020 2019 2018 2017 2016 2015 2014 2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 1999 1998 1997 1996 1995 1984 1983 1982 1980 1976 1972 1970
Долар США 58,86 % 58,92 % 60,75 % 61,76 % 62,73 % 65,36 % 65,75 % 65,17 % 61,28 % 61,50 % 62,69 % 62,24 % 62,15 % 63,77 % 63,87 % 65,04 % 66,51 % 65,51 % 65,45 % 66,50 % 71,51 % 71,13 % 71,01 % 69,28 % 65,10 % 61,98 % 58,96 % 65,8 % 68,5 % 68,4 % 67,2 % 76,6 % 78,6 % 77,2 %
Євро 20,58 % 21,29 % 20,59 % 20,67 % 20,17 % 19,14 % 19,15 % 21,21 % 24,21 % 24,07 % 24,44 % 25,76 % 27,70 % 26,21 % 26,13 % 24,99 % 23,89 % 24,68 % 25,03 % 23,65 % 19,18 % 18,29 % 17,90 %
Німецька марка 13,79 % 14,48 % 14,67 % 15,75 % 12,1 % 11,2 % 12,4 % 14,8 % 8,8 % 4,6 % 1,9 %
Японська єна 5,52 % 6,03 % 5,87 % 5,19 % 4,90 % 3,95 % 3,75 % 3,55 % 3,82 % 4,09 % 3,61 % 3,66 % 2,90 % 3,47 % 3,18 % 3,46 % 3,96 % 4,28 % 4,42 % 4,94 % 5,04 % 6,06 % 6,37 % 6,24 % 5,77 % 6,71 % 6,77 % 5,4 % 4,7 % 4,6 % 4,3 % 2,1 % 0,1 %
Британський фунт 4,80 % 4,73 % 4,64 % 4,43 % 4,54 % 4,35 % 4,72 % 3,70 % 3,99 % 4,04 % 3,84 % 3,94 % 4,25 % 4,22 % 4,82 % 4,52 % 3,75 % 3,49 % 2,86 % 2,92 % 2,70 % 2,75 % 2,89 % 2,66 % 2,58 % 2,68 % 2,11 % 2,8 % 2,6 % 2,4 % 2,9 % 1,9 % 7,1 % 10,4 %
Китайський юань 2,80 % 2,29 % 1,94 % 1,89 % 1,23 % 1,08 %
Канадський долар 2,38 % 2,08 % 1,86 % 1,84 % 2,03 % 1,94 % 1,78 % 1,75 % 1,83 % 1,43 %
Австралійський долар 1,84 % 1,83 % 1,70 % 1,63 % 1,80 % 1,69 % 1,77 % 1,60 % 1,82 % 1,46 %
Французький франк 1,62 % 1,44 % 1,85 % 2,35 % 1,0 % 1,1 % 1,3 % 1,7 % 1,6 % 0,9 % 1,1 %
Швейцарський франк 0,18 % 0,17 % 0,15 % 0,14 % 0,18 % 0,16 % 0,27 % 0,24 % 0,27 % 0,21 % 0,08 % 0,13 % 0,12 % 0,14 % 0,16 % 0,17 % 0,15 % 0,17 % 0,23 % 0,41 % 0,25 % 0,27 % 0,23 % 0,33 % 0,35 % 0,30 % 0,33 % 2,0 % 2,3 % 2,7 % 3,2 % 2,2 % 1,0 % 0,7 %
Нідерландський гульден 0,27 % 0,35 % 0,24 % 0,32 %
Інші 3,04 % 2,65 % 2,51 % 2,45 % 2,43 % 2,33 % 2,82 % 2,78 % 2,78 % 3,20 % 5,33 % 4,27 % 2,88 % 2,20 % 1,83 % 1,81 % 1,74 % 1,87 % 2,01 % 1,58 % 1,31 % 1,49 % 1,60 % 4,50 % 3,86 % 4,48 % 4,87 % 10,9 % 9,6 % 8,2 % 5,9 % 6,8 % 7,7 % 8,7 %
Джерела: World Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves Міжнародний валютний фонд (1995-2021), The evolution of reserve currency diversification, December 1986 Банк міжнародних розрахунків (1970-1984)

Валютний курсРедагувати

Доларів США за 1 євро
1999-2021
Рік Мінімум ↓ Максимум ↑ Середній
за рік
Дата Курс Дата Курс
1999 03 Гру $1,0015 05 Січ $1,1790 $1,0658
2000 26 Жов $0,8252 06 Січ $1,0388 $0,9236
2001 06 Лип $0,8384 05 Січ $0,9545 $0,8956
2002 28 Січ $0,8578 31 Гру $1,0487 $1,0384
2003 08 Січ $1,0377 31 Гру $1,2630 $1,1312
2004 14 Тра $1,1802 28 Гру $1,3633 $1,2439
2005 15 Лис $1,1667 03 Січ $1,3507 $1,2441
2006 02 Січ $1,1826 05 Гру $1,3331 $1,2556
2007 12 Січ $1,2893 27 Лис $1,4874 $1,3705
2008 27 Жов $1,2460 15 Лип $1,5990 $1,4708
2009 04 Бер $1,2555 03 Гру $1,5120 $1,3948
2010 08 Чер $1,1942 13 Січ $1,4563 $1,3257
2011 29 Гру $1,2889 04 Тра $1,4882 $1,3920
2012 29 Лип $1,2089 28 Лют $1,3454 $1,2848
2013 10 Лип $1,2813 27 Гру $1,3814 $1,3281
2014 31 Гру $1,2141 08 Тра $1,3953 $1,3285
2015 13 Кві $1,0552 02 Січ $1,2043 $1,1095
2016 20 Гру $1,0364 03 Тра $1,1569 $1,1069
2017 03 Січ $1,0385 08 Вер $1,2060 $1,1297
2018 13 Лис $1,1261 15 Лют $1,2493 $1,1810
2019 30 Вер $1,0889 10 Січ $1,1535 $1,1195
2020 20 Бер $1,0707 30 Гру $1,2281 $1,1422
2021 24 Лис $1,1206 6 Січ $1,2338 $1,1827
Джерело: Курс євро до долара, ЄЦБ

Європейський центральний банк, як правило, не втручається у формування курсу обміну євро до інших валют, обравши натомість за інструмент монетарної політики рівень процентних ставок[47]. Після введення євро, його курс по відношенню до інших валют значно впав, особливо по відношенню до долара США. Після початкового курсу 1,1789 $/€ (0,8482 €/$), євро впало до мінімуму 0,8228 $/€ (1,2154 €/$) 26 жовтня 2000 року. Після появи банкнот і монет 1 січня 2002 року і заміну всіх національних валют, євро почало поступово зміцнюватись і досягло паритету (1:1) з доларом США 15 липня 2002 року.

23 травня 2003 року євро перевищило свій первинний (1,1790 $/€) максимум. В грудні 2004 року він становив 1,3633 $/€ (0,7335 €/$). У 2005 році євро тимчасово ослабилось по відношенню до долара, проте, у листопаді 2005, знову почало поступово рости, встановлюючи чергові рекордно високі рівні. 15 липня 2008 року, євро виросло до рекордно високого рівня 1,5990 $/€ (0,6254 €/$). 23 липня 2008 найвищим за всю історію євро був курс відносно японської єни (169,75 ¥/€)[48] а 29 грудня цього ж року відносно британського фунта (0,9785 £/€ або 1,0219 €/£)[49]. Опісля, внаслідок світової фінансової кризи, почалося деяке зниження, коли євро поступалося більш стабільним світовим валютам якими вважаються долар США та єна. З початку 2010-х рр. додатковий тиск на євро чинили проблеми зі сплатою державного боргу деяких південноєвропейських країнах (див. Європейська боргова криза).[50] З середини 2014 року падіння євро посилилося через загрозу дефолту і виходу з єврозони Греції. 15 січня 2015 року, внаслідок захисних дій Національного банку Швейцарії, відбулося різке знецінення євро відносно швейцарського франка (до 0,9816 ₣/€ або 1,0187 €/₣).[51]

Падіння євро по відношенню до долара США припинилося 20 грудня 2016 на рівні 1,0364 $/€ (0,9649 €/$) — мінімуму з грудня 2002. З цього часу курс єдиної європейської валюти дещо зріс на тлі стабілізації фінансової ситуації у єврозоні. 15 лютого 2018 він досяг рівня 1,2493 $/€ (0,8004 €/$) — максимуму з грудня 2014. Опісля євро знову почав плавно знижуватися, це тривало майже усі 2018 та 2019 роки. Протягом 2020—2022 років, під час економічних потрясінь викликаних пандемією коронавірусної хвороби та російським вторгненням в Україну, євро демонстував як зростання так і падіння відносно американського долара. 12 липня 2022, євро вперше за 20 років досягнув паритету з доларом США.[52]

 
Графік валютного курсу євро відносно долара США з 1999 року (кількість доларів за 1 євро)
Графіки валютних курсів євро відносно британського фунта, японської єни та швейцарського франка з 1999 року
(кількість фунтів, єн та франків за 1 євро відповідно)
Поточний обмінний курс EUR
На Minfin.com.ua(укр.) AUD CAD CHF CNY GBP JPY USD UAH
На XE.com(англ.) AUD CAD CHF CNY GBP JPY USD UAH
На fxtop.com(англ.) AUD CAD CHF CNY GBP JPY USD UAH

Політичні міркуванняРедагувати

Окрім економічних мотивів запровадження євро, його створення також було частково виправдано як спосіб сприяння більш тісному почуттю спільної ідентичності між європейськими громадянами. Заяви про цю мету зробили, наприклад, Вім Даусенберґ, керуючий Європейським центральним банком, у 1998 році,[53] Лоран Фабіус, міністр фінансів Франції, у 2000 році[54] та Романо Проді, президент Європейської комісії, у 2002 році.[55] Однак через 15 років після впровадження євро, дослідження не виявило жодних доказів того, що це мало позитивний вплив на спільне відчуття європейської ідентичності (і жодних доказів того, що це мало негативний вплив).[56]

Цікавий фактРедагувати

  • Дизайнер євробанкнот Роберт Каліна, чий варіант був обраний переможцем серед 29 претендентів, спочатку розробив зображення реально існуючих будівель та мостів, однак для недопущення перебільшення значення однієї країни над іншими було вирішено зобразити неіснуючі об'єкти стилів відповідних епох. Втім пізніше мости з усіх банкнот таки були втіленні в реальність. У 2013 році їх точні копії були відкриті через річку в містечку Спейкеніссе (Spijkenisse) поблизу Роттердама[57][58].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Північний Кіпр використовує турецьку ліру
  2. Включаючи найвіддаленіші регіони Французька Гвіана, Гваделупа, Мартиніка, Майотта, Реюньйон, Сен-Бартельмі, Сен Мартін і Сен-П'єр і Мікелон
  3. Лише європейська частина суверенної держави Королівство Нідерландів є частиною Європейського Союзу і використовує євро, тобто власне Нідерланди. Карибські Нідерланди запровадили долар США у 2011 році. Кюрасао, Сент-Мартен і Аруба мають власні валюти, які прив'язані до долара США.

ДжерелаРедагувати

  1. Inflation in the euro area [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.] Євростат, процитовано: 10.02.2022
  2. What is the euro area?. European Commission website. Процитовано 2 січня 2019. 
  3. Foreign exchange turnover in April 2013: preliminary global results. Bank for International Settlements. Процитовано 7 February 2015. 
  4. Triennial Central Bank Survey 2007. BIS. 19 грудня 2007. Процитовано 25 липня 2009. 
  5. Aristovnik, Aleksander; Čeč, Tanja (30 березня 2010). Compositional Analysis of Foreign Currency Reserves in the 1999–2007 Period. The Euro vs. The Dollar As Leading Reserve Currency. Munich Personal RePEc Archive, Paper No. 14350. Процитовано 27 грудня 2010. 
  6. Boesler, Matthew (11 листопада 2013). There Are Only Two Real Threats to the US Dollar's Status As The International Reserve Currency. Business Insider. Процитовано 8 December 2013. 
  7. 1.2 Euro banknotes, values. European Central Bank Statistical Data Warehouse. 14 січня 2020. Процитовано 23 січня 2020. 
  8. 2.2 Euro coins, values. European Central Bank Statistical Data Warehouse. 14 січня 2020. Процитовано 23 січня 2020. 
  9. Madrid European Council (12/95): Conclusions. European Parliament. Процитовано 14 лютого 2009. 
  10. Initial changeover (2002). European Central Bank. Процитовано 5 March 2011. 
  11. Euro Falls Near Parity With Dollar, a Threshold Watched Closely by Investors. The New York Times (амер.). 12 липня 2022. ISSN 0362-4331. Процитовано 13 липня 2022. 
  12. Лінецький Михайло. Про есперанто / Мотивація до вивчення міжнародної мови есперанто / Преамбула. Ukrainia Esperanto Asocio. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 3 жовтня 2010. (еспер.)(укр.)
  13. European Central Bank, Convergence Report. May 2007. Процитовано 29 грудня 2008. «The euro is the single currency of the member states that have adopted it. To make this singleness apparent, Community law requires a single spelling of the word euro in the nominative singular case in all community and national legislative provisions, taking into account the existence of different alphabets.» 
  14. Elena Koinova (19 жовтня 2007). "Evro" Dispute Over – Portuguese Foreign Minister – Bulgaria. The Sofia Echo. Архів оригіналу за 3 June 2011. Процитовано 17 липня 2011. 
  15. European Commission. "Spelling of the words "euro" and "cent" in official community languages as used in community legislative acts" (PDF). Retrieved 12 January 2009.
  16. For example, see European Commission, Directorate General for Translation: English Style Guide section 22.9 "The euro. Like 'pound', 'dollar' or any other currency name in English, the word 'euro' is written in lower case with no initial capital and, where appropriate, takes the plural 's' (as does 'cent')." European Commission Directorate-General for Translation – English Style Guide [Архівовано 5 December 2010 у Wayback Machine.].
  17. From foreign language dictionaries.
  18. Зараз в ірландській мові слово «euro» вживається в однині та множині та вимовляється так само, як і в англійській мові. У 1990-х роках був і варіант «eoró». Відділ перекладу Європейської комісії рекомендував використовувати «природні» версії в 1990-х роках, і в ірландській «eoró» був найпоширенішим природним варіантом (eorónna у множині), а «ceint» був у словниках принаймні з початку 1990-х років. Однак уряд Ірландії почав використовувати «euro» та «cent» ірландською мовою.
  19. Nice, Treaty of. Treaty of Nice. About Parliament. Not Available. Процитовано 7 May 2021. 
  20. Monetary Agreement between the European Union and the Principality of Andorra. Official Journal of the European Union. 17 грудня 2011. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 8 вересня 2012. 
  21. By monetary agreement between France (acting for the EC) and Monaco. Процитовано 30 травня 2010. 
  22. By monetary agreement between Italy (acting for the EC) and San Marino. Процитовано 30 травня 2010. 
  23. By monetary agreement between Italy (acting for the EC) and Vatican City. Процитовано 30 травня 2010. 
  24. By agreement of the EU Council. Процитовано 30 травня 2010. 
  25. By UNMIK administration direction 1999/2. Unmikonline.org. Архів оригіналу за 7 June 2011. Процитовано 30 травня 2010. 
  26. Cardoso, Paulo. Interview – Governor of the National Bank of Macedonia – Dimitar Bogov. The American Times United States Emerging Economies Report (USEER Report). Hazlehurst Media SA. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 8 September 2013. 
  27. Numismatica | Ordine di Malta Italia. www.ordinedimaltaitalia.org. Процитовано 30 квітня 2022. 
  28. Kate Connolly. Inventor who coined euro sign fights for recognition: The Euro debate - Observer special, 23 December 2001. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 7 лютого 2011. 
  29. Пропорції знаку євро. Архів оригіналу за 22 квітня 2006. Процитовано 4 січня 2007. 
  30. Font is free for FontShop.com members. Архів оригіналу за 25 січня 2007. Процитовано 4 січня 2007. 
  31. Statistics on payment, clearing and settlement systems in the CPMI countries, 2016, page 422. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  32. Target2 [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] www.ecb.europa.eu
  33. а б Євро виповнилося 20 років. Чи доживе євровалюта до 30? [Архівовано 24 травня 2019 у Wayback Machine.] Deutsche Welle, 15.05.2019
  34. ECB: Common sides. ecb.int. European Central Bank. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 28 червня 2013. 
  35. ECB ends production and issuance of €500 banknote [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] // European Central Bank, May 4, 2016 (англ.)
  36. Європейський центробанк ввів обіг нову банкноту номіналом 50 євро [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] eurointegration.com.ua, 4 квітня 2017
  37. Нові банкноти євро міститимуть написи кирилицею [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] zaxid.net, 20 січня 2013
  38. В ЄС представили нові купюри 100 і 200 євро [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.] korrespondent.net, 17.09.2018
  39. У країнах єврозони вводяться в обіг нові купюри в 100 і 200 євро [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.] Європейська правда, 28.05.2019
  40. ЄЦБ більше не друкуватиме банкноти номіналом у 500 євро [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] Deutsche Welle, 04.05.2016
  41. Європейський центробанк представив нову банкноту номіналом 50 євро [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] Deutsche Welle, 05.07.2016
  42. Фотогалерея: Зустрічайте — нова банкнота в 50 євро [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] Deutsche Welle, 20.03.2017
  43. Top 8 Most Tradable Currencies [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] investopedia.com, November 14, 2015
  44. Review of the International Role of the Euro (PDF). Frankfurt am Main: European Central Bank. December 2005. ISSN 1725-2210. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 6 червня 2016. ISSN 1725-6593 (online).
  45. For 1995–99, 2006–12: Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves (COFER) (PDF). Washington, DC: International Monetary Fund. 3 січня 2013. Архів оригіналу за 10 травня 2006. Процитовано 6 червня 2016. 
  46. For 1999—2005: International Relations Committee Task Force on Accumulation of Foreign Reserves (February 2006). The Accumulation of Foreign Reserves (PDF). Occasional Paper Series, Nr. 43. Frankfurt am Main: European Central Bank. ISSN 1607-1484. Архів оригіналу за 9 вересня 2008. Процитовано 6 червня 2016. ISSN 1725-6534 (online).
  47. Центральний банк не може одночасно керувати курсом валюти та рівнем процентних ставок (Модель Манделла-Флемінга)
  48. Офіційний курс ЄЦБ до японської єни [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] Європейський центральний банк
  49. Офіційний курс ЄЦБ до британського фунта [Архівовано 1 серпня 2013 у Wayback Machine.] Європейський центральний банк
  50. One possible outcome of Greece crisis: Only splitting the Euro will save it. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 25 травня 2010. 
  51. Офіційний курс ЄЦБ до швейцарського франка [Архівовано 18 червня 2016 у Wayback Machine.] Європейський центральний банк
  52. Чому курс євро так сильно впав, а долар зміцнився? Deutsche Welle, 12 липня 2022
  53. Global Finance After the Crisis. 2013. «The euro is far more than a medium of exchange. It is part of the identity of a people. It reflects what they have in common now and in the future.» 
  54. European identity. Financial Times. 24 липня 2000. «Thanks to the euro, our pockets will soon hold solid evidence of a European identity» 
  55. Speech to the European Parliament. 16 січня 2002. «The euro is becoming a key element in peoples sense of shared European identity and common destiny.» 
  56. Franz Buscha (November 2017). Can a common currency foster a shared social identity across different nations? The case of the euro. European Economic Review 100: 318–336. doi:10.1016/j.euroecorev.2017.08.011. 
  57. Уявне стає реальним: голландці збудували мости, зображені на єврокупюрах [Архівовано 23 серпня 2019 у Wayback Machine.] Deutsche Welle, 27.04.2014
  58. Fictional bridges on Euro banknotes constructed in the Netherlands [Архівовано 23 серпня 2019 у Wayback Machine.] 5 June 2013, 5 June 2013

ПосиланняРедагувати