Кот-д'Івуар

країна на заході Африки

Респу́бліка Кот-д'Івуа́р (фр. Côte d'Ivoire [kot divwaʁ] ( прослухати)) — держава в західній Африці, що межує на півночі з Малі і Буркіна-Фасо, на сході з Ганою, на заході з Ліберією і Гвінеєю, на півдні омивається Гвінейською затокою Атлантичного океану. До 1986 року назва країни офіційно перекладалася на різні мови як Респу́бліка Бе́рег Слоно́вої Кі́стки.

Республіка Кот-д'Івуар
фр. République de Côte d’Ivoire

Прапор Герб
Девіз: «Єдність, дисципліна і праця» (переклад)
Гімн: L'Abidjanaise
Розташування Кот-д'Івуару
Розташування Кот-д'Івуару
Столиця Ямусукро (офіційно)
Абіджан (де факто)
6°51′ пн. ш. 5°18′ зх. д.country H G O
Найбільше місто Абіджан
Офіційні мови Французька
Форма правління Республіка
 - Президент Алассан Уаттара
 - Прем'єр-міністр Амед Бакайоко
Незалежність від Франції 
 - Дата 7 серпня 1960 
Площа
 - Загалом 322,460 км² (68)
 - Внутр. води 1.4 %
Населення
 - оцінка 2006  17,654,843 (57)
 - перепис 1988  10,815,694
 - Густота 56/км² (141)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $28.47 млрд (98)
 - На душу населення 1,600 (157)
ІЛР (2006) 0.421 (низька) (164)
Валюта КФА франк BCEAO (XOF)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
 - Літній час не спостерігається (UTC+0)
Коди ISO 3166 CI / CIV / 384
Домен .ci
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кот-д'Івуар

Географія

ред.

Площа країни становить 322,5 тис. км². Південну частину Кот-д'Івуара займає низовина, що підвищується на півночі, переходячи у нагір'я висотою 400—1800 м.

Клімат тропічний. Кількість опадів складає 820 - 4000 мм на рік. Головні річки — Бандама та Комое. Прибережна територія країни покрита тропічними лісами, на плоскогір'ї — савани.

Історія

ред.

Див. основну статтю Історія Кот-д'Івуару

Новітня історія

ред.

Незалежність від Франції отримала в 1960 році. Назва офіційно змінена на Кот-д'Івуар 1986 року. Президент Уфує-Буан'ї помер 1993 року після 33 років правління.

Міжнародні відносини

ред.

Відносини з Україною

ред.

Адміністративний поділ

ред.

Кот-д'Івуар поділяється на 14 районів[d] (фр. district), з яких 2 автономні:

  1. Абіджан
  2. Ямусукро

12 економічних районів:

 
Райони Кот-д'Івуару

Райони поділяються на:

Економіка

ред.

Кот-д'Івуар — слабкорозвинута аграрна країна. Сільське господарство спеціалізується на експортних культурах: кава (збір 101 тис. т в 1957 році), какао-боби (67 тис. т в 1957 році), банани (35 тис. т в 1957 році). Плантації цих культур належать колонізаторам. Для внутрішніх потреб вирощуються кукурудза, земляний горіх, рис, просо. Тваринництво розвинуте слабо. Видобуваються алмази (108 тис. каратів, 1955 рік), золото, марганцеві руди. Працюють невеликі підприємства лісової, деревообробної, харчової промисловості. Є залізниця Абіджан — Уагадугу (Буркіна-Фасо). Головний порт — Абіджан. В школах навчається лише 73 тис. учнів (1956 рік).

Населення

ред.
 
Молодий ткач

Населення Республіки Кот-Д'Івуар у 2010 році становило 21,4 млн осіб. Середньорічний приріст населення — 2,11 %. Рівень народжуваності — 39,64 на 1000 чоловік, смертність — 18,48 на 1000 чоловік. Дитяча смертність — 97,1 на 1000 новонароджених. 45,1 % населення — діти віком до 14 років. Жителі, які досягли 65-річного віку, становлять 2,2 %. Очікувана тривалість життя — 42,48 рік (40,27 у чоловіків і 44,76 року у жінок).

Громадян Кот-д'Івуара називають івуарійцями.

Країну населяють більш як 60 африканських народів і етнічних груп: бауле, аньї, бакве, бамбара, бете, гере, дан (або якуба), куланго, малінке, мосі, лобі, сенуфо, тура, фульбе тощо. З місцевих мов найпоширеніші мови аньї і бауле. Близько 25 % населення — іммігранти, що приїхали на заробітки з Беніна, Буркіна-Фасо, Гани, Гвінеї, Мавританії, Малі, Ліберії, Нігеру, Нігерії, Того та Сенегалу. Наприкінці 90-х років ХХ століття уряд почав посилювати імміграційну політику. В результаті військового перевороту і громадянської війни, що почалася, велика частина іммігрантів стали біженцями і внутрішньо переміщеними особами. Близько 50 % населення живуть у містах Абіджан (4,9 млн чоловік), Агбовіль, Буаке, Короґо, Бундиалі, Ман та інші. У квітні 1983 року столицю перенесено в м. Ямусукро, проте м. Абіджан і далі залишається політичним, діловим та культурним центром країни.

Релігія

ред.









 

Релігія у Кот-д'Івуар)[1]

   Християни (32.8%)
   Атеїсти (16.7%)
   Африканські релігії та інші (11.9%)

Основними релігіями у Кот-д'Івуар є іслам та християнство. За останніми оцінками ЦРУ іслам (переважно сунізм) практикує 38,6 % населення, християнство — 32,8 %, атеїсти — 16,7 % , в той час як 11,9 % населення практикує анімізм, традиційні африканські релігії або інші релігії[1][2].

Іслам та християнство практикується в різних формах по всій країні. У цілому релігійні громади мирно співіснують.

У столиці країни Ямусукро знаходиться найбільша базиліка у світі — Нотр-Дам-де-ла-Пе[3][4].

Спорт

ред.

Див.також: Кот-д'Івуар на Олімпійських іграх

У країні було проведено кілька великих спортивних заходів, останнім з яких став Чемпіонат Африки з баскетболу 2013 року. У минулому країна приймала Кубок африканських націй 1984 року, на якому її футбольна команда посіла п'яте місце, і Чемпіонат Африки з баскетболу 1985 року, де її баскетбольна команда завоювала золоту медаль.

Габріель Тіако завоював срібну медаль у бігу на 400 метрів серед чоловіків на Літніх Олімпійських іграх 1984 року[5].

Найпопулярнішим видом спорту в Кот-д'Івуарі є футбол. Національна футбольна команда постійний учасник чемпіонатів світу, двічі завойовувала Кубок африканських націй (1992, 2015). Жіноча футбольна команда грала на чемпіонаті світу серед жінок у Канаді 2015 року. Відомі футболісти Кот-д'Івуару — Дідьє Дрогба, Яя Туре і Коло Туре, Ерік Бертран Байї, Жервіньйо, Ніколя Пепе і Вільфрід Заа.

Найбільші міста Кот-д'Івуару

ред.
Докладніше: Міста Кот-д'Івуару

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. а б The World Factbook. Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 17 вересня 2008.
  2. Republic of Cote d'Ivoire. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.
  3. The biggest, longest, tallest…. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 30 вересня 2016.
  4. Нотр-Дам-де-ла-Пе. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 30 вересня 2016.
  5. Los Angeles 1984 400m-men / THE INTERNATIONAL OLYMPIC COMMITTEE. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 грудня 2019.

Література

ред.
  • Marcel Amondji (1986), Côte-d'Ivoire. Le P.D.C.I. et la vie politique de 1945 à 1985 (in French), Paris: Harmattan, ISBN 2-85802-631-9 (фр.)
  • Kwame Anthony Appiah; Gates, Henry Louis, Jr., eds. (1999), Africana: The Encyclopedia of the African and African American Experience (in French), New York: Basic Books, ISBN 0-465-00071-1(англ.)
  • Henri Konan Bédié; Laurent, Éric (1999), Les chemins de ma vie: entretiens avec Éric Laurent (in French), Paris: Plon, ISBN 2-259-19060-X(фр.)
  • Adu A. Boahen, Histoire générale de l'Afrique: Volume 7, l'Afrique sous domination coloniale 1880—1935 (in French), Paris: Présence Africaine, UNESCO, 1989. ISBN 2-7087-0519-9(фр.)
  • Raymond Borremans (1986—2004), Le grand dictionnaire encyclopédique de la Côte d'Ivoire (in French), VI, Abidjan: Nouvelles Editions africaines, ISBN 2-7236-0733-X(фр.)
  • Paul Désalmand; Konan-Dauré, N'Guessan (2005), Histoire de l'éducation en Côte d'Ivoire: de la Conférence de Brazzaville à 1984 (in French), Abidjan: CERAP, ISBN 978-2-915352-01-6(фр.)
  • Francis Wodié, Institutions politiques et droit constitutionnel en Côte d'Ivoire (in French), Abidjan: Presses Universitaires de Côte d'Ivoire, 1996. ISBN 2-7166-0389-8(фр.)
  • Авсенев М. М. Республика Берег Слоновой Кости — М. : Знание, 1982. — 64 с.(рос.)
  • Блохин Л. Ф. Берег Слоновой Кости: Экономико-географическая характеристика. — М. : Мысль, 1967. — 324 с.(рос.)
  • Колобов О. А., Осминина М. А. Президентские выборы в Кот-д'Ивуаре // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 5. — С. 24-25.(рос.)
  • Пугачева Е. А. Кот-д'Ивуар, Берег Слоновой Кости // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2011. — № 5. — С. 1-3.(рос.)
  • Токарева З. И. Кот-д'Ивуар: Справочник. — М. : Восточная литература, 2006. — 451 с.(рос.)
  • Филиппов В. Р. Кот-д'Ивуар: факторы электорального конфликта // Азия и Арика сегодня. — 2011. — № 5. — С. 26-33.(рос.)

Посилання

ред.
Уряд
Новини
Культура
Місце в Світі і Африці
Туризм
Інше
  Гвінея   Малі   Буркіна-Фасо
  Ліберія     Гана
Атлантичний океан