Європа
Євро́па — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 530 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Третя за кількістю населення частина світу після Азії та Африки (729 млн осіб, 11 % населення Землі). Україна є найбільшою за площею країною Європи, не враховуючи європейську частину Російської Федерації, що є європейсько-азійською країною, та колоніальної частини Франції. Ватикан — найменшою. Окрім географічного значення, може позначати Європейський Союз, європейську цивілізацію, культурну спільноту або європейський геополітичний вибір[1]. Європа разом з Азією утворює Євразію[2].
Назва та її етимологія
ред.Європа
ред.Згідно з чинним правописом (а також попередніми його редакціями) єдине правильне написання — Європа. Деякі історичні правописні системи рекомендували написання з Е- — Европа, зокрема: желехівка («Руска правопись» Смаль-Стоцького — 1892), харківський правопис (1926, 1928), правопис Зілинського (1942, 1943), правопис Ярослава Рудницького (1949).
Етимологія
ред.Європа названа за ім'ям героїні давньогрецької міфології — Європи, фінікійської царівни, яку викрав Зевс і відвіз на Крит. Походження цього імені, як вважає французький лінгвіст П. Шантрен, невідоме[3]. Найпопулярніші в сучасній літературі етимологічні гіпотези запропоновані ще в античності (поряд з багатьма іншими), однак є спірними:
- Одна з етимологічних гіпотез тлумачить його походження від грецьких коренів еври- та опс- як «широкоока»[4].
- Згідно з лексикографом Гезихієм, назва Європа означає «країна заходу, або темна»[4], що пізніші лінгвісти порівнювали із зах.-сем. 'rb «захід сонця»[5] або аккад. erebu з тим самим значенням. М. Вест, втім, оцінює цю етимологію як дуже слабку[6].
Географія і геологія
ред.Європа з Азією складають континент Євразію, займає 8 % поверхні суходолу; площа Європи 10 532 000 км². Європа повністю лежить у північній півкулі між 36° пн. ш. і Північним Льодовитим океаном. Майже 2/3 території займає рівнина: від європейської частини Росії на сході (Східноєвропейська рівнина) до низинних територій на заході на узбережжі Біскайської затоки.
У різні часи східну межу Європи проводили по-різному, простежується загальна тенденція «розростання Європи на схід». Останні три століття умовну межу між Європою і Азією на суходолі проводять вздовж східного підніжжя Уралу, по річці Ембі, Каспійському морю, Кумо-Маницькій западині (часто до Європи зараховують Кавказ), Чорному морю, протоці Босфор, Мармуровому морю, протоці Дарданелли, Егейському морю; Середземне море і Гібралтарська протока відокремлюють Європу від Африки.
Поділ материка Євразія на частини світу Європу і Азію склався ще в Стародавній Греції. Античні греки виділяли три частини світу — Європу, Азію і Лівію (Африку). Межею між Європою і Азією вони вважали водні шляхи від Середземного до Азовського моря. Сучасні східні межі Європи (Урал) були встановлені за пропозицією шведського географа Філіпа Йогана фон Страленберга.
Протяжність Європи в меридіональному напрямку — 4300 км, у широтному — 5000 км.
Європа має найбільш розчленовану серед частин світу берегову лінію (півострови становлять 1/4 території Європи; острови займають близько 730 тис. км²).
Середня висота — 292 м; пік Монблан (4809 м) — найвища вершина Альп і водночас Європи (якщо не враховувати Ельбрус (5642 м) на Кавказі); найнижча точка — узбережжя Каспійського моря (28 м нижче рівня моря).
Гори й височини належать до 3 епох складчастості:
- каледонської (Скандинавські гори);
- герцинської (Іберійський масив, Центральний масив, Воґези, Арденни, Урал);
- альпійської (Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Стара Планина, Динарські гори, Кримські гори).
Найбільші рівнини: Східно-Європейська рівнина, Причорноморська низовина, Паданська рівнина, Паризький басейн.
Активні вулкани: Гекла, Везувій, Етна, Стромболі.
Майже уся Європа лежить у помірному кліматичному поясі; у південній частині Європи субтропічний клімат (середземноморський), на півночі — субполярний. Середньорічна кількість опадів — 500—800 мм, у горах (особливо на західних схилах) — понад 2000 мм (над Которською затокою 4650 мм).
Найбільше озер у північній частині Європи; найглибші — біля підніжжя Альп (Комо, Ґарда, Женевське, Боденське). Озера площею понад 5100 км² розташовані у Східній Європі: Ладозьке, Онезьке, Чудське. Найбільші річки (довжиною понад 800 км): Волга, Дунай, Дніпро, Урал, Дон, Печора, Дністер, Рейн, Луара, Ельба, Вісла, Одра, Прут, Рона.
Льодовики поширені на островах Шпіцберґен, Нова Земля та Ісландія, а також в Альпійських і Скандинавських горах (разом 120 тис. км²).
Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується.
Основні родовища корисних копалин: нафти і природного газу — в Північному морі, Баку, вугілля — Рурський, Верхньосілезький, Донецький, Печорський, Підмосковний басейни, залізних руд — Курська магнітна аномалія, Лотаринґія, північ Скандинавії, марганцевих руд — Нікопольське родовище; є також родовища кольорових металів, бокситів, кам'яної солі, соди.
Центр Європи
ред.Розташування центру залежить від визначення меж Європи, а також від методики підрахунку, а також від того, чи включають віддалені острови в список крайніх точок Європи чи ні. Отож на звання географічного центру Європи претендують декілька місць. Окрім України, де центром Європи вважається точка біля села Ділове неподалік Рахова, на місце розташування центру Європи претендують також Литва, Словаччина, Білорусь, Польща та деякі інші країни. Книга рекордів Гіннеса визнає село Пурнушкяй за 26 км на північ від Вільнюса (Литва) «офіційним» географічним центром Європи.
Історія
ред.Європа була незаселеною людьми досить довго. На південно-східній околиці регіону, в Дманісі (Грузія), були знайдені рештки людей, що жили 1,8 млн років тому і належать до форми, перехідної між Homo habilis і Homo erectus, що пізніше розселилися по всій південній Азії. Цю форму виділили в окремий вид Homo georgicus. Вважають, що всі знайдені рештки належать особинам однієї популяції.
Звідки прийшла людина в Європу — суперечливе питання. Відомо тільки, що Європа не була місцем зародження людства. Існують версії про те, що перші гомініди прийшли в Європу з Індії. Однак найвірогіднішою є гіпотеза про прихід гомінідів до Європи з Африки через Західну Азію. Є припущення, що це сталося в середині віллафранкського часу.
«По-справжньому» заселила Європу гейдельберзька людина і її ймовірний нащадок неандерталець, який був спеціалізованою формою, адаптованою до європейського клімату.
Найпершу появу людей сучасного фізичного типу (Homo sapiens) в Європі датують 35 тис. років тому. 28 тис. років тому, ймовірно, остаточно зникли неандертальці.
Населення
ред.Європу населяє 729 млн людей (11 % світового населення, станом на 1 липня 2008 року); густота населення, без Росії — 97 осіб на км² (вдвічі перевищує середньосвітову), найбільша (200—370 осіб на км²) — у Нідерландах, Бельгії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3–15) — в Ісландії, Норвегії та Фінляндії; природний приріст у 12 країнах від'ємний (в Латвії, Естонії та Росії — нижче 5 %). Загалом для Європи характерна депопуляція на рівні 0,04 %; близько 20 % від усього населення — у віці 15 та менше років; у віці 65 та старші — 15 %.
Європа заселена нерівномірно, головна смуга розселення людства на цьому континенті простягається з півночі на південь від Північної Ірландії через Англію, долину Рейну до Північної Італії (переривається в Альпах). У цій смузі зосереджено багато галузей промисловості та інтенсивне сільське господарство, сильно розвинена інфраструктура. Інша смуга проходить у широтному напрямку, від Бретані, вздовж річок Самбр і Маас через північ Франції до Німеччини (Рурська область). Саме в цьому регіоні зародилися промислові райони як явище, що призвело до підвищення природного приросту населення і притоку робочої сили. У цих двох смугах проживає близько 130 млн осіб, середня густота населення сягає 119 осіб/км²[7]. Досить висока густота населення характерна для ряду країн Центрально-Східної Європи, але розміщено воно нерівномірно, малозаселеними є гірські території і лісові масиви. Пересічна густота населення Польщі становить 127 осіб/км², максимальна — понад 300 осіб/км² (промислові райони Нижньої й Верхньої Сілезії); Чехії — 134 особи/км²; Словаччини — 112 осіб/км²; Угорщини — 111 осіб/км²; Сербії — 42 особи/км²; Чорногорії — 42 особи/км²; Словенії — 100 осіб/км²; Македонії — 4 особи/км²; Хорватії — 85 осіб/км²; Боснії і Герцеговині — 70 осіб/км²[7]. Чимало населення східної частини Південної Європи зосереджене на узбережжі Адріатичного моря. Серед країн Східної Європи високу густоту населення має Молдова — 130 осіб/км², Україна — 80 осіб/км²[7].
У містах мешкає понад 70 % населення; найбільші міські агломерації: Лондон, Москва, Париж, Рурштадт, Санкт-Петербург, Стамбул. Найбільші міста (з населенням понад 1,5 млн): Афіни, Барселона, Берлін, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лондон, Мадрид, Манчестер, Мілан, Мінськ, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербург, Стамбул.
Етнографія
ред.Детальному вивченню етнографічної ситуації у Європі присвячені дослідження, пов'язані з Версальським мирним договором. Роботи виконували у багатьох країнах з метою встановлення етнічних меж і на цій підставі — міждержавних кордонів[8].
Релігія
ред.В Європі переважає християнська релігія. Багато людей належать до римо-католицької церкви, центр якої у Ватикані. У Північній Європі здебільшого поширене протестантство, у Східній і Південно-Східній — православ'я.
Економіка
ред.Продукція: майже 50 % усіх машин, що випускаються у світі, виробляється в Європі (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Росія, Грузія, Україна, Латвія, Білорусь, Велика Британія); використання добрив на сільськогосподарських угіддях у 4 рази більше, ніж у будь-якій іншій частині світу; сільськогосподарська продукція Європи становить 43 % світового виробництва ячменю (Німеччина, Іспанія, Франція, Велика Британія), 41 % світового виробництва жита (Польща, Німеччина), 31 % світового виробництва вівса (Польща, Німеччина, Швеція, Франція), 24 % світового виробництва пшениці (Франція, Україна, Німеччина, Велика Британія, Румунія); Італія, Іспанія і Греція виробляють понад 70 % оливкової олії, виробленої у світі.
Політика
ред.Країни
ред.Західна | Східна | Північна | Південна | Частково в Європі | Невизнані або частково визнані |
---|---|---|---|---|---|
Австрія | Білорусь | Данія | Албанія | Азербайджан (до 10 % території[9][10]) | Косово |
Андорра | Болгарія | Ісландія | Чорногорія | Грузія (до 5 % території[9][10]) | Придністров'я |
Бельгія | Угорщина | Латвія | Боснія і Герцеговина | Казахстан (12,5 % території[11]) | Республіка Абхазія (до близько 5 % території[10]) |
Велика Британія | Молдова | Литва | Ватикан | Росія (22 % території[10]) | Південна Осетія[12] |
Німеччина | Польща | Норвегія | Греція | Туреччина (4 % території) | Північний Кіпр[12] |
Ірландія | Румунія | Фінляндія | Іспанія | Вірменія (член Ради Європи)[12] | |
Ліхтенштейн | Україна[13] | Естонія | Італія | Кіпр (член Євросоюзу та Ради Європи)[12] | |
Люксембург | Чехія | Швеція | Північна Македонія | ||
Монако | Словаччина | Мальта | |||
Нідерланди | Португалія | ||||
Франція | Сан-Марино | ||||
Швейцарія | Сербія | ||||
Словенія | |||||
Хорватія |
Залежні території
ред.Залежні території, які розташовані в Європі
- Акротирі і Декелія[12]
- Аландські острови
- Гернсі
- Гібралтар
- Острів Мен
- Фарерські острови
- Шпіцберген
- Ян-Маєн
Частково визнаний релігійний орден
Інтеграція
ред.Країни Європи є членами різних міжнародних організацій, велика кількість яких є організаціями економічного і політичного характеру. Нижче перераховані основні міжнародні об'єднання в Європі.
Рада Європи є єдиною пан'європейською організацією, членами якої є майже всі країни Європи. На сьогодні членами Ради Європи є 47 держав. Цілями Ради Європи є програми з узгодження суперечностей між законодавчими базами європейських країн у сферах прав людини, громадянства, міжнародного приватного права, захисту довкілля та культурної спадщини, охорони прав національних меншин тощо.
Європейський Союз (скорочена назва — ЄС) — наднаціональне об'єднання 28 держав Європи. У рамках ЄС курується безліч програм, діє єдиний ринок, куди входять митний союз, валютний союз (єдина європейська валюта — євро, прийнята як основна на території 19 з 28 членів Євросоюзу), загальна політика в галузі сільського господарства та рибальства. Європейський союз також вживає заходи з координації дій країн-членів в області політики. Існують тенденції до координації дій у сфері оборони та загальної зовнішньої політики. Союз поступово еволюціонує з економічної організації до наднаціональної. На сьогодні спільний ВВП Євросоюзу є найбільшим у світі і становить 15,849 трильйонів доларів США.
НАТО — військовий союз, членами якого є країни Європи, а також США і Канада. НАТО створювалася як організація для згуртування західноєвропейських країн під командуванням США проти СРСР і його союзників. Основою організації є договір про колективну оборону в разі нападу на одну з держав-членів.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі — найбільша регіональна організація з безпеки, до складу якої входять 56 держав Європи, Центральної Азії і Північної Америки. Діяльність організації спрямована на запобігання виникненню конфліктів у регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідацію наслідків конфліктів.
Співдружність незалежних держав складається з 9 колишніх республік Радянського Союзу (крім Балтійських країн, Грузії, Туркменистану, України). Формально СНД не володіє наднаціональними повноваженнями і є більшою мірою символічною організацією, що діє в сфері координації взаємодії між країнами-учасницями Співдружності. Головними цілями СНД є здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших областях; мирне вирішення суперечок; міждержавна кооперація та інтеграція; захист прав і свобод громадян країн-членів.
ГУАМ створено 1997 року чотирма країнами: Грузією, Україною, Азербайджаном, Молдовою (ГУАМ). Штаб-квартира розташована в столиці України — Києві. З квітня 1999 до 2006 року до складу організації входив також Узбекистан, тому тоді організація носила назву ГУУАМ.
Північна рада (заснована 1952 року) і Північна рада міністрів (заснована 1971 року) — організація для координації співпраці між парламентами і урядами країн Північної Європи. Країни-члени: Данія, Фінляндія (з 1956), Ісландія, Норвегія, Швеція. Керівні органи розташовані в Копенгагені.
Євразійське економічне співтовариство займається формуванням загальних зовнішніх митних кордонів, виробленням єдиної зовнішньоекономічної політики, тарифів, цін та інших складових функціонування спільного ринку.
В Арктичну раду входять вісім приарктичних країн: Данія, Фінляндія, Ісландія, Канада, Норвегія, Росія, Швеція, США. Країни-спостерігачі: Велика Британія, Франція, ФРН, Нідерланди, Польща, Іспанія.
Балтійська асамблея — дорадчий орган зі співробітництва між парламентами Естонії, Латвії та Литви, заснований 1991 року. Асамблея координує дії, консультує парламенти трьох країн і декларує узгоджені позиції у вигляді резолюцій, рішень і рекомендацій.
Бенілюкс — союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, створений 3 лютого 1958 року. Має свій парламент і суд, куди входять представники трьох держав.
Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону (ОБЄР) — форум регіонального співробітництва. Був заснований 1993 року. До нього увійшли на правах постійних членів Данія, Ісландія, Норвегія, Росія, Фінляндія і Швеція, а також Комісія Європейських співтовариств (КЕС). Дев'ять держав — Велика Британія, Німеччина, Італія, Канада, Нідерланди, Польща, Франція, США, Японія — мають статус спостерігачів.
Культура
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- ↑ Орися Демська-Кульчицька. WSPÓŁCZESNE KONTEKSTY POJĘCIA «EUROPA» W JĘZYKU UKRAIŃSKIM (PDF) (польською) . Архів оригіналу (PDF) за 13 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
- ↑ Nietzsches Europa. Nietzsche und Europa – Nietzsche in Europa. Berlin: Akademie Verlag GmbH. ISBN 978-3-05-004786-7.
- ↑ (фр.) Chantraine P. Dictionnaire étymologique de la langue grecque. Histoire des mots. Paris, 1968. P. 388.
- ↑ а б (рос.) Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С. 223.
- ↑ (рос.) Тантлевский И. Р. История Израиля и Иудеи до разрушения Первого Храма. — СПб, 2005. С. 9, з посиланням на: Astour M. C. Hellenosemitica: An Ethnic and Cultural Study in West Semitic Impact on Mycenaean Greece. Leiden, 1967. P. 128.
- ↑ (англ.) «Phonologically, the match between Europa's name and any form of the Semitic word is very poor» [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.] — у книзі West M. L. The east face of Helicon: west Asiatic elements in Greek poetry and myth. Oxford, 1997. P. 451.
- ↑ а б в Кузик С. П., 2002.
- ↑ (рос.) Кушнер (Кнышев) П. И. Этнические территории и этнические границы. — М.: Издательство Академии наук СССР, 1951. — 106 с.
- ↑ а б Зокрема, ЦРУ відносить Азербайджан до Близького Сходу. [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] Лиш невелика частина країни знаходиться північніше Великого Кавказького хребта, одного з прийнятих варіантів кордону між Європою і Азією.
- ↑ а б в г від 0 %при проведенні межі Європи та Азії по Кумо-Маничській западині — 0 %.
- ↑ При проведенні межі між Європою та Азією по Ембі в Європі розташовано 12,5 % території Казахстану. Річкою Урал від 1964 року (XX Конгрес Міжнародного Географічного Товариства в Лондоні) межу не проводять.
- ↑ а б в г д Держави і території, що підтримують тісні політичні та культурні зв'язки з Європою
- ↑ Якщо проводити межу між Європою та Азією по Кумо-Маничській западині, то Керченська протока відділяє Європу від Азії. У такому випадку український острів Тузла площею 3,5 км² належить до Азії (площа острова становить 0,00058 % всієї території країни).
Література
ред.- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Країни Європи і Північної Америки в 1944—1974 рр. : навч. посіб. — К., 2016. — 740 с. — ISBN 978-617-7092-80-2
- Хільчевский В.К. Гідрографія та водні ресурси Європи. К.: ДІА, 2023. - 308 с.