Європа

частина світу в Північній півкулі

Євро́па (іноді Евро́па) — частина світу в Північній півкулі.

Європа
Europe (orthographic projection).svg
Площа 10 523 000 км²
Площа островів 750 000 км²
Довжина берегової лінії 37 900 км
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Найбільша висота
над рівнем моря
5642 м (Ельбрус)
Найменша висота
над рівнем моря
-28 м (рівень Каспійського моря)
Найпівнічніша точка мис Нордкін
71°08′ пн. ш. 27°42′ сх. д. / 71.133° пн. ш. 27.700° сх. д. / 71.133; 27.700
Найпівденніша точка мис Мароккі
36°00′ пн. ш. 5°36′ зх. д. / 36.000° пн. ш. 5.600° зх. д. / 36.000; -5.600
Найзахідніша точка мис Рока
38°48′ пн. ш. 9°31′ зх. д. / 38.800° пн. ш. 9.517° зх. д. / 38.800; -9.517
Найсхідніша точка Полярний Урал (дискусійно) 67°40′ пн. ш. 66°15′ сх. д. / 67.667° пн. ш. 66.250° сх. д. / 67.667; 66.250
Найнижча температура
Чисельність населення: 741 млн. мешканців
Густота населення: 97 осіб/км²
Ця стаття про частину світу. Інші значення див. Європа (значення)

Європа омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході від Азії Європу відділяють Уральські та Кавказькі гори, річка Урал (за іншою версією, річка Емба), Каспійське та Чорне моря.

Площа Європи 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Україна є найбільшою за площею країною Європи [1], Ватикан — найменшою. Європа є третьою за кількістю населення частиною світу після Азії та Африки (729 млн осіб, 11 % населення Землі).

Термін «Європа» в Україні використовують також у значеннях і як «Європейський Союз», і як «Європейська цивілізація», і як «Європейська культурна спільнота», а також як «геополітичний вибір».[2]

Поділ материка Євразія на частини світу Європу і Азію склався ще в Стародавній Греції. Античні греки виділяли три частини світу — Європу, Азію і Лівію (Африку). Межею між Європою і Азією вони вважали водні шляхи від Середземного до Азовського моря. Сучасні східні межі Європи (Урал) були встановлені за пропозицією шведського географа Філіпа Йогана фон Страленберга.

У буденному вжитку для жителів Східної Європи та острівних держав на заході континенту Євразія поняття Європи дещо вужче. Для них має сенс фраза «поїхати до Європи», хоча в географічному сенсі вони вже перебувають у Європі.

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Європа (за іншим варіантом правопису — Европа) названа за ім'ям героїні давньогрецької міфології Європи, фінікійської царівни, яку викрав Зевс і відвіз на Крит. Походження цього імені, як вважає французький лінгвіст П. Шантрен, невідоме[3]. Найпопулярніші в сучасній літературі етимологічні гіпотези запропоновані ще в античності (поряд з багатьма іншими), однак є спірними:

  • Одна з етимологічних гіпотез тлумачить його походження від грецьких коренів еври- та опс- як «широкоока»[4].
  • Згідно з лексикографом Гезихієм, назва Європа означає «країна заходу, або темна»[4], що пізніші лінгвісти порівнювали із зах.-сем. 'rb «захід сонця»[5] або аккад. erebu з тим самим значенням. М. Вест, втім, оцінює цю етимологію як дуже слабку[6].

ГеографіяРедагувати

Докладніше: Географія Європи
 
Топографічна карта Європи

Європа з Азією складають континент Євразію, займає 8 % поверхні суходолу; площа Європи 10 532 000 км². Європа повністю лежить у північній півкулі між 36° пн. ш. і Північним Льодовитим океаном. Майже 2/3 території займає рівнина: від європейської частини Росії на сході (Східноєвропейська рівнина) до низинних територій на заході на узбережжі Біскайської затоки.

У різні часи східну межу Європи проводили по-різному, простежується загальна тенденція «розростання Європи на схід». Останні три століття умовну межу між Європою і Азією на суходолі проводять вздовж східного підніжжя Уралу, по річці Ембі, Каспійському морю, Кумо-Маницькій западині (часто до Європи зараховують Кавказ), Чорному морю, протоці Босфор, Мармуровому морю, протоці Дарданелли, Егейському морю; Середземне море і Гібралтарська протока відокремлюють Європу від Африки.

Протяжність Європи в меридіональному напрямку — 4300 км, у широтному — 5000 км.

Європа має найбільш розчленовану серед частин світу берегову лінію (півострови становлять 1/4 території Європи; острови займають близько 730 тис. км²).

Середня висота — 292 м; пік Монблан (4807 м) — найвища вершина Альп і водночас Європи (якщо не враховувати Ельбрус (5642 м) на Кавказі); найнижча точка — узбережжя Каспійського моря (28 м нижче рівня моря).

Гори й височини належать до 3 епох складчастості:

Найбільші рівнини: Східно-Європейська рівнина, Причорноморська низовина, Паданська рівнина, Паризький басейн.

Діючі вулкани: Гекла, Везувій, Етна, Стромболі.

Майже уся Європа лежить у помірному кліматичному поясі; у південній частині Європи субтропічний клімат (середземноморський), на півночі — субполярний. Середньорічна кількість опадів — 500—800 мм, у горах (особливо на західних схилах) — понад 2000 мм (над Которською затокою 4650 мм).

Найбільше озер у північній частині Європи; найглибші — біля підніжжя Альп (Комо, Ґарда, Женевське, Боденське). Озера площею понад 5100 км² розташовані у Східній Європі: Ладозьке, Онезьке, Чудське. Найбільші річки (довжиною понад 800 км): Волга, Дунай, Дніпро, Урал, Дон, Печора, Дністер, Рейн, Луара, Ельба, Вісла, Одер, Прут, Рона.

Льодовики поширені на островах Шпіцберґен, Нова Земля та Ісландія, а також в Альпійських і Скандинавських горах (разом 120 тис. км²).

Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується.

Основні родовища корисних копалин: нафти і природного газу — в Північному морі, Баку, вугілляРурський, Верхньосілезький, Донецький, Печорський, Підмосковний басейни, залізних рудКурська магнітна аномалія, Лотаринґія, північ Скандинавії, марганцевих руд — Нікопольське родовище; є також родовища кольорових металів, бокситів, кам'яної солі, соди.

Центр ЄвропиРедагувати

Розташування центру залежить від визначення меж Європи, а також від методики підрахунку, а також від того, чи включають віддалені острови в список крайніх точок Європи чи ні. Отож на звання географічного центру Європи претендують декілька місць. Окрім України, де центром Європи вважається точка біля села Ділове неподалік Рахова, на місце розташування центру Європи претендують також Литва, Словаччина, Білорусь, Польща та деякі інші країни. Книга рекордів Гіннеса визнає село Пурнушкяй за 26 км на північ від Вільнюса (Литва) «офіційним» географічним центром Європи.

ІсторіяРедагувати

 
Європа у 1097-у році
Докладніше: Історія Європи

Європа була незаселеною людьми досить довго. На південно-східній околиці регіону, в Дманісі (Грузія), були знайдені рештки людей, що жили 1,8 млн років тому і належать до форми, перехідної між Homo habilis і Homo erectus, що пізніше розселилися по всій південній Азії. Цю форму виділили в окремий вид Homo georgicus. Вважають, що всі знайдені рештки належать особинам однієї популяції.

Звідки прийшла людина в Європу — суперечливе питання. Відомо тільки, що Європа не була місцем зародження людства. Існують версії про те, що перші гомініди прийшли в Європу з Індії. Однак найвірогіднішою є гіпотеза про прихід гомінідів до Європи з Африки через Передню Азію. Є припущення, що це сталося в середині віллафранкського часу.

«По-справжньому» заселила Європу гейдельберзька людина і її ймовірний нащадок неандерталець, який був спеціалізованою формою, адаптованою до європейського клімату.

Найпершу появу людей сучасного фізичного типу (Homo sapiens) в Європі датують 35 тис. років тому. 28 тис. років тому, ймовірно, остаточно зникли неандертальці.

ДемографіяРедагувати

Докладніше: Демографія Європи
 
Мапа культурних регіонів в Європі.
 
Мовна мапа Європи.

Європу населяє 729 млн людей (11 % світового населення, станом на 1 липня 2008 року); густота населення, без Росії — 97 осіб на км² (у 2 рази перевищує середньосвітову), найбільша (200—370 осіб на км²) — у Нідерландах, Бельгії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3–15) — в Ісландії, Норвегії та Фінляндії; природний приріст у 12 країнах від'ємний (в Латвії, Естонії та Росії — нижче 5 %). Загалом для Європи характерна депопуляція на рівні 0,04 %; близько 20 % від усього населення — у віці 15 та менше років; у віці 65 та старші — 15 %.

У містах мешкає понад 70 % населення; найбільші міські агломерації: Лондон, Москва, Париж, Рурштадт, Санкт-Петербург, Стамбул. Найбільші міста (з населенням понад 1,5 млн): Афіни, Барселона, Берлін, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лондон, Мадрид, Манчестер, Мілан, Мінськ, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербург, Стамбул.

ЕтнографіяРедагувати

Детальному вивченню етнографічної ситуації у Європі присвячені дослідження, пов'язані з Версальським мирним договором. Роботи виконували у багатьох країнах з метою встановлення етнічних меж і на цій підставі — міждержавних кордонів[7].

РелігіяРедагувати

В Європі переважає християнська релігія. Багато людей належать до римо-католицької церкви, центр якої у Ватикані. У Північній Європі здебільшого поширене протестантство, у Східній і Південно-Східній — православ'я.

ЕкономікаРедагувати

Докладніше: Економіка Європи
 
Топ-20 країн світу за ВВП на душу населення

Продукція: майже 50 % усіх машин, що випускаються у світі, виробляється в Європі (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Росія, Грузія, Україна, Латвія, Білорусь, Велика Британія); використання добрив на сільськогосподарських угіддях у 4 рази більше, ніж у будь-якій іншій частині світу; сільськогосподарська продукція Європи становить 43 % світового виробництва ячменю (Німеччина, Іспанія, Франція, Велика Британія), 41 % світового виробництва жита (Польща, Німеччина), 31 % світового виробництва вівса (Польща, Німеччина, Швеція, Франція), 24 % світового виробництва пшениці (Франція, Україна, Німеччина, Велика Британія, Румунія); Італія, Іспанія і Греція виробляють понад 70 % оливкової олії, виробленої у світі.

ПолітикаРедагувати

Західна Європа Східна Європа Північна Європа Південна Європа Частково в Європі Невизнані або частково визнані
  Австрія   Білорусь   Данія   Албанія   Азербайджан (від 0 %[8] до 10 % території[9])   Косово
  Андорра   Болгарія   Ісландія   Андорра   Грузія (від 0 %[8] до близько 5 % території[9])   Придністров'я
  Бельгія   Угорщина   Латвія   Боснія і Герцеговина   Казахстан (12,5 % території[10])   Абхазія (від 0 %[8] до близько 5 % території)
  Велика Британія   Молдова   Литва   Ватикан   Росія (22 % території[8])   Південна Осетія[11]
  Німеччина   Польща   Норвегія   Греція   Туреччина (4 % території)   Північний Кіпр[11]
  Ірландія   Румунія   Фінляндія   Іспанія   Вірменія (член Ради Європи)[11]   Нагірно-Карабаська Республіка[11]
  Ліхтенштейн   Україна[12]   Естонія   Італія   Кіпр (член Євросоюзу та Ради Європи)[11]
  Люксембург   Чехія   Швеція   Македонія
  Монако   Словаччина   Мальта
  Нідерланди   Португалія
  Франція   Сан-Марино
  Швейцарія   Сербія
  Словенія
  Хорватія
  Чорногорія
 
Країни Європи
 
Герб кожної європейської держави на мапі Європи

Залежні територіїРедагувати

Залежні території, які розташовані в Європі

Частково визнаний релігійний орден

ІнтеграціяРедагувати

Країни Європи є членами різних міжнародних організацій, велика кількість яких є організаціями економічного і політичного характеру. Нижче перераховані основні міжнародні об'єднання в Європі.

АлбаніяХорватіяВірменіяАзербайджанБоснія і ГерцеговинаГрузіяМолдоваРосіяЧорногоріяРеспубліка МакедоніяСербіяУкраїнаРада ЄвропиКіпрІрландіяАвстріяБельгіяФінляндіяФранціяНімеччинаГреціяІталіяЛюксембургМальтаПортугаліяНідерландиСловаччинаСловеніяІспаніяЄврозонаБолгаріяРумуніяВелика БританіяЧехіяДаніяЕстоніяУгорщинаЛатвіяЛитваПольщаШвеціяМонакоЄвропейський союзМитний союз Європейського СоюзуАндорраТуреччинаСан-МариноВатиканІсландіяНорвегіяШвейцаріяЛіхтенштейнЄвропейська асоціація вільної торгівліШенгенська угодаЄврозонаЄвропейська економічна зона 
Наднаціональні європейські організації

Рада Європи є єдиною пан'європейською організацією, членами якої є майже всі країни Європи. На сьогодні членами Ради Європи є 47 держав. Цілями Ради Європи є програми з узгодження суперечностей між законодавчими базами європейських країн у сферах прав людини, громадянства, міжнародного приватного права, захисту довкілля та культурної спадщини, охорони прав національних меншин тощо.

Європейський Союз (скорочена назва — ЄС) — наднаціональне об'єднання 28 держав Європи. У рамках ЄС курується безліч програм, діє єдиний ринок, куди входять митний союз, валютний союз (єдина європейська валюта — євро, прийнята як основна на території 19 з 28 членів Євросоюзу), загальна політика в галузі сільського господарства та рибальства. Європейський союз також вживає заходи з координації дій країн-членів в області політики. Існують тенденції до координації дій у сфері оборони та загальної зовнішньої політики. Союз поступово еволюціонує з економічної організації до наднаціональної. На сьогодні спільний ВВП Євросоюзу є найбільшим у світі і становить 15,849 трильйонів доларів США.

НАТО — військовий союз, членами якого є країни Європи, а також США і Канада. НАТО створювалася як організація для згуртування західноєвропейських країн під командуванням США проти СРСР і його союзників. Основою організації є договір про колективну оборону в разі нападу на одну з держав-членів.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі — найбільша регіональна організація з безпеки, до складу якої входять 56 держав Європи, Центральної Азії і Північної Америки. Діяльність організації спрямована на запобігання виникненню конфліктів у регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідацію наслідків конфліктів.

Співдружність незалежних держав складається з 9 колишніх республік Радянського Союзу (крім країн Прибалтики, Грузії, Туркменистану, України). Формально СНД не володіє наднаціональними повноваженнями і є більшою мірою символічною організацією, що діє в сфері координації взаємодії між країнами-учасницями Співдружності. Головними цілями СНД є здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших областях; мирне вирішення суперечок; міждержавна кооперація та інтеграція; захист прав і свобод громадян країн-членів.

ГУАМ створено 1997 року чотирма країнами: Грузією, Україною, Азербайджаном, Молдовою (ГУАМ). Штаб-квартира розташована в столиці України — Києві. З квітня 1999 до 2006 року до складу організації входив також Узбекистан, тому тоді організація носила назву ГУУАМ.

Північна рада (заснована 1952 року) і Північна рада міністрів (заснована 1971 року) — організація для координації співпраці між парламентами і урядами країн Північної Європи. Країни-члени: Данія, Фінляндія (з 1956), Ісландія, Норвегія, Швеція. Керівні органи розташовані в Копенгагені.

Євразійське економічне співтовариство займається формуванням загальних зовнішніх митних кордонів, виробленням єдиної зовнішньоекономічної політики, тарифів, цін та інших складових функціонування спільного ринку.

В Арктичну раду входять вісім приарктичних країн: Данія, Фінляндія, Ісландія, Канада, Норвегія, Росія, Швеція, США. Країни-спостерігачі: Велика Британія, Франція, ФРН, Нідерланди, Польща, Іспанія.

Балтійська асамблея — дорадчий орган зі співробітництва між парламентами Естонії, Латвії та Литви, заснований 1991 року. Асамблея координує дії, консультує парламенти трьох країн і декларує узгоджені позиції у вигляді резолюцій, рішень і рекомендацій.

Бенілюкс — союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, створений 3 лютого 1958 року. Має свій парламент і суд, куди входять представники трьох держав.

Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону (ОБЄР) — форум регіонального співробітництва. Був заснований 1993 року. До нього увійшли на правах постійних членів Данія, Ісландія, Норвегія, Росія, Фінляндія і Швеція, а також Комісія Європейських співтовариств (КЕС). Дев'ять держав — Велика Британія, Німеччина, Італія, Канада, Нідерланди, Польща, Франція, США, Японія — мають статус спостерігачів.

КультураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Не враховуючи європейську частину Російської Федерації, що є європейсько-азіатською країною
  2. Орися Демська-Кульчицька. WSPÓŁCZESNE KONTEKSTY POJĘCIA «EUROPA» W JĘZYKU UKRAIŃSKIM (польською). 
  3. (фр.) Chantraine P. Dictionnaire étymologique de la langue grecque. Histoire des mots. Paris, 1968. P. 388.
  4. а б (рос.) Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С. 223.
  5. (рос.) Тантлевский И. Р. История Израиля и Иудеи до разрушения Первого Храма. — СПб, 2005. С. 9, з посиланням на: Astour M. C. Hellenosemitica: An Ethnic and Cultural Study in West Semitic Impact on Mycenaean Greece. Leiden, 1967. P. 128.
  6. (англ.) «Phonologically, the match between Europa's name and any form of the Semitic word is very poor» — у книзі West M. L. The east face of Helicon: west Asiatic elements in Greek poetry and myth. Oxford, 1997. P. 451.
  7. (рос.) Кушнер (Кнышев) П. И. Этнические территории и этнические границы. — М.: Издательство Академии наук СССР, 1951. — 106 с.
  8. а б в г При проведенні межі Європи та Азії по Кумо-Маничській западині.
  9. а б Зокрема, ЦРУ відносить Азербайджан до Близького Сходу. Лиш невелика частина країни знаходиться північніше Великого Кавказького хребта, одного з прийнятих варіантів кордону між Європою і Азією.
  10. При проведенні межі між Європою та Азією по Ембі в Європі розташовано 12,5 % території Казахстану. Річкою Урал від 1964 року (XX Конгрес Міжнародного Географічного Товариства в Лондоні) межу не проводять.
  11. а б в г д е Держави і території, що підтримують тісні політичні та культурні зв'язки з Європою
  12. Якщо проводити межу між Європою та Азією по Кумо-Маничській западині, то Керченська протока відділяє Європу від Азії. У такому випадку український острів Тузла площею 3,5 км² відноситься до Азії (площа острова становить 0,00058 % всієї території країни).

ЛітератураРедагувати

  • Країни Європи і Північної Америки в 1944–1974 рр. : навч. посіб. – К., 2016. – 740 с. – ISBN 978-617-7092-80-2

Див. такожРедагувати