Відкрити головне меню

Північна Ірландія

одна з чотирьох частин Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії

Півні́чна Ірла́ндія (англ. Northern Ireland, ірл. Tuaisceart Éireann, шотл. Norlin Airlann) — країна в Західній Європі, що входить до Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Межує з Республікою Ірландія в межах острова Ірландія. Столиця і найбільше місто — Белфаст. В адміністративному відношенні поділена (з 1975) на 6 графств (англ. counties).

Північна Ірландія
англ. Northern Ireland
ірл. Tuaisceart Éireann
шотл. Norlin Airlann

Розташування Північна Ірландія
Столиця
(та найбільше місто)
Белфаст
Офіційні мови Немає,
Англійська (de facto)
Ірландська
Ольстерсько-шотландська
Суверенна держава Велика Британія Велика Британія
Форма правління Конституційна монархія
 - Глава держави Єлизавета II
 - Прем'єр-міністр Борис Джонсон
 - Перший міністр Пітер Робінсон
Управління  
 - Government of Ireland Act 3 Травня 1921 
Площа
 - Загалом 13 843 км² (78)
Населення
 - оцінка 2009  1,775,000 (?)
 - перепис 2001  1,685,267
 - Густота 122/км²
ВВП (ПКС) 2002 р., оцінка
 - Повний £33.2 млрд. (?)
 - На душу населення £19,603. (?)
Валюта Фунт стерлінгів (GBP)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
 - Літній час BST (UTC+1)
Домен .uk
Телефонний код +44
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Північна Ірландія

Зміст

ГеографіяРедагувати

У центральній частині Північної Ірландії розташоване озеро Лох-Ней, найбільше в Сполученому Королівстві (388 км²). Друга за величиною система озер — Верхній та Нижній Лох-Ерн на південному заході Північної Ірландії. Між цими озерами знаходиться рівнинна частина Північної Ірландії, а північний схід, південний схід і захід її території займають гори. Найвища точка Північної Ірландії — Слів-Донард в горах Морн (висота 848 м)[1].

ІсторіяРедагувати

Утворення Північної Ірландії датується 3 травня 1921, на підставі Government of Ireland Act 1920[2].

Північна Ірландія багато років була ареною гострого етно-політичного конфлікту (англ. The Troubles) між «націоналістами»-католиками і «юніоністами»-протестантами.[3] Націоналісти виступали за політичне приєднання Північної Ірландії до решти Ірландії[4][5] , а юніоністи, яких у Північній Ірландії більшість, хотіли залишитися у складі Сполученого Королівства[6]. Загалом, юніоністи вважають себе британцями (або «ольстерцями»), а націоналісти — ірландцями, хоча ці відмінності не є однозначними. З моменту підписання Белфастської угоди (так звана «Страсноп'ятнична угода») у 1998, більшість напіввійськових формувань, що брали участь у боротьбі, припинили військові дії.

Найбільші внутрішні конфлікти краю відображено у настінних розписах.

Адміністративний поділРедагувати

Адміністративно Північна Ірландія розділена на 6 графств та 26 районів. Всі шість графств Північної Ірландії: Антрім, Арма, Даун, Лондондеррі, Тайрон і Фермана, входять до північної провінції Ольстер.

 

' Північна Ірландія'

1. Антрім  
3. Даун  
2. Арма  
4. Фермана  
5. Лондондеррі  
6. Тайрон  

ЕкономікаРедагувати

Економіка Північної Ірландії є найменшою з чотирьох економік, що складають з себе загальну економіку Об'єднаного Королівства. Промисловість представлена традиційними суднобудуванням, текстильним і канатним виробництві. Велика кількість населення зайнята в сфері обслуговування. Туризм також відіграє важливу роль в економіці країни. Останнім часом досить прибутковою є сфера високих технологій, в яку здійснюється інвестиційне вливання коштів.

ПолітикаРедагувати

У Британському парламенті Північну Ірландію представляє 12 делегатів. Законодавчий орган — Асамблея Північної Ірландії (Tionól Thuaisceart Éireann), що складається зі 108 членів Законодавчих Зборів, що обираються населенням Північної Ірландії, обирають зі свого складу Спікера Зборів Північної Ірландії, Першого заступника спікера Зборів Північної Ірландії та Другого заступника спікера Зборів Північної Ірландії.

Виконавчий орган — Виконавчий Комітет Північної Ірландії (Feidhmeannas Thuaisceart Éireann), що складається з Першого міністра Північної Ірландії (Céad-Aire Thuaisceart Éireann), Заступника Першого міністра Північної Ірландії (leas-Chéad-Aire Thuaisceart Éireann) і 11 міністрів Північної Ірландії

НаселенняРедагувати

Населення Північної Ірландії щорічно зростає починаючи з 1978 року. За останніми даними воно становить 1 775 000 осіб.[7]

Етнічний склад населення Північної Ірландії неоднорідний: тут живе близько 500 тис. корінних жителів острова Ірландія — ірландців-католиків і приблизно 1 млн англо-ірландців і шотландо-ірландців. Більшість — протестанти, які є британцями за культурою і традиціями. Вони віддані ідеї збереження конституційних зв'язків з британською короною. Решта населення Північної Ірландії є католицькою та ірландською за культурою та історією[8][9]. Ця частина населення виступає за союз з Ірландською Республікою. Таким чином, в Північній Ірландії історично склалися три групи населення, що розрізнялися між собою по релігії і культурі, дані групи населення досить насторожено ставляться один до одного. Східні області Північної Ірландії були зайняті переселенцями з Шотландії — пресвітеріани, центральні і північні провінції заселили англійці, які належали до Англіканської церкви, в крайніх західних і прикордонних з Ірландією районах жили залишки корінного населення — ірландці, католики за своїм віросповіданням[10][11][12][13][14][15][16].

Тривалість життя у чоловіків — 76 років, у жінок — 80.8 років.[17]

Міста Північної Ірландії за населенням[18]

 
Белфаст
 
Деррі

# Місто Населення Населення агломерації

 
Лісберн
 
Ньюрі

1 Белфаст 276,705 579,726
2 Деррі 83,652 90,663
3 Лісберн[19] 71,403
4 Ньютаунаббі[19] 62,022
5 Бангор[19] 58,368
6 Крейгевон 57,651
7 Каслрі[19] 54,636
8 Балліміна 28,704
9 Ньютаунардс 27,795
10 Ньюрі 27,300

РелігіяРедагувати

 
Помаранчевий марш протестантів

Релігійне протистояння почалося ще з XII століття, коли вперше нормани з'явилися в Ірландії і згодом заснували колонію Пейл. Поступово, до кінця XVI століття, англійське панування було встановлено на всій території Ірландії. Реформація і конфіскація монастирських земель в кінці 30-х років XVI століття супроводжувалися також конфіскацією земель ірландців і передачею їх англійським колоністам. В цей час релігійні гоніння викликали нові і нові повстання по всій Ірландії. У XVII столітті вже офіційно було закріплено релігійне панування: Вільгельм Оранський проголосив протестантизм державною релігією. В результаті всіх нововведень католики були позбавлені права на покупку та оренду земель, права на освіту дітей і були змушені платити величезні податки на утримання англіканської церкви. У такій гострій релігійній ситуації католики стали об'єднуватися для відстоювання своїх прав. Наприклад, в 1775 році була заснована «католицька ліга», пізніше, вже в 1823 році, була створена «католицька асоціація», метою якої також була емансипація католиків. «Асоціація» домоглася підписання в 1829 році Акту про емансипацію католиків, що дозволив католикам займати державні посади. В кінці XX століття у зв'язку із загостренням ситуації і введенням в 1972 році прямого правління в регіоні уряд спробував вжити низку заходів для поліпшення міжрелігійних відносин. Зокрема, в 1973 році був виданий Акт уряду, в якому обговорювалися заходи щодо боротьби з расовою і релігійною дискримінацією в різних сферах життя населення: в освіті, при прийомі на роботу, при виконанні представницьких функцій. Акт передбачав утворення Постійної Консультативної Комісії з прав людини, Трибуналу для вирішення цивільних скарг, який би розглядав можливі випадки дискримінації, а також установи низку окремих посад для забезпечення рівного положення протестантів і католиків в регіоні[20].

Протестанти 54 %, католики 31 %.

Національна ідентичність[21] Разом[22] Релігійна приналежність[23]
Католики Протестанти і інші християни Не християни Не релігійні
Британці 48.4 % 12.9 % 81.6 % 50.1 % 55.9 %
Iрландці 28.4 % 57.2 % 3.9 % 12.4 % 14.0 %
Північні ірландці 29.4 % 30.7 % 26.9 % 18.0 % 35.2 %
Англійці, шотландці або валлійці 1.6 % 0.8 % 1.5 % 2.9 % 5.2 %
Інші 3.4 % 4.4 % 1.0 % 29.1 % 7.1 %

МовиРедагувати

Белфастськими угодами 1998 року, крім англійської, офіційними мовами регіону були визнані ірландська і ольстерсько-шотландська мови[24]. У 1999 році було створено два агентства з підтримки ірландської і ольстерсько-шотландської мов, в рамках яких проводилася допомога у вивченні даних мов в школах і факультативних мовних центрах. У 2003 році Британський і Ірландський уряди спільно висловили свою прихильність принципам, встановленим Актом про Північну Ірландію 1998 року, і заявили про створення урядових установ, спрямованих на здійснення даної програми. Був створений інтегрований додатковий фонд фінансування, пов'язаних з програмою проектів. В рамках цього фонду було виділено 12 мільйонів фунтів стерлінгів на п'ять років з метою забезпечення доступного навчання ірландської мови. Також був створений орган з управління такими проектами, який включав в себе представників урядів двох держав, місцевих органів влади та муніципалітетів, що полегшувало здійснення передбачених програм. Окремим пунктом заяви урядів 2004 року стало визнання британської і ірландської жестових мов, що також було передбачено ще белфастськими угодами. Ці мови належать до різних родин (британської та французької, відповідно). У регіоні Північної Ірландії на 2004 рік проживало 3500 глухих, що користуються британською жестовою мовою і 1500 осіб — ірландською[25].

Щодо ольстерсько-шотландської мови в 2006 році угодою в Сент-Ендрюсі були зроблені аналогічні заходи, як і щодо ірландської мови. Зокрема, в 2006 році була створена Ольстерська Академія Шотландців, функцією якої мало стати збереження культурного колориту та мови ольстерських шотландців[26]. Для забезпечення масового використання ольстерсько-ірландської і ольстерсько-шотландської мов були задіяні також такі сфери як телебачення і радіомовлення, за допомогою гарантування програм на мовах меншин[27].

Символи Північної ІрландіїРедагувати

 
Прапор 1953—1972

На державних заходах у Північній Ірландії часто виконується гімн Сполученого Королівства God Save the Queen. На Іграх Співдружності та деяких інших спортивних змаганнях команда Північної Ірландії користується прапором Ольстеру (незважаючи на його неофіційний статус) і мелодією Londonderry Air (часто зі словами Danny Boy), також неофіційною, як національним гімном[28][29].

 
Льон — офіційна квітка, зображена на логотипі Національної Асамблеї[30]

Збірна Північної Ірландії з футболу також використовує ольстерський прапор, але як гімн співає God Save The Queen[31]. Основні матчі Гельської атлетичної асоціації відкриваються національним гімном Ірландії Amhrán na bhFiann («Пісня солдата»), як і інші загальноірландські спортивні організації[32].

З 1953 по 1972 рік урядом та урядовими організаціями Північної Ірландії використовувався спеціальний «Ольстерький прапор». Він складався з георгіївського хреста, всередині якого були розташовані біла шестикутна зірка і червона кисть руки (символ стародавнього Ольстера). Зверху над зіркою була корона.

Неофіційно жителі Північної Ірландії вивішують на свята той прапор, який відповідає їх політичним пристрастям: прапор Великої Британії, Північної Ірландії або Ірландської Республіки. Перші два використовуються юніоністами — прихильниками союзу з Великою Британією, останній — націоналістами, особливо на спортивних заходах. Воєнізовані формування з обох сторін мають власні прапори.

У 1923 році головний герольд Невілл Родвелл Уілкінсон створив ескізи державної печатки та прапора Північної Ірландії. У січні 1924 року в Лондоні він провів обговорення вигляду майбутнього герба з представниками уряду Північної Ірландії. Остаточний вигляд герба був визначений представником Уілкінсона, Томасом Садлером у квітні 1924 року, він повторював вигляд створеного роком раніше прапора. Герб отримав схвалення кабінету Північної Ірландії. Королівський указ, підписаний Георгом V і затверджений у Міністерстві внутрішніх справ, був підписаний 2 серпня 1924 року. Герб був зареєстрований в Реєстрі Гербів в Дубліні. З 1972 року цей герб не є офіційним[33][34].

ПриміткиРедагувати

  1. М, Черноватий Л. Практичний курс англійської мови. 3-й курс.: Підручник для ВНЗ (en). Нова Книга. ISBN 9789663820385. 
  2. Statutory Rules & Orders published by authority, 1921 (No. 533); Additional source for 3 May 1921 date: Alvin Jackson, Home Rule — An Irish History, Oxford University Press, 2004, p198.
  3. Northern Ireland LIFE & TIMES survey. Question: Generally speaking, do you think of yourself as a unionist, nationalist or neither?, ARK Research, 2005
  4. Strategy Framework Document: Reunification through Planned Integration: Sinn Féin's All Ireland Agenda Архівовано 16 липень 2006 у Wayback Machine. www.sinnfein.ie, accessed 2 August 2008
  5. Policy Summaries: Constitutional Issues Архівовано 18 червень 2009 у Wayback Machine. www.sdlp.ie, accessed, 2 August 2008
  6. Standing up for Northern Ireland Архівовано 4 травень 2009 у Wayback Machine. www.uup.org, accessed 2 August 2008
  7. BBC NEWS. BBC News. 10 Грудня, 2008. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 3 Квітня, 2010. 
  8. Northern Ireland Life and Times Survey, 2008; Module:Community Relations, Variable:IRISH. Ark.ac.uk. 17 May 2007. Процитовано 16 June 2010. 
  9. Northern Ireland Life and Times Survey, 1998; Module:Community Relations, Variable:IRISH. Ark.ac.uk. 9 May 2003. Процитовано 16 June 2010. 
  10. Breen, R., Devine, P. and Dowds, L. (editors), 1996: ISBN 0-86281-593-2. Chapter 2 'Who Wants a United Ireland? Constitutional Preferences among Catholics and Protestants' by Richard Breen (1996), in, Social Attitudes in Northern Ireland: The Fifth Report Retrieved 24 August 2006; Summary: In 1989—1994, 79 % Protestants replied «British» or «Ulster», 60 % of Catholics replied «Irish.»
  11. Northern Ireland Life and Times Survey, 1999; Module: Community Relations, Variable: NINATID Summary:72% of Protestants replied «British». 68 % of Catholics replied «Irish».
  12. Northern Ireland Life and Times Survey. Module: Community Relations. Variable: BRITISH. Summary: 78 % of Protestants replied «Strongly British.»
  13. Northern Ireland Life and Times Survey, 1999; Module: Community Relations, Variable: IRISH Summary: 77 % of Catholics replied «Strongly Irish.»
  14. L219252024 – Public Attitudes to Devolution and National Identity in Northern Ireland. University of York Research Project 2002–2003. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 11 червень 2016. 
  15. Northern Ireland: Constitutional Proposals and the Problem of Identity, by J. R. Archer The Review of Politics, 1978
  16. Chapter 7 > A changed Irish nationalism? The significance of the Belfast Agreement of 1998. Архів оригіналу за 10 травень 2007. Процитовано 11 червень 2016.  PDF (131 KB) A changed Irish nationalism? The significance of the Belfast Agreement of 1998, by Joseph Ruane and Jennifer Todd
  17. Eastern Health and Social Services Board. www.publichealthmatters.org. Процитовано 3 Квітня, 2010. 
  18. Statistical Classification and Delineation of Settlements. Northern Ireland Statistics and Research Agency. February 2005. 
  19. а б в г Частина Белфастського регіону
  20. Religious and Political Discrimination and Equality of Opportunity In Northern Ireland
  21. Census 2011. Процитовано 19 January 2014. 
  22. Census 2011. Процитовано 19 January 2014. 
  23. Census 2011. Процитовано 19 January 2014. 
  24. Northern Ireland Act 1998
  25. Sign Language[недоступне посилання з вересня 2019]
  26. Ulster-Scots[недоступне посилання з вересня 2019]
  27. Committee For Culture, Arts And Leisure Official Report
  28. Sport, Nationalism and Globalization: European and North American Perspectives by Alan Bairner (ISBN 978-0791449127), p38
  29. Sport, Sectarianism and Society in a Divided Ireland by John Sugden and Alan Bairner (ISBN 978-0718500184), p60
  30. Northern Ireland Assembly Information Office. Northern Ireland Assembly logo. Niassembly.gov.uk. Архів оригіналу за 13 жовтень 2010. Процитовано 13 November 2010. 
  31. FIFA.com: Northern Ireland, Latest News. Архів оригіналу за 10 грудень 2005. Процитовано 11 червень 2016. 
  32. John Sugden and Scott Harvie (1995). Sport and Community Relations in Northern Ireland 3.2 Flags and anthems. Архів оригіналу за 2013-02-01. Процитовано 26 May 2008. 
  33. The Union Flag and Flags of the United Kingdom Архівовано 18 червень 2009 у Wayback Machine. House of Commons Library, 3 June 2008.
  34. Northern Irish flags from the World Flag Database.

ПосиланняРедагувати