Мальта

острівна країна в Середземному морі; демократична республіка, член ЄС

Ма́льта, офіційна назва Респу́бліка Ма́льта (мальт. Repubblika ta' Malta, англ. Republic of Malta) — південноєвропейська острівна держава, що складається з архіпелагу в Середземному морі.[3] Розташована у 80 км від Італії, 284 км від Тунісу та 207 км від Лівії.[4] Має населення приблизно у 470 000 осіб, і займає територію площею 316 км, що робить її 10-ю найменшою країною світу[5][6] та 5-ю за густотою населення. Її столиця і порт, Валетта — найменше столиця Європейського Союзу. Офіційною та національною мовою є мальтійська, яка походить від сицилійської арабської, яка розвивалася в Сицилійському еміраті, у той час як англійська мова є другою офіційною. Рельєф: гористий, включає також острови Гоцо 67 км² і Коміно 2,5 км².

Repubblika ta' Malta
Republic of Malta

Республіка Мальта

Прапор Герб
Девіз: немає
Гімн: «L-Innu Malti»
Гімн Мальти
Розташування Мальти
Столиця Валлетта
Найбільше місто Валетта
Офіційні мови мальтійська, англійська
Форма правління унітарна конституційна парламентська республіка
 - Президент Джордж Велла
 - Прем'єр-міністр Джозеф Мускат
Незалежність від Великої Британії 
 - Дата 21 вересня 1964 
Площа
 - Загалом 316 км² (185)
 - Внутр. води незначний %
Населення
 - оцінка 2011  452 515[1] (171)
 - Густота 1 307 ос,/км² (?)
ВВП (ПКС) 2012 р., оцінка
 - Повний $11 260 млн.[2] (144)
 - На душу населення $27 022[2] (36)
ВВП (ном.) 2012 рік, оцінка
 - Повний $8 689 млн.[2] (138)
 - На душу населення $20 852[2] (34)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен .mt
Телефонний код +356
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Мальта

Мальта була заселена приблизно з 5900 року до н.е. Її розташування в центрі Середземномор'я[7] історично надавало їй великого стратегічного значення як військово-морської бази, і, як наслідок ціла низка держав управляла і боролась за контроль на островами, включаючи фінікійців та карфагенян, римлян, греків, арабів, норманів, арагонців, Госпітальєрів, французів та британців.[8] Більшість цих іноземних впливів залишили певний слід на античній культурі країни.

Мальта стала британською колонією в 1813 році, слугуючи станцією для кораблів і штаб-квартирою Британського середземноморського флоту. Під час Другої світової війни країна була окупована країнами Осі і слугувала важливою базою союзників для операцій у Північній Африці та Середземномор'ї.[9][10] Британський парламент прийняв Закон про незалежність Мальти в 1964 році, надавши Мальті незалежність від Сполученого Королівства як держави Мальти, з королевою Єлизаветою II в якості її глава держави і королеви.[11] Країна стала республікою у 1974 році.

Мальта була державою-членом Співдружності Націй та Організації Об'єднаних Націй з моменту незалежності, і приєдналася до Європейського Союзу у 2004 році; країна стала частиною валютного союзу єврозони у 2008 році.

Мальта — туристичний напрямок із теплим кліматом, численними рекреаційними зонами та архітектурними і історичними пам’ятками, серед яких три пам’ятки світової спадщини ЮНЕСКО: Хал-Сафліені,[12] Валлетта[13] та мегалітичні храми Мальти, які є одними із найстаріших вільно стоячих споруд у світі.[14][15]

Походження назвиРедагувати

Походження назви Мальта невизначене, а сучасні варіації походять від мальтійської мови. Найпоширеніша версія полягає в тому, що слово Мальта походить від грецького слова μέλι, мелі, «мед».[16] Стародавні греки називали острів Μελίτη (Melitē), що означає "мед-солодкий", що ймовірно стовується унікального виробництва меду на Мальті; на острові мешкає ендемічний підвид бджіл.[17] Римляни називали острів Меліта,[18] що можна вважати або латинізацією грецької Μελίτη, або адаптацією дорійської грецької вимови того ж слова Μελίτη. У 1525 році Вільям Тиндаль використав транслітерацію "Меліт" у Діяннях 28: 1 для Καὶ διασωθέντες τότε ἐπέγνωμεν ὅτι Μελίτη ἡ νῆσος καλεῖται, як це було знайдено в його перекладі Нового Заповіту з грецької мови.

Інша версія говорить про те, що слово Мальта походить від фінікійського слова Малетт, "гавань"[19] або "порт"[20]. Мало інших етимологічних згадок зустрічається в класичній літературі, при цьому термін Мальта з'являється в теперішньому вигляді в Ітинерарії Антоніни (Itin. Marit. P. 518; Sil. Ital. Xiv. 251).[21]

ГеографіяРедагувати

Докладніше: Географія Мальти
 
Супутниковий знімок Мальти

Мальтійський архіпелаг — це насамперед острови Мальта та Гозо. До нього також входять необжиті острови Святого Павла, Філфла та Коміно, а також крихітні Комінотто та Філфолетта. Довжина Мальти — 27 км, ширина — 15 км. Гоцо удвічі менше, а Коміно — всього 2 км завдовжки. Мальта — єдина країна в Європі, в якій відсутні річки та озера.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Мальти

Давня історіяРедагувати

Назву острову надали фінікійці, чия колонія мала ім'я Малет (нині — Мдіна). Пізніше острів опинився під владою Карфагена, а потім — Рима. З 4 по 9 століття нашої ери — у складі Візантійської імперії.

У 870 році острів був завойований арабами. Сучасна мальтійська мова — арабського походження. Вплив на мальтійську мову також мали мови римської імперії, сучасна мальтійська мова користується латинською абеткою.

СередньовіччяРедагувати

1090 року острів захопили сицилійські нормандці. 1194-го він стає, разом з Сицилією, частиною німецької імперії. 1282 року Мальта та Сицилія — під владою королівства Арагону (зараз автономна область Іспанії). Першу мальтійську шляхетність засновано 1350 року. Мусульмани розграбували острів 1429 року, з чого почався довгий період занепаду економіки і культури.

Імператором Священної Римської імперії та Іспанським Королем Карлом V мальтійські острови передаються лицарям Ордену Св. Іоанна Ієрусалимського у 1530 році. Інквізиція була офіційно заснована на Мальті у 1561 році.

У 1565 році Мальта була обложена турками, цей період зараз називають «Велика Облога», після перемоги над турками, було побудовано місто Валлетта у 1566 році.

ХVІІІ-ХІХ століттяРедагувати

Мальта була захоплена Наполеоном у 1798 році у своїй мандрівці до Єгипту, інквізицію було скасовано, влада лицарів закінчилася.

Пізніше мальтійці підняли бунт проти французької влади на острові, після того, як французи почали грабувати місцеві церкви. Велика Британія допомогла в боротьбі з окупаційними військами. Замкнуті на острові французькі війська здалися у 1800, і Мальта стала британським протекторатом.

1814 року Мальта офіційно стає частиною Великої Британії, за умовами Паризького миру. Мальта служила британській імперії як стратегічно розташована військово-морська база. В часи першої світової війни Мальта мала британські гарнізони на своїй території, і мала один з найбільших шпиталів у басейні Середземного моря. Через своє стратегічне положення, була бомбована італійськими та німецькими повітряними силами в період Другої світової війни. У 1942 році Мальту було нагороджено Хрестом св. Георга за хоробрість в часи 2-ї світової війни.

ХХ століттяРедагувати

З 1934 року Мальта має дві офіційні мови — мальтійська та англійська.

Мальта здобула незалежність (автономію), в рамках Співдружності націй, у 1964 році, маючи губернатора як голову уряду. До грудня 1974 р. номінальним главою держави на Мальті була королева Мальти та одночасно Великої Британії Єлизавета ІІ.

У грудні 1974 р. Мальту проголошено республікою зі своїм президентом, країна оголосила свою нейтральність у 1979. Британські військові частини були виведені повністю 31 травня 1979 року, цей день тепер святкується мальтійцями як «День волі». Від січня 1971 р. Мальта бере участь у євроінтеграційних процесах, входить до складу ЄС. Сьогодні, Мальта має парламентську демократію.

1998 року уряд Мальти підписав угоду з Суверенним Мальтійським орденом, залишаючи у його розпорядженні на 99 років Фортецю Сант-Анджело. Ця фортеця має екстериторіальний статус і є місцем, у якому відбуваються численні зустрічі кавалерів Ордену.

ХХІ століттяРедагувати

8 травня 2003 року, Мальта, більшістю голосів, вибрала приєднатися до ЄвроСоюзу, 53,6 % проголосовало за; 46,4 % — проти[джерело?]. До ЄвроСоюзу Мальта увійшла 1 травня 2004 року.

Адміністративний поділРедагувати

1993 року Мальта була розділена на 68 місцевих рад (муніципалітетів). Ці 68 місцевих рад є основною формою місцевого самоврядування, проміжного рівня між місцевими радами та національним урядом не існує. Поділ на 6 округів (5 на головному острові) та на 3 регіони (2 на головному острові) використовується виключно зі статистичною метою.

НаселенняРедагувати

Докладніше: Населення Мальти
 
Демографія Мальти, дані FAO, на 2005 р. (в тисячах жителів)

Населення Мальти становить 405 577 осіб (2006 рік). Густота населення — 1283 осіб/км². За щільністю населення Мальта посідає третє місце у світі. При цьому Мальта — найменша населена держава Європейського Союзу.

Основними мовами Мальти є мальтійська та англійська, доволі широко поширена також італійська[22].

Переважну більшість населення становлять мальтійці (95,7 %), домінуюча релігія — католицтво (97,3 %).

Мальта, що розташована між Африкою та Європою, є мостом для нелегальних іммігрантів. Мальта також є популярним місцем еміграції для пенсіонерів з Великої Британії та інших європейських країн.

П'ята частина шлюбів на Мальті в період з початку 2001 року по червень 2006 року була зареєстрована між мальтійцями та іноземними громадянами. З них перше місце (22 %) займають шлюби з вихідцями з Росії: 140 мальтійських чоловіків узяли в дружини російських дівчат, а 6 мальтійок вийшли заміж за росіян. Друге місце займають шлюби з мароканками, третє — з британками[23]

Політичний устрійРедагувати

Мальта — парламентська республіка. Конституція Мальти прийнята 1964 року з подальшими поправками. Законодавча влада належить однопалатному парламенту, який складається з 69 депутатів. Члени обираються загальним голосуванням на основі пропорційного представництва на 5 років. Глава держави — Президент Мальти. Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з Прем'єр-міністром.

Політичні партії та профспілкиРедагувати

Лейбористська та Націоналістична є двома найбільшими партіями Мальти, і активно конкурують за голоси виборців на виборах до парламенту. Інші партії набагато дрібніші й не представлені в парламенті:

  • Прогресивно-конституційна партія, заснована 1953 року.
  • Мальтійська партія центру, заснована 1961 року (до 1971 року називалася Християнсько-робоча партія).

На Мальті діють 40 профспілок. 28 тисяч членів профспілки входять у профспілку некваліфікованих робітників. Найбільше профспілкове об'єднання — Конфедерація профспілок Мальти, заснована 1958 року.

ЕкономікаРедагувати

Докладніше: Економіка Мальти

Основна галузь економіки Мальти — туризм. Потік туристів на Мальту безперервно зростає. Мальта є одним з найбільших світових центрів вивчення англійської мови, куди приїздять студенти з усього світу. Також на Мальті розташована низка великих підприємств, які вимагають висококваліфікованої робочої сили: виробництво мікрочипів (STMicroelectronics), друк грошових знаків (De La Rue), обслуговування літаків (Lufthansa Technics), програмування, тощо.

Завдяки великій розмаїтості міських та природних ландшафтів Мальта є популярним місцем проведення зйомок художніх фільмів. На Мальті знімалися фільми Гладіатор, Мюнхен, Код Да Вінчі та інші.

З 1 січня 2008 замість мальтійських лір на Мальті запроваджено євро.

Мальта відома виробами ручної роботи з різнокольорового скла. У цехах, розташованих поруч з торговими залами, майстри всього за кілька хвилин зможуть виготовити маленьку вазу або невеликого кролика. Різний посуд, вази, фігурки тварин, птахів, «спляча жінка» (Мальтійська Венера), квіти, магнітики, облицювальну плитку, біжутерію, світильники, годинник, рамки для фотографій та дзеркал можна придбати за цінами виробника. Crafts Village — популярний серед туристів сувенірний ринок, що складається з безлічі павільйончиків, де можна купити вироби народних мальтійських промислів.

Промисловість Мальти представлена такими галузями, як електроніка, корабельне будівництво та ремонт, будівництво, текстильне виробництво, одяг, взуття, тютюн.

Мальта імпортує: машини, механізми і обладнання, промислові товари, напівфабрикати, їжу та напої, тютюн. Основні країни-партнери: Італія 25,4 %, Франція 13,1 %, Велика Британія 12,0 %, Німеччина 8,9 %, США 5,2 %, Сінгапур 4,1 % (2004)

Мальтійський експорт — це переважно машини та транспортне обладнання, інші вироби. Основні країни-партнери: США 15,7 %, Франція 15,5 %, Сінгапур 14,5 %, Велика Британія 11,2 %, Німеччина 10,8 % (2004).

Найпоширенішими сільськогосподарськими продуктами є картопля, цвітна капуста, виноград, пшениця, ячмінь, томати, цитрусові, квіти, солодкий перець, свинина, молоко, птиця.

Мальта виробляє тільки близько 20 % від потрібної кількості харчовової продукції, має обмежені запаси питної води і не має власних джерел енергоресурсів. Економіка підпорядкована зовнішній торгівлі, виробництву електроніки й текстилю, а також туризму.

ТранспортРедагувати

 
Причали Валлетти

Основний вид транспорту — автомобільний. Рух — лівосторонній.

Автобусне сполучення пов'язує всі населені пункти Мальти, але не безпосередньо, а через центральний автовокзал, що розташований біля брами в «старе місто» Валлетти. Після закупівлі нових автобусів влітку 2011 року проїзд подорожчав до 2,6 євро на день (квиток можна використовувати в обидва боки до 23 години).

Сполучення між островами Мальта, Гоцо та Коміно здійснюють поромні переправи. Морем можна добратися й до острова Сицилія на швидкісному катамарані «Jean de La Valette». Час у дорозі 1,5 години.

«Air Malta» — головна мальтійська авіакомпанія. Базується в муніципалітеті Луа, в Міжнародному аеропорту Мальти. Здійснює рейси за 36 напрямкам в Європу та Північну Африку.

Авіакомпанія «Air Malta» була заснована 1973 року за рішенням мальтійського парламенту та здійснює рейси з квітня 1974 року. Авіакомпанія підтримує партнерські відносини та проводить спільні польоти з авіакомпанією Lufthansa, яка займається технічним обслуговуванням в аеропорту Мальти. «Air Malta» володіє пакетом акцій авіакомпанії «Medavia», що здійснює перельоти переважно в межах Лівії.

  • Поромне сполучення з Лівією (Триполі)
  • Поромне сполучення з Італією (Поццалло)
  • Судноплавство

КультураРедагувати

На Мальті розташовано 300 церков, дві з яких мають одні з найбільших куполів у Європі.

Світова спадщинаРедагувати

До списку світової спадщини ЮНЕСКО занесено три об'єкти, що розташовані на Мальті: столиця Валетта, Мегалітичні храми Мальти та Святилище Хал-Сафліені.

Кораблі й човниРедагувати

Особливістю Мальтійського архіпелагу є дерев'яні, яскраво розмальовані човни Луццу. На носі «луццу» зазвичай малюють очі, які символізують Око Гора. Існує припущення, що луццу фінікійського походження. Човни луццу традиційно мають назви християнських святих.

Луццу — улюблений фотомотив туристів на Мальті, тому утримання цих традиційних човнів підтримується державою за допомогою субсидій. Проте луццу — не лише приманка для туристів, до сьогодні ці човни використовуються рибалками за прямим призначенням. Деякі сучасні прогулянкові кораблі на Мальті стилізовані під луццу.

НапоїРедагувати

Кінні — традиційний лимонад, що виробляється на Мальті. Кінні виробляють з апельсинів кінотто (Citrus myrtifolia), які мають гіркий смак, з додаванням ефірних олій і спецій (анісу, женьшеню, лакриці, ревеню), всього 18 компонентів. Точний рецепт тримається в секреті. При виробництві використовуються лише натуральні компоненти. Інший відомий мальтійський напій — пиво «Cisk Lager».

Традиційні стравиРедагувати

Докладніше: Мальтійська кухня

На Мальті вживають багато рибних продуктів, насамперед це золоті макрелі та доради. Загалом мальтійська кухня має багато спільних рис з італійською та грецькою.

Декілька страв
  • Рос-іл-Форн (Ross il-Forn) роблять з фаршу, яєць, шафрану та рису.
  • Лампукі-печеня — філе доради (лампукі) тушкується з шпінатом, капустою, їстівними каштанами та родзинками.
  • Вдовин суп (soppa tal-armla) — суп з квасолі зі шматочком сиру Гбейнет.

ЛітератураРедагувати

СвятаРедагувати

  • 10 лютого «The Feast of St. Paul's Shipwreck» (День згадки про корабельну аварію біля Мальти апостола Павла в 60 році)
  • 31 березня (1979) «Freedom Day» (Завершення виводу британських військ)
  • 8 вересня (1565) «Our Lady of Victory» (Кінець великої облоги Мальти)
  • 21 вересня (1964) «Independence Day» (День незалежності)
  • 13 грудня (1974) «Republic Day» (День проголошення республіки)

Цікаві фактиРедагувати

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Госпітальєри.

  • У соборі Іоана Богослова на Мальті є скульптурна композиція, яка датується приблизно 1680 роком чи пізніше. В горішній частині композиції — бюст Великого маґістра Мальтійського ордену Ніколо Коттонера, а підтримують його дві мармурові фігури — запорозького козака та африканського невільника. Світлину цієї композиції опублікував в журналі «Україна» Сергій Правденко[24]. Там само він висловив також деякі припущення, як зображення козака могло опинитися на далекому середземноморському острові.
  • Площа Мальти і площа найменшого в Україні за площею Герцаївського району Чернівецької області збігаються один до одного - 316 кв. км.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. MJHA.gov.mt — Національний статистичний центр Мальти, 2011
  2. а б в г Malta. International Monetary Fund. Процитовано 17 April 2013. 
  3. Chapman, David; Cassar, Godwin (жовтень 2004). Valletta. Cities 21 (5): 451–463. doi:10.1016/j.cities.2004.07.001. 
  4. Bonanno, Anthony (ред.). Malta and Sicily: Miscellaneous research projects. Palermo: Officina di Studi Medievali. ISBN 978-8888615837. Архів оригіналу за 27 May 2012. Процитовано 23 February 2017. 
  5. Sultana, Ronald G. (1998). Career guidance in Malta: A Mediterranean microstate in transition. International Journal for the Advancement of Counselling 20: 3. doi:10.1023/A:1005386004103. Архів оригіналу за 2 February 2017. Процитовано 27 January 2017. 
  6. The Microstate Environmental World Cup: Malta vs. San Marino. Environmentalgraffiti.com. 15 December 2007. Архів оригіналу за 25 January 2013. Процитовано 31 March 2009. 
  7. Boissevain, Jeremy (1984). Ritual Escalation in Malta. У Eric R. Wolf. Religion, Power and Protest in Local Communities: The Northern Shore of the Mediterranean. Religion and Society (англійською) (24: Religion and Society) (Walter de Gruyter). с. 165. ISBN 9783110097771. ISSN 1437-5370. 
  8. Rudolf, Uwe Jens; Berg, Warren G. (2010). Historical Dictionary of Malta (англійською). Scarecrow Press. с. 1–11. ISBN 9780810873902. 
  9. GEORGE CROSS AWARD COMMEMORATION. VisitMalta.com (англійською). 14 квітня 2015. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015. 
  10. Should the George Cross still be on Malta's flag?. The Times (англійською). 29 April 2012. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015. 
  11. Christmas Broadcast 1967. Архів оригіналу за 2 May 2015. Процитовано 20 April 2015. 
  12. Hal Saflieni Hypogeum (англійською). ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 18 січня 2014. 
  13. City of Valletta (англійською). ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 18 січня 2014. 
  14. Megalithic Temples of Malta (англійською). ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 18 січня 2014. 
  15. Malta Temples and The OTS Foundation (англійською). Otsf.org. Архів оригіналу за 8 лютого 2014. Процитовано 31 березня 2009. 
  16. μέλι. Liddell, Henry George; Scott, Robert; A Greek–English Lexicon at the Perseus Project.
  17. Castillo, Dennis Angelo (2006). The Maltese Cross: A Strategic History of Malta (англійською). Greenwood Publishing Group. ISBN 9780313323294. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 1 липня 2015. 
  18. Archived copy (англійською). Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 24 грудня 2017. 
  19. Pickles, Tim (1998). Malta 1565: Last Battle of the Crusades. Osprey Publishing. ISBN 978-1-85532-603-3. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 1 липня 2015. 
  20. Renaming Malta the Republic of Phoenicia. The Times (англійською). Malta: Allied Newspapers Ltd. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016. 
  21. Smith, William (1872). У John Murray. A Dictionary of Greek and Roman Geography (англійською) II. John Murray, 1872. с. 320. Архів оригіналу за 28 квітня 2014. Процитовано 13 липня 2014. 
  22. Europeans and their Languages: Eurobarometer.
  23. Статистика гражданских браков на Мальте и Гозо, 2001—2006 гг.
  24. С. Правденко. Козак із Мальти // Україна, 1990, № 45, с. 20-21.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мальта