Відкрити головне меню

Державна релігія (також офіційна релігія) — віровчення, офіційний статус якого підтверджено даною державою. Державу без державної релігії називають світською або секулярною.

Термін державна церква як правило має на увазі християнство, тобто одну з конфесійних форм державної релігії.

Зміст

Держави, в яких існує офіційна релігіяРедагувати

КатолицизмРедагувати

  1. Аргентина
  2. Ватикан (Теократія)
  3. Домініканська Республіка
  4. Коста-Рика
  5. Ліхтенштейн
  6. Мальта
  7. Монако
  8. Сальвадор
  9. Деякі кантони Швейцарії

ЛютеранствоРедагувати

  1. Данія
  2. Ісландія
  3. Норвегія
  • В Фінляндії відносини між церквою і державою регулюються особливими угодами. Діяльність церкви регулюється особливим законодавством. Церква має право на особливий церковний податок (збирається за допомогою державних структур на добровільній основі). Однак юридично Церква Фінляндії не є державною.
  • В Швеції, попри те, що головою Церкви Швеції є король, з 2000 року Церква незалежна від держави.
  • В Шотландії є національна Церква Шотландії; англійський монарх є не главою цієї церкви, а лише її членом.

АнгліканствоРедагувати

  1. Англія в Сполученому королівстві. Уельс та Північна Ірландія не мають державної церкви.

Православ'яРедагувати

  1. Греція
  2. Фінляндія. Статус православної церкви в Фінляндії аналогічний до лютеранської.

У багатьох країнах Східної Європи особливий статус православної церкви закріплений у законодавчих документах, разом із тим вислів «державна релігія» не вживається. Гарвардське дослідження зараховує такі країни до країн з державною релігією:

* Вірменія
* Білорусь
* Грузія. У 9-й статті конституції Грузії записано: "держава визнає виняткову роль Грузинської православної церкви в історії Грузії і разом з тим проголошує повну свободу релігійних віросповідання, незалежність церкви від держави».[1]
* Північна Македонія

ЮдаїзмРедагувати

* Релігія не відділена від держави; головний релігійний орган - Раббанут та інститути навчання релігії ( єшиви) безпосередньо підтримуються Міністерством у справах релігії; у відання цього міністерства також входять місцеві релігійні поради та релігійні суди — рішення останніх здійснюються виконавчою владою
* Євреї мають переважне право на імміграцію; існують перешкоди для в'їзду в країну єврея, який перейшов в іншу віру.[2]
* У сфері сімейного права і деяких інших областях для євреїв діє виключно релігійне право, зокрема, інститут укладання та розірвання шлюбів знаходиться під контролем Раббанута Ізраїлю. В результаті в країні немає цивільних шлюбів (для інших віровчень вступ в шлюб контролюється представниками відповідних релігійних структур), проте в Ізраїлі визнаються цивільні шлюби, укладені за кордоном (на практиці бажаючі обійти релігійну процедуру укладення шлюбу від'їзд найчастіше на Кіпр) .
* У багатьох містах транспорт, за винятком таксі, не працює в шабат [3].

ІсламРедагувати

СунітиРедагувати

  1. Алжир
  2. Афганістан
  3. Бангладеш
  4. Бахрейн
  5. Бруней
  6. Єгипет
  7. Індонезія
  8. Йорданія
  9. Ємен
  10. Катар
  11. Коморські острови
  12. Лівія
  13. Мавританія
  14. Мальдіви
  15. Марокко
  16. Об'єднані Арабські Емірати
  17. Пакистан
  18. Саудівська Аравія
  19. Сомалі
  20. Судан
  21. Туніс
  22. Палестинська національна адміністрація

ШиїтиРедагувати

  1. Ірак
  2. Іран (Теократія)

ІбадитиРедагувати

  1. Оман

БуддизмРедагувати

  1. Бутан
  2. Лаос
  3. Камбоджа
  4. Таїланд
  • В Шрі-Ланці конституція надає буддизму «передове місце», але буддизм не визнано державною релігією.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.rol.ru/news/misc/newssng/08/02/07_117.htm
  2. http://www.sb.by/print.php?articleID=44435
  3. Як правило, транспорт не працює в містах з переважним єврейським населенням і значною кількістю віруючих юдеїв; в Хайфі, наприклад, транспорт працює в шабат, хоч і за полегшеним графіком.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 11 квітень 2019. 

ПосиланняРедагувати