Державна релігія
Держави з офіційними релігіями
Державна релігія (також офіційна релігія) — віровчення, офіційний статус якого підтверджено даною державою. Державу без державної релігії називають світською або секулярною.
Термін державна церква як правило має на увазі християнство, тобто одну з конфесійних форм державної релігії.
Зміст
Держави, в яких існує офіційна релігіяРедагувати
КатолицизмРедагувати
- Аргентина
- Ватикан (Теократія)
- Домініканська Республіка
- Коста-Рика
- Ліхтенштейн
- Мальта
- Монако
- Сальвадор
- Деякі кантони Швейцарії
ЛютеранствоРедагувати
- В Фінляндії відносини між церквою і державою регулюються особливими угодами. Діяльність церкви регулюється особливим законодавством. Церква має право на особливий церковний податок (збирається за допомогою державних структур на добровільній основі). Однак юридично Церква Фінляндії не є державною.
- В Швеції, попри те, що головою Церкви Швеції є король, з 2000 року Церква незалежна від держави.
- В Шотландії є національна Церква Шотландії; англійський монарх є не главою цієї церкви, а лише її членом.
АнгліканствоРедагувати
- Англія в Сполученому королівстві. Уельс та Північна Ірландія не мають державної церкви.
Православ'яРедагувати
У багатьох країнах Східної Європи особливий статус православної церкви закріплений у законодавчих документах, разом із тим вислів «державна релігія» не вживається. Гарвардське дослідження зараховує такі країни до країн з державною релігією:
- * Вірменія
- * Білорусь
- * Грузія. У 9-й статті конституції Грузії записано: "держава визнає виняткову роль Грузинської православної церкви в історії Грузії і разом з тим проголошує повну свободу релігійних віросповідання, незалежність церкви від держави».[1]
- * Північна Македонія
ЮдаїзмРедагувати
- * Релігія не відділена від держави; головний релігійний орган - Раббанут та інститути навчання релігії ( єшиви) безпосередньо підтримуються Міністерством у справах релігії; у відання цього міністерства також входять місцеві релігійні поради та релігійні суди — рішення останніх здійснюються виконавчою владою
- * Євреї мають переважне право на імміграцію; існують перешкоди для в'їзду в країну єврея, який перейшов в іншу віру.[2]
- * У сфері сімейного права і деяких інших областях для євреїв діє виключно релігійне право, зокрема, інститут укладання та розірвання шлюбів знаходиться під контролем Раббанута Ізраїлю. В результаті в країні немає цивільних шлюбів (для інших віровчень вступ в шлюб контролюється представниками відповідних релігійних структур), проте в Ізраїлі визнаються цивільні шлюби, укладені за кордоном (на практиці бажаючі обійти релігійну процедуру укладення шлюбу від'їзд найчастіше на Кіпр) .
- * У багатьох містах транспорт, за винятком таксі, не працює в шабат [3].
ІсламРедагувати
СунітиРедагувати
- Алжир
- Афганістан
- Бангладеш
- Бахрейн
- Бруней
- Єгипет
- Індонезія
- Йорданія
- Ємен
- Катар
- Коморські острови
- Лівія
- Мавританія
- Мальдіви
- Марокко
- Об'єднані Арабські Емірати
- Пакистан
- Саудівська Аравія
- Сомалі
- Судан
- Туніс
- Палестинська національна адміністрація
ШиїтиРедагувати
ІбадитиРедагувати
БуддизмРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://www.rol.ru/news/misc/newssng/08/02/07_117.htm
- ↑ http://www.sb.by/print.php?articleID=44435
- ↑ Як правило, транспорт не працює в містах з переважним єврейським населенням і значною кількістю віруючих юдеїв; в Хайфі, наприклад, транспорт працює в шабат, хоч і за полегшеним графіком.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 11 квітень 2019.
ПосиланняРедагувати
- Державно-церковні відносини // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Релігія // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.