Гібралтар
Gibraltar

Прапор Герб
Девіз: лат. Nulli Expugnabilis Hosti
Ніким не завойований[1]
Гімн: Гімн Гібралтару
Боже, бережи королеву
Розташування Гібралтару
Столиця Гібралтар
36°08′ пн. ш. 5°21′ зх. д. / 36.133° пн. ш. 5.350° зх. д. / 36.133; -5.350
Офіційні мови англійська
Етнос Гібралтарці (суміш генуезців, мальтійців, португальців та андалузійців), англійці, марокканці й індійці
Державний устрій Британська заморська територія
 - Глава території Єлизавета II
 - Губернатор Сер Адріан Джоунс
(Sir Adrian Johns)
 - Шеф-міністр Пітер Каруана
(Peter Caruana)
Подія Дата 
 - Захоплення 4 серпня 1704[2] 
 - Приєднання до корони 11 квітня 1713[3] 
 - Національний день 10 вересня 
 - День Конституції 29 січня 
Вступ до ЄС 1 січня 1973[4]
Площа
 - Загалом 6 8 км² (229)
 - Води (%) 0%
Населення
 - оцінка (2012) р. 32 194 [5] (209)
 - Густота 4 290/км² (3)
ВВП (ПКС) 2010 р., оцінка
 - Повний £914 млн ( —)
 - На душу населення £27 468 ( —)
ІРЛП  ( —)  — ( —) ( —)
Валюта гібралтарський фунт £ (GIP)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Коди ISO 3166 .gi, GI, GIB, 292, GBZ
Домен інтернету .gi[6]
Телефонний код +350
Схема Гібралтару

Гібралтар (Ґібралтар) — британська заморська територія, розташована на вузькому гористому просторі на півдні Піренейського півострова; площа 6,5 км².

Управляється губернатором, якого призначає королева Великої Британії. Політичні партії: Соціалістична лейбористська Гібралтару, Лейбористська Гібралтару, Демократична за британський Гібралтар.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Назва «Гібралтар» походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Ґібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік. Цей термін пов'язаний із ім'ям Таріка бен Зіяда, армія якого висадилися в Ґібралтарі 29 квітня 711, розпочавши арабську експансію на Піренейський півострів. 1492 року Ґібралтар було відвойовано під час закінчення Реконкісти.

В Іспанії територію було захоплено 1704 року англійським адміралом Джорджем Руком (16501709), приєднано до Англії за Утрехтським договором 1713 року. Референдум 1967 показав, що люди хочуть залишитися під управлінням Британії, але Іспанія продовжує пред'являти права на цю територію й у 1969-85 закривала кордон з нею. У 1989 році британський уряд оголосив, що зменшить штат військового гарнізону наполовину. Вивід наземних військ почався в березні 1991, але морські й повітряні сили залишилися.

Внаслідок географічного розташування, Гібралтар — один із важливих стратегічних пунктів, що дозволяє контролювати вихід із Середземного моря і підходи до нього з Атлантики. Економіка Гібралтару пов'язана з обслуговуванням великого відкритого порту, британської військово-морської і військово-повітряної бази та іноземних туристів.

ГеологіяРедагувати

КліматРедагувати

Середземноморський з помірними зимами і теплими літніми періодами

Клімат
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум, °C 23 24 27 28 31 33 38 37 33 33 29 24
Середній максимум, °C 16 17 18 20 23 25 28 29 26 23 19 17
Середня температура, °C 13 14 15 17 19 22 24 25 23 20 17 14
Середній мінімум, °C 10 11 12 13 15 18 20 21 19 17 14 11
Абсолютний мінімум, °C 3 1 3 7 8 14 14 14 14 10 8 2
Норма опадів, мм 152 98 106 59 25 4 1 3 23 55 114 127
Кількість сонячних годин 186,0 196,0 217,0 240,0 310,0 330,0 341,0 341,0 270,0 217,0 180,0 186,0
Кількість дощових днів 10 7 10 6 4 1 0,5 1 2 5 7 10
Джерело: BBC Weather[7]

Фауна і флораРедагувати

Гібралтарська скеля була оголошена природним парком у 1993 році для захисту природи Гібралтару[8]. У Гібралтарі зростає більше ніж 600 видів рослин[9]. Серед них Iberis gibraltarica ендемік, який в дикому вигляді росте тільки в Гібралтарі. Дуже поширеними є чагарники Макі.

На території Гібралтару мешкає єдиний для Європи примат Макака лісовий, який живе у напівдикому стані й має непевне походження[10]. У першій половині 20-го століття були повідомлення про спостереження Смугача Едена у водах поблизу Гібралтару[11].

Гибралтар також має невеликий ботанічний сад площею 6 га.

Економічне становищеРедагувати

Стратегічна морська й авіаційна база, з підземним штабом і центром зв'язку військ НАТО; прикордонна зона з'єднується з іспанським портом Ла Лінеа;

Експорт: переважно торговий центр для імпорту і реекспорту товарів; населення 30 тис. (1988);

НаселенняРедагувати

Основні етнічні групи, відповідно за поданням імен до списків виборців, є британці (27%), іспанці (24%, переважно з Андалузії, і близько 2% з Мінорки), генуезці та інші італійці (20%), португальці (10%), мальтійці (8%), євреї (3%). Є також (менше ніж 1%) представники інших народів, таких як марокканці, французи, австрійці, китайці, японці, поляки та данці.

За переписом 2001 за національністю гібралтарці становили 83,22%, «Інші британці» — 9,56%, марокканці — 3,5%, іспанці — 1,19% та «Інші країни ЄС» — 1%.

МоваРедагувати

Офіційна мова Гібралтару англійська, вона використовується в урядових установах і школах. Більшість місцевих жителів двомовні, і також говорять іспанською, через близькість Гібралтару до Іспанії. Однак через різноманітні поєднання етнічних груп, інші мови теж поширені. Берберською та арабською говорять марокканські громади, хінді і сіндхі говорять індійські громади, іврит є рідною мовою єврейської громади, мальтійською мовою говорять деякі сім'ї мальтійського походження.

Гібралтарці часто розмовляють Llanito (вимовляється: [ʎanito]). В її основі лежить іспанський діалект Андалузії зі значною домішкою британської англійської й елементів з мальтійської, португальської, італійської генуезької і Haketia (ладіно). Понад 500 слів Llanito, наприклад, є генуезького та єврейського походження. Гібралтарці часто називають себе Llanitos.

РелігіяРедагувати

 
Собор Святої Трійці

За даними перепису 2001 року, близько 78,1% католиків, англікане — 7,0%, 2,9% повідомили, що не релігійні.

Політична системаРедагувати

 
Парламент Гібралтару
 
Резиденція генерал-губернатора Гібралтару

Населення обирає парламент, який складається з семи осіб. Кандидат, який набирає найбільшу кількість голосів, призначається прем'єр-міністром. Його кандидатуру затверджує губернатор. Уряд складається також з міністра юстиції і міністра фінансів.

З погляду Євросоюзу, жителі Гібралтару громадяни Великої Британії, а значить і члени ЄС. З 2003 року жителі Гібралтару беруть участь у виборі Європарламенту.

Питання політичної належностіРедагувати

Населення міста двічі вирішувало голосуванням зовнішньо-політичний статус території:

  • 10 вересня 1967 року 12 138 жителів, або 99,6% населення з правом голосу проголосували за належність до Великої Британії; проти проголосували 44 особи[12].
  • 7 листопада 2002 населення вирішувало питання про «спільне, британо-іспанське правління». 17 900 або 98,97 відсотка проголосували «проти» іспано-британської влади, тобто «за» британське правління. «За» проголосували 187 громадян. Рівень участі в голосуванні — 88% з тих, хто має право голосу.

29 травня 2016 року головний міністр Гібралтару, Фабіан Пікардо, оголосив, що Гібралтар готовий підняти питання про спільний суверенітет з Іспанією, у разі виходу Великої Британії з Євросоюзу.[13][14]

Міжнародні відносиниРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Gibraltar.gov.gi National Symbols of Gibraltar. (англ.)
  2. Гібралтар був захоплений 24 липня 1704 року за старим стилем, або 4 серпня 1704 року, за новим.
  3. Утрехтська угода була підписана 31 березня 1713 року, за старим стилем, або 11 квітня 1713 року, за новим — Peace and Friendship Treaty of Utrecht between France and Great Britain.
  4. Особлива територія країни-члена ЄС.
  5. Full Census of Gibraltar Report 2012 (pdf)
  6. Також використовується домен .eu.
  7. BBC Weather | Gibraltar. BBC News. 29 January 2010. Процитовано 6 November 2011. 
  8. A Guide To The Upper Rock Nature Reserve
  9. Gibraltar Flora
  10. Lara Modolo, Walter Salzburger, Robert D. Martin. 2005. Phylogeography of Barbary macaques (Macaca sylvanus) and the origin of the Gibraltar colony
  11. Reilly, S.B., Bannister, J.L., Best, P.B., Brown, M., Brownell Jr., R.L., Butterworth, D.S., Clapham, P.J., Cooke, J., Donovan, G.P., Urbán, J. & Zerbini, A.N. 2008. Balaenoptera edeni. In: IUCN 2013
  12. Antonio Cassese. Self-Determination of Peoples: A Legal Reappraisal
  13. Гібралтар може приєднатися до Іспанії у разі виходу Британії з ЄС. Європейська Правда. Процитовано 29 травня 2016. 
  14. Даррен МакКефрі. Gibraltar In Stark Warning To Brexiteers. SkyNews. Процитовано 29 травня 2016. 


  Це незавершена стаття з географії Гібралтару.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.