Kogia sima (когія плосконоса[1]) — вид китоподібних ссавців з родини когієвих, поширений в морських водах тропічних і теплих помірних зон.

Kogia sima
Порівняння розмірів з людиною
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Інфраряд: Китоподібні (Cetacea)
Родина: Когієві (Kogiidae)
Рід: Когія (Kogia)
Вид:
K. sima
Біноміальна назва
Kogia sima
Ареал

Етимологія

ред.

Слово лат. Kogia має невідому етимологію. Вважається, що родова назва тварини може бути даниною турецькому натуралістові Cogia Effendi, який спостерігав за китами у Середземному морі в першій половині IXX століття. лат. Sima — «плоский ніс».

Середовище проживання

ред.

Цей вид, мабуть, широко поширений у прибережних водах тропічних, субтропічних і помірних областях всіх океанів. Є дві проблеми з установлення діапазонів поширення видів роду Kogia. По-перше, членів цього роду лише в рідкісних випадках, можна визначити в морі, а по-друге, тільки недавно два види роду були ясно визнані як окремі.

Опис

ред.

Ці тварини досить соціальні й можуть об'єднуватися в групи до 10 осіб, що складається із зрілих самців і самиць. Були повідомлення про групи, сформовані тільки з молодих особин. Проводять більшу частину часу у воді біля берега, але годуються на великих глибинах. Форма і положення морди вказують на те, що їжа може прийматись дуже близько до дна океану. Раціон цього виду складається в основному з головоногих молюсків, риб і ракоподібних, які розташовані на глибині від 250 до 1300 метрів. Вагітність триває близько дев'яти місяців, після чого одне дитинча народжується.

Примітки

ред.
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.

Джерела

ред.
  • Taylor, B.L., Baird, R., Barlow, J., Dawson, S.M., Ford, J.K.B., Mead, J.G., Notarbartolo di Sciara, G., Wade, P. & Pitman, R.L. (2012). Kogia sima. The IUCN. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 19.06.2019.
  • Опис виду на вебсторінці PUCE