Біноміальна номенклатура

Біноміна́льна номенклату́ра (також біноміна́льна на́зва, лат. bi- — «двічі» лат. nōmina — «назви») — формальний метод іменування видів живих істот, що полягає у присвоєнні кожному виду двокомпонентного імені. Як передбачає слово «біноміальний», наукова назва (ім'я) видів складається з двох частин, для кожної з яких використовують латинську граматичну форму, хоча вони можуть базуватися й на словах з інших мов. Такі імена називаються «біномен», або «наукова назва», а помилково їх кваліфікують як «латинська назва». Перша частина імені ідентифікує рід (тобто є назвою, ім'ям роду), до якого належить вид, а друга частина ідентифікує види в межах роду. Отже, наукова назва утворюється комбінацією двох частин: назви роду і дескриптора виду. Тому біномінальна номенклатура — це систематизована назва таксонів біологічного виду за родом і видом.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Карл Лінней в XVIII столітті запровадив систему найменування рослин, у якій кожна назва складається з двох слів латинською мовою. Латинські назви є міжнародними, затвердженими світовою наукою. Вони полегшують спілкування між науковцями, сприяють розвитку науки. Ненаукові, народні назви дуже різні навіть у межах однієї країни, в різних районах однієї області.

Деталі методуРедагувати

Хоча тонкі деталі цього методу відрізняються для різних видів, є певні аспекти, прийняті універсально:

  • Перший термін (назва роду) завжди починається з великої літери, тоді як дескриптор виду — ні, навіть коли він походить від власного імені. Наприклад, Canis lupus (вовк) або Crocus heuffelianus (шафран Гейфеля). Слід зауважити, що це сучасна угода: Карл Лінней завжди починав з великої літери дескриптор виду, і до початку 20 століття було звичайно починати з заголовної літери дескриптор виду, якщо він ґрунтувався на власному імені.
  • Скорочення «sp.» (або «spec.») використовується, коли фактична назва виду не відома: наприклад Canis sp. означає «вид роду Canis». Скорочення «spp.» (множинна від «sp.») вказує «декілька невідомих видів».
  • Скорочення «cf.» використовується, коли ототожнення не підтверджене: наприклад Corvus cf. splendens указує, що класифікація виду перебуває під сумнівом.
  • Наукова назва повинна бути написана повністю при першому згадуванні. Коли декілька видів такого ж роду вносяться в список, обговорюються або згадані в тій же роботі, назва роду може бути скорочена до першої букви, наприклад C. lupus замість Canis lupus. В окремих випадках ця форма скорочення набула більшого поширення, ніж загальна форма — наприклад, бактерію Escherichia coli часто називають E. coli.
  • Наукові назви видів та родів звичайно друкують курсивом, як наприклад Homo sapiens. Коли їх пишуть від руки, їх потрібно підкреслювати.
  • Коли використовується із звичайною назвою, наукова назва іде в круглих дужках, наприклад, «Молюск скойка річкова (Margaritifera margaritifera) перебуває у небезпеці».

Скорочене написання авторівРедагувати

Ім'я автора видового таксона може (в разі необхідності, напр. при першому згадуванні) вказуватися після назви видового таксона (крім випадку аутоніма). Скорочення прізвищ авторів ботанічних таксонів подаються згідно з рекомендацією ICBN[1] і з посібником «Автори назв рослин» (англ. Authors of Plant Names) Брамітта і Пауелла.[2] Ці авторські скорочення можна шукати на сторінці Міжнародний індекс назв рослин (IPNI).

Наприклад:

Національні наукові назвиРедагувати

Назви організмів українською мовою у науковому світі також підлягають певній регламентації. Як правило, кожен вид має одну бінарну номенклатурну назву, з певними винятками. Джерелами наукових українських назв є спеціалізовані словники, визначники, флори, наукові статті у спеціалізованих виданнях. Слід враховувати, що українська наукова номенклатура також тривалий час була репресована, силоміць уніфікувалася з російською, а подекуди з латинською мовами[3]. І родова, і видова складові бінарної назви пишуться з малої літери (напр. «півники болотяні»). Видова складова, яка позначає ім'я особи, пишеться з великої (напр. «молочай Ґольде»). Багато українських назв мають спрощену однокомпонентну структуру (напр. Acer pseudoplatanus не «клен явір», а просто «явір». Деякі види, навпаки, мають тричленну назву (напр. «пахуча трава альпійська» (Anthoxanthum alpinum)).

ПриміткиРедагувати

  1. Recommendation 46A.4, Note 1, International Code of Botanical Nomenclature (Vienna Code) 2006. електронна версія, процитовано 2009-11-19. (англ.)
  2. Brummitt, R. K.; C. E. Powell (1992). Authors of Plant Names. Royal Botanic Gardens, Kew. ISBN 1-84246-085-4.  (англ.)
  3. Історія формування та стан української ботанічної номенклатури//Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. - К.: Наук.думка, 2004. - С. 7-12.

Див. такожРедагувати