Тарі́к Ібн Зія́д (араб. طارق بن زياد‎15 листопада 689 — 11 квітня 720) — берберський генерал халіфату Омейядів, який почав завоювання Вестготського королівства у 711 році.

Тарік ібн Зіяд
Tarik ibn Ziyad -.jpg
Народився 670
Помер 719[1]
Дамаск, Омейядський халіфат
Країна Umayyad Flag.svg Омейядський халіфат
Національність Бербери
Діяльність воїн, військовий керівник
Учасник Арабське завоювання Піренейського півстрова
Військове звання генерал
Конфесія іслам

ЖиттєписРедагувати

Він був спочатку заступником Муси Ібн Нусаїра, губернатора Північної Африки, і був посланий, щоб почати вторгнення на Іберійський півострів.

29 квітня 711 року армія Таріка висадилися в Гібралтарі (ім'я Гібралтар походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Гібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік). Мавританська армія 19 липня 711 отримала вирішальну перемогу над військом короля вестготів Родеріка в битві над Гвадалете. Армія Таріка захопила Толедо, столицю вестготського королівства.

Згодом Тарік став губернатором Іспанії. Його відкликав назад до Дамаска халіф Омейядів Валід I, бо він не санкціонував мусульманське вторгнення до Іспанії.

Зображення Таріка відтворили на банкноті 1995 року номіналом 5 фунтів Гібралтару.

ПриміткиРедагувати