Воїн

людина, що присвятила себе військовій справі, безпосередньо беручи участь у бойових діях

Во́їн[1] (від староцерк.-слов. воинъ, множина вои), воя́к[2][3], воя́ка[4] — людина, що присвятила себе військовій справі, безпосередньо беручи участь у бойових діях. Слово воїн зараз вживається тільки в урочистому, піднесеному стилі,[1].

Див. такожРедагувати

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Воїн // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Вояк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Вояк // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Вояка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Боєздатність воїна /Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України