Полково́дець — військовий діяч, воєначальник, який уміло керує Збройними силами або великими військовими формуваннями (переважно, оперативно-стратегічними

Петро Конашевич-Сагайдачний в таборі під Хотином 1621

об'єднаннями) під час війни або збройного конфлікту; такий, що володіє мистецтвом підготовки і ведення воєнних дій.

До полководців відносять військових очільників, що володіють талантом, творчим мисленням, здатністю передбачати розвиток подій під час війни, волею і рішучістю, багатим бойовим досвідом, високими організаторськими здібностями, інтуїцією та іншими якостями, які дозволяють з найбільшою ефективністю використовувати наявні сили і засоби для досягнення перемоги, або з меншими чи рівнішими силами завдавати поразки перевершуючим силам супротивника. Ці риси полководця, зумовлюють високий авторитет, дозволяють йому своєчасно і правильно передбачати і оцінювати обстановку що складається, ухвалювати і проводити в життя найбільш прийнятні рішення.

Кожна історична епоха, велика війна — висуває на передній план своїх полководців. Найвидатнішими полководцями старовини вважаються:

Середні століття можуть бути особливо відзначені іменами Тимура, Карла Великого, Чингісхана, Субедея.

З часом засяяли імена таких видатних воєначальників, котрих можна повноправно вважати геніями воєнного мистецтва. Серед них Моріц Оранський, Анрі де Тюренн, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький[1], Ян III Собеський, Джон Черчиль, Фрідріх II Великий, О. В. Суворов, М. І. Кутузов, Наполеон I тощо. Усі вони відіграли надзвичайну роль для досягнення перемоги у війнах свого часу, збагатили воєнне мистецтво.

Активна творча діяльність полководців, значною мірою сприяє поступу військової науки і воєнного мистецтва.

ПризначенняРедагувати

  •    На війні — впровадження політичних рішень, шляхом знищення військової спроможності противника діяти.

Зокрема, його завдання:Редагувати

  •    Створення бойового угруповання та підготовка його до запланованого завдання.
  •    Організація створення штабу, що дозволяє ефективно керувати опергрупою.
  •    Вести військо в бій таким чином, щоби швидко розвивати найкращу ефективність (розгортання).
  •    Якнайбільш дієво використовувати в бою тактичні принципи: раптовість, зосередження сил, взаємодію всіх засобів ураження, керованість, простоту, швидкість дій, ініціативу і мотивацію власних військ.[1]

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 427-428. — ISBN 00101-223. (рос.)

ПосиланняРедагувати

  1. Duden | Heerführer | Rechtschreibung, Bedeutung, Definition, Herkunft. www.duden.de (нім.). Процитовано 26 квітня 2022.