Відкрити головне меню

Ліга чемпіонів УЄФА з футзалу

Ліга чемпіонів УЄФА з футзалу (англ. UEFA Futsal Champions League) — щорічний турнір, що визначає найсильніший клуб Європи з футзалу. Проводиться під егідою УЄФА починаючи з сезону 2001/2002, коли він прийшов на зміну Турніру європейських чемпіонів з футзалу під назвою Кубок УЄФА. З сезону 2018/19 турнір отримав нову назву — Ліга чемпіонів УЄФА[1]. Є головним і єдиним клубним турніром УЄФА з цього виду спорту.

Ліга чемпіонів УЄФА
UEFAFutsal.png
Засновано 2001
Реорганізовано 2018
Регіон Європа
Конфедерація УЄФА
Кількість команд 57 (загалом)
32 (основний етап)
Поточний чемпіон Португалія «Спортінг»
(перша перемога)
Найбільше перемог Іспанія Мовістар Інтер
(5 перемог)
Сайт Офіційний сайт
Soccerball current event.svg Поточний сезон

Зміст

Історія турніруРедагувати

 
Півфінальний матч Кубка УЄФА між «Кайратом» та «Бумеранг Інтерв'ю» (Єкатеринбург, 24.04.2009)

Перший трофей був розіграний у сезоні 2001/02 в Лісабоні. Тоді у відбірковому раунді змагалося 27 чемпіонів своїх країн, а у фінальній частині взяло участь вісім команд, розділених на дві групи. У фінальному поєдинку зійшлися переможці цих груп: іспанський «Плайас де Кастельон» і бельгійський «Аксьон 21». Перемога з рахунком 5:1 дозволила іспанцям стати першими переможцями турніру. У сезоні 2002/03 у першому відбірковому раунді брали участь 30 команд. Вони були поділені на вісім груп, переможці яких виходили у другий відбірковий раунд. У цьому раунді визначилися фіналісти, і ними знову стали «Плайас де Кастельон» і «Аксьон 21». Цього разу переможця визначали два матчі, але це не завадило іспанцям повторити торішній тріумф. У сезоні 2003/04 з'явився попередній раунд. Його переможці кваліфікувалися у відбірковий раунд, кількість учасників якого стало рівна 32-м, що дозволило поділити їх на вісім рівних груп. В іншому формат турніру не зазнав змін. Перемогу тоді в третій раз поспіль святкували іспанці:«Бумеранг Інтерв'ю» здолав португальську «Бенфіку» із загальним рахунком 7:5.

У сезоні 2004/05 покінчити з гегемонією іспанських клубів вдалося «Аксьон 21», що раніше вже двічі програвав у фіналах. Цього разу бельгійський клуб святкував перемогу, в додатковий час здолавши московське «Динамо» із загальним рахунком 10:9. Формат наступного турніру зазнав деяких змін: тепер з двох груп другого відбіркового раунду виходили вже по дві команди. Після цього півфінали і фінал двома матчами послідовно виявляли фіналістів і володаря Кубка. Найкращим клубом Європи в тому році став «Бумеранг Інтерв'ю», який обіграв «Динамо» із загальним рахунком 9:7.

У сезоні 2006/2007 формат турніру отримав сучасний вигляд, а також вперше в турныру взяло участь 40 команд. В залежності від рівня чемпіонату, команди вступали в боротьбу за трофей з попереднього або основного раунду, де розігрувалися путівки в елітний раунд. Потрапити до нього можна було і одразу, але право на це отримали тільки чотири клуби, які згодом і перемогли у своїх групах, вийшовши в «Фінал Чотирьох». У 2007 році переможцем вперше став російський клуб: «Динамо» взяв реванш у «Бумеранг Інтерв'ю», обігравши його з рахунком 2:1. Переможці всіх протистоянь Фіналу Чотирьох відтепер визначалися за допомогою одного матчу. В цьому сезоні донецький «Шахтар» показав досі неперевершений результат в українському футзалі — вийшов у півфінал, де гідно конкурував з іспанським «Бумеранг Інтерв'ю»[2], а його гравець Сергій Ситін став найкращим бомбардиром турніру[3], забивши 10 голів у 6 матчах.

У сезоні 2007/08 в турнірі брало участь вже 44 команди, проте формат турніру не змінився. І знову переможцем став російський клуб: єкатеринбургському «ВІЗ-Сінара» вдалося в серії пенальті обіграти іспанський «Ель-Посо», після того як основний і додатковий час закінчився з рахунком 4:4.

У сезоні, що закінчився тріумфом єкатеринбурзької команди, «Бумеранг Інтерв'ю» вперше з 2001 року не представляв країну на європейській арені. Зголоднівши за міжнародними перемогам, гравці іспанського клубу змели зі свого шляху усіх суперників в сезоні 2008/09, перемігши у всіх п'яти матчах із загальним рахунком 27:4. У фіналі з рахунком 5:1 був переможений чинний володар трофею «ВІЗ-Сінара» і, таким чином, мадридці завоювали кубок втретє — таким результатом окрім них похизуватися ніхто не може.

Сезон 2009/10 був повен несподіванок. На відміну від попереднього сезону, коли у всіх чотирьох групах Елітного раунду перемогу здобули команди з більш високим рейтингом, в цьому сезоні відразу три фаворити не зуміли пройти в наступну стадію, таким чином вперше після введення «Фіналу Чотирьох» в четвірку найсильніших потрапили команди Італії («Лупаренсе»), Португалії («Бенфіка») і Азербайджану («Араз»). У фіналі зійшлися «Бенфіка» і титулований іспанський «Інтер Мовістар», де всупереч прогнозам вдалося перемогти португальцям.

Сезон 2010/11 також був багатим на сенсації. Вперше в історії у півфінал турніру не пробилася жодна іспанська команда. Зате пробилося одразу дві португальських — «Бенфика» і «Спортінг». Але перемогу в турнірі здобув не хтось із них, а дебютант єврокубків — італійський клуб «Монтезільвано», який по черзі здолав обидва португальських клуби.

Сезон 2011/12 обійшовся без несподіванок і кубок знову повернувся до Іспанії. Переможцем стала «Барселона», яка з першої ж спроби виграла турнір, фінальна частина якого проходила на її майданчику в Лериді.

У 2013 році вперше в своїй історії трофей виграв казахстанський «Кайратом», а в сезоні 2014/15 йому вдалося повторити цей успіх. Між цими тріумфами казахстанського клубу у 2015 році свій другий Кубок УЄФА завоювала іспанська «Барселона».

У 2016 році Кубок УЄФА завоював дебютант турніру — російський клуб «Газпром-ЮГРА».

Формат турніруРедагувати

Турнір починається з двох етапів. У першому раунді, який називається попереднім, визначаються групи за жеребом (у групі може бути 3 або 4 команди, залежно від кількості учасників). У цьому етапі беруть участь команди із країн з найгіршим коефіцієнтом УЄФА. Кожна команда грає одна з одною і команда з найбільшою кількістю очок проходить далі. Решта — вилітають. Другий раунд, який називається основним, складається з шести груп по чотири команди, з яких класифікуються тільки перші дві з кожної групи.

Третій раунд називається елітний. У ньому беруть участь 12 клубів, які пройшли попередні етапи, чемпіон минулого року, і представники трьох країн з найвищим коефіцієнтом УЄФА. В цілому 16 команд, що беруть участь у чотирьох групах. Матчі в кожній із груп проводяться на полі одного з чотирьох учасників групи. Тільки переможець кожної групи проходить у фінал — «Фінал чотирьох», що визначить переможця. Якщо у матчі за третє місце після 40 хвилин гри нічия, то одразу пробивається серія пенальті, у інших іграх додається десять хвилин додаткового часу і, якщо це необхідно, то після цього пробиваються пенальті. Ця система розіграшу діє з сезону 2006/07.

Кожну країну може представляти тільки одна команда, як правило, переможець національного чемпіонату. Крім того, переможець останнього Кубка УЄФА може взяти участь, щоб виграти титул. УЄФА щороку оновлює таблицю коефіцієнтів, згідно з якою команди з ліг, які мають найвищі коефіцієнти, потрапляють безпосередньо у Елітний раунд. У 2011 році лігами з найбільшим коефіцієнтом були Національна ліга футзалу (Іспанія), Суперліга (Росія) і Чемпіонат РК (Казахстан).

ТрофейРедагувати

Трофей Кубок УЄФА з футзалу зроблений на металевій основі, у верхній частині розташовано м'яч з оргскла, на якому зображено логотип турніру, який відображає динамічність і гармонію футзалу. Трофей важить 7,5 кг і становить 40 см у висоту. Круглий металевий каркас і підніжжя кубку показують відмінності між матовою і блискучою поверхнями, підкреслюючи форму і шляхетність його зовнішнього вигляду.

Переможець отримує зменшену копію кубку. Трофей зберігається у переможця турніру рік і його мають повернути в УЄФА за два місяці до початку фінального етапу наступного турніру. УЄФА відповідає за гравіювання на трофеї назв клубів переможців. Клуб може мати копію трофею, якщо на ній буде чітко вказано, що це копія і за розміром вона буде не більша за 4/5 розміру оригінального трофею. Оригінальний трофей залишається тільки у тих клубів, які виграли турнір тричі поспіль або п'ять разів загалом.

Дизайн трофею: Blue Infinity (Женева).

Фінали Кубка УЄФА з футзалуРедагувати

Сезон Місце Переможець Рахунок Фіналіст Півфіналісти
2001—02   Лісабон   Плайас де Кастельон 5:1   Аксьон 21   Спортінг

  МНК Спліт

2002—03   Кастельйон

  Шарлеруа

  Плайас де Кастельон 1:1
6:4
  Аксьон 21   Бумеранг Інтерв'ю

  Прато

2003—04   Торрехон

  Лісабон

  Бумеранг Інтерв'ю 4:1
3:4
  Бенфіка   Плайас де Кастельйон

  Аксьон 21

2004—05   Шарлеруа

  Москва

  Аксьон 21 4:3
6:6 (д. ч.)
  Динамо   Бумеранг Інтерв'ю

  Ель-Посо

2005—06   Алькала

  Москва

  Бумеранг Інтерв'ю 6:3
3:4
  Динамо   Кайрат

  Шахтар

Сезон Місце Переможець Рахунок Фіналіст 3-те місце 4-те місце Рахунок
2006—07   Мурсія   Динамо 2:1   Бумеранг Інтерв'ю   Ель-Посо   Аксьон 21 1:1 пен. 4:3
2007—08   Москва   ВІЗ-Сінара 4:4 пен. 3:2   Ель-Посо   Динамо   Кайрат 5:0
2008—09   Єкатеринбург   Бумеранг Інтерв'ю 5:1   ВІЗ-Сінара   Кайрат   Динамо 1:0
2009—10   Лісабон   Бенфіка 3:2 ОТ   Інтер Мовістар   Араз   Лупаренсе 2:2 (пен. 5:4)
2010—11   Алма-Ата   Монтезільвано 5:2   Спортінг   Кайрат   Бенфіка 3:3 (пен. 5:3)
2011—12   Лерида   Барселона Алуспорт 3:1   Динамо   Марка Футзал   Спортінг 3:3 (пен. 4:3)
2012—13   Тбілісі   Кайрат 4:3   Динамо   Барселона Алуспорт   Іберія Стар 4:1
2013—14   Баку   Барселона Алуспорт 2:5 (д. ч.)   Динамо   Араз   Кайрат 6:4
2014—15   Лісабон   Кайрат 3:2   Барселона Алуспорт   Спортінг   Діна 8:3
2015—16   Ґвадалахара   Газпром-ЮГРА 4:3   Мовістар Інтер   Бенфіка   Пескара 2:2 (пен. 2:0)
2016—17   Алмати   Мовістар Інтер 7:0   Спортінг   Кайрат   Газпром-ЮГРА 5:5 (пен. 3:2)
2017—18   Сарагоса   Мовістар Інтер 5:2   Спортінг   Барселона Ласса   Раба ЕТО 7:1
2018—19   Алмати   Спортінг 2:1   Кайрат   Барселона Ласса   Мовістар Інтер 3:1

Рекорди і статистикаРедагувати

За країнами і клубамиРедагувати

 
Гравці «Бумеранг Інтерв'ю» — переможці Кубка УЄФА 2005/2006
Країна Переможець Фіналіст Клуби, що перемогли
  Іспанія
9
5
Мовістар Інтер (5), Плайас де Кастельон (2), Барселона (2)
  Росія
3
6
Динамо (1), ВІЗ-Сінара (1), Газпром-ЮГРА (1)
  Португалія
2
4
Бенфіка (1), Спортінг (1),
  Казахстан
2
1
Кайрат (2)
  Бельгія
1
2
Аксьон 21 (1)
  Італія
1
0
Монтезільвано (1)

Найкращі бомбардириРедагувати

СезонуРедагувати

Сезон Гравець Клуб Голи
2001-02   Хоан Лінарес   Плайас де Кастельон
13
2002-03     Андре Вандерлей   Аксьон 21
15
2003-04     Андре Вандерлей   Аксьон 21
19
2004-05   Сергій Іванов   Динамо Москва
14
2005-06   Предраг Райїч   Марбо
12
2006-07   Сергій Ситін   «Шахтар»
10
2007-08   Карім Балі   Топспорт
13
2008-09   Самір Махухі   Блок Бевервейк
9
2009-10   Жоел Кейруш   Бенфіка
12
2010-11   Шимель Віта-Нзака   Кремлен-Бісетра
16
2011-12   Іон Аль-Іоані   Дьор
13
2012-13   Амар Зуггагі
  Бетіньо
  Дініс Пінейро
  Ален Фетич
  Антверпен
  Спортінг Париж
  Спортінг Париж
  Литія
10
2013-14   Бетіньо   Спортінг Париж
11
2014-15   Кафе
  Дмитро Прудников
  Тобе
  Спортінг Париж
  Діна
  Баку Юнайтед
10
2015-16    Едер Ліма   Газпром-ЮГРА
13
2016-17    Болінья
  Ален Фетич
  Нене
  Рамі Тіркконен
  Араз
  Брезьє
  АПОЕЛ
  Сієві
9
2017-18   Халім Сельманай   Лібурні
13
2018-19[4]   Міхал Кубик   Рекорд
10

Джерело

Фінального турніруРедагувати

Сезон Гравець Команда Голи Пос.
2006–07   Келсон   «Динамо» (Москва) 2 [5]
    Пула   «Динамо» (Москва)
  Карім Шайбай   Аксьон 21
2007–08   Ільдар Макаєв   ВІЗ-Сінара 2 [6]
  Владислав Шаяхметов   ВІЗ-Сінара
  Дмитро Прудников   ВІЗ-Сінара
  Сісо   Ель Посо Мурсія
2008–09   Шумахер   Інтер Мовістар 3 [7]
2009–10   Жоел Кейруш   Бенфіка 3 [8]
  Арналдо   Бенфіка
2010–11   Лео Сантана   Кайрат 3 [9]
2011–12   Вілде   Барселона Алуспорт 3 [10]
2012–13     Фумаса   Кайрат 4 [11]
2013–14     Адріано Фолья   Араз 3 [12]
2014–15   Ескердінья
    Лео
  Алекс
  Діна
  Кайрат
  Спортінг
4 [13]
2015–16   Андрій Афанасьєв   Газпром-ЮГРА 3 [14]
2016–17   Рікардіньо   Мовістар Інтер 4
2017–18   Ескердінья   Барселона Ласса 3 [15]
2018–19   Дієгіньо   Спортінг 3 [16]

РекордиРедагувати

Найкращі бомбардири в історії турніруРедагувати

Інформація станом на 16 квітня 2018 року.[17]

Місце Гравець Клуби Голи
1  /  Андре Вандерлей «Аксьон 21»/«Футзал Шателіно» 54
2  /  Лусіо «Аксьон 21»/«Іберія Стар»/«Футзал Шателіно» 50
3   Рікардіньо «Бенфіка»/«Мовістар Інтер» 49
4   Віталій Борисов АММК/«Олімпік»/«Араз»/«Економац» 45
5   Шумахер «Бумеранг Інтерв'ю» 41*
6  /  Сіріло «Динамо» 41
7-9   Лео «Аксьон 21» 40
7-9   Арналду Перейра «Бенфіка»/«Нікарс»/«Баку Юнайтед» 40
7-9   Алекс «Аксьон 21»/«Спортінг» 40
10   Маркіньо «Бумеранг Інтерв'ю» 39
  • Не враховано чотири голи, забиті у матчі, результат якого був анульований

Найкращі бомбардири в історії фіналу чотирьохРедагувати

Місце Гравець Клуби Голи
1  /  Ескердінья «Діна»/«Барселона» 9
2   Рікардіньо «Бенфіка»/«Мовістар Інтер» 8
3-4  /  Адріано Фолья «Монтезільвано»/«Марка Футзал»/«Араз» 7
3-4   Дієгіньо «Динамо»/«Спортінг» 7
5-6  /  Фумаса «Кайрат» 6
5-6   Вілде «Ель Посо Мурсія»/«Барселона» 6

Рекордсмени за кількістю матчівРедагувати

Інформація станом на 16 квітня 2018 року

Місце Гравець Клуби Матчі
1  /  Лусіо «Аксьон 21»/«Іберія Стар»/«Футзал Шателіно» 69
2   Міхал Мареш «Прамен»/«ЕРА-ПАК» 65
3   Різван Фарзалієв «Олімпік»/«Араз»/«Баку Юнайтед» 62
4   Віталій Борисов АММК/«Олімпік»/«Араз»/«Економац» 57
5   Рікардіньо «Бенфіка»/«Мовістар Інтер» 56
6-7   Петер Галько «Слов-Матік» 55
6-7   Роман Мареш «Прамен»/«ЕРА-ПАК» 55
8   Луїс Амадо /«Мовістар Інтер» 54

Рекордсмени за кількістю матчів у фіналах чотирьохРедагувати

Місце Гравець Клуби Матчі
1   Габріел «Мовістар Інтер»/«Барселона» 14
2-7  /  Сіріло «Динамо» 12
2-7   Жоау Матос «Спортінг» 12
2-7  /  Лео «Кайрат»/«Спортінг» 12
2-7   Серхіо Лосано «Барселона» 12
2-7   Карлос Ортіс «Мовістар Інтер» 12
2-7   Дінмухамбет Сулейменов «Кайрат» 12
8   Тату «Динамо» 11

Жоау Матос

Індивідуальний рекорд результативностіРедагувати

Наймолодший гравець, що виходив на майданчикРедагувати

Наймолодший автор голуРедагувати

Найстаріші гравці, що виходили на майданчикРедагувати

Найстаріші гравці, що були в заявці на матчРедагувати

Найстаріші автори голівРедагувати

Найбільша перемогаРедагувати

Найвища відвідуваністьРедагувати

Місце Арена Кількість глядачів Матч Дата
1 Алмати Арена 12090[27] Барселона Ласса — Кайрат 26.04.2019
2 МЕО Арена 12076 Барселона — Спортінг 24.04.2015
3 МЕО Арена 9400 Бенфіка — Інтер Мовістар 25.04.2010

Найшвидший голРедагувати

Рекорд відвідуваності Фіналу чотирьохРедагувати

  • Фінал чотирьох КУЄФА-2015 — 29207 глядачів (чотири гри)

Найбільша кількість фіналів чотирьох на одній ареніРедагувати

Найбільша кількість матчів в одному містіРедагувати

Найбільша кількість голів у Фіналі чотирьохРедагувати

  • Фінал чотирьох КУЄФА-2015 — 35 голів

Найбільша кількість півфіналів серед клубівРедагувати

Найбільша кількість перемог у турнірі серед тренерівРедагувати

Найбільша кількість фіналів серед гравцівРедагувати

Найбільша кількість півфіналів серед гравцівРедагувати

Найбільша кількість перемог у турніріРедагувати

Найбільша кількість перемог серед гравцівРедагувати

Найстаріший гравець, заявлений на сезонРедагувати

Найстаріший головний тренерРедагувати

  • Мухамед Порічанін   (Центар, сезон 2014/15) — 61 рік[32]

Тільки фінальні турніри (з сезону 2006/07)Редагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. УЄФА змінить та розширить футзальні турніри
  2. Донецький «Шахтар» припинив існування. Архів оригіналу за 7 березень 2016. Процитовано 23 листопад 2012. 
  3. «ДСС»: Хлопнуть дверью не удалось
  4. Sporting joy: 2018/19 finals at a glance (англ.)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 23 травень 2013. 
  6. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=688864.html
  7. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=823891.html
  8. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1481007.html
  9. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1623820.html
  10. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1790892.html#wilde+al+ionai+tables
  11. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1945649.html#fumasa+tops+scoring+table
  12. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2095985.html
  13. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2239550.html
  14. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2356341.html
  15. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2551750.html?iv=true
  16. http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2551750.html?iv=true
  17. Inter's dominance: UEFA Futsal Cup records (англ.)
  18. Afrânio (англ.)
  19. Gian Luca Gerloni (англ.)
  20. Roman Mareš (англ.)
  21. Transylvania Dublin 4-4 Lynx (англ.)
  22. Győr 6-4 Chrudim (англ.)
  23. Delyan Koychev (англ.)
  24. Differdange 3-3 Vytis (англ.)
  25. Levski 6-0 TMT (англ.)
  26. Flamurtari 3-3 Anzhi Tallinn (англ.)
  27. Sporting face Kairat in Sunday final (англ.)
  28. Sporting CP 5-3 Charleroi (англ.)
  29. Gabriel: UEFA Futsal Cup final specialist (англ.)
  30. Veroljub Dugalić (англ.)
  31. KMF Ekonomac Kragujevac Squad (англ.)
  32. MNK Centar Sarajevo Squad (англ.)

ПосиланняРедагувати