Шахтар (футзальний клуб)

(Перенаправлено з МФК Шахтар)

«Шахтар» — найтитулованіший український футзальний клуб з Донецька. Заснований у 1998 році. П'ятиразовий чемпіон України з футзалу, триразовий володар національного кубку й суперкубку.

МФК «Шахтар» Донецьк
Повна назва Міні-футбольний клуб «Шахтар» Донецьк
Прізвисько гірники, помаранчево-чорні
Засновано 1998
Розформовано 2011
Населений пункт Донецьк, Україна
Стадіон Дружба (палац спорту)
Вміщує 4000
Президент Україна Спартак Кокотюха
Головний тренер Україна Ігор Москвичов
Ліга Вища ліга
2010-2011 розформований
Домашня


У січні 2011 року керівництво клубу ухвалило рішення щодо його закриття[1].

Історія

ред.

Колишні назви

ред.

Історія клубу

ред.

Команда була створена в 1998 році під назвою «Укрсплав». Після року виступів у першій лізі чемпіонату України, команда вийшла до вищої ліги. В рік дебюту у вищій лізі донеччани зайняли сьоме місце. Уже наступного року, оновивши склад на 70 % та підписавши договір на оренду палацу спорту Дружба (4000 глядачів), керівництво клубу підтвердило усю серйозність своїх планів. Результат не забарився. «Укрсплав» зумів на рівних протистояти фаворитам українського футзалу, але потрапити в число призерів не зумів, замкнувши квартет найсильніших. У розіграші Кубку України донеччани дійшли до фіналу, де на своєму майданчику поступилися київському «ІнтерКрАЗу» — 0:3.

У міжсезонні клуб змінив свою назву на традиційну для гірничого регіону — ФК «Шахтар». Окрім того, клуб запросив під свої знамена найкращого бомбардира українського футзалу Ігоря Москвичова та інших висококласних виконавців. З новою назвою та потужним підсиленням гірники одразу ж вибороли свій перший трофей — стали чемпіонами України 2001/2002. Наступний сезон став для донеччан менш успішним, у важкій боротьбі золоті медалі завоювали футзалісти київського «ІнтерКрАЗу», однак «помаранчево-чорні» не поступилися у боротьбі за другий трофей — Кубок України.

Колектив, який перебував на стадії становлення і пошуку своєї гри, достойно зарекомендував себе і на міжнародній арені. Пройшовши крізь сито кваліфікаційних змагань Кубка УЄФА, лише у вирішальному турнірі донецькі спортсмени поступилися найкращим клубам Іспанії та Італії.

Сезон 2003/2004 став тріумфальним для «Шахтаря». Маючи у своєму складі кістяк збірної України — чотирьох заслужених майстрів спорту міжнародного класу, донеччани здобули переконливу перемогу в чемпіонаті України, на голову випередивши усіх своїх суперників. До того ж, Шахтарю вперше у своїй історії вдалося зробити «золотий дубль» — медалі вищої проби «гірники» поклали у знову завойований Кубок України.

У сезоні 2004/2005 «Шахтар» вдруге поспіль стає чемпіоном країни, буквально розірвавши усіх своїх суперників (лише 2 нічиї та 1 поразка в 28 матчах) і лише трохи не досягнувши позначки у 200 забитих м'ячів, зупинившись на 188-ми. Проте у фіналі Кубка сильнішими виявилися одвічні суперники — київський «Інтеркас» (1:2).

У сезоні 2005/2006 «помаранчево-чорні» знову не знають собі рівних у внутрішньому чемпіонаті виграючи його втретє поспіль. Підопічні Олега Солодовника завершили чемпіонат з гросмейстерським 21 балом переваги над срібним призером «Енергією», програвши та зігравши внічию лише по одному разу у 32 матчах. Кубок знову повернувся в Донецьк, не зважаючи на запеклу боротьбу у фіналі з боку срібних призерів — львівської «Енергії» (3:3 в основний час та перемога в серії пенальті 5:4). У тому ж таки році флагман донецького та українського футзалу встановив найвище досягнення для вітчизняних клубів на міжнародній арені, дійшовши до півфіналу розіграшу Кубка УЄФА.

2007 рік — переломний в історії клубу. У міжсезоння команду покинув один з найкращих бомбардирів Сергій Ситін, а також ряд гравців основного складу. Сезон 2007/2008, у якому клуб взяв курс на омолодження складу, став першим після сезону 2000/2001, в якому «Шахтар» залишився без титулів.

Хоча, «гірникам» знадобився лише рік, щоб знову повернути собі звання Чемпіона України. Сезон 2007/2008 приніс МФК «Шахтар» п'ятий титул найсильнішої команди країни, що є й досі не побитим рекордом. Саме в цьому сезоні «гірники» вперше звернулися до послуг бразильських легіонерів.

Перед сезоном 2008/2009 «Шахтар» довів кількість бразильців у складі до п'яти, проте це не допомогло вкотре перемогти у чемпіонаті. Донеччани задовольнилися другим місцем, поступившись львівському «Тайму».

У жовтні 2009 року у клубі відбулася зміна президента — замість Євгенія Гєллєра цю посаду обійняв Спартак Кокотюха[2].

Перед сезоном 2010/2011 склад команди зазнав кардинальних змін: клуб залишили усі бразильці, а також низка інших досвідчених виконавців. Через це «гірники» показувала невдалі результати і опинилася на 6-му місці за підсумками 15-ти турів[3], проте пробилася до півфіналу Кубку України, де мала зустрітися з Кардиналом-Рівне[4]. Однак, 21 січня 2011 року через тривалий конфлікт керівництва клубу з АМФУ команду було розформовано[5].

«Шахтар» брав участь у п'яти розіграшах Кубку УЄФА і виграв три Суперкубки України.

Досягнення

ред.

Рекорди

ред.

Ювілейні голи

ред.

У чемпіонатах України[6]

ред.
Гол Футболіст Суперник Рахунок Дата
500 Сергій Ситін «Сумигаз» (г) 14:1 11 жовтня 2002
600 Володимир Дейнега «Сумигаз» (д) 6:5 15 грудня 2002
700 Максим Москалюк (дубль) «Будівел» (д) 10:2 16 січня 2004
800 Федір Пилипів (дубль) «Тайм» (д) 12:0 16 вересня 2004
900 Федір Пилипів «ТВД» (д) 6:2 4 січня 2006
1000 Ігор Москвичов «Дніпроспецсталь» (г) 3:3 1 квітня 2006
1100 Олег Мірошник (дубль) «Ураган» (г) 5:1 24 січня 2007
1200 Сергій Задорожній (хет-трик) «Будівел» (д) 15:2 29 грудня 2007
1300 Фумаса (дубль) «Тайм» (д) 3:1 30 червня 2008
1400 Олег Мірошник (дубль, 1-й гол) «Ураган» (д) 2:2 16 травня 2009

Відомі гравці

ред.

Примітки

ред.
  1. Міні-Шахтар припиняє своє існування [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. РАФАИЛОВ: «Я не считаю, что в команде что-то изменилось» (рос.)
  3. Результати матчів 15-го туру. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 січня 2013.
  4. Жеребкування півфіналу Кубка. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 січня 2013.
  5. Керівництво клубу МФК «Шахтар» про причини його закриття. Архів оригіналу за 28 січня 2011. Процитовано 3 січня 2013.
  6. 1400-й на гора! [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

ред.