Військово-морські сили Великої Британії

Королі́вський військо́во-морськи́й флот Вели́кої Брита́нії (англ. Royal Navy) — військово-морський флот Великої Британії, складова частина збройних сил Сполученого Королівства. Один з найстаріших і наймогутніших флотів світу.

Королівський військово-морський флот Великої Британії
Naval Ensign of the United Kingdom.svg
Прапор Королівського військово-морського флоту
На службі 1660 - по т.ч.
Країна Велика Британія
Вид ВМФ Великої Британії
Чисельність 37 500 військовослужбовців, 90 бойових кораблів
Командування Міністерство оборони Великої Британії
Війни/битви Англо-іспанська війна, Англо-французька війна, Англо-американська війна 1812-1815, Кримська війна, Перша світова війна, Друга світова війна, Фолклендська війна, Війна в Косово, Війна в Афганістані, Війна в Іраку.

Commons-logo.svg Військово-морські сили Великої Британії у ВікіСховищі

Історія флоту починається з 18 сторіччя, коли він відіграв важливу роль у становленні та розширенні Британської імперії. У 19-му — 20-му сторіччях був наймогутнішим флотом світу, відіграв значну роль в успішних військових діях країни у двох світових війнах. Серед країн НАТО зараз другий за могутністю після Флоту США флот альянсу, здатний проводити військові операції у глобальному масштабі.

Теперішній флот Великої Британії має у своєму складі близько 90 кораблів, включно з авіаносцями «Арк Роял» та «Ілластріас», підрозділами морської піхоти та військової авіації.

Зміст

УправлінняРедагувати

Королівський військово-морський флот Великої Британії управляється Адміралтейством. Найвищий орган адміралтейства — рада, головою якої є перший лорд адміралтейства (військово-морський міністр), особа цивільна, як правило, представник правлячої партії, депутат парламенту.

У раду адміралтейства, залежно від обстановки, входить зазвичай від 9 до 15 членів (основне ядро): перший лорд адміралтейства (військово-морський міністр), перший морський лорд (начальник головного морського штабу), другий морський лорд (начальник особового складу флоту), третій морський лорд (начальник кораблебудування і озброєння флоту), четвертий морський лорд (начальник постачання і транспорту флоту), п'ятий морський лорд (начальник морської авіації).

ІсторіяРедагувати

Поточний станРедагувати

Внаслідок тривалого скорочення бюджетів ВМС Великої Британії зазнали істотного послаблення своїх можливостей. Під питанням опинилась здатність навіть повноцінного патрулювання територіальних вод Сполученого королівства. Видатки на ВМС були скорочені з 4,1 % ВВП в 1988 році до 2,6 % в 2010 році. В 2015 році було запропоновано зупинити процес скорочення видатків та розпочати програму відбодови флоту[1].

Так, наприклад, в 1982 році у війні за Фолклендські острови ВМС Великої Британії були здатні швидко зібрати угрупування із 115 кораблів, в тому числі два авіаносця з реактивними винищувачами в авіакрилі, та 23 есмінця і фрегата[1].

Станом на 2016 рік із наявних на озброєнні 89 кораблів ВМС Великої Британії не мали реактивних винищувачів та авіаносців. Останні реактивні літаки сімейства Harrier були зняті з озброєння в 2010 році, а в серпні 2014 року був відправлений в резерв та згодом розібраний єдиний авіаносець — HMS Illustrious. Із наявних 89 кораблів один — вертольотоносець, 6 десантних кораблів, 6 есмінців, 13 фрегатів, 7 ударних підводних човнів, та 8 підводних човнів з балістичними ракетами. Решта — мінні тральщики, розвідувальні кораблі та інші кораблі підтримки[1].

Окрім скорочення кількості наявних кораблів, скорочень зазнав і особовий склад — із 39 тисяч осіб в 2000 році до трохи більше 29 тисяч осіб в 2016 році. З метою заповнення недоліку в 2000 матросів командування було вимушено залишити у причалу один з найбільших кораблів — HMC Lancaster а його екіпаж розкидати по інших кораблях[1].

Внаслідок несправностей та інших проблем кількість бойових кораблів скоротилась з номінальних 26 до 24 кораблів[1].

Аварія (зіткнення з торговим судном) підводного човна HMC Ambush в Гібралтарі висвітила відсутність резерву — відправка човна на вимушений ремонт зменшила ударний підводний флот на 15 %[1].

Скорочення флоту призвело і до зменшення ролі ВМС Великої Британії в міжнародних операціях по всьому світу. Стали з'являтись проблеми і у власних територіальних водах. Так, наприклад, в січні 2014 року Північним морем пройшов ракетний крейсер російських ВМС, який підійшов до узбережжя Шотландії на відстань в 30 миль. Єдиний наявний на той час есмінець ВМС Великої Британії, HMC Defender, знаходився тоді в Портсмуті, йому знадобилось 24 години аби дістатись Шотландії та супроводити російський корабель[1].

В 2016 році ВМС Великої Британії, вперше за 34 роки, довелось забрати всі бойові кораблі з південної Атлантики, які захищали Фолклендські острови від можливого вторгнення Аргентини[1].

Наявні програми модернізації флоту призводять до заміни старих кораблів меншою кількістю нових: наприклад, 12 есмінців класу Type 42 були замінені 6 есмінцями класу Type 45, 7 нових підводних човнів класу Astute мають замінити 12 старих класу Swiftsure та Trafalgar. Попри те, що нові кораблі можуть мати потужніше озброєння, вони виявились менш надійними та складнішими в експлуатації, а менша кількість означатиме нездатність виконувати всі покладені на ВМС завдання[1].

В 2020 році очікується взяття на озброєння двох авіаносців класу Queen Elizabeth, що має відновити втрачену в 2010 авіаносну морську авіацію. Проте, ВМС планує застосування лише одного корабля — другий перебуватиме на базі. Планується, що корабель матиме авіакрило з 12-24 літаків F-35. Разом з кораблями супроводу (3-4 фригати та есмінців та декілька танкерів-заправників) може вичерпати всі наявні сили флоту. При тому, що кораблі такого класу здатні нести близько 50 літаків, планами передбачено придбати лише 48 літаків F-35[1].

Восени 2016 року міністерство оборони визнало, що внаслідок жорстких заходів економії буде вимушено в 2018 році зняти з озброєння протичовнові ракети Harpoon (гарпун). Таким чином, британські фрегати та есмінці матимуть на озброєнні лише артилерію (наприклад, гармати Mk 8 калібру 2,5 дюйма) для боротьби із кораблям супротивника. Також з озброєння будуть зняті протичовнові ракети Sea Skua вертолітного базування, а їхня заміна, ракети Sea Venom для вертольотів Wildcat, можуть бути прийняті на озброєння не раніше кінця 2020 року[2].

Однак, ракети Sea Venom матимуть меншу максимальну дальність в порівнянні з ракетами Harpoon, при тому, що вертольоти мають низку недоліків в порівнянні з ракетами корабельного базування (вертоліт може бути збитий, може бути нездатний злетіти через негоду, тощо)[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л David Axe (2016-08-10). The Decline of the Royal Navy. The Maritime Executive. 
  2. а б Ben Farmer (15 листопада 2016). Royal Navy to lose missiles and be left only with guns. Telegraph. 


Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати