Да́нці чи датча́ни (дан. danskere) — народ у Північній Європі, основне населення Данії, за походженням найтісніше пов'язані зі скандинавами норвежцями й шведами. Данська мова входить до германської групи. Звична релігія — лютеранство. Сучасні датчани походять від старожитнього північногерманського племені данів, яке виникло й мешкало у Сканії та на данських островах.

Данці
дан. danskere
Кількість 7 мільйонів
Ареал

Данія Данія:
  5 002 000
США США:
  1 430 897
Канада Канада:
  200 035
Бразилія Бразилія:
  140 000
Австралія Австралія:
  100 000
Німеччина Німеччина:
  50 000
Швеція Швеція:
  42 602
Велика Британія Велика Британія:
  18 493 (народжені безпосередньо в ОК)
Іспанія Іспанія:
  8 944
Гренландія Гренландія:
  6 500
Нова Зеландія Нова Зеландія:
  3 507
Ісландія Ісландія:
  2 802
Фарерські острови:
  2 800

Ірландія Ірландія:
  809
Близькі до: норвежці, шведи, німці, ісландці, фарерці і, в меншій мірі, фламандці, нідерландці, англійці та інші германці
Мова данська
Релігія лютеранство

Етнонім ред.

Назва народу «датчани» має коріння в староукраїнській книжності. Ст.-укр. датчанинъ утворено за допомогою суфікса -анинъ від латинізованої основи Daticus.[1] Середньолатинські назви Данії — Dacia, Datia і під її впливом грец. Δατία, являють собою середньовічне перенесення на досі невідому країну відомої назви, освяченої літературою, а саме — назви румунської Дакії (лат. Dacia). У подібний спосіб на норвежців було перенесено назву дунайського Норіка (Nōrici «норвежці» з лат. Nōricum).[2] Такі іменування поширені в літературі з часів Саксона Граматика (лат.)[3] та Ласкаря Канана (грец.)[4] У вигляді прикметників (датський) вони відомі в книжній українсько-білоруській мові з XVI ст.[5], звідки потрапили в староросійську в той же період.

У новій українській мові книжна традиція називати жителів Данії датчанами була продовжена в найпершій же публікації «Енеїди» Івана Котляревського.[6]

У Данії ред.

Докладніше: Історія Данії

Майже п'ять мільйонів мешкають у Данії. Етнічна данська меншість в близько 50 тисяч осіб у Південному Шлезвігу, Німеччина становить близько 10 % від населення регіону. У Данії це населення часто називають De danske syd for grænsen (данці за південним кордоном) або ж sydslesvigere (південні шлезвізці).

У політичному контексті ред.

Det danske folk (данський народ), як концепція, мав чималу вагу протягом піднесення етнічного націоналізму в 19 столітті й стосувався радше самоідентифікації, аніж правового статусу. До нього відносять осіб данської національності як у Данії, так і за кордоном, передовсім етнічних данців у Шлезвігу, колишній території Данії, що нині входить до складу Німеччини. На землях самої Данії до данського народу не зараховують жителів колишніх теренів Норвегії, — Фарерських островів чи Гренландії,— а також осіб німецької та інших меншин.

Джерела ред.

  1. Ковалев, Г. Ф. (1982). История русских этнических названий. (рос.). Воронеж. с. 81—82. 
  2. Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка. — М., 1986. — Т. 1. — С. 485.
  3. Коментар до Кн. II: «de Frothone … septimus rex Dacie» (бл. 1200 р.). Того ж часу хроніка «Brevis historia regum Dacie» Свена Аґґесена, першого данського історика. Книжна назва Dacia/Datia надійно усталюється як для Данії (regio Dacia), так і для скандинавської церковної провінції загалом: «Pro archiepiscopo de Datia» (лист 1175 р.)
  4. Васильев A. A. Ласкарь Канан, византийский путешественник XV века по Северной Европе и в Исландию // Сборник Харьковского историко-филологического общества в честь профессора В. П. Бузескула. — Харьков, 1914. — С. 397—402: «страна Датия (τῆς Δατίας = Дания)».
  5. «…з божей ласки король угорський, мєдський, кготський і датський, страх світу». Золтан Андраш. «Athila» М. Олаха в польском и белорусском переводах XVI века. — Ниредьхаза, 2004. — С. 121. Укр. видання: [1] [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.] Історія о Аттілі, королі угорськом / Українська література XIV—XVI ст. — К., 1988. — С. 401.
  6. «Датчанин добре жеребцює».