Кабо-Верде
Респу́бліка Ка́бо-Ве́рде (Республіка Зеленого мису, порт. República de Cabo Verde [ˈkabu ˈveɾdɨ], кабув. Repúblika di Kabu Verdi) — держава на 18 островах в Атлантичному океані за 620 км від західного узбережжя Африки.
Республіка Кабо-Верде | |||||
|
|||||
Гімн: Cântico da Liberdade | |||||
Столиця (та найбільше місто) |
Прая 14°55′ пн. ш. 23°31′ зх. д.country H G O | ||||
Офіційні мови | Португальська | ||||
---|---|---|---|---|---|
Форма правління | Республіка | ||||
- Президент | Жозе Марія Невіш | ||||
- Прем'єр-міністр | Уліссеш Коррея-і-Сілва | ||||
Незалежність | від Португалії | ||||
- Визнано | 5 липня 1975 | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 4033 км² (172) | ||||
- Внутр. води | незначний % | ||||
Населення | |||||
- оцінка Липень 2015 | 545 993 (165) | ||||
- перепис 2005 | 507 000 | ||||
- Густота | 126 чол/км² (79) | ||||
ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
- Повний | 3,055 млрд $ (158) | ||||
- На душу населення | 6418 $ (92) | ||||
ІЛР (2004) | ▲ 0,722 (середня) (106) | ||||
Валюта | Ескудо Кабо-Верде (CVE )
| ||||
Часовий пояс | CVT (UTC-1) | ||||
- Літній час | не спостерігається (UTC-1) | ||||
Коди ISO 3166 | CV / CPV / 132 | ||||
Домен | .cv | ||||
Телефонний код | +238 | ||||
|
Площа 4033 км². Столиця — Прая.
Частина інформації в цій статті застаріла. |
Історія
ред.До прибуття перших європейців острови залишались безлюдними.
Острови були відкриті всередині XV ст. португальськими морськими експедиціями, що здійснювали свої подорожі за дорученням і за рахунок португальського принца Енріке Мореплавця. Претендентами на відкриття островів є експедиція 1456 року під керівництвом італійських капітанів Альвізе Кадамосто і Антоніотто Узодімаре та експедиція 1460 року, яку очолювали португалець Діогу Гоміш і італієць Антоніо да Нолі. Колонізація розпочалась з 1462 року. Економіка островів трималася на рибних промислах і експорті продуктів тропічної рослинності. 1581 року потрапили під іспанську корону. З 1640 року — знову володіння Португалії.
У XIX ст. гавань Мінделу на острові Сан-Вісенте була важливим торговим центром, як головний склад для зберігання британцями вугілля для кораблів, що вирушали до Нового Світу. Зусиллями британців область, у якій була бухта, отримала розвиток, на острові було створено вугільну та телеграфну станції.
У 1930 році урядом Португалії був прийнятий «Колоніальний акт». Метиси-кабовердівці до середини XX ст. становили більше ніж третину основного населення, що суттєво відрізнялося від становища в інших португальських колоніях. Серед них значну роль відігравали асиміладуші, які мали можливість отримати освіту та роботу в португальській адміністрації. Кабо-Верде стало першою колонією, у якій з'явилася вища освіта (станом на 1975 рік 25 % населення Кабо-Верде мало освіту, тоді як у Гвінеї-Бісау лише 5 %).
У 1951 році колонія Кабо-Верде отримала статус заморської провінції (порт. provincia ultramarina). 1953 року з португальської Гвінеї, після отримання вищої освіти, повернулися сини кабовердинців-плантаторів та підприємців, які створили на чолі з Амілкаром Кабралом підпільний рух за незалежність Гвінеї, членами якого стала революційно налаштована інтелігенція та місцеві робітники. Невдовзі А. Кабрал змушений був втікати до Анголи, де разом з Агостиньо Нето взяв участь у створенні народного руху за звільнення Анголи.
У 1972 році провінція набула статусу автономії. У квітні 1974 року, після зміни правого режиму в Португалії, новий португальський уряд визнав Африканську партію незалежності Гвінеї та Кабо-Верде (PAIGC) як законного представника населення Кабо-Верде і організувало переговори, на яких партія висунула вимоги щодо незалежності країни. Португальська сторона відхилила вимоги, посилаючись на те, що в Кабо-Верде не було визвольної війни і що мешканці островів залишаються громадянами Португалії та запропонувавши території залишатися в статусі автономії. Проте, в листопаді 1974 року в Лісабоні було підписано угоду про проголошення незалежності і було сформовано перехідний уряд автономної Республіки Кабо-Верде. 30 червня 1975 року відбулися вибори в Національну Асамблею Республіки і 5 червня 1975 року було оголошено про незалежність. Після проголошення незалежності був обраний шлях подальшого розвитку на основі марксизму, який спрямовувався на побудову соціалістичної держави в короткочасному союзі з іншою колишньою африканською колонією Португалії, Гвінеєю-Бісау до 1981 року. До 1986 року назва країни — Республіка Островів Зеленого Мису (порт. República das Ilhas de Cabo Verde). Після приходу до влади демократичних сил з назви було прибрано слово «Ilhas», республіку почали іменувати як Кабо-Верде.
Перші вибори на багатопартійній основі проведені в 1991 році; переміг «Рух за демократію». Республіка спрямувала свій курс на демократичний устрій.
Географія
ред.Острівна держава розташовується поблизу західного узбережжя Африки, поблизу узбережжя Мавританії та Сенегалу.
Архіпелаг з островів вулканічного походження, які умовно поділяються на дві групи островів:
- північна Навітряна група (порт. Ilhas de Barlavento) — Санту-Антан, Сан-Вісенте, Сан-Ніколау, Санта-Лузія — ненаселений, Сал, Боа-Вішта, а також малі ненаселені острови — Бранку та Разу між островами Сан-Ніколау та Санта-Лузія; Пассарус навпроти міста Мінделу на острові Сан-Вісенті; Рабо-ді-Жунку біля узбережжя острова Сал; Сал-Рей та Балуарті біля узбережжя острова Боавішта;
- південна Підвітряна група (порт. Ilhas de Sotavento) — Маю, Сантьягу, Фогу, Брава, а також малі ненаселені острови — Санта-Марія навпроти міста Прая на острові Сантьягу; Гранді, Сіма, Рей, Луїш Карнейру, Сападу приблизно за 8 км від острова Брава та Арійа вздовж узбережжя цього острова.
Клімат
ред.Клімат Праї | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 33,0 | 36,7 | 35,2 | 36,0 | 36,4 | 40,0 | 40,0 | 34,9 | 35,0 | 37,0 | 36,9 | 33,2 | 40,0 |
Середній максимум, °C | 26,1 | 26,2 | 27,4 | 27,7 | 28,9 | 29,4 | 29,7 | 30,6 | 30,5 | 30,7 | 29,4 | 27,6 | 28,7 |
Середня температура, °C | 22 | 22 | 22 | 23 | 24 | 24 | 25 | 26 | 26 | 26 | 25 | 23 | 24 |
Середній мінімум, °C | 19,7 | 19,2 | 19,4 | 20,2 | 21,1 | 21,9 | 23,3 | 24,3 | 24,4 | 24,1 | 22,8 | 21,4 | 21,8 |
Абсолютний мінімум, °C | 10,0 | 10,2 | 10,0 | 14,0 | 10,7 | 14,1 | 11,0 | 16,0 | 18,0 | 19,4 | 16,4 | 16,0 | 1,0 |
Годин сонячного сяйва | 310,0 | 282,5 | 341,0 | 330,0 | 341,0 | 300,0 | 279,0 | 217,0 | 240,0 | 279,0 | 300,0 | 279,0 | 3498,5 |
Норма опадів, мм | 3 | 7 | 1 | 5 | 0 | 3 | 5 | 15 | 73 | 16 | 7 | 10 | 145 |
Вологість повітря, % | 61 | 58 | 57 | 56 | 57 | 61 | 67 | 72 | 74 | 67 | 64 | 63 | 73 |
Джерело: Weatherbase.com (вологість, середня температура)[1], Met Office для опадів[2]. |
Політична система
ред.Кабо-Верде за формою правління є парламентською республікою, згідно з Конституцією 25 вересня 1992 року, глава держави — президент, що обирається парламентом із числа депутатів. Виконавча влада належить президентові та урядові на чолі з прем'єр-міністром. Державний устрій — унітарна держава.
Найголовніші політичні партії:
- Африканська партія незалежності Кабо-Верде, заснована 19 січня 1981 року;
- Рух за демократію, заснований 1990 року.
Зовнішня політика
ред.Кабо-Верде є членом ООН (з 1975), Африканського Союзу, низки інших міжнародних та регіональних організацій.
Українсько-кабо-вердійські відносини
ред.Уряд Кабо-Верде офіційно визнав незалежність України 16 січня 1992 року, а дипломатичні відносини з Україною встановлено 25 березня 1992 року[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Кабо-Верде, що відає справами щодо України, розташоване у Москві (Росія)[3]. Справами України в Кабо-Верде відає українське посольство в Португалії.
Державна символіка
ред.Державний прапор країни затверджено 22 вересня 1992 року. Прапор складається із двох білих і однієї червоної смуги на синьому тлі, що символізує Атлантичний океан, у лівій половині коло із 10 (за кількістю великих островів) золотих п'ятипроменевих зірок.
Державний герб було затверджено у 1992 році. Рівносторонній трикутник блакитного кольору — символ єдності, рівності громадянських прав, з білим смолоскипом усередині, символом свободи. 10 золотих зірок символізують населені острови країни, а золотий ланцюг — згуртованість народу під час посухи.
Державним гімном країни з 1966 року є «Пісня свободи» (порт. Cântico da Liberdade) на слова Амілкара Спенсера Лопіша і музику Адалберту Ігіну Таваріша Сілви.
Адміністративно-територіальній поділ
ред.В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 14 районів.
Збройні сили
ред.Чисельність збройних сил у 2000 році складала 1,15 тис. військовослужбовців[3].
Економіка
ред.Кабо-Верде — одна з найменш розвинених держав. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 3,1 млрд доларів США (166-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 6 тис. доларів (93-е місце в світі)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 22 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 12 %; сфера обслуговування — 66 % (станом на 2006 рік)[3].
Надходження в державний бюджет Кабо-Верде за 2006 рік склали 325 млн доларів США, а витрати — 370 млн; дефіцит становив 14 %[3].
Валюта
ред.Національною валютою країни є ескудо Кабо-Верде.
Промисловість
ред.Головні галузі промисловості: харчова і гірнича.
Енергетика
ред.За 2004 рік було вироблено 44 млн кВт·год електроенергії; загальний обсяг спожитої — 40,9 млн кВт·год[3].
У 2004 році споживання нафти склало 1,1 тис. барелів на добу (100 % імпортується), природний газ не використовується для господарських потреб[3].
Агровиробництво
ред.У сільськогосподарському обробітку перебувають 9 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: банани, батат, цукрова тростина, кава, кукурудза, квасоля.
Транспорт
ред.Міжнародні морські порти: Міндело, Прая, Палмейра і Сал Рей. Міндело на острові Сан-Вісенте — головний порт для круїзних лайнерів і термінал для поромного сполучення з Санто-Антан. Прая на Сантьяго є основним центром для місцевих поромних перевезень на інші острови.
Морський торговий флот — 13 кораблів (2009). Здійснюються перевезення всередині архіпелагу, а також у Західну Африку, Європу і Америку. Вантажообіг портів (2000) — 450 тис. т. Між сусідніми островами ходять пороми і катери.
У 2014 році в країні було 7 аеропортів, у тому числі 4 міжнародних і 3 внутрішніх. (Ще два аеропорти було закрито з міркувань безпеки).
Міжнародні аеропорт ім. Амілкар Кабрала на о. Сал (міжнародні рейси з 1973 року) і в м. Прая (1999), що забезпечують повітряне сполучення з країнами Африки, Європи, Північної і Південної Америки. 2000 року перевезено 140 тис. пасажирів і 20 млн ткм вантажів. Авіалінії місцевих компаній Таква (Transportes Aéreos de Cabo Verde) і Halcyonair (англ. Halcyonair) з'єднують між собою майже всі острови архіпелагу (крім Брава).
Протяжність автодоріг — 1350 км, в тому числі 932 км асфальтованих (2013).
Регулярне автобусне сполучення на островах відсутнє. Найдешевший спосіб пересування на островах — маршрутні таксі (порт. Aluguer) (звані в народі «Carrinhos»), плата за проїзд в них трохи більше 1 $. У маршрутних таксі є пункти відправлення та прибуття, по дорозі вони зупиняються всюди, але не мають чіткого розкладу і вирушають, як тільки заповняться всі вільні місця. Інший вид транспорту, іноді єдиний — таксі.
Залізничного сполучення немає.
Туризм
ред.У 1996 році Кабо-Верде відвідало 36 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 11 млн доларів США[3]. 2013 року в країні було 552 тис. туристів (серед яких 9 % місцевих), більшість із них прилетіло з Європи.
Зовнішня торгівля
ред.Основні торговельні партнери Кабо-Верде: Португалія, Іспанія, США, Італія, Нідерланди, Марокко, Бразилія.
Держава експортує: риба, банани, сіль. Основні покупці:
- Іспанія (38,2 %)
- Португалія (33,3 %)
- США (9,2 %)
- Марокко (5,4 %).
У 2006 році вартість експорту склала 96,7 млн доларів США[3].
Держава імпортує: промислові вироби, харчові продукти. Основні імпортери:
- Португалія (40,8 %)
- Італія (7,8 %)
- Нідерланди (7,2 %)
- Іспанія (5,7 %)
- Бразилія (5,7 %).
У 2006 році вартість імпорту склала 495,1 млн доларів США[3].
Торгівля з Україною
ред.Торгівля з Кабо-Верде у 2009—2013 роках практично не велася (1 тис. доларів США на рік за позицією «конденсатори електричні»). 2014 року зареєстровано експорт українських харчових продуктів вартістю у 26,5 тис. доларів США[4].
Населення
ред.Населення держави у 2006 році становило 0,42 млн осіб (164-те місце в світі). Густота населення: 110,5 осіб/км² (61-е місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 24,9 ‰; смертність 6,6 ‰; природний приріст 18,3 ‰[3].
Вікова піраміда населення (станом на 2006 рік):
- діти віком до 14 років — 37,9 % (80,6 тис. чоловіків, 79,3 тис. жінок);
- дорослі (15—64 років) — 55,3 % (13,5 тис. чоловіків, 119,4 тис. жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,7 % (10,5 тис. чоловіків, 17,8 тис. жінок).
Урбанізація
ред.Рівень урбанізованості в 2000 році склав 30 %[3]. Головні міста держави: Прая (113 тис. осіб), Мінделу (70 тис. осіб), Санта-Марія (17 тис. осіб).
Етнічний склад
ред.Головні етноси, що складають кабо-вердійську націю: мулати — 71 %, темношкірі африканці — 28 %, європейці — 1 %.
Мови
ред.Офіційна мова Кабо-Верде — португальська. Це мова навчання та управління. Вона також використовується у ЗМІ.
Кабувердьяну, креольська мова на основі португальської, використовується в побуті і є рідною мовою практично всіх мешканців Кабо-Верде. Національна конституція вимагає заходів, щоб надати їй паритету з португальською мовою. Нею видана значна кількість літератури. З моменту незалежності від Португалії креольська поступово набуває авторитету всередині країни.
Релігії
ред.Головні релігії держави: католицтво — 96 % населення, протестантизм — 3 %.
Охорона здоров'я
ред.Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 70,7 року: для чоловіків — 67,4 року, для жінок — 74,2 року[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 46,5 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 550 жителів; лікарями — 1 лікар на 5130 жителів (станом на 1996 рік)[3].
Освіта
ред.Рівень письменності в 2003 році становив 76,6 %: 85,8 % серед чоловіків, 69,2 % серед жінок[3].
Витрати на освіту в 2003 році склали 4,1 % від ВВП, 20 % усіх державних громадських видатків[3].
Інтернет
ред.У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Кабо-Верде користувались 5 тис. осіб[3].
Примітки
ред.- ↑ (англ.) Praia, Cape Verde Travel Weather Averages
- ↑ (англ.) Cape Verde weather.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
- ↑ Відносини між Україною та Кабо-Верде. [Архівовано 19 січня 2016 у Wayback Machine.] — Посольство України в Португалії.
Джерела
ред.- Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3. Предметно-тематична частина: К–О / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2012. — 315 с.
- (рос.) Данилов П. П. Республика Зеленого Мыса. — М.: Мысль, 1984. — 141 с.
- (рос.) Григорович А. А., Грибанов В. В. Кабо-Верде. — М.: Мысль, 1988. — 108 с.
- (рос.) Дябин А., Сидорова Г. Кабо-Верде на пути к демократии // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2008. — № 8. — С. 37—49.
Посилання
ред.- Кабо-Верде [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Монети республіки Кабо-Верде(російська)