Відкрити головне меню

Енрі́ке (порт. Henrique; 4 березня 1394(13940304)13 листопада 1460) — португальський інфант, герцог Візеуський (14151460). Магістр Ордену Христа (14201460). Ініціатор доби великих географічних відкриттів, патрон португальських мореплавців. Першим з європейців дослідив Центральну Атлантику, морські шляхи та острови вздовж узбережжя Західної Африки. Представник Авіської династії. Народився у Порту, Португалія. Четвертий син португальського короля Жуана I й англійської принцеси Філіппи Ланкастерської. Рідний брат португальського короля Дуарте, коїмбрського герцога Педру, авіського адміністратора Фернанду. Брав участь у завоюванні Сеути, був поранений (1415), став її губернатором (1419). Ініціював, організував і очолив Танжерський похід (1437), що завершився катастрофою і загибеллю брата Фернанду. Намагався утвердитися на Канарах, окупованих Кастилією. Генріх облаштувався на мисі Сагреш (сучасне місто Сагреш) на півдні Португалії у міста Лагуш. Він оселився в покинутому селі, що пізніше називалося Віла-до-Інфанте (Місто принца). Як вважається, ним була заснована навігаційна школа, але це не була школа у сучасному розумінні. Він використовував картографів для допомоги складання карт узбережжя Мавританії та спонсорував експедиції впродовж мавританського берегу. Прізвисько — Мореплавець, Навігатор (порт. el Navegado).

Енріке
порт. Hen­rique о Navega­dor
Енріке
Енріке
Герцог Візеуський
1415 — 13 листопада 1460
Попередник: засновно
Наступник: Фернанду Візеуський
Магістр Ордену Христа
26 травня 1420 — 13 листопада 1460
Наступник: Фернанду Візеуський
 
Народження: 4 березня 1394
Порту[1]
Смерть: 13 листопада 1460(1460-11-13)[2][3] (66 років)
Сагреш, Віла-ду-Бішпу, Фару, Португалія
Громадянство: Португалія
Віросповідання: католик
Династія: Авіська
Батько: Жуан I
Мати: Філіппа Ланкастерська

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

МолодістьРедагувати

Енріке народився 4 березня 1394 року в Порту, Португалія. Він був четвертим сином і п'ятою дитиною португальського короля Жуана I й англійської принцеси Філіппи Ланкастерської. Рідними братами Енріке були португальського короля Дуарте, коїмбрський герцог Педру, конетабль Жуан і авіський адміністратор Фернанду.

Перші відкриттяРедагувати

Перші контакти з африканськими ринками рабів були експедиціями викупу португальців, поневолених у результаті піратських нападів на португальські кораблі чи села. Надалі португальці стали захоплювати чорношкірих невільників. Генріх обґрунтовував це на тій підставі, що він навертав цих полонених у християнство. Генріх ввів державну монополію на торгівлю чорними невільниками.

Жуау Гонсалвеш Зарку, Бартоломеу Перестрелло та Тріштау Важ Тейшейра відкрили острів Порту-Санту (1418/1419) та Мадейра (1420). З ініціативи Генріха португальські поселенці колонізували острови.

У 1427 році один з навігаторів Генріха відкрив Азорські острови. У 1430 р. почалась їх колонізація.

Жил Еанеш, один з керівників експедицій Генріха, першим обігнув мис Буждур (Західна Сахара) у 1434, що стало початком епохи великих географічних відкриттів.

Генріх був головним організатором невдалої спроби захоплення Танжеру у 1437 р. Його молодший брат Фернандо був залишений заручником для підтвердження виконання португальцями умов мирної угоди. Умова не була підтверджена та принц Фернандо помер у неволі.

Використовуючи каравели, експедиції рухались далі на південь. Нуно Тріштау та Антау Гонсалвес досягли мису Кап-Блан (Рас-Нуадибу) у 1441 році. У 1443 році португальці дійшли до затоки Аркін та у 1448 році побудували важливий форт. Дініс Діас перетнув річку Сенегал та обігнув Зелений Мис у 1444 році.

Алоїзій Када-Мосто досліджував атлантичне узбережжя Африки і виявив кілька островів архіпелагу Кабо-Верде між 1455 і 1456 роками. У своєму першому рейсі, який розпочався 22 березня 1455 року, він відвідав Мадейру і Канарські острови. Під час другої подорожі в 1456 році Када-Мосто став першим європейцем, що досягнув островів Зеленого мису. У 1462 році португальці дослідили узбережжя Африки до сучасної країни Сьєрра-Леоне. Двадцять вісім років потому Бартоломеу Діаш довів, що Африку можна обігнути, коли він досяг південного краю континенту, нині відомого як Мис Доброї Надії. У 1498 році Васко да Гама був першим моряком, що подорожував від Португалії до Індії.

У культуріРедагувати

Сім'яРедагувати

Докладніше: Авіська династія
  • Батько: Жуан I (1357—1433), король Португалії (1385—1433)
  • Матір: Філіппа (1360—1415), донька ланкастерського герцога Джона Гентського
  • Рідні брати і сестри:
    • Бранка (1388—1389), померла немовлям
    • Афонсу (1390—1400), спадкоємець престолу, помер юнаком
    • Дуарте (1391—1438), король Португалії (1433—1438)
    • Педру (1392—1449), герцог Коїмбрський (1415—1449), регент (1439—1449)
    • Ізабела (1397—1471) ∞ Філіпп III, бургундський герцог
    • Жуан (1400—1442), конетабль Португалії (1431—1442)
    • Фернанду (1402—1443), адміністратор Авіського ордену (1434—1443)
  • Зведені брати і сестри:
    • Афонсу (1377—1461), герцог Браганський (1442—1461)
    • Беатриса (1380—1439) ∞ 1) Томас Фіцалан, граф Арундельський ; 2) Джон Голланд, граф Гантінгдонський
  • Спадкоємець: Фернанду (1433—1470), герцог Безький (1453—1470) і Візеуський (1460—1470), магістр Ордену Христа (1461—1470), конетабль Португалії (1466—1470)

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Афонсу IV, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Педру I, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Беатриса, кастильська інфанта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Жуан I, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Тереза, галісійська шляхтянка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Енріке, візеуський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Едуард III, король Англії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Джон, ланкастерський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Філіппа, генегауська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Філіппа, англійська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Генрі, ланкастерський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Бланка, ланкастерська герцогиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Ізабела, бомонтська баронеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Генрих Мореплаватель / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. SNAC — 2010.
  3. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000

ДжерелаРедагувати

Збірники джерел
Монографії
  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Бізлі, Чарльз Раймонд. Принц Енріке Мореплавець. пер. Санченка А.В. Київ: Темпора, 2015

ПосиланняРедагувати