Відкрити головне меню

Марокка́нський султана́т — у ХІІІ—ХХ століттях монархічна держава у Північній Африці. Розташовувалася на теренах сучасного Марокко. Постала на місці марокканських земель Альмохадського халіфату. Очолювалася марокканськими султанами з різних династій, які почергово зміняли одна одну в боротьбі: Мариніди (12441465), Ваттасиди (14721554), Саадити (15491659), Алавіти (16311957). Столичними містами були Фес і Марракеш. Панівною релігією був суннітський іслам. Основне населення складали бербери та араби. У ХIV столітті намагалася поширити свій вплив на Північний Алжир і Туніс. У ХVI ст. підкорила частину Західної Сахари. Вела війни із Португалією, Османською імперією, Іспанією та Британією. У 1912—1956 роках перебувала під французьким й іспанським протекторатом. Виборола самостійність 1956 року. Після прийняття останнім султаном королівського титулу (1961) перетворена на Марокканське королівство.

Зміст

ІсторіяРедагувати

ДинастіїРедагувати

СултаниРедагувати

КартиРедагувати

ВізириРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Abun-Nasr, Jamil M. A History of the Maghrib in the Islamic Period, Cambridge University Press, 1987. ISBN 9780521337670.