Відкрити головне меню

Завоюва́ння Сеу́ти (порт. Conquista de Ceuta) — військова експедиція Португальського королівства по захопленню мусульманського міста Сеута в Марокканському султанаті. Тривала протягом 25 липня22 серпня 1415 року. Здіснювалася силами португальського флоту і армії, числом до 20 тисяч вояків. Походом керував португальський король Жуан І та його сини-інфанти — Дуарте, Педру, Енріке, Афонсу. 21 серпня 1415 року португальці взяли Сеуту штурмом. Місто увійшло до складу королівства, ставши першим португальським форпостом у Середземному морі й Північній Африці.

Завоювання Сеути
Португальсько-марокканські війни
Infante D. Henrique na conquista de Ceuta, s.XV.JPG
Інфант Енріке на штурмі Сеути
Дата: 21 серпня 1415
Місце: Сеута, Марокканський султанат (сучасна Іспанія)
Результат: перемога португальців
Сторони
Португалія Марокканський султанат
Командувачі
Жуан I
Дуарте
Педру
Енріке
Афонсу
Бен Салах[1]
Військові сили
20 000 вояків[2][3]:

212 кораблів:[2]

невідомо
Втрати
8 убитих[1] невідомо

Зміст

ПередумовиРедагувати

До 1415 року Сеута належала Марокканському султанату. Вона розташовувалася навпроти стратегічної Гібралтарської протоки й була одним із важливих осередків африканської золотої торгівлі. Тривалий час на володіння містом претендували сусіди — мусульманський Гранадський емірат, Кастилія та Португалія.

До завоювання Сеути закликала молода португальська шляхта. Після завершення Реконкісти (1410)[2] і укладання миру з кастильцями (1411) вона шукала можливостей проявити себе у нових боях, здобути славу і багатства. Шляхетську молодь очолювали амбітні португальські інфанти Педру, Енріке та Афонсу[3]. Крім цього, королівський скарбник Жуан Афонсу сподівався, що захоплення Сеути дасть Португалії доступ до африканського золота і срібла, і вирішить фінансово-торговельну кризу в країні[2]. Старий король Жуан І деякий час опирався, але врешті-решт погодився провести експедицію [3].

ПідготовкаРедагувати

Приготування походу велися з 1412 року[2]. Король Жуан І особисто очолив португальський флот. Його другий син Педру командував військами, зібраними з Південної Португалії й розквартированими у Лісабоні. Третій син Енріке відповідав за північно-португальські сили — він рекрутував вояків у Бейрівській провінції, а потім вирушив із ними на кораблях з Порту. У підготовці до походу також брав активну участь їхній зведений брат Афонсу[3].

У поході брали участь вояки і кораблі з Галісії, Біскайї та Англії[3]. Зокрема, у листі англійського короля Генріха V від 26 вересня 1414 року він дозволяв португальському вельможі Жуану Вазу де Алмаді набрати 400 списів в Англії, а в іншому листі від 26 січня 1415 року — 300 списів та декількох лицарів-найманців[3].

Аби приховати справжню мету походу, португальці оголосили вдавану війну Голландії, завчасно попередивши її монарха Вільгельма II про свої реальні наміри[3].

Напередодні відправки військ до Сеути від чуми померла португальська королева Філіппа. На передсмертному одрі вона дарувала своїм синам мечі, благословляючи їх на подвиги[3].

Похід. ШтурмРедагувати

 
Сеутський собор, побудований на місці мечеті.

25 липня 1415 року португальський флот, числом 212 суден (59 галер, 33 караків і 120 човнів)[2], з королем, інфантами і 20-тисячним військом виплив із Тагського гирла у напрямку Сеути. Він дістався південного іспанського узбережжя і став на якір біля Козлячого мису, де відбулася військова рада[4].

Зранку 21 серпня португальські війська висадилися в районі сучасного пляжу Сан-Амаро, біля Сеути. Нападники блискавично штурмували її, заставши зненацька місцевий гарнізон. Під час атаки відзначився інфант Енріке, що дістав поранення. До настання ночі португальці захопили місто, втративши убитими лише 8 вояків.

Одразу після перемоги король нагородив своїх синів титулами: Педру став герцогом Коїмбрським, а Енріке — герцогом Візеуським. Це були перші герцогські титули у Португалії.

У стінах Сеутської мечеті, перетвореної на церкву, відбулася офіційна церемонія посвячення Дуарте, Педру, Енріке і Жуана в лицарі[3]. Жуан І також змінив свою титулатуру на «короля Португалії й Алгарве, сеньйора Сеути».

Завойовники не плюндрували Сеуту через її стратегічне значення. Вона стала першим португальським форпостом у Північній Африці. У місті залишили 2,7 тисячну залогу на чолі з управителем Педру де Менезешем[2].

Всупереч сподіванням португальців Сеута виявилася неприбутковою. Купецькі каравани, набиті золотом і сріблом, стали оминати її, прямуючи до Танжера. Державна скарбниця виснажувалася витратами на укріплення Сеутської фотеці та утримання гарнізону. Невдовзі стало очевидним, що без контролю над Танжером, утримування Сеути — збиткова справа. Тому 1458 року португальці завоювали Ксар-ес-Сергір, а 1471 року захопили Асілу й Танжер.

Невдовзі португальський суверенітет над Сеутою визнали Кастилія і Святий Престол, що було скріплено Алкасоваським (1479) і Тордесіляським (1494) договорами.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Gallagher, 2003, с. 38
  2. а б в г д е ж Tomada de Ceuta // Infopédia.
  3. а б в г д е ж и к Livermore 1947:184-185.
  4. Peter Russell. Prince Henry 'the Navigator' A life, Ed. Yale Nota Bene, 2001, pp. 47–48.

ДжерелаРедагувати

  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947. p. 184-185.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Gallagher, Aileen. Prince Henry the Navigator: Pioneer of Modern Exploration. 2003.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Завоювання Сеути