Відкрити головне меню

Спис або копіє (англ. і фр. lance, італ. lancia, нім. Lanze, пол. kopia, порт. lança) — у середньовічній Європі основний військовий підрозділ. Складався з лицаря та його збройного почту (від 3 до 5 осіб: зброєносця, збройного слуги, кінного лучника або арбалетника). Списи об'єднувалися в організаційно-тактичні одиниці — стяги, або хоругви. В українських джерелах зустрічається з середини ХІІ ст. як «копіє». У XVI ст. називається «списом».

Зміст

НазваРедагувати

Назва походить від кавалерійської піки — традиційної зброї лицарів, гусарів та козаків.

ІсторіяРедагувати

ПольщаРедагувати

Король Польщі був зобов'язаний заплатити за участь у війні за межами країни по 5 гривень на хоругву.[1]

УкраїнаРедагувати

«Спис» (початково давньорус. копье, копие, пол. kopie) вперше згадується у літописі під 1153 роком[2]. Під 1500 роком фігурує назва «списсы»[2][3]. Полк, що складався з 900 «списів», налічував трохи більше 7000 бійців[2][4].

У XIII—XVI століття війська руських удільних князів складалися з дружини та «списів» — дружин васалів[2]. Ця організація не змінилась і після входження окремих князівств до складу Литви[2]. Наприкінці XIV — на початку XV століть частина князів могла вивести «в поле» не більше «списа»[2].

ФранціяРедагувати

1445 р. реформи Карла VII вперше встановили постійну чисельність «спису» — 8 воїнів, з який 6 латників і 2 лучники[2]. «Списи» васалів об'єднувалися у «стяги», ймовірно, за територіальним принципом[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Paweł Jasienica: Myśli o dawnej Polsce. Warszawa: Czytelnik, 1990, s. 224. ISBN 83-07-01957-5. 
  2. а б в г д е ж и 1.4. Військо і військова організація
  3. Кирпичников A. H. K оценкам воєнного дела срєдневековой Руси // Древние славяне и Киевская Русь. — Киев, 1989. — С. 145.
  4. Соловьев С. М. Сочинения. — Москва, 1988. — Кн. 2, т. 3. — С. 23.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Спис (підрозділ)