Населення Кабо-Верде. Чисельність населення країни 2015 року становила 545,9 тис. осіб (174-те місце у світі)[1]. Чисельність островитян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 20,33 ‰ (82-ге місце у світі), смертність — 6,11 ‰ (161-ше місце у світі), природний приріст — 1,36 % (87-ме місце у світі) .

Населення Кабо-Верде M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 545,9 тис. осіб
Густота 129,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,63 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,36 %
Народжуваність 20,33 ‰
Фертильність 2,29 дітей на 1 жінку
Смертність 6,11 ‰
Смертність немовлят 23,45 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 30,1 %
 • 15–64 років 64,82 %
 • старіші за 65 років 5,08 %
Середня тривалість життя 71,85 року
 • чоловіків 69,58 року
 • жінок 74,19 року
Статева структура
загалом 0,94 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
15–64 років 0,85 чол./жін.
після 65 років 0,61 чол./жін.
Етнічні групи
Нація кабовердійці
Мови
Офіційна португальська

Природний рух ред.

Відтворення ред.

Народжуваність в Кабо-Верде, станом на 2015 рік, дорівнює 20,33 ‰ (82-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,29 дитини на одну жінку (93-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 61,3 % (станом на 2005 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,5 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2005 рік)[1].

Смертність в Кабо-Верде 2015 року становила 6,11 ‰ (161-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,36 % (87-ме місце у світі)[1].

Вікова структура ред.

 
Віково-статева піраміда населення Кабо-Верде, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Кабо-Верде становить 24,9 року (157-ме місце у світі): для чоловіків — 24,1, для жінок — 25,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 71,85 року (147-ме місце у світі), для чоловіків — 69,58 року, для жінок — 74,19 року[1].

Вікова структура населення Кабо-Верде, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 30,1 % (82 623 чоловіка, 81 731 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,99 % (57 307 чоловіків, 57 303 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 38,53 % (102 186 чоловіків, 108 177 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,29 % (12 194 чоловіка, 16 709 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,08 % (10 466 чоловіків, 17 297 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність ред.

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 26,2 року, жінки — 21,5 року, загалом — 23,9 року (дані за 2010 рік)[2].

Розселення ред.

Густота населення країни 2015 року становила 129,2 особи/км² (92-ге місце у світі)[1]. Розміщення населення на 9 населених островах країни досить нерівномірне. Східні острова мають посушливий клімат і заселені спорадично, здебільшого населення займається видобутком солі, риболовлею й обслуговує туристів. Більша частина населення розміщується на південних островах. Інтенсивне землеробство і випасне скотарство на схилах призвели до деградації вразливих вулканічних ґрунтів, посиленню ерозії, чим значно звузили ареал сільськогосподарського розселення.

Урбанізація ред.

Докладніше: Міста Кабо-Верде

Кабо-Верде високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 65,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,99 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Прая (столиця) — 145,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].


Міграції ред.

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,63 ‰ (140-ве місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці ред.

У країні перебуває 115 осіб без громадянства[1].

Кабо-Верде є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад ред.

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
креоли
  
71%
африканці
  
28%
європейці
  
1%
Докладніше: Народи Кабо-Верде

Головні етноси країни: креоли — 71 %, африканці — 28 %, європейці — 1 % населення[1].

Українська діаспора ред.

Мови ред.

Мови Кабо-Верде (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
кріолу
  
100%
Докладніше: Мови Кабо-Верде

Офіційна мова[4]: португальська. Інші поширені мови: креольська мова кріолу (суміш португальської з лексикою західноафриканських мов).

Релігії ред.

Релігії в Кабо-Верде (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
77.3%
протестанти
  
3.7%
християни
  
4.3%
свідки Єгови
  
1%
мусульмани
  
1.8%
інші
  
1.3%
атеїсти
  
10.8%
агностики
  
0.7%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 77,3 %, протестантизм — 3,7 % (назарейці — 1,7 %, адвентизм — 1,5 %, Царство Боже — 0,4 %), інші течії християнства — 4,3 % (християни-раціоналісти — 1,9 %, свідки Єгови — 1 %, Асамблея Бога — 0,9 %, Новоапостольська церква — 0,5 %), іслам — 1,8 %, інші — 1,3 %, не сповідують жодної — 10,8 %, не визначились — 0,7 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта ред.

Рівень письменності 2015 року становив 87,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 92,1 % — серед чоловіків, 83,1 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5 % ВВП країни, станом на 2013 рік (76-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна ред.

Вища ред.

Охорона здоров'я ред.

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,31 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,8 % ВВП країни (164-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 23,45 ‰ (76-те місце у світі); хлопчиків — 26,89 ‰, дівчаток — 19,91 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 42 випадків на 100 тис. народжень (83-тє місце у світі)[1].

Кабо-Верде входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання ред.

Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 3,4 тис. хворих на СНІД (112-те місце в світі), це 1,09 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (44-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (125-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 11,7 % (131-ше місце у світі)[1].

Санітарія ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94 % населення в містах і 87,3 % в сільській місцевості; загалом 91,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 81,6 %, в сільській місцевості — 54,3 %, загалом по країні — 72,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2004 рік, дорівнює 0,02 км³ на рік, або 48,57 тонни на одного мешканця на рік: з яких 6 % припадає на побутові, 1 % — на промислові, 93 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 52 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 45,1 %; частка осіб похилого віку — 7 %, або 14,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2000 року перебувало 30 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,9 %, верхній дециль — 40,6 % (станом на 2001 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 153,27 тис. осіб не має доступу до електромереж; 70,6 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 84,4 %, у сільській місцевості — 46,8 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 235 тис. унікальних інтернет-користувачів (153-тє місце у світі), що становило 43 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси ред.

Загальні трудові ресурси 2007 року становили 196,1 тис. осіб (172-ге місце у світі)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 12 % працездатного населення, 2013 року — 16,4 % (133-тє місце у світі)[1].

Кримінал ред.

Наркотики ред.

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Територія архіпелагу використовується як перевалочний пункт для латиноамериканського кокаїну на шляхах до Західної Європи, важливим моментом міжнародної кооперації слугує спільна португальська мова для Бразилії, Кабо-Верде, Гвінеї-Бісау й Португалії. 2002 в країні прийнятий закон, спрямований на боротьбу з відмиванням грошей, 2008 року створено відділ фінансової розвідки (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми ред.

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США,

Гендерний стан ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,73 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,61 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження ред.

Населення Кабо-Верде[5]
Рік Населення Зміна
1950 178 000
1960 211 000 +18.5%
1970 274 000 +29.9%
1980 300 000 +9.5%
1990 348 000 +16.0%
2000 437 000 +25.6%
2010 496 000 +13.5%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Cape Verde : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 19 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.

Література ред.

Українською ред.

Російською ред.

Посилання ред.