Європейська економічна комісія ООН

Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН) — одна з 5 регіональних комісій ООН, що входить в систему допоміжних органів Економічної і соціальної ради ООН.

Європейська економічна комісія ООН
Типміжнародна організація
організація ООНd
Засновано28 березня 1947[1]
Штаб-квартираЖенева
ПартнерствоМіжнародна організація цивільної авіації[2]
Материнська
організація
Економічна і соціальна рада ООН
Вебсайт: unece.org

CMNS: Європейська економічна комісія ООН у Вікісховищі

Історія

ред.

Європейська економічна комісія була заснована 1947 року Економічною і соціальною радою ООН (ЕКОСОР) з метою розвитку економічної діяльності і зміцнення економічних зв'язків усередині регіону ЄЕК ООН, а також між цим регіоном і рештою світу. Ідея створення ЄЕК виникла в процесі співробітництва країн антигітлерівської коаліції. Комісія почала працювати 28 березня 1947 року. Секретаріат комісії розташований у місті Женева. Щорічно в квітні відбуваються робочі сесії. Членами комісії є всі європейські країни, а також США, Канада, Ізраїль, азійські республіки колишнього СРСР. УРСР як складова СРСР приєднувалася до міжнародних угод у рамках ЄЕК, але не брала участі в роботі комітету з розвитку зовнішньої торгівлі. Українські представники займали керівні посади в деяких допоміжних органах ЄЕК, зокрема обиралися на посади заступника голови комітету з чорної металургії (1967—69), заступника голови (1964—65 та 1973—74) та голови (1975—76) комітету з житлового питання, будівництва та містобудування, голови комітету з сільського господарства (1981—82)[3].

Україна, як правонаступниця УРСР, є однією із держав-засновниць ЄЕК.

Членство

ред.

Членами Комісії є 56 країн, включаючи європейські держави, США, Канаду, Ізраїль, а також центральноазійські республіки колишнього СРСР.

 
Держави-члени ЄЕК ООН Дата вступу
  Австрія 01955-12-1414 грудня 1955
  Азербайджан 01993-07-3030 липня 1993
  Албанія 01955-12-1414 грудня 1955
  Андорра 01993-07-2828 липня 1993
  Бельгія 01947-03-2828 березня 1947
  Білорусь 01947-03-2828 березня 1947
  Болгарія 01955-12-1414 грудня 1955
  Боснія і Герцеговина 01992-05-2222 травня 1992
  Велика Британія 01947-03-2828 березня 1947
  Вірменія 01993-07-3030 липня 1993
  Греція 01947-03-2828 березня 1947
  Грузія 01993-07-3030 липня 1993
  Данія 01947-03-2828 березня 1947
  Естонія 01991-09-1717 вересня 1991
  Ізраїль 01991-07-2626 липня 1991
  Ірландія 01955-12-1414 грудня 1955
  Ісландія 01947-03-2828 березня 1947
  Іспанія 01955-12-1414 грудня 1955
  Італія 01955-12-1414 грудня 1955
  Казахстан 01994-01-3131 січня 1994
  Канада 01973-08-099 серпня 1973
  Кіпр 01960-09-2020 вересня 1960
  Киргизстан 01993-07-3030 липня 1993
  Латвія 01991-09-1717 вересня 1991
  Литва 01991-09-1717 вересня 1991
  Ліхтенштейн 01990-09-1818 вересня 1990
  Люксембург 01947-03-2828 березня 1947
  Північна Македонія 01993-04-088 квітня 1993
  Мальта 01964-12-011 грудня 1964
  Молдова 01992-03-022 березня 1992
  Монако 01993-05-2727 травня 1993
  Нідерланди 01947-03-2828 березня 1947
  Німеччина 01973-09-1818 вересня 1973
  Норвегія 01947-03-2828 березня 1947
  Польща 01947-03-2828 березня 1947
  Португалія 01955-12-1414 грудня 1955
  Росія 01947-03-2828 березня 1947
  Румунія 01955-12-1414 грудня 1955
  Сан-Марино 01993-07-3030 липня 1993
  Сербія 02000-11-011 листопада 2000
  Словаччина 01947-03-2828 березня 1947
  Словенія 01992-05-2222 травня 1992
  США 01947-03-2828 березня 1947
  Таджикистан 01994-12-1212 грудня 1994
  Туркменістан 01993-07-3030 липня 1993
  Туреччина 01947-03-2828 березня 1947
  Угорщина 01955-12-1414 грудня 1955
  Узбекистан 01993-07-3030 липня 1993
  Україна 01947-03-2828 березня 1947
  Фінляндія 01955-12-1414 грудня 1955
  Франція 01947-03-2828 березня 1947
  Хорватія 01992-05-2222 травня 1992
  Чорногорія 02006-06-2828 червня 2006
  Чехія 01947-03-2828 березня 1947
  Швейцарія 01972-03-2424 березня 1972
  Швеція 01947-03-2828 березня 1947

Керівні органи

ред.

8 березня 2012 року на посаду Виконавчого секретаря ЄЕК було призначено міністра закордонних справ Боснії і Герцеговини Свена Алкалая.

З 19 грудня 2008 року до 2011 року Виконавчим секретарем ЄЕК був Ян Кубіш (Ján Kubiš), громадянин Словаччини.[4]

Раніше, виконавчим секретарем ЄЕК з січня 2006 р. був Марек Белка (Польща).[4] У зв'язку з переходом Марека Белки на посаду директора європейського департаменту МВФ, з листопада 2008 року виконуючим обов'язки Виконавчого Секретаря ЄЕК призначено Паоло Гарону (громадянина Італії). Із повним переліком усіх Виконавчих секретарів ЄЕК ООН можна ознайомитися на розділі сайту ЄЕК ООН.[4]

Вищим органом ЄЕК є Сесії Комісії, які, починаючи з 2007 р., відбуваються на дворічній основі. У період між Сесіями, керівництво ЄЕК здійснює Виконавчий комітет, до складу якого входять представники країн-членів та керівництво Секретаріату Комісії. У ході сесії Комісія обирає Голову та трьох заступників Голови, які складають Бюро ЄЕК. Протягом 2002-03 рр., 2006–2007 рр., а також на період 2007–2009 рр., заступником Голови ЄЕК обрано Постійного представника України у Женеві.

На даний час постійним представником України в ЄЕК ООН є Микола Маймескул.[5]

Основні напрями діяльності

ред.
  • навколишнє середовище;
  • транспорт; статистика;
  • розвиток торгівлі, промисловості і підприємництва;
  • економічний аналіз;
  • енергетика;
  • лісоматеріали;
  • населені пункти.

Структура ЄЕК

ред.
  • Комітет з екологічної політики,
  • Комітет з внутрішнього транспорту,
  • Комітет з розвитку торгівлі,
  • Комітет з економічного співробітництва та інтеграції,
  • Комітет з лісового господарства,
  • Комітет з населених пунктів та земельних ресурсів,
  • Комітет із сталої енергетики та Конференція європейських статистиків)

Існує понад 60 підпорядкованих комітетам допоміжних органів (робочих груп та спеціальних груп експертів тощо).

Укладені під егідою ЄЕК міжнародні договори

ред.

Під егідою ЄЕК укладено та діє понад 110 міжнародних конвенцій і угод з питань залізничного, водного та автомобільного транспорту, змішаних і контейнерних перевезень, перевезення небезпечних вантажів, охорони довкілля, статистики, полегшення умов торгівлі. Серед цих міжнародно-правових документів є такі відомі, як

Деякі з цих конвенцій та норм застосовуються не тільки країнами регіону, а і міжнародним співтовариством у цілому. Україна є стороною більшості зазначених міжнародно-правових документів.

Діяльність

ред.

У рамках діяльності ЄЕК щорічно відбувається понад 120 сесій її робочих органів (комітетів, робочих груп, нарад експертів).

За участь України в роботі ЄЕК відповідають 15 українських міністерств, відомств і організацій. Участь у діяльності ЄЕК дозволяє українським міністерствам і відомствам не тільки одержувати актуальну інформацію щодо економічної, промислової, транспортної, екологічної політики європейських країн, а й брати участь у розробці загальноєвропейських норм, стандартів, інших міжнародно-правових документів у цих сферах.

ЄЕК послідовно розширює співробітництво і координує свою діяльність з глобальними програмами та установами ООН (ЮНЕП, ЮНКТАД), СОТ, регіональними організаціями та фінансовими структурами (ОБСЄ, ОЕСР, ЄБРР, ЄК, ЄВРАЗЕС), а також субрегіональними організаціями (ЧЕС, РДБМ, ЦЄІ). Комісія надає також сприяння реалізації Ініціативи для країн Південно-Східної Європи (СЕКІ), Спеціальної програми для країн Центральної Азії (СПЕКА).

Окремим пріоритетом міжсекторальної роботи Комісії є надання сприяння країнам з перехідною економікою (КПЕ). Діяльність у рамках цього важливого для України напрямку здійснюється в формі семінарів і робочих нарад з актуальних проблем переходу до ринкової економіки, підготовки досліджень і керівних матеріалів з цих питань, надання консультативних послуг щодо адаптації галузей економіки до ринкових умов. Секретаріатом Комісії підготовлено низку корисних для українських міністерств і відомств досліджень і керівних матеріалів з юридичних аспектів приватизації в промисловості, залучення іноземних інвестицій, питань розвитку малих і середніх підприємств, розширення торгівлі між країнами з перехідною економікою тощо. За сприянням експертів ЄЕК здійснюється експертиза проектів національних законодавчих актів у галузі транспорту.

Примітки

ред.
  1. Економічна і соціальна рада ООН Resolution 36. Economic Commission for Europe — 1947.
  2. https://www.icao.int/about-icao/Pages/Invited-Organizations.aspx
  3. А.Ю. Мартинов. Європейська економічна комісія [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
  4. а б в Виконавчі секретарі. ЄЕК ООН. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 14 квітня 2013.
  5. Держави-члени та їх постійні представники. ЄЕК ООН. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 14 квітня 2013.

Джерела

ред.

Література

ред.
  • Українська РСР у міжнародних організаціях. К., 1984;
  • Гуменюк Б. І. Основи дипломатичної та консульської служби. К., 1998.
  • Т. І. Шинкаренко. Європейська економічна комісія ООН // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

Посилання

ред.