Гельсінкі

місто, столиця Фінляндії

Ге́льсінкі[16] (фін. Helsinki, фін. вимова: [ˈhelsiŋki] ( прослухати); швед. Helsingfors) — столиця та найбільше місто Фінляндії, розташоване на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний й освітньо-культурний центр країни.

Гельсінкі
фін. Helsinki
швед. Helsingfors
Helsinki montage 2015.jpg
Зверху вниз зліва направо: Катедральний собор, вигляд на центр міста з вежі Ероттаян, Свеаборг, Музей сучасного мистецтва «Кіасма», будівля парламенту, вигляд на центр міста з боку готелю «Torni», пляж Аурінколагті
Прапор Герб Гельсінкіd
Прапор Герб

Координати 60°10′32″ пн. ш. 24°56′03″ сх. д. / 60.1755600000277724° пн. ш. 24.934170000027780389° сх. д. / 60.1755600000277724; 24.934170000027780389Координати: 60°10′32″ пн. ш. 24°56′03″ сх. д. / 60.1755600000277724° пн. ш. 24.934170000027780389° сх. д. / 60.1755600000277724; 24.934170000027780389

Країна Flag of Finland.svg Фінляндія
Адмінодиниця Уусімаа
Межує з

сусідні нас. пункти
Еспоо[1][2], Вантаа[3][2], Sipood[4][2] ?
Mayor of Helsinkid Juhana Vartiainend
Прізвисько Stadi[5] і Hesa[5]
Дата заснування 12 червня 1550[6]
Площа 213,75 км²
Висота центру 17 м
Водойма Фінська затока, Вантаа[d]
Клімат Вологий континентальний клімат зі спекотним літом
Офіційна мова фінська[7][8] і шведська[7][8]
Населення 642 045 осіб (31 серпня 2017)[9]
Катойконім фр. Helsinkienne[10]
фр. Helsinkien[10]
швед. Helsingforsare[11]
Міста-побратими Прага[12], Санкт-Петербург[13], Нуук, Софія, Осло, Копенгаген, Стокгольм[14], Рейк'явік, Київ (12 березня 1993)[15], Торсгавн, Пекін[14], Таллінн[14], Берлін[14], Гвадалахара
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 9
GeoNames 658225, 658226
OSM r34914  ·R
Офіційний сайт hel.fi
hel.fi/helsinki/sv
hel.fi/helsinki/de
hel.fi/helsinki/fr
hel.fi/helsinki/ru
Гельсінкі. Карта розташування: Фінляндія
Гельсінкі
Гельсінкі
Гельсінкі (Фінляндія)

Символами Гельсінкі вважаються вивірка та клен.

НаселенняРедагувати

Динаміка чисельності населення міста (з агломерацією)
Рік Населення
1550 1 500
1700 4 000
1750 6 000
1800 15 000
1850 50 000
1875 100 000
1900 180 000
1930 400 000
1950 610 000
1975 900 000
2004 1 240 000

Населення міста станом на 2009 рік — 559 тисяч жителів. Іноземні громадяни становлять приблизно 10 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:

Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 300 000 осіб.

Мовна ситуаціяРедагувати

У часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед шляхти. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57 %, фінська — 25,9 %, російська — 12,1 %; були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).

До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої у послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.

У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % вважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.

МуніципалітетРедагувати

 
Центральна Сенатська площа

Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.

Роль депутатів — виконання запитів громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.

До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.

Історія ГельсінкіРедагувати

Місто Гельсінкі засноване в 1550 році за наказом шведського короля Густава Вази в гирлі річки Вантаа. У 1643 році його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано тим, що гавань виявилась надто мілкою.

У ході Великої Північної війни, у травні та липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, у ході російсько-шведської війни 174143 років, місто захоплювали війська Російської імперії.

 
Середмістя Гельсінкі у 1820 році, тобто перед великою реконструкцією. Малюнок К. Л. Енгеля

У 1748 році на островах поблизу Гельсінкі шведами було розпочато будівництво фортеці Свеаборг (по-фінськи Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалось Турку (Або).

18 лютого 1808 року, у ході нової російсько-шведської війни, місто знову було захоплено російськими військами і остаточно закріпилося за росіянами у 1809 році за Фредріксгамнським договором.

У 1812 році, через 3 роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі було проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стає значним культурним центром, 1873 року в місті заснували оперний театр, а 1882 році — Інститут музики.

Починаючи від 1917 року, Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.

У роки Другої світової війни місто зазнало 50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам з дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, враховуючи і ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань із мінімальними втратами.

Після Другої світової війни місто стрімко розвивається. 1952 року Гельсінкі приймали Літні Олімпійські ігри 1952, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а в 2007 році — конкурс «Євробачення».

У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було «Культурною столицею Європи», а в 2012-му було «Світовою столицею дизайну».

ЕкономікаРедагувати

 
Kamppi Center, торговельно-транспортний комплекс у районі Камппі

Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 рази більший ніж пересічний по країні[17].

Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[18].

83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (в тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[19].

ТранспортРедагувати

 
Гельсінський трамвай

У Гельсінкі діють міжнародні аеропорти Гельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії, і Гельсінкі-Мальме.

У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм, Росток, Любек/Травемюнде, Санкт-Петербург.

Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг «Алегро» між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 години. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі і Таллінном — його можлива довжина становить 60–80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.

Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Хаканіємі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).

Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.

У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[20].

Географія і кліматРедагувати

Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.

Клімат Гельсінкі — помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима в місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.

Клімат Гельсінкі (Helsinki) (Kaisaniemi)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Абсолютний максимум, °C 8,5 11,8 15,1 21,9 27,6 30,9 34,0 31,2 26,2 17,5 11,6 9,8
Середній максимум, °C −1,7 −2,3 1,2 6,8 14,0 18,7 20,9 19,3 14,9 8,6 3,6 0,2
Середня температура, °C −4,3 −5 −1,5 3,6 10,0 14,9 17,3 16,0 11,0 6,2 1,4 −2,4
Середній мінімум, °C −6,9 −7,7 −4,2 0,4 6,0 11,0 13,7 12,6 8,1 3,8 −0,8 −5
Абсолютний мінімум, °C −34,3 −31,5 −24,5 −16,3 −4,8 0,7 5,4 2,8 −4,5 −11,6 −18,6 −29,5
Норма опадів, мм 47 36 38 36 32 49 62 78 66 73 68 58
Джерело: Статистика за період 1971–2000[21]

Стандарти життя і соціальна сфераРедагувати

 
Темппеліаукіо — лютеранська церква побудована прямо в скелі

Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[22][23], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.

Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелів Пяййянне, а бутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[24].

Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.

ОсвітаРедагувати

У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.

Гельсінські університети:

Політехнічні виші міста:

  • Університет прикладних наук Haaga-Helia;
  • Муніципальний Університет прикладних наук;
  • Гельсінська політехніка «Аркада».

КультураРедагувати

 
Пам'ятник Югану Людвігу Рунебергу на Еспланаді у Гельсінкі

Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи в 2000 році.

Театри і культурні центриРедагувати

 
Фінський національний театр розташований у самому центрі Гельсінкі перед площею Раутатіенторі
 
Музей класичного мистецтва Атенеум

У Гельсінкі є Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо[25].

Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена 2004 року.

МузеїРедагувати

Основні гельсінські музеї:

Відомі людиРедагувати

  • Йорн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.
  • Touko Laaksonen — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімом Tom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
  • Якоб Седерман — перший Європейський омбудсмен, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.
  • Якоб Юганнес Седергольм — геолог і петрограф.
  • Маґнус Ліндберґ — композитор та піаніст.
  • Вяйньо Таннер — політик, дипломат.
  • Моріц Стіллер (1883—1928) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно
  • Міка Валтарі (1908—1979) — письменник, класик фінської літератури, кіносценарист, драматург і поет
  • Таня Вебер (* 1926) — італійська акторка і фотомодель фінського походження.

Посольство УкраїниРедагувати

Посольство України у Фінляндії: Vähäniityntie 9, 00570 Helsinki

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://web.archive.org/web/20140529172146/http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
  2. а б в https://www.stat.fi/org/avoindata/paikkatietoaineistot/kuntapohjaiset_tilastointialueet.html
  3. http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
  4. http://www.kuntakartta.org
  5. а б http://hdl.handle.net/10315/2924
  6. http://www.hel.fi/hki/helsinki/fi/Helsinki-tietoa+ja+linkkej_/Helsingin+historia
  7. а б http://books.google.com/books?id=qb6NAQAAQBAJ&pg=PA124
  8. а б http://www.stat.fi/meta/luokitukset/kunta/001-2012/luokitusavain_ks.html
  9. http://pxnet2.stat.fi/PXWeb/pxweb/fi/StatFin/StatFin__vrm__vamuu/statfin_vamuu_pxt_001.px/?rxid=6c2b3d86-5c9d-4be3-8fc3-6008576380c4
  10. а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
  11. Institute for the Languages of Finland — 1976.
  12. https://web.archive.org/web/20130625205859/http://zahranicnivztahy.praha.eu/jnp/cz/partnerska_mesta/index.html
  13. http://eng.gov.spb.ru/figures/ities
  14. а б в г https://www.hel.fi/helsinki/en/administration/enterprises/competitive/international-activities/
  15. https://old.kyivcity.gov.ua/files/2018/2/15/Mista-pobratymy.pdf
  16. Український правопис 2019, § 122. Звуки /g/, /h/ — Ге́льсінкі
  17. Helsinki Region Statistics перевірено: 2010-12-10.
  18. Kansilehti2.vp (PDF). Архів оригіналу за 26 березня 2009. Процитовано 13 квітня 2010. 
  19. Helsingin Sanomat – International Edition – Metro. Hs.fi. 9 листопада 2005. Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 8 липня 2009. 
  20. Helsinki Suspending Free City Bike Programme, YLE, 12.04.2010
  21. Climatological statistics for the normal period 1971–2000. Fmi.fi. Архів оригіналу за 27 квітня 2010. Процитовано 13 квітня 2010. 
  22. Київ потрапив у першу сотню найкомфортніших міст світу
  23. Найчистіші та найбрудніші міста на gazet.net[недоступне посилання з липня 2019]
  24. Bottled water sells Архівовано 11 жовтня 2009 у Wayback Machine., Finnfacts
  25. О финском театре[недоступне посилання з квітня 2019]

ПосиланняРедагувати