Вікіпедія

Гельсінкі

місто, столиця Фінляндії

Ге́льсінкі[1] (фін. Helsinki; швед. Аудіо Helsingforsопис файлу, Гельсінгфорс) — столиця Фінляндії. Розташований на півдні країни, на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний і освітньо-культурний центр країни. Населення міста — 559 тисяч осіб, разом з передмістями (Великий Гельсінкі) — 1,3 мільйона осіб.

Гельсінкі
фін. Helsinki
швед. Helsingfors
Helsinki.vaakuna.svg
Герб
Вид на Гельсінкі з Південної гавані, зокрема на Кафедральний собор, травень 2002 року
Вид на Гельсінкі з Південної гавані, зокрема на Кафедральний собор, травень 2002 року
Основні дані
Країна Фінляндія Фінляндія
Провінція Уусімаа
Перша згадка 1550
Населення 559 330 осіб
Площа 686 км²
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код +358-9
Географічні координати 60°10′00″ пн. ш. 24°58′00″ сх. д. / 60.16667° пн. ш. 24.96667° сх. д. / 60.16667; 24.96667Координати: 60°10′00″ пн. ш. 24°58′00″ сх. д. / 60.16667° пн. ш. 24.96667° сх. д. / 60.16667; 24.96667
Місцева влада
Веб-сторінка hel.fi
Карта
Гельсінкі (Фінляндія)
Гельсінкі
Гельсінкі

Символами Гельсінкі вважаються вивірка та клен.

НаселенняРедагувати

Динаміка чисельності населення міста (з агломерацією)
Рік Населення
1550 1 500
1700 4 000
1750 6 000
1800 15 000
1850 50 000
1875 100 000
1900 180 000
1930 400 000
1950 610 000
1975 900 000
2004 1 240 000

Населення міста станом на 2009 рік — 559 тисяч жителів. Іноземні громадяни становлять приблизно 10 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:

Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 300 000 осіб.

Мовна ситуаціяРедагувати

У часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед шляхти. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57 %, фінська — 25,9 %, російська — 12,1 %; були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).

До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої у послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.

У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % вважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.

МуніципалітетРедагувати

 
Центральна Сенатська площа

Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.

Роль депутатів — виконання запитів громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.

До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.

Історія ГельсінкіРедагувати

Місто Гельсінкі засноване в 1550 році за наказом шведського короля Густава Вази в гирлі річки Вантаа. У 1643 році його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано тим, що гавань виявилась надто мілкою.

У ході Великої Північної війни, у травні та липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, у ході російсько-шведської війни 1741–43 років, місто захоплювали війська Російської імперії.

 
Середмістя Гельсінкі у 1820 році, тобто перед великою реконструкцією. Малюнок К. Л. Енгеля

У 1748 році на островах поблизу Гельсінкі шведами було розпочато будівництво фортеці Свеаборг (по-фінськи Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалось Турку (Або).

18 лютого 1808 року, у ході нової російсько-шведської війни, місто знову було захоплено російськими військами і остаточно закріпилося за росіянами у 1809 році за Фредріксгамнським договором.

У 1812 році, через 3 роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі було проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стає значним культурним центром, 1873 року в місті заснували оперний театр, а 1882 році — Інститут музики.

Починаючи від 1917 року, Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.

У роки Другої світової війни місто зазнало 50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам з дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, враховуючи і ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань із мінімальними втратами.

Після Другої світової війни місто стрімко розвивається. 1952 року Гельсінкі приймали Літні Олімпійські ігри 1952, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а в 2007 році — конкурс «Євробачення».

У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було «Культурною столицею Європи», а в 2012-му було «Світовою столицею дизайну».

ЕкономікаРедагувати

 
Kamppi Center, торговельно-транспортний комплекс у районі Камппі

Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 рази більший ніж пересічний по країні[2].

Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[3].

83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (в тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[4].

ТранспортРедагувати

 
Центральний вокзал Гельсінкі
 
Гельсінський трамвай

У Гельсінкі діють міжнародні аеропорти Гельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії, і Гельсінкі-Мальме.

У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм, Росток, Любек/Травемюнде, Санкт-Петербург.

Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг «Алегро» між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 години. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі і Таллінном — його можлива довжина становить 60–80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.

Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Хаканіємі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).

Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.

Докладніше: Гельсінський метрополітен

У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[5].

Географія і кліматРедагувати

Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.

Клімат Гельсінкі — помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима в місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.

Клімат Гельсінкі (Helsinki) (Kaisaniemi)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум, °C 8,5 11,8 15,1 21,9 27,6 30,9 34,0 31,2 26,2 17,5 11,6 9,8
Середній максимум, °C −1,7 −2,3 1,2 6,8 14,0 18,7 20,9 19,3 14,9 8,6 3,6 0,2
Середня температура, °C −4,3 −5 −1,5 3,6 10,0 14,9 17,3 16,0 11,0 6,2 1,4 −2,4
Середній мінімум, °C −6,9 −7,7 −4,2 0,4 6,0 11,0 13,7 12,6 8,1 3,8 −0,8 −5
Абсолютний мінімум, °C −34,3 −31,5 −24,5 −16,3 −4,8 0,7 5,4 2,8 −4,5 −11,6 −18,6 −29,5
Норма опадів, мм 47 36 38 36 32 49 62 78 66 73 68 58
Джерело: Статистика за період 1971–2000[6]

Стандарти життя і соціальна сфераРедагувати

 
Темппеліаукіо — лютеранська церква побудована прямо в скелі

Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[7][8], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.

Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелів Пяййянне, а бутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[9].

Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.

ОсвітаРедагувати

 
Головна будівля Гельсінського університету

У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.

Гельсінські університети:

Політехнічні виші міста:

  • Університет прикладних наук Haaga-Helia;
  • Муніципальний Університет прикладних наук;
  • Гельсінська політехніка «Аркада».

КультураРедагувати

 
Пам'ятник Югану Людвігу Рунебергу на Еспланаді у Гельсінкі

Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи в 2000 році.

Театри і культурні центриРедагувати

 
Фінський національний театр розташований у самому центрі Гельсінкі перед площею Раутатіенторі
 
Музей класичного мистецтва Атенеум

У Гельсінкі є Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо[10].

Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена 2004 року.

МузеїРедагувати

Основні гельсінські музеї:

ПерсоналіїРедагувати

  • Йорн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.
  • Touko Laaksonen — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімом Tom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
  • Якоб Седерман — перший Європейський омбудсмен, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.
  • Якоб Юганнес Седергольм — геолог і петрограф.
  • Маґнус Ліндберґ — композитор та піаніст.
  • Вяйньо Таннер — політик, дипломат.

Посольство УкраїниРедагувати

Посольство України у Фінляндії
Vähäniityntie 9
00570 Helsinki

ПосиланняРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гельсінкі

ВиноскиРедагувати

  1. ↑ Український правопис 2019, § 122. Звуки /g/, /h/ — Ге́льсінкі
  2. ↑ Helsinki Region Statistics перевірено: 2010-12-10.
  3. ↑ Kansilehti2.vp (PDF). Архів оригіналу за 2009-03-26. Процитовано 2010-04-13. 
  4. ↑ Helsingin Sanomat – International Edition – Metro. Hs.fi. 2005-11-09. Архів оригіналу за 2011-11-19. Процитовано 2009-07-08. 
  5. ↑ Helsinki Suspending Free City Bike Programme, YLE, 12.04.2010
  6. ↑ Climatological statistics for the normal period 1971–2000. Fmi.fi. Архів оригіналу за 2010-04-27. Процитовано 2010-04-13. 
  7. ↑ Київ потрапив у першу сотню найкомфортніших міст світу
  8. ↑ Найчистіші та найбрудніші міста на gazet.net[недоступне посилання з липень 2019]
  9. ↑ Bottled water sells Архівовано 11 жовтень 2009 у Wayback Machine., Finnfacts
  10. ↑ О финском театре[недоступне посилання з квітень 2019]

Див. такожРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гельсінкі&oldid=28440315