Моріц Стіллер
Мо́ріц Сті́ллер (17 липня 1883, Гельсінкі, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd — 8 листопада 1928, Густав Ваза[d]) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно.
| Моріц Стіллер | |
|---|---|
| швед. Mauritz Stiller | |
 Моріц Стіллер у 1927 році | |
| Ім'я при народженні | Мойше Штіллер (Moshe Stiller) |
| Дата народження | 17 липня 1883[1][2][…] |
| Місце народження | Гельсінкі, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd, Фінляндія[1] |
| Дата смерті | 8 листопада 1928[3] (45 років) |
| Місце смерті | Густав Ваза[d], Швеція[3] |
| Поховання | Mosaic Cemetery, Northern Cemeteryd[4][5] |
| Громадянство |
 Швеція |
| Професія | актор, кінорежисер, сценарист |
| Роки активності | 1912—1928 |
| IMDb | ID 0830249 |
| Нагороди та премії | |
|
зірка на голлівудській Алеї слави[d] | |
 ' у Вікісховищі | |
Стіллер був піонером шведської кіноіндустрії, сценаристом і режисером багатьох короткометражних фільмів, починаючи з 1912 року. Коли компанія Metro-Goldwyn-Mayer запросила його до Голлівуду як режисера, він приїхав зі своїм новим відкриттям — Гретою Ґустафссон, чиє сценічне ім'я Ґрета Ґарбо, як вважають, запропонував саме він.
Після частих розбіжностей з керівниками студій MGM та Paramount Pictures Стіллер повернувся до Швеції, де невдовзі помер.
Біографія ред.
Моріц Стіллер народився 17 липня 1883 в Гельсінкі, Фінляндія, в сім'ї польських євреїв, справжнє ім'я — Мойше Штіллер. Його мати покінчила життя самогубством, коли йому були чотири роки. Після цього виховувався в родині друзів батьків. З дитинства виявив цікавість та здібності до театру та у 1899—1909 роках працював актором в різних провінційних театрах Фінляндії та Швеції.[6] Був призваний в російську армію, але, не бажаючи служити, втік до Швеції. У 1910-12 роках очолював експериментальний театр Лілла-театр у Стокгольмі.[6]
У 1912 році Моріц Стіллер почав роботу в індустрії німого кіно, що швидко розвивалася у Швеції того часу, одночасно як сценарист, режисер (дебютував фільмом «Мати і дочка», швед. Mor och dotter) та актор короткометражних фільмів. Як актор він знявся всього в п'яти фільмах, і після 1912 року практично завершив акторську кар'єру, щоб мати більше часу на сценарії й режисуру. Згодом Стіллер перейшов до повнометражних фільмів. У 1918 році поставлений ним фільм «Перший син Томаса Грааля» (швед. Thomas Graals bästa barn) з Віктором Шестремом у головній ролі отримав багато відгуків у пресі. До 1920 року Стіллер, що зняв на той час понад тридцять п'ять фільмів, був провідною фігурою шведської кіноіндустрії.[7]
У 1920 році в Королівському Драматичному Театрі в Стокгольмі Моріц Стіллер побачив молоду акторку Грету Густафсон, і запропонував їй важливу роль другого плану у фільмі «Сага про Єсту Берлінґа» за романом Сельми Лагерлеф. Він також вибрав для неї сценічний псевдонім Грета Гарбо. Фільм мав значний успіх, і Стіллер та Гарбо вирушили до США, де прийняли пропозицію Луїса Маєра про прийом на роботу в компанію Метро-Голдвін-Маєр.
У Голлівуді Стіллер почав працювати над фільмом «Спокусниця». Проте, він не зміг адаптуватися до роботи у складі великої студії, і після низки конфліктів був звільнений, а фільм переданий Фреду Нібло. Стіллер був негайно прийнятий на роботу в суперницьку студію Famous Players — Lasky Corporation, де зняв три фільми, але був звільнений під час знімання четвертого як результат постійних розбіжностей з власниками студії.
Моріц Стіллер повернувся до Швеції в 1927 році, де наступного року помер від плевриту у сорок п'ять років. Він похований на Північному цвинтарі Стокгольма.
Вибрана фільмографія ред.
- Режисер та сценарист
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1912 | Мати і дочка | Mor och dotter |  |
| |
| Чорні маски | De svarta maskerna | |
| ||
| Жених-тиран | Den tyranniske fästmannen | |
| ||
| Садівник | Trädgårdsmästaren |
| |||
| 1913 | к/м | Вампір | Vampyren | |
|
| Коли кохання вбиває | När kärleken dödar | |
| ||
| Прикордонний інцидент | Gränsfolken | |
|||
| Сучасна суфражистка | Den moderna suffragetten | |
| ||
| Життєвий конфлікт | Livets konflikter |
| |||
| 1914 | к/м | Брати | Bröderna | |
|
| Заради свого кохання | För sin kärleks skull | |
| ||
| Червона вежа | Det röda tornet | |
| ||
| 1915 | Месник | Hämnaren | |
||
| Мадам де Теб | adame de Thèbes | |
|||
| Коли художники кохають | När konstnärer älska | |
|||
| Його шлюбна ніч | Hans bröllopsnatt | |
|||
| 1916 | Кинджал | Dolken | |
| |
| к/м | Кохання і журналістика | Kärlek och journalistik | |
||
| Крила | Vingarne | |
| ||
| к/м | Балетна примадонна | Balettprimadonnan | |
||
| 1917 | Найкращий фільм Томаса Гроля | Thomas Graals bästa film | |
||
| Олександр Великий | Alexander den Store | |
| ||
| 1918 | Найкраща дитина Томаса Гроля | Thomas Graals bästa barn | |
||
| 1919 | Пісня про багрово-червону квітку | Sången om den eldröda blomman | |
| |
| Гроші пана Арне | Herr Arnes pengar | |
| ||
| 1920 | Еротикон | Erotikon | |
| |
| 1921 | Юхан | Johan | |
| |
| Біженці | De landsflyktige | |
| ||
| 1923 | Сага про Гуннара Геде | Gunnar Hedes saga | |
| |
| 1924 | Сага про Єсту Берлінґа | Gösta Berlings saga | |
| |
| 1926 | Спокусниця | The Temptress | |
||
| 1927 | Готель «Імперіал» | Hotel Imperial | |
||
| Колючий дріт | Barbed Wire | |
|||
| Жінка під судом | The Woman on Trial | |
|||
| 1928 | Вулиця гріха | Street of Sin | |
- Актор
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1912 | ф | Мати і дочка | Mor och dotter | граф Рауль де Саліньї |
| 1912 | ф | Садівник | Trädgårdsmästaren | пасажир |
| 1912 | кф | Навесні життя | I livets vår | лейтенант Плейн |
| 1914 | кф | Коли теща править | När svärmor regerar | Еліас, пастор |
| 1926 | ф | Крила | Vingarne | директор |
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124994504 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Mauritz (Mowscha) Stiller — 1917.
- ↑ http://norrabegravningsplatsen.se/kandisarna/ — Norra begravningsplatsen.se.
- ↑ https://norrabegravningsplatsen.se/sten-nr-539-mauritz-stiller/ — Norra begravningsplatsen.se.
- ↑ а б Кинословарь, т.2, 1970, с. 601.
- ↑ BLF. blf.fi. Процитовано 10 травня 2023.
Джерела ред.
- СТИЛЛЕР, Мориц // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : А—Л. — С. 601—602. — 3000 прим. (рос.)