Гельсінський трамвай

Гельсінський трамвай — частина системи громадського транспорту Гельсінкі. Трамваї зокрема у центральних районах міста є суттєвою частиною щоденного транспортного сполучення та образу міста в цілому.

Гельсінський трамвай
Raitiovaunu HSL logo.png
HKL HST Artic 412, Mannerheimintie, 2019 (01).jpg
Трамвайний вагон Artic на проспекті Маннергейма у Гельсінкі, 2019 рік
Опис
Країна Фінляндія Фінляндія
Місто Гельсінкі
Дата відкриття 1891
Власник Місто Гельсінкі
Оператор HSL
Сайт kaupunkiliikenne.fi/liikennointi/raitiovaunulla/
Маршрутна мережа
Кількість маршрутів 10
Кількість зупинок більше 300[1]
Довжина мережі 38 км
Довжина маршрутів 96 км
Рухомий склад
Кількість вагонів 132
Кількість депо 3
Технічні дані
Ширина колії 1000 мм
Тип живлення контактна мережа
Електрифікація 600 вольт
Схема маршрутів

Helsinki tram map 2020.png

CMNS: Гельсінський трамвай у Вікісховищі

Трамвайне сполучення було відкрито у Гельсінкі в 1891 році, на той час ще на кінній тязі; з 1900 року лінії було електрифіковано.

З часом мережу маршрутів було розширено до більш віддалених районів міста, зокрема, Кулосаарі, Гуопалахті та Гааґи. Серед фінських міст, крім Гельсінкі, трамвайне сполучення існує у місті Тампере; свого часу трамваї курсували також у Турку та Вііпурі.

Сучасний станРедагувати

 
У 1999 році містом вже курсували низькопідлогові трамваї. На фото трамвай Variotram на Сенатській площі, 2008 рік

Наразі у місті існує 10 трамвайних маршрутів, пронумерованих відповідно від 1 до 10. Довжина діючих прокладених трамвайних рейок в обидва боки становить загалом близько 38 км.[1]

У 2004 році за допомогою міських трамваїв було здійснено близько 56,6 млн поїздок, а у 2017 році — 60,2 млн.[2] Кількість пасажирів трамваїв у 2017 році становила близько 10% від кількості пасажирів міського метро. Станом на кінець 2020 року за допомогою трамваїв було здійснено 57 млн поїздок.[3]

Продаж квитків у трамвайних вагонах було припинено 1 лютого 2018 року.[3] У 2019 році було скасовано окремий та дешевший трамвайний квиток, що діяв нарівні із класичними проїзними квитками міського транспорту Гельсінкі; він давав право на пересадку між трамваями, але був скасований через введення системи тарифних зон.

Зараз усі трамваї, що курсують містом, є зчленованими. Більше половини з них є повністю низькопідлоговими, а інші — частково, оскільки до усіх старіших вагонів, що досі використовуються містом, у ході капітального ремонту було додано низькопідлогові компоненти.[4] Перший низькопідлоговий трамвайний вагон Variotram був доправлений до Гельсінкі у 1998 році. Втім, від цих вагонів згодом відмовилися, і у 2021 році містом курсували 60 трамвайних вагонів Artic та загалом 52 вагонів NrI та NrII виробництва фінської компанії Valmet.[5]

ОператорРедагувати

Перевізник HSL є оператором трамвайного транспорту Столичного регіону Гельсінкі, перевезення яким здійснює Pääkaupunkiseudun Kaupunkiliikenne. У HSL наразі налічується близько 340 водіїв трамваїв.[6]

На додачу до маршрутних перевезень після 2004 року також зросло значення замовних перевезень, коли низку трамвайних вагонів було переобладнано винятково для останніх. Замовні перевезення, окрім вищезгаданих HSL та Pääkaupunkiseudun Kaupunkiliikenne, також надає приватне підприємство Stadin Ratikat|Oy Stadin Ratikat Ab.[7][8]

МаршрутиРедагувати

Наведений нижче список містить перелік трамвайних маршрутів Гельсінкі станом на квітень 2021 року після того, як маршрут 6Е, що курсував до Західного терміналу, було закрито, а маршрут 6 було змінено і той почав курсувати до Ейранранти.[9] Вказана тривалість поїздки означає найкоротший час подорожі між двома кінцевими зупинками, згідно HSL. Насправді реальна тривалість маршруту залежить і від розкладу руху трамваїв.[10]

Номер Маршрут Через Тривалість Зупинок Депо
1 ЕйраКяпюля Тееле, Серняйнен 35 хв 32 Коскела
2 Олімпійський терміналЗалізнична станція Пасіла Алексантерінкату, Тееле 25 хв 25
3 Олімпійський терміналМейлахті Центральний залізничний вокзал, Алппіла 35 хв 26
4 КатаяноккаМунккініємі Проспект Маннергейма 30 хв 24 Тееле
5 Термінал КатаяноккаЦентральний залізничний вокзал Алексантерінкату 10 хв 9
6 ЕйранрантаАрабія Гаканіемі 33 хв 24 Коскела
7 Західний терміналЗалізнична станція Пасіла Центральний залізничний вокзал, Круунунгака, Серняйнен 45 хв 28 Коскела, Тееле
8 ЯткясааріАрабія Серняйнен 30 хв 23 Коскела
9 Західний терміналЗалізнична станція Пасіла Камппі 30 хв 24
10 Хірургічна лікарняПікку-Гуопалахті Проспект Маннергейма 25 хв 19 Тееле

Маршрути 2 та 3 сполучено таким чином, що по прибуттю до Олімпійського терміналу їх номери змінюються з 3 на 2 та навпаки; так само маршрути 7 та 9 змінюють свої номер на кінцевій зупинці у Західному терміналі.[11] Оскільки маршрути 6 та 8 мають спільну кінцеву зупинку в Арабії, трамвай по прибуттю туди також може змінити номер свого маршруту аналогічними чином. Втім, така зміна відбувається не кожного разу.

Трамвайний маршрут 5, що курсує з терміналу Катаянокка до Центрального залізничного вокзалу Гельсінкі, здебільшого слугує для прийому пасажирів з суден, що прибувають до терміналу.

Окрім 10 регулярних, також існують два спеціальні маршрути: музейний трамвай і трамвай-бар SpåraKoff, обидва з яких курсують лише влітку.

ДепоРедагувати

 
Трамвайне депо у Тееле

Гельсінський трамвай наразі обслуговують 3 депо:

  • Коскела (фін. Koskela) — найбільше депо Гельсінкі, у якому розміщується 2/3 рухомого складу трамваїв; так само воно має низку навчальних просторів.[12] З цього депо відправляється найбільша частина трамвайних ліній (1, 2/3/7 (частина змін), 4, 6/6T, 8, 9 та 10). Маршрути 4 і 10 у години пік, так само, як і маршрути вихідного дня, втім, звідси не відправляються;
  • Тееле (фін. Töölö) — найменше з усіх депо; тут розміщується одна третина рухомого складу трамваїв. Із цього депо по будніх днях відправляються маршрути 2, 3, 5 та 7, а також маршрути 4 і 10, що курсують у години пік, та маршрути 4, 5 і 10, що курсують по вихідних. Поруч із депо Тееле також знаходиться Трамвайний музей Гельсінкі. У 1948–1974 рр. у депо Тееле розміщувалися тролейбуси, що курсували містом на той час.[13]
  • Валліла (фін. Vallila) — депо, що використовується для ремонту рухомого складу[12] та виконує адміністративні функції.[14]

Міська влада певний час мала плани закрити депо у Тееле та Валлілі.[15] Наразі у районі Рускеасуо будується нове трамвайне депо, яке має бути завершене на початку 2024 року.[16] Навесні 2022 року було споруджено нове депо у районі Ройгупелто спеціально для легкої залізниці Йокері,[17] а також планувалося спорудити депо в районі Юліскюля для нових трамвайних колій, що мають пройти по мостах Круунусіллат.[18]

Окрім цього, існували плани спорудити підземне трамвайне депо у скелі позаду чинного депо у Валлілі, але вони не були здійснені через надмірну вартість проєкту.

ХарактеристикаРедагувати

Трамвайна мережа Гельсінкі проходить лише вулицями міста, тобто вона є традиційним вуличним трамваєм, а не легкорейковим транспортом. Ширина трамвайних колій становить 1000 мм, тобто вони є метровими коліями.[19] Мережа маршрутного руху здебільшого прокладена у двох напрямках таким чином, щоб обидва напрямки руху займали власну колію; винятком є ділянка трамвайного маршруту 7, що проходить вулицею Міконкату, де лінії суміщені через вузькість вулиці. Оскільки трамвайні вагони, що використовуються зараз, нездатні змінювати свій напрям руху, для повороту у трамвайній мережі споруджено вузькі поворотні петлі. Для трамваїв, наскільки це дозволяє простір вулиць, споруджено окрему смугу руху, відділену від решти транспорту середньою лінією чи спеціальною платформою. На вузьких центральних вулицях Гельсінкі трамваї курсують по коліях, заглиблених у смуги руху, проте протягом більшої частини маршруту трамваї мають все ж таки власний простір для руху.

Трамваї Гельсінкі курсують на електричній енергії, яку вони отримують із контактної мережі, прокладеної на висоті 5,5 м.[19] Окремі станції електропостачання розподіляють мережею постійний струм під напругою 600 вольт, підключений таким чином, що транспортні дроти мають негативний потік, а рейки позитивний.[19]

 
Трамвайні світлофори

Трамвайні колії також мають власні світлофори, у яких для команд використовуються не кольори, а низка символів: стрілка, спрямована вгору (або у напрямку повороту трамваю, напр., вліво), відповідає зеленому, риска ― жовтому, а літера S ― червоному світлу.

У 2004 році на каркасах закритих трамвайних зупинок назву зупинки почали писать як фінською, так і шведською мовами, а також кожна зупинка отримала свій окремий ідентифікаційний номер. Пізніше протягом 2006 року було пронумеровано і всі автобусні зупинки.[20]

ІсторіяРедагувати

 
Трамвайні маршрути Гельсінкі у 1920 році
 
Поштова марка із зображенням трамваю маршруту 3Т, 1979 рік

Регулярне трамвайне сполучення в Гельсінкі було започатковане 21 червня 1891 року. Перші трамвайні маршрути проходили із району Тееле до вулиці Етеляранта (Південна Набережна) в центрі міста та із району Серняйнен до району Лапінлахті.[19] За спорудження та організацію сполучення трамвайними шляхами відповідало приватне підприємство HRO (Helsingin Raitiotie- ja Omnibusosakeyhtiö — Акціонерне товариство трамваїв та омнібусів Гельсінкі) — попередник сучасного вже згаданого HKL. Перші трамваї були на кінній тязі.

Невдовзі трамвайний рух було переведено на струм, що подавався із дротів у повітрі. Перші електричні трамваї було запущено 4 вересня 1900 року,[19] а остання трамвайна лінія у центрі міста, що обслуговувалася кінними трамваями, була закрита у 1901 році (втім, лінія кінного трамваю на острові Лауттасаарі, яка діяла окремо від іншої міської мережі, продовжувала курсувати у 19131917 рр.).[21] Трамвайні шляхи були спочатку прокладені одноколійними таким чином, що трамваї, які прямували у протилежних напрямках, зустрічалися на окремих двоколійних відрізках. У 19081909 рр. трамвайні шляхи були повністю перероблені на двоколійні. У звʼязку з цим існували проєкти із розширення метрових колій, прокладених для тоді ще кінних трамваїв, але із економічних причин вони здійснені не були.

Із початком громадянської війни у країні трамвайне сполучення було тимчасово припинено. Коли червоні війська захопили Гельсінкі, трамвайний рух відновився під назвою Helsingin Kaupungin Raitiotiet (або ж HKR; Трамвайні шляхи міста Гельсінкі). Із закінченням війни трамвайним рухом знову почало керувати товариство HRO, одним із акціонерів якого ще із 1913 року було власне місто Гельсінкі. Поперечна лінія між районами Калліо та Тееле була відкрита у 1922 році.

У якості розпізнавальних знаків трамвайних маршрутів спочатку використовувалися кольори. У 1926 році маршрути отримали власні номери,[22] та, втім, до початку 1950-х рр. для розрізнення окремих приміських маршрутів використовувалися літери: наприклад, до району Кяпюля курсував маршрут К, до острова Кулосаарі (швед. Brändö) — маршрут B (пізніше KB), до Гааґи — маршрут H, а до району Мунккініємі — маршрут М.[23] Розрізнювальні кольори були скасовані у 1954 році.[22]

 
Зчленовані трамваї 1970-1980-х рр. на проспекті Маннергейма в Гельсінкі
 
Трамвайні маршрути Гельсінкі у 1946 році
 
Міські трамвайні маршрути у 1976 році після запуску маршруту 2 до східної Пасіли

У 1944 році трамвайне сполучення остаточно відійшло під контроль міста, коли міський уряд Гельсінкі викупив власність товариства HRO. Починаючи із 1945 року оператором трамвайного руху Гельсінкі стало спеціально засноване для цього Міське транспортне підприємство Гельсінкі (Helsingin kaupungin liikennelaitos, HKL).

Із часом трамвайну мережу Гельсінкі було розширено, і її довжина досягла свого максимуму на початку 1950-х рр. У 1951–1953 рр. трамвайні маршрути, що курсували до Гааґи, Кулосаарі та Пасіли, втім, були закриті, коли маршрути 1 та 4, що раніше курсували лише центром Гельсінкі, було продовжено до Кяпюля та Мунккініємі відповідно, і таким чином ними були замінені лінії K та M.[23] Протягом наступних десятиліть збільшення кількості автомобілів та плани щодо спорудження метрополітену створювали тиск і пропонували скасувати трамвайне сполучення у місті, замінивши його автобусами та підземним метро. Зокрема через успішні закупи рухомого складу трамвайне сполучення Гельсінкі витримало розширення прокладеної у 1960-х та 1970-х рр. трамвайної мережі та зміну рівня обслуговування без серйозних збитків; втім, у 1960-х рр. руху трамваїв до нових міських районів налагоджено не було. У 1959 році ділянку трамвайних колій, що проходила із центру міста до Маріїнської лікарні, було виведено з експлуатації, а маршрути організовано подекуди заново, але після цього трамвайні маршрути лишалися майже незмінними до 1970-х рр.[23]

Із зменшенням тиску щодо скасування руху, трамваї невдовзі отримали на автошляхах власні смуги руху, а економічну вигоду від трамваїв покращили завдяки переходу від окремих кондукторів до покупок квитків через водія. Із 1976 року мережу трамвайних маршрутів було розширено до кордонів певних центральних районів міст: тоді рух трамваїв було подовжено до Пасіли, східної частини Катаянокки, Пікку-Гуопалахті та Арабіанранти. В серпні 2008 року почався рух нового маршруту під номером 9 із центру Гельсінкі через район Калліо до східної Пасіли. Для нього було споруджено нову колійну ділянку між останніми районами завдовжки приблизно 2 км. Маршрут 8 на початку 2012 року було подовжено до частини острова Яткясаарі, а маршрут 9 був подовжений до Західного терміналу 13 серпня того самого року.

Колійну ділянку на Яткясаарі, що проходить вздовж вулиці Вялімеренкату, було відкрито 14 серпня 2017 року, і таким чином було перенесено частину маршруту 9. Так само низку інших маршрутів було переорганізовано, і, зокрема, було закрито кільцеві лінії 2/3 та 7A/7B.[24]

Востаннє мережа трамваних маршрутів зазнала змін 6 квітня 2021 року, коли маршрут 6 було продовжено із Гієталахті до Ейранранти, а маршрут 6Т, що курсував до Західного терміналу, був скасований.[9]

Колишні кругові маршрути 2, 3 та 7Редагувати

Із 1922 по 2017 роки маршрут 3, який в останні роки на певній своій ділянці курсував під номером 2, ходив по колії у формі вісімки, більша (північніша) частина якої проходила від Старого студентського дому (з 2009 року — від залізничного вокзалу) у центрі Гельсінкі через райони Тееле та Калліо назад до центру, у той час, як менше (південніше) кільце якої проходило знову ж таки із центру через район Ейра та Ринкову площу назад до центру. Маршрут проходив в обидва напрямки. Цей петлевий маршрут було відкрито у 1922 році,[25] коли було завершене спорудження ділянки колії, що обʼєднувала Тееле та Калліо. Із 1926 року маршрут по всій своій дистанції мав номер 3. Починаючи із 1950 року трамваї, що курсували цим маршрутом у протилежних напрямках, використовували різні його позначення: трамвай під номером 3B курсував із Калліо до Тееле, через Ринкову площу, Ейру та залізничний вокзал, у той час, як трамвай під номером 3Т — тим самим маршрутом, але в протилежному напрямку.[25] Свого часу на лінії 3Т назви зупинок та міських памʼяток для пасажирів оголошувалися фінською, шведською, англійською та німецькою мовами.

30 березня 2009 року маршрут був перенесений із ділянки в центрі міста, що проходила між Ринковою площею та Тееле, на нову ділянку, що проходила через район Камппі, Привокзальну площу та вулицю Міконкату;[23] раніше він проходив по вулиці Алексантерінкату прямо до проспекту Маннергейма. У результаті цього той самий трамвай тепер на кожному обході зупинявся двічі на одній і тій самій зупинці перед залізничним вокзалом. Для того, щоб на цій зупинці було зрозуміло, куди прямує конкретний трамвай, розпізнавальні символи було змінено таким чином, що трамвай 3В тепер курсував в обидва боки маршрутом Кайвопуйсто–Ейра–Гаканіемі–Калліо, а трамвай 3Т — в обидві боки маршрутом Кайвопуйсто–Ринкова площа–Тееле–Калліо; таким чином, розпізнавальні символи маршрутів мали змінюватися два рази на кожному обході.[25][26] У 2013 році ці маршрути були пронумеровані заново так, що лінія 3Т отримала номер 2, а маршрут 3В став просто номером 3.[26]

Маршрут під номером 7 також тривалий час курсував по кільцевій траєкторії: спочатку у 19511980 рр. із району Ету-Тееле через залізничний вокзал до району Серняйнен та звідти знову до Тееле, а також по тому самому маршруту у зворотний бік. Час від часу цей маршрут закривали, проте у 1985 році був відкритий новий маршрут номер 7, який курсував із проспекту Маннергейма в центрі міста до Пасіли, а звідти через Серняйнен назад до центру, а також по такій самій кільцевій траєкторії у зворотньому напрямку. Пізніше трамваї, що курсували у протилежних напрямках, почали використовувати позначення 7А та 7В.[27]

У 2017 році ці кільцеві лінії були закриті і маршрут 7 почав курсувати із Західного терміналу через Серняйнен до Пасіли, маршрут 2 — із Пасіли через Тееле до Олімпійського терміналу, а маршрут 3 — із Олімпійського терміналу через Ейру і Калліо до Тееле. Після цього на цих трьох маршрутах курсували одні і ті самі трамваї, номери маршрутів яких змінювалися два рази на початку кожного циклу. Втім, пізніше їх курсування було змінене таким чином, що трамваї маршрутів 2 та 7 робили розворот на сході Пасіли та після цього поверталися у напрямку прибуття без переміщення з одного маршруту на інший. Замість цього кожний трамвай маршруту 2 по прибуттю до Олімпійського терміналу, переходив далі на маршрут під номером 3 і навпаки.

Плани на майбутнєРедагувати

 
Карта запланованих трамвайних маршрутів на 2010–2025 рр.
 
Двонапрямкові вагони Artic X54, замовлені для трамвайної лінії Райде-Йокері та трамвайних маршрутів проєкту Круунусіллат.

Політичні кола схвалили прокладання нових трамвайних та швидкісних маршрутів у регіоні Гельсінкі. Зокрема, у 2019 році почалося спорудження лінії Райде-Йокері, яка мала б замінити спеціальний автобусний маршрут 550. Лінія від Ітякескуса до Кейланіємі є першим швидкісним трамвайним маршрутом у Гельсінкі, прокладення якого буде завершене у 2024 році.

В серпні 2016 року міська рада Гельсінкі вирішила здійснити проєкт Круунусіллат, який передбачає прокладення трамвайної лінії завдовжки 10 км та спорудження трьох нових мостів між центром міста та районом Лааясало. Сполучення між Лааясало та тимчасовою кінцевою зупинкою у районі Гаканіемі планується почати у 2027 році.[28] Серед інших запланованих ліній швидкісного трамваю є також швидкісна лінія Віхдінтіе, яка пролягатиме між площею Ероттая та районом Каннельмякі і буде готова не раніше 2028 року, та лінія між районами Вііккі та Малмі, яка пролягатиме від району Кумпула до лікарні Малмі та, можливо, буде продовжена до району Якомякі та навіть до району Гакуніла у місті Вантаа.[29]

Щодо саме міських трамваїв, існують плани продовжити маршрут 9 від Пасіли до Ілмали, здебільшого через нову трамвайну колію, у 2022 році. Маршрут 6 планується продовжити від району Гієталахті до південної частини району Гернесаарі, і перша частина цього задуму, а саме ділянка, що прямує до Ейранранти, була введена в експлуатацію навесні 2021 року. Також йде спорудження лінії до району Каласатама, яка має бути завершена у 2024 році.[30]

Станом на 2030-ті рр. планується існування загалом 20 трамвайних ліній, низка з яких має бути швидкісними.[31]

Рухомий складРедагувати

Сучасний станРедагувати

 
NRV I

Рухомий склад, що курсує зараз трамвайними коліями Гельсінкі, здебільшого складається із двох серій трамвайних вагонів, усі з яких є співчлененими:

  • 42 співчленені низькопідлогові вагони Valmet MLNRV II (NrII), оснащені середньою частиною (1983–1987, частина 2006–2011);
  • 40 співчленених вагонів Valmet NRV I (NrI), до десяти із яких додано низькопідлогову середню частину (1973–1975, середня частина у 2012–2013), а інші виведено з експлуатації. Два вагони було пущено на металобрухт наприкінці 2017 року;[32]
  • 70 низькопідлогових вагонів Škoda Transtech Artic, два перших із яких були введені у пробну експлуатацію восени 2013 року вже до власне серійного виробництва.

У 2021 році маршрутне сполучення обслуговувало 70 вагонів Artic і загалом 52 вагони Valmet.

До всієї серії NrII із 42 вагонів було додано низькопідлогову середню частину у ході капітального ремонту;[33] моделі, оснащені середньою частиною, отримали назву MLNRV. Згідно із рішенням HKL від 26 жовтня 2010 року низьку середню частину у звʼязку із капітальним ремонтом було додано і до 10 вагонів серії NrI.[34] Після усіх проведених модифікацій станом на 2013 рік містом курсували загалом 52 вагони MLNRV. Існували наміри провести заміну вагонів NrI та NrII наприкінці 2020 року, проте рішення про модель, яка б замінила їх, винесено не було.[35]

Рішення щодо замовлення новіших трамвайних вагонів, виготовлений підприємством Škoda Transtech Oy, HKL прийняло 2 грудня 2010 року.[36] Загальна вартість проєкту склала 121 655 000 євро включно із модифікаційними роботами.[37] Окрім цього, до даного проєкту входить опція ще 90 вагонів, яка передбачає двонапрямкові вагони, придатні і для проєкту "Райде-Йокері". Новий вагон є двочленним і може вміщати максимально 162 пасажири, для 73 із яких передбачено місця для сидіння. Пробні курсування даних вагонів у маршрутному сполученні почалися 12 серпня 2013 року, а серійні поставки — у 2015 році.[38] Transtech Oy початково було сформованим із державного підприємства Valmet, що виготовляло для міста трамваї NrI тa NrII.

Як сучасні, так і ранніші трамвайні вагони мають жовто-зелений колір за винятком низки вагонів, зовнішні стіни яких повністю використовуються для розміщення реклами. Закуплені у 1973–1975 рр. співчленені вагони NrI, втім, спочатку були червоно-коричневими, але у 1986–1995 їх також перефарбували у жовто-зелений колір.[39]

Рухомий склад на станом на грудень 2020
Модель Кількість
вагонів
№ вагонів Побудовано У використанні Модифікація Місць
для
сидіння
Стоячих
місць
L[J] W[K] H[L] S[M] C[N] R[O]
d MLNRV III Transtech Artic 72 l 401–440 2012– 2013– 88 125 27.6 2.4 3.8 ×
c MLNRV II (Valmet Nr II) 42 f71–112 1983–87 1983–87 1996–2006, 2008–12 49 120 26.5 2.3 3.7 ×
c MLNRV I (Valmet Nr I) 10 f113–122 1973–75 1973–75 1993–2003, 2005, 2012–14 49 120 26.5 2.3 3.7 ×
d MLRV Bombardier Variotram 40 l 201–240 1998–2003 1998–2003 55 80 24.4 2.3 3.7 ×
a NRV (Valmet Nr I) 30 d 31–70 1973–75 1973–75 1993–2003, 2005 39 106 20.1 2.3 3.7 ×
g DUEWAG GT8N 1 k 166 1962, 1964 2007–08 1991–92 55 120 25.7 2.2 3.8 ×
f DUEWAG GT8 1 h 150 1967 2004 1970, 2004 64 140 25.7 2.2 3.8 ×
j HRO A7 1 g 135 1928 1928 1988 21 26 10.2 2.1 3.7 ×
i HRO A4 1 j 157 1930 1930 1987 21 26 10.2 2.1 3.7 ×
l Karia HM IV 1 m 320 1955 1955 1985 29 69 13.5 2.3 3.6 ×
h Valmet RM 1 2 n 332, 339[P] 1955 1955 1987, 2003–04 29 69 13.5 2.3 3.6 ×
m Karia HM V 6 c 9–14, 175[Q] 1959 1959 2004–07 31 57 13.5 2.3 3.6 ×
k HRO A9 1 b BS 1[R] 1917 2007 2007 28 0 11.5 2.2 ×
Загалом 140 124 8 6

J  Довжина вагонів, м
K  Довжина вагонів, м
L  Висота з пантографом
M  Плановий ремонт
N  Кап. ремонт
O  Резервні вагони

P  № 339 під орудою Oy Stadin Ratikat Ab.
Q  № 175 — трамвай-ресторан
R  Відновлений Brändö Spårvägs Ab №1 з 1917.

 
Variorum

Моделі, що вийшли з ужиткуРедагувати

  • 40 низькопідлогових вагонів Bombardier Variobahn (виготовлені у 1998–2004 рр.); були прибрані з лінії наприкінці грудня 2018 року;[40]

Як запасні одиниці рухомого складу використовувалися також:

  • чотири вагони GT6 ”Mannea” (1970), закуплені у 2005 році з німецького Мангайму з метою подолання нестачі трамвайних вагонів (виведені з експлуатації влітку 2013 року);[41]
  • шість вагонів GT8N з Мангайму (1962–1964), які мають низькопідлогову середню частину; закуплені у 2008 році для подолання нестачі трамвайних вагонів [42] (виведені з маршрутного сполучення протягом весни 2015 року).[43] Пʼять із них було продано до польського міста Лодзь, а один був пущений на металобрухт.[44]

Раніші моделіРедагувати

Перші трамваї були двовісними. Також чотириосьові трамваї певним чином перебували у використанні вже до 1953 року; з того часу протягом наступних років місто здебільшого закупало саме їх.[45]

До двох- та чотириосьових вагонів можна було чіпляти також кінцеві вагони. До 1952 року влітку використовувалися також відкриті кінцеві вагони.[46]

Наступні вагони, придбані після 1973 року, досі використовуються як у замовному та музейному сполученні, так і у низці інших, неповʼязаних з маршрутним сполученням аспектів:[47]

  • три трамвайні вагони HM V (1959);
  • вагон GT8 ”Ludde”;
  • трамвай Bs1 (1917/2007), відреставрований до свого початкового вигляду;
  • трамвай RM1 (1955), відреставрований до свого початкового вигляду;
  • трамвай Spårakoff, що курсує центральними вулицями міста та є перетвореним на вагон-ресторан трамваєм HM V

ПриміткиРедагувати

  1. а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Rata не вказано текст
  2. Vuosikertomus 2017 | HSL. vuosikertomus.hsl.fi. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 1.10.2022. 
  3. а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Yleistietoa не вказано текст
  4. Esteettömyys: Matala lattia helpottaa liikkumista. HSL. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7.2.2017.  Шаблон:404
  5. Raitiovaunukalusto. kaupunkiliikenne.fi. Pääkaupunkiseudun Kaupunkiliikenne. Процитовано 1.10.2022. 
  6. Henkilöstö.  Шаблон:404
  7. http://www.stadinratikat.fi/index.html
  8. http://www.hel.fi/wps/portal/HKL/Artikkeli?WCM_GLOBAL_CONTEXT=/hkl/fi/HKL-Raitioliikenne/Kalusto/HKL150_tilausajo [Архівовано 2011-06-12 у Wayback Machine.] Tilausajot – HKL 150 Шаблон:404
  9. а б Raitiolinja 6 jatkuu Eiranrantaan, linja 6T lakkaa ja linja 7 poikkeusreitille 6.4. Länsiterminaalille korvaavalla bussilla 7X 6.4. – 2.5.. Helsingin seudun liikenne. 16.03.2021. Процитовано 25.9.2022. 
  10. HSL Reittiopas. HSL (фін.). Процитовано 25.9.2022. 
  11. Jätkäsaaren Atlantinsilta avautuu liikenteelle toukokuussa. Uutta Helsinkiä (фін.). 19.4.2021. Процитовано 25.9.2022. 
  12. а б Raitiovaunuvarikot. kaupunkiliikenne.fi. Pääkaupunkiseudun Kaupunkiliikenne. Процитовано 22.9.2022. 
  13. Finnish Tramway Society
  14. Finnish Tramway Society
  15. Kirsi, Katri (3.12.2020). HKL laittaa 360 miljoonaa raitiovaunuvarikoihin – Ylen saama selvitys paljastaa: Varikkotilat silti liian pienet?. Yle Uutiset. Процитовано 22.9.2022. 
  16. Takala, Sami (5.7.2022). Helsingin Ruskeasuolle rakennetaan jättimäinen raitiovaunujen ja bussien varikko. Helsingin Sanomat. Процитовано 22.9.2022. 
  17. Varikkohankkeet. kaupunkiliikenne.fi. Pääkaupunkiseudun Kaupunkiliikenne. Процитовано 22.9.2022. 
  18. Jompero-Lahokoski, Sanna (16.10.2020). Kuvat: Laajasalon järkäle nielaisee leikkipuiston, koirapuiston, pururataa, pallokenttiä... – Kaupunki: "Toiminnoille etsitään uudet sijainnit". Helsingin Uutiset. Процитовано 22.9.2022. 
  19. а б в г д Raitioliikenne. Otavan suuri ensyklopedia, 7. osa (Optiikka–Revontulet). Otava. 1973. с. 5563. ISBN 951-1-02232-6. 
  20. Granberg, Mette (2005). Raitioliikenteen häiriötiedotus 2004–2005, vaikutukset. Helsingin kaupungin liikenneliikelaitos. 
  21. Helsingin raitiolinjat 1. Suomen Raitiotieseura ry. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 23.10.2022. 
  22. а б E. Virta, J. Rauhala. Helsingin raitioteiden linjavärit. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 23.10.2022.  Проігноровано невідомий параметр |Julkaisija= (довідка)
  23. а б в г Helsingin raitiolinjat 3. Suomen Raitiotieseura. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23.10.2022. 
  24. Raitiolinjasto uudistuu elokuussa 2017. HSL. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 23.10.2022. 
  25. а б в Helsingin raitiotielinjat: Linja 3 / 3B / 3T. Helsingin raitiotieseura. 
  26. а б Suomen tunnetuin raitiolinja katoaa Helsingistä. Ilta-Sanomat. 27.12.2012. 
  27. Helsingin raitiotielinjat: Linja 7 / 7A / 7B. Helsingin raitiotieseura. Процитовано 6.11.2022. 
  28. Hanketietoa. kruunusillat.fi. Helsingin kaupunki. Процитовано 1.10.2022. 
  29. Vantaan ratikan yleissuunnitelma. Vantaa.fi. 18.9.2019. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 1.10.2022. 
  30. Ratikka kulkee Nihdistä Pasilaan vuonna 2024. Helsingin Uutiset (фін.). 25.08.2020. Процитовано 1.10.2022. 
  31. Helsingin raitiotielinjojen määrä saattaa moninkertaistua – raitiovaunulla voi päästä tulevaisuudessa Mellunmäkeen ja lentokentälle. Yle Uutiset (фін.). 14.12.2021. Процитовано 1.10.2022. 
  32. Nivelvaunut 31-70 (6-aks) (фін.). Процитовано 9.10.2022. 
  33. http://www.raitio.org/ratikat/helsinki/hkl/hklnr2va/hklnr2va.htm [Архівовано 2013-11-26 у Wayback Machine.] MLNRV-vaunu Raitio.org-sivustolla
  34. HKL:n hallituksen kokouksen pöytäkirja. HKL. 26.10.2010. Архів оригіналу за 8 листопада 2011. Процитовано 9.10.2022. 
  35. Takala, Sami (9.2.2022). Helsingin vanhat keltavihreät raitiovaunut jäämässä historiaan – Uutta ratikkamallia ryhdytään etsimään. Helsingin Sanomat. Процитовано 9.10.2022. 
  36. HKL (2.12.2010). Helsingin uudet raitiovaunut toimittaa Transtech. HKL. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 9.10.2022. 
  37. HKL päätökset: Matalalattiaisten raitiovaunujen hankinnasta Transtech Oy:n kanssa tehdyn hankintasopimuksen maksuerätaulukon muuttaminen
  38. HKL (12.8.2013). Uusi raitiovaunu aloittaa liikennöinnin asteittain. HKL. Процитовано 9.10.2022. 
  39. HKL Moottorivaunut 31–70: Muutostietoja. Suomen raitiotieseura. Архів оригіналу за 26 листопада 2013. Процитовано 9.10.2022. 
  40. HKL ja Bombardier Transportation solmivat sovintosopimuksen | HKL. www.sttinfo.fi (фін.). Процитовано 6.11.2022. 
  41. HKL 153–154. Helsingin kaupunki. Процитовано 9.10.2022. 
  42. HKL 161–166. Helsingin kaupunki. Процитовано 9.10.2022. 
  43. Nironen, Saija (6.5.2014). HKL luopuu jarruvikaisista vanhoista raitiovaunuista. Yle Uutiset. Процитовано 9.10.2022. 
  44. SUOMEN RAITIOVAUNUT / TRAMS IN FINLAND: HKL (161-166). raitio.org. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 9.10.2022. 
  45. Helsingin raitiovaunut. Suomen raitiotieseura. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 9.10.2022. 
  46. HKL: Avoperävaunut 534-548. Suomen raitiotieseura. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 9.10.2022. 
  47. HKL – Kalusto. HKL. HKL. 2.12.2010. Архів оригіналу за 22 грудня 2012. Процитовано 9.10.2022. 

ПосиланняРедагувати