Відкрити головне меню

Катеринославська губернія

колишня адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії

ІсторіяРедагувати

Після ліквідації Новоросійської губернії 8 жовтня 1802 року була утворена Катеринославська губернія в складі Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також РостовськогоНахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв.

У 1805 році в складі губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1897 року Ростовське й Таганрізьке градоначальства відійшли до Області війська Донського.

ГербРедагувати

Герб Катеринославської губернії затверджений 5 липня 1878. Опис герба: «У лазуревом щиті золоте вензелове зображення імені Імператриці Катерини II між такими ж цифрами 1787, оточене дев'ятьма золотими шестипроменевими зірками. Щит увінчаний імператорською короною й оточений золотими дубовим листям, з'єднаними Андріївською стрічкою».

Адміністративний складРедагувати

Катеринославська губернія в Російській імперіїРедагувати

 
Карта Катеринославської губернії (1821)

У 1802 році Катеринославська губернія складалася з Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також Ростовського (з Нахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв. У 1887 році від Катеринославської губернії відокремлені Ростовський повіт і Таганрізьке градоначальництво, які відійшли до Області війська Донського).

У 1805 році в складі Катеринославської губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1859 року від Тагарізького міського начальства відділені Маріупольський грецький (керується Маріупольським грецьким судом) й Нахичеванський вірменський (керується Нахичеванським вірменським магістратом) округи.

Склад населення 1859 рокуРедагувати

 
Катеринославська губернія, адміністративний поділ на 1859 рік

На 1859 рік населення губернії склало 1 057 958 осіб (531 531 чоловіків й 526 427 жінок), що мешкали у 2454 населених місцевостях у 152 090 подвір'ях.

Національний склад:

  • Малороси (українці). Чисельність складає понад 80% населення губернії. Найбільший відсоток українців був у західних повітах (Верхньодніпровський, Катеринославський й Новомосковський повіти), де були паланки Запорозької Січі, де з неукраїнського населення були тільки євреї по містах та невелика чисельність росіян. Масового українці заселили край губернії у 17 сторіччі.
  • Великороси (росіяни). Чисельність до 80 тисяч осіб (7,5% населення губернії). У містах до росіян відносить більша частина купців.
    • Росіяни у Катеринославському повіті живуть у
      • майже повністю російських поселеннях (Растання (Бажанове), Олександрівка (Яковлеве, Красна Долина), Мишина, хутір Петрівка, Олексіївка (Савицького), Струківка (Ольцова)),
      • змішані з іншими народами (Микільське-на-Дніпрі, Новопокровське, Шумаківка, Якимівка, Лошкарівка, Невчая (Сергіївка), Михайлівка (Мавросіївка), Арбузівка, Вище-Тарасівка).
    • Росіяни у Олександрівському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (панська Михайлівка, державний хутір Любицький, панське село Хвалибогівка, хутір Касьянів, панське село Богодарівка), так і у змішаних з іншими народами (Круте, Гайчул, Темрюк).
    • Росіян у Бахмутському повіті до 20 тисяч живуть як у майже повністю російських поселеннях (Віролюбівка, Миколаївка, Олександрівське, 874, 907, 910–912, 946–948, 953, 956, 959, 962, 968–969, 981, 984, 986, 987, 1004, 1009, 1037, 1042, 1052, 1067), так і у змішаних з іншими народами(№ 710–711, 895, 908, 921, 952, 954, 997, 1001–1002, 1045, 1050).
    • Росіяни у Новомосковському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (№ 1693, 1705), так і у змішаних з іншими народами (№ 1656, 1698, 1709).
    • Росіян у Павлоградському повіті до 17 тисяч живуть як у майже повністю російських поселеннях (Миколаївка, Хороше (Писемське), Добринька (Іродове), Олександропіль (Мала Дача), хутір Шатохинський, Тернівка, Богданівка, Надежине (Теленневе)), так і у змішаних з іншими народами (Дмитрівка, Катеринівка, Петрівське, Новопавлівка, Миколаївка (Рудове), хутір Букріївський, Олксандропіль, Варварівка, Троїцьке, Самойлівка).
    • Росіяни у Ростовському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2120–2122, 2138–2140), так і у змішаних з іншими народами(№ 2109, 2111, 2113, 2124, 2142, 2143).
    • Росіян у Слов'яносербському повіті до 23 тисячживуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2203, 2261–2262, 2272, 2295, 2300, 2314, 2353), так і у змішаних з іншими народами(№ 2247, 2302, 2304, 2343).
  • Білоруси. Чисельність до 1500 осіб (0,14% населення губернії). Мешкають у Сурсько-Литовському, а також у деяких поселеннях Олександрівського повіту.
  • Поляки. Чисельність до 1500 осіб (0,14% населення губернії). Живить поряд з білорусами у їх поселеннях у Олександрівському повіті. Поляки — однодворці, що вийшли з Кам'янець-Подільської губернії.
  • Серби. На 1859 рік суцільно злилися з українцями, прийняли українську мову та звичаї. Сліди їх у Слов'яносербському повіті (Черкаське — 11-а рота, Кримське — 6-а рота), у Бахмутському повіті (Луганське — 15-а рота, Троїцьке — 14-а рота та інші).
  • Молдавани й Волохи. Чисельність до 12 тисяч осіб (1,1% населення губернії). у тому числі: 8750 у Бахмутському, 2500 — у Слов'яносербському, 667 — у Катеринославському повітах).
  • Німці. Чисельність до 23 тисяч (2,2% населення губернії). Зразковий порядок у поселеннях й домівках, відмінні сади, оброблені лани менонітів й майже відсутність неврожаїв у менонітів складають різку протилежність до господарства інших навколишніх народів. Як зазначено у статистичному описі 1863 року у неврожайні роки меноніти забезпечували харчами інші народи, включно з німцями лютеранами й католиками.
  • Євреї до 23 тисяч осіб (2,2% населення губернії), у тому числі понад 6000 євреїв-колонистів по селах (Межиріч, Новозлатопіль, Веселе, Красносілка, Трудолюбівка, Нечаївка, Графське, Зелене Поле, Надійне, Солодководне). У всіх містах та містечках губернії. Євреї-селяни у 3-му стані Олександрівського повіту біля німецьких колоній.
  • Греки. Греки селяни у своїх поселеннях у Маріупольському повіті. Велика частина населення Таганрогу та Маріуполя складають греки торговці та ремісники.
  • Вірмени; до 20 тисяч осіб (1,9% населення губернії). Переважно купці та міщани, що мешкають у Нахічевані й навколишніх поселеннях[1]
Населення найбільшіх міст губернії станом на 1859 рік[2]
Місто Число будівель Число мешканців
Катеринослав &&&&&&&&&&&01761.&&&&001761 &&&&&&&&&&016929.&&&&0016 929
Таганріг &&&&&&&&&&&02032.&&&&002032 &&&&&&&&&&021099.&&&&0021 099
Ростов-на-Дону &&&&&&&&&&&02839.&&&&002839 &&&&&&&&&&018530.&&&&0018 530
Нахічевань &&&&&&&&&&&02160.&&&&002160 &&&&&&&&&&015658.&&&&0015 658
Новомосковськ &&&&&&&&&&&01582.&&&&001582 &&&&&&&&&&010317.&&&&0010 317
Бахмут &&&&&&&&&&&01940.&&&&001940 &&&&&&&&&&&09514.&&&&009514
Павлоград &&&&&&&&&&&01122.&&&&001122 &&&&&&&&&&&07934.&&&&007934
Маріуполь &&&&&&&&&&&&0850.&&&&00850 &&&&&&&&&&&05258.&&&&005258
Слов'яносербськ &&&&&&&&&&&&0414.&&&&00414 3228
Олександрівськ &&&&&&&&&&&&0428.&&&&00428 3108
Верхньодніпровськ &&&&&&&&&&&&0418.&&&&00418 &&&&&&&&&&&02274.&&&&002274
Населення адміністративних одиниць губернії станом на 1859 рік[3]
Адміністративна одиниця Подвір'їв Мешканців
Катеринославський повіт &&&&&&&&&&013991.&&&&0013 991 &&&&&&&&&&096337.&&&&0096 337
Олександрівський повіт &&&&&&&&&&024900.&&&&0024 900 &&&&&&&&&0171266.&&&&00171 266
Бахмутський повіт &&&&&&&&&&017458.&&&&0017 458 &&&&&&&&&0124040.&&&&00124 040
Верхньодніпровський повіт &&&&&&&&&&014239.&&&&0014 239 &&&&&&&&&&096494.&&&&0096 494
Новомосковський повіт &&&&&&&&&&017239.&&&&0017 239 &&&&&&&&&0121987.&&&&00121 987
Павлоградський повіт &&&&&&&&&&016341.&&&&0016 341 &&&&&&&&&0115275.&&&&00115 275
Ростовський повіт &&&&&&&&&&&09656.&&&&009656 &&&&&&&&&&016643.&&&&0016 643
Слов'яносербський повіт &&&&&&&&&&011615.&&&&0011 615 &&&&&&&&&&083777.&&&&0083 777
Озівське козацьке військо &&&&&&&&&&&01771.&&&&001771 &&&&&&&&&&010477.&&&&0010 477
Маріупольська грецька округа &&&&&&&&&&&05996.&&&&005996 &&&&&&&&&&038350.&&&&0038 350
Нахічеванська вірменська округа &&&&&&&&&&&01064.&&&&001064 &&&&&&&&&&&07532.&&&&007532
Таганрізьке градоначальництво &&&&&&&&&&&02174.&&&&002174 &&&&&&&&&&016924.&&&&0016 924

Катеринославщина в 1917–1920 рокахРедагувати

Після Лютневої революції 1917 року в Російській імперії царська влада була повалена. Тимчасовий уряд Російської республіки призначив губернським комісаром Катеринославщини Костянтина Гесберга. За свідченням Ісаака Мазепи національна самосвідомість українців губернії була дуже низькою, українські партії не мали тут впливу. Зате активно діяли загальноросійські партії — від кадетів до більшовиків. Катеринославська губернія була приєднана 3-м Універсалом УЦР до УНР. Але вже 28 грудня 1917 (10 січня 1918) року Катеринослав було захоплене військами Радянської Росії за допомогою місцевих більшовиків. 3-4 квітня 1918 року Катеринослав було звільнене від російських більшовиків об'єданими військами УНР і Австро-Угорщини.

За законом про адміністративно-територіальний поділ України від 2-4 березня 1918 року Катеринославська губернія скасовувалася:

Але цей закон так і не вступив у силу; З 3 квітня до початку травня тимчасовим губернатором (губернським комісаром) УНР в Катеринославській губернії був Ісаак Мазепа, у майбутньому — прем'єр-міністр УНР;

Після державного перевороту 29-30 квітня 1918 року, здійсненого генералом Павлом Скоропадським новим губернатором (губернським старостою) був призначений Іван Черніков. Губернія мала бути складеною з 9 повітів: до вже існуючих 8 повітів планувалося долучити Таганрізьким цивільний округ з Області Війська Донського.

Губернський центр зберігався у Катеринославі. Восени 1918 року в південно-східних повітах губернії виник анархістський повстанський рух під проводом Нестора Махна. Після повалення Директорією УНР влади гетьмана губернським комісаром став Юрій Магалевський (листопада 1918 — лютого 1919). Але розпочалась друга війна РСФРР проти УНР і 26 січня 1919 року Катеринослав вдруге було захоплене російськими більшовиками, чому сприяв тоді і Нестор Махно.

Водночас у кінці 1918 року південні і східні райони губернії почали захоплювати війська білих росіян — Донська армія і Добровольча армія, які на початку 1919 року об'єднались під керівництвом Антона Денікіна в Збройні сили Півдня Росії. Махно згідно своїх анархістських переконань боровся проти діючих влад — незалежної України (УНР і УД), військ Австро-Угорщини і Німеччини, білих росіян, але симпатизував спочатку російським більшовикам. Саме з допомогою Махна Радянська Росія взяла під свою владу східну частину Катеринославської губернії. Протягом всієї першої половини 1919 року в східних повітах Катеринославщини тривали важкі бої військ РСФРР, у складі яких була і дивізія Махна, з російськими білогвардійцями. Врешті денікінці змогли у травні-червні 1919 року перейти в наступ. Цьому сприяла політика російських більшовиків, які своєю насильницькою продрозверткою і жорстокими репресіями проти багатьох категорій населення підірвали до себе довіру. 30 червня кубанська дивізія Шкуро відібрала у більшовиків Катеринослав.

Більшовики на чолі з Леніном і Троцьким вирішили перекласти всю вину за свої невдачі на Махна і оголосили його поза законом. Це викликало лють у Махна і з того часу він почав воювати і проти російських більшовиків. У липні-серпні 1919 року вся територія губернії опинилась під контролем білих росіян. Денікін призначив сюди свого губернатора, прізвище котрого було С. С. Щетінін. Але в жовтні сюди з Херсонщини прорвалась Повстанська армія Махна і взяла під свій контроль більшу частину губернії в тому числі 28 жовтня Катеринослав. Денікін був змушений кинути частину військ проти Махна. Врешті-решт російські білогвардійці Денікіна зазнали повної поразки від РСФРР через повну зневагу до всіх неросійських народів, селянства, яких вони відкинули як своїх потенційних союзників.

У грудні 1919 — січні 1920 року Радянська Росія витіснила з Катеринославщини і денікінців і махновців. Махно продовжив війну тепер вже проти комуністів. Губернія стала частиною УРСР (з 1922 року — увійшла до складу СРСР). Лише влітку — восени 1920 року білоросійським військам генерала Врангеля вдавалося захоплювати деякі південні райони губернії — 15-28 вересня білогвардійці зайняли Олександрівськ, Гуляй-Поле, Синельникове, Маріуполь, Волноваху, 6 жовтня — Нікополь та інші населені пункти. Проте вже за кілька тижнів війська Врангеля були повністю розбиті РСЧА. У 1921 році більшовики розбили і армію Махна.

За УСРР у 1918–1925 рокахРедагувати

 
Карта Катеринославської губернії, адміністративний поділ від 12 квітня 1923 року

1919 року до Катеринославської губернії долучені землі з Херсонської губернії для створеного Криворізького повіту.

1920 року за радянської влади частина земель Катеринославської губернії на півдні і сході передано до складу новостворених Олександрівської і Донецької губерній.

У 1922 році до Катеринославської губернії долучені Запорізька губернія (колишня Олександрівська губернія) і частина Кременчуцької губернії.

У 1923 році у Катеринославській губернії було скасовано повіти і створено 7 округ та 87 районів.

1 серпня 1925 року Катеринославська губернія була скасована.

НаселенняРедагувати

Мовний склад населення повітів Катеринославської губернії за даними перепису 1897 р.[4]

 
Мовний склад населення Катеринославської губернії (1897)
Розподіл населення за мовою по повітах
Повіт Населення Українська Російська Єврейська Німецька Грецька Татарська Білоруська Польська Румунська Турецька
Катеринославський повіт &&&&&&&&&0357207.&&&&00357 207 &&&&&&&&&0198982.&&&&00198 982 &&&&&&&&&&075190.&&&&0075 190 &&&&&&&&&&046441.&&&&0046 441 &&&&&&&&&&020609.&&&&0020 609 &&&&&&&&&&&&0193.&&&&00193 &&&&&&&&&&&&0868.&&&&00868 &&&&&&&&&&&04033.&&&&004033 &&&&&&&&&&&07933.&&&&007933 &&&&&&&&&&&01771.&&&&001771 &&&&&&&&&&&&0168.&&&&00168
Олександрівський повіт &&&&&&&&&0271678.&&&&00271 678 &&&&&&&&&0224122.&&&&00224 122 &&&&&&&&&&015445.&&&&0015 445 &&&&&&&&&&013886.&&&&0013 886 &&&&&&&&&&014014.&&&&0014 014 &&&&&&&&&&&&&045.&&&&0045 &&&&&&&&&&&&0128.&&&&00128 &&&&&&&&&&&03353.&&&&003353 &&&&&&&&&&&&0293.&&&&00293 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&002 &&&&&&&&&&&&&014.&&&&0014
Бахмутський повіт &&&&&&&&&0332478.&&&&00332 478 &&&&&&&&&0193510.&&&&00193 510 &&&&&&&&&0103702.&&&&00103 702 &&&&&&&&&&&09457.&&&&009457 &&&&&&&&&&012646.&&&&0012 646 &&&&&&&&&&&&0142.&&&&00142 &&&&&&&&&&&&0346.&&&&00346 &&&&&&&&&&&02468.&&&&002468 &&&&&&&&&&&02000.&&&&002000 &&&&&&&&&&&06371.&&&&006371 &&&&&&&&&&&&&020.&&&&0020
Верхньодніпровський повіт &&&&&&&&&0211674.&&&&00211 674 &&&&&&&&&0191160.&&&&00191 160 &&&&&&&&&&&09873.&&&&009873 &&&&&&&&&&&05448.&&&&005448 &&&&&&&&&&&04452.&&&&004452 &&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009 &&&&&&&&&&&&&026.&&&&0026 &&&&&&&&&&&&0236.&&&&00236 &&&&&&&&&&&&0231.&&&&00231 &&&&&&&&&&&&&068.&&&&0068 &&&&&&&&&&&&&&08.&&&&008
Маріупольський повіт &&&&&&&&&0254056.&&&&00254 056 &&&&&&&&&0117206.&&&&00117 206 &&&&&&&&&&035691.&&&&0035 691 &&&&&&&&&&010291.&&&&0010 291 &&&&&&&&&&019104.&&&&0019 104 &&&&&&&&&&048290.&&&&0048 290 &&&&&&&&&&015472.&&&&0015 472[5] &&&&&&&&&&&01697.&&&&001697 &&&&&&&&&&&&0528.&&&&00528 &&&&&&&&&&&&&095.&&&&0095 &&&&&&&&&&&05317.&&&&005317
Новомосковський повіт &&&&&&&&&0260368.&&&&00260 368 &&&&&&&&&0242737.&&&&00242 737 &&&&&&&&&&&09628.&&&&009628 &&&&&&&&&&&03635.&&&&003635 &&&&&&&&&&&03452.&&&&003452 &&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009 &&&&&&&&&&&&&&07.&&&&007 196 316 &&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009
Павлоградський повіт &&&&&&&&&0251460.&&&&00251 460 &&&&&&&&&0200434.&&&&00200 434 &&&&&&&&&&036164.&&&&0036 164 &&&&&&&&&&&07363.&&&&007363 &&&&&&&&&&&05806.&&&&005806 &&&&&&&&&&&&&038.&&&&0038 &&&&&&&&&&&&0255.&&&&00255 &&&&&&&&&&&&0505.&&&&00505 &&&&&&&&&&&&0553.&&&&00553 &&&&&&&&&&&&&029.&&&&0029 &&&&&&&&&&&&&015.&&&&0015
Слов'яносербський повіт &&&&&&&&&0174753.&&&&00174 753 &&&&&&&&&&088218.&&&&0088 218 &&&&&&&&&&079281.&&&&0079 281 &&&&&&&&&&&02631.&&&&002631 &&&&&&&&&&&&0896.&&&&00896 &&&&&&&&&&&&&014.&&&&0014 &&&&&&&&&&&&0151.&&&&00151 &&&&&&&&&&&01564.&&&&001564 &&&&&&&&&&&&0511.&&&&00511 &&&&&&&&&&&&0839.&&&&00839 &&&&&&&&&&&&&&04.&&&&004
Загалом по губернії &&&&&&&&02113674.&&&&002 113 674 &&&&&&&&01456369.&&&&001 456 369 &&&&&&&&&0364974.&&&&00364 974 &&&&&&&&&&099152.&&&&0099 152 &&&&&&&&&&080979.&&&&0080 979 &&&&&&&&&&048740.&&&&0048 740 &&&&&&&&&&017253.&&&&0017 253 &&&&&&&&&&014052.&&&&0014 052 &&&&&&&&&&012365.&&&&0012 365 &&&&&&&&&&&09175.&&&&009175 &&&&&&&&&&&05555.&&&&005555
Розподіл населення за мовою по повітах (у відсотках)
Повіт Населення Українська Російська Єврейська Німецька Грецька Татарська Білоруська Польська Румунська Турецька
Катеринославський повіт &&&&&&&&&0357207.&&&&00357 207 55,7% 21,0% 13,0% 5,8% 0,1% 0,2% 1,1% 2,2% 0,5%
Олександрівський повіт &&&&&&&&&0271678.&&&&00271 678 82,5% 5,7% 5,1% 5,2% 1,2% 0,1%
Бахмутський повіт &&&&&&&&&0332478.&&&&00332 478 58,2% 31,2% 2,8% 3,8% 0,1% 0,7% 0,6% 1,9%
Верхньодніпровський повіт &&&&&&&&&0211674.&&&&00211 674 90,3% 4,7% 2,6% 2,1% 0,1% 0,1%
Маріупольський повіт &&&&&&&&&0254056.&&&&00254 056 46,1% 14,0% 4,1% 7,5% 19,0% 6,1% 0,7% 0,2% 2,1%
Новомосковський повіт &&&&&&&&&0260368.&&&&00260 368 93,2% 3,7% 1,4% 1,3% 0,1% 0,1%
Павлоградський повіт &&&&&&&&&0251460.&&&&00251 460 79,7% 14,4% 2,9% 2,3% 0,1% 0,2% 0,2%
Слов'яносербський повіт &&&&&&&&&0174753.&&&&00174 753 50,5% 45,4% 1,5% 0,5% 0,1% 0,9% 0,3% 0,5%
Загалом по губернії &&&&&&&&02113674.&&&&002 113 674 68,9% 17,3% 4,7% 3,8% 2,3% 0,8% 0,7% 0,6% 0,4% 0,3%


Розподіл населення за мовою (у відсотках) у містах
Місто Українська Російська Їдиш Польська Німецька Інша
Катеринослав 15,8% 41,8% 35,4% 3,0% 1,3% 2,7%
Олександрівськ 43,0% 24,8% 27,8% 0,8% 2,0% 1,6%
Бахмут 61,8% 18,9% 16,7% 0,2% 0,6% 1,8%
Верхньодніпровськ 56,0% 11,0% 30,8% 0,5% 0,2% 1,5%
Маріуполь 10,0% 63,2% 15,1% 0,7% 0,8% 10,2%
Новомосковськ 77,3% 9,6% 11,1% 0,6% 0,2% 1,2%
Павлоград 33,4% 34,4% 27,6% 2,0% 0,5% 2,1%
Слов'яносербськ 43,0% 51,5% 4,6% 0,9%
Луганськ 19,1% 68,2% 7,1% 0,5% 0,5% 4,6%
Загалом по губернії 27,0% 40,7% 26,0% 1,8% 1,0% 3,5%

Повіти губерніїРедагувати

Округи губернії (1923–1925 роки)Редагувати

Очільники губерніїРедагувати

 
Будинок губернатора — резиденція Катеринославських губернаторів у 1887–1917 роках.

ГубернаториРедагувати

Очільники губернії за часів Російської імперії
Прізвище ім'я по-батькові Титул, чин, військове звання Час на посаді
Берг Петро Іванович дійсний статський радник 1803 — 1809
Гладкий Кирило Семенович дійсний статський радник 1809 — 1817
Калагеоргій Іван Христофорович дійсний статський радник 1817 — 1820
Шеміот Вікентій Леонтійович статський радник 1820 — 1823
Цалабан Трохим Матвійович[ru] дійсний статський радник 18231824
Свєчин Олексій Іванович статський радник 18241828
Донець-Захаржевський Дмитро Андрійович статський радник 1.01.1828 — 10.08.1831
Франк Отто Романович[ru] барон, дійсний статський радник 12.08.1831 — 4.06.1832
Лонгінов Никанор Михайлович дійсний статський радник 4.06.1832 — 24.04.1836
Пеутлінг Андрій Олександрович дійсний статський радник 11.12.1837 — 25.01.1847
Фабр Андрій Якович дійсний статський радник, таємний радник 25.01.1847 — 14.11.1857
Сіверс Олександр Карлович[ru] граф, у званні камер-юнкера, статський радник, дійсний статський радник 15.11.1857 — 2.03.1862
Ізвольський Петро Олександрович[ru] дійсний статський радник 16.03.1862 — 11.09.1863
Крігер Григорій Олександрович Свита Його Величності, контр-адмірал 16.09.1863 — 15.02.1865
Дунін-Барковський Василь Дмитрович[ru] дійсний статський радник, у званні камергера, виконувач обов'язків 19.02.1865 — 16.10.1870
Дурново Іван Миколайович дійсний статський радник 16.10.1870 — 23.02.1882
Фон Розенберг Андрій Григорович дійсний статський радник 8.04.1882 — 7.10.1883
Долгоруков Василь Михайлович князь, камергер, дійсний статський радник 7.10.1883 — 19.07.1884
Батюшков Дмитро Миколайович таємний радник 19.07.1884 — 19.04.1890
Шліппе Володимир Карлович[ru] у званні камергера, дійсний статський радник 19.04.1890 — 23.12.1893
Мартинов Дмитро Миколайович[ru] дійсний статський радник 23.12.1893 — 3.03.1897
Баторський Олександр Олександрович генерал-майор 15.03.1897 — 30.12.1897
Святополк-Мирський Петро Дмитрович князь, генерал-майор 30.12.1897 — 13.04.1900
Келлер Федір Едуардович[ru] граф, генерал-лейтенант 13.04.1900 — 19.03.1904
Нейдгардт Олексій Борисович[ru] статський радник 19.03.1904 — 06.01.1905
Олександровський Сергій Васильович[ru] статський радник 06.01.1905 — 01.07.1906
Клінгенберг Микола Михайлович[ru] статський радник 01.07.1906 — 30.06.1909
Шидловський Костянтин Михайлович[ru] статський радник 30.06.1909 — 23.08.1910
Якунін Владислав Васильович[ru] гофмейстер 23.08.1910 — 08.03.1913
Колобов Володимир Арсенійович[ru] статський радник, дійсний статський радник 22.04.1913 — 15.08.1916
Ченявський Андрій Гаврилович[ru] дійсний статський радник 15.08.1916 — березень 1917

Очільники губернії в 1917–1925 рокахРедагувати

Очільники губернії в 1917–1925 роках
Прізвище ім'я по-батькові Посада Час на посаді
Гесберг Костянтин Дмитрович губернський комісар Тимчасового уряду Росії березень — липень 1917
Квірінг Еммануїл Йонович голова губернського військово-революційного комітету 26 жовтня 1917 — грудень 1917
Квірінг Еммануїл Йонович голова губернського виконавчого комітету грудень 1917 — лютий 1918
Татько Арсеній Петрович голова губернського виконавчого комітету лютий 1918 — квітень 1918
Мазепа Ісаак Прохорович губернський комісар УНР квітень 1918
Черніков Іван губернський староста УД травень — грудень 1918
Магалевський Юрій губернський комісар УНР грудень 1918 — лютий 1919
Аверін Василь Кузьмович голова губернського виконавчого комітету лютий 1919 — червень 1919
Грінбаум К. голова губернського виконавчого комітету червень — липень 1919
Мінін Сергій Костянтинович голова губернського революційного комітету січень — квітень 1920
Квірінг Еммануїл Йонович голова губернського революційного комітету квітень — червень 1920
Бляхін Павло Андрійович голова губернського виконавчого комітету червень — серпень 1920
Клименко Іван Євдокимович голова губернського виконавчого комітету грудень 1920 — грудень 1921
Власенко Степан Наумович голова губернського виконавчого комітету грудень 1921 — травень 1923
Кузнецов Яків Петрович голова губернського виконавчого комітету 1923
Самохвалов Олександр Степанович голова губернського виконавчого комітету 1923 — 1924
Гаврилов Іван Андрійович виконувач обов'язків, голова губернського виконавчого комітету з квітня 1924 березень 1924 — серпень 1925
Бек Михайло Михайлович голова підпільного губернського комітету КП(б)У жовтень 1918 — лютий 1919
Бек Михайло Михайлович голова губернського комітету КП(б)У лютий — червень 1919
Епштейн Яків Аркадійович голова губернського комітету КП(б)У січень — лютий 1920
Мінін Сергій Костянтинович голова губернського комітету КП(б)У лютий — травень 1919
Квірінг Еммануїл Йонович голова губернського комітету КП(б)У червень — липень 1920
Кисельов Олександр Омелянович голова губернського комітету КП(б)У липень — листопад 1920
Квірінг Еммануїл Йонович відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У листопад — грудень 1920
Гилинський Абрам Лазаревич відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У грудень 1920 — березень 1921
Луговий Олександр Васильович відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У березень — липень 1921
Кисельов Олександр Омелянович відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У липень 1921
Симонов Тимофій Васильович відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У липень 1921 — 1923
Іванов Василь Іванович відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У 1923 — січень 1925
Медведєв Олексій Васильович відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У січень — серпень 1925

ПриміткиРедагувати

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  3. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  4. Перепис 1897 року: Катеринославська губернія. Архів оригіналу за 10 січень 2014. Процитовано 7 травень 2013. 
  5. тюркомовні греки — уруми

ПосиланняРедагувати

  • Катеринославська губернія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
  • Мазепа І. П. Україна в огні і бурі революції 1917–1921. — Дніпропетровськ : Січ, 2001. — 415 с.
  •  Савченко В. А. Махно. — Харків : Фоліо, 2008. — 415 с.
  • Махно Нестор. Воспоминания. Книга 1, 2-3. Библиотека репринтных изданий. — Київ : Україна, 1991. — 216 с. + 186 с. (рос.)
  •  Верстюк В. Ф. Махновщина. — Київ : Наукова думка, 1991. — 368 с.
  • Архірейський Дмитро. Махновська веремія. — Київ : Темпора, 2015. — 294 с.

ДжерелаРедагувати