Відкрити головне меню

Іва́н Андрі́йович Гаври́лов (1885(1885), Буличі, Лихвинський повіт[ru], Калузька губернія, Російська імперія — 1 вересня 1937, Київ, Київська область, УРСР, СРСР) — український радянський державний діяч, голова Дніпропетровського облвиконкому, народний комісар комунального господарства УСРР. Член ВУЦВК 6-го та 13-го складу. Член Ревізійної комісії КП(б)У (1930–1934). Член ЦК КП(б)У (1934–1937).

Гаврилов Іван Андрійович
Гаврилов Іван Андрійович 1935.jpg
Народився 1885[1]
Лихвинський повітd, Калузька губернія, Російська імперія
Помер 1 вересня 1937(1937-09-01)[1]
Київ, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність державний діяч
Знання мов російська
Учасник Громадянська війна в Росії
Посада Голова Катеринославського губернського виконавчого комітету
(3 квітня 1924 — червень 1925)
Голова Катеринославського (Дніпропетровського) окружного виконавчого комітету
(червень 1925 — серпень 1927)}
Голова Маріупольського окружного виконавчого комітету
(серпень 1927 — 1928)
Народний комісар комунального господарства УСРР
(1932 — травень 1933)
Голова Дніпропетровського обласного виконавчого комітету
(травень 1933 — вересень 1936)
Голова правління Укоопспілки
(січень — липень 1937)
Партія ВКП(б)
Автограф Гаврилов Іван Андрійович автограф 1934.png
Нагороди
орден Леніна

БіографіяРедагувати

Народився в 1885 році в родині робітника-будівельника в селі Буличі Калузької губернії, нині село не збереглося, теперь — територія Суворовського району Тульської області. З 1894 по 1901 рік був пастухом громадської отари.

У шістнадцять років отримав домашню освіту, працював малярем, бетонярем у Катеринославі. Завдяки цій професії опинився на Північному Кавказі в місцях запасів мінеральних вод — П'ятигорську, Кисловодську, Єсентуках, де в 1903 році брав участь у страйку будівельників. Як один з активних учасників, був заарештований і ув'язнений на півтора місяці, а потім адміністративно висланий. Проте через три роки він знову бере участь у бунті, але тепер вже селян села Сурсько-Литовського на Катеринославщині. Після придушення повстання був заарештований і висланий «охранкою» до Брянська. Член РСДРП(б) з серпня 1908 року.

У 1908 році Іван Гаврилов повернувся на Катеринославщину і з 1909 року мешкав у Олександрівську, звідки в 1915 році був мобілізований до лав російської царської армії. Служив рядовим, старшим унтер-офіцером.

Лютнева революція 1917 року застала його в Житомирі. Входив до складу більшовицької фракції Житомирської гарнізонної ради, а незабаром став заступником голови бригадного комітету 75-ї бригади. У березні — липні 1917 року — товариш голови Житомирської ради робітничих та солдатських депутатів. У травні 1917 року був заарештований за виступ проти «батальйону смерті». Після звільнення переїхав на партійну більшовицьку роботу до міста Бердянська, а звідти у листопаді 1917 року — до міста Олександрівська.

Після жовтневого перевороту 1917 року був одним із організаторів загонів Червоної гвардії на Олександрівському заводі авіаційних моторів. У квітні 1918 року, коли до міста Олександрівська увійшли австро-угорські війська, олександрівський комітет РСДРП призначив Гаврилова головою створеного Олександрівського повітміського підпільного комітету.

У грудні 1918 — березні 1919 року — голова Олександрівського повітового військово-революційного комітету. 27 березня — 10 липня 1919 року — Олександрівський повітовий комісар з продовольства. Одночасно у січні — липні 1919 року — член Олександрівського повітового комітету КП(б)У.

У липні — вересні 1919 року — політпрацівник у Червоній армії. Під час боїв з військами Добровольчої армії генерала Денікіна і барона Врангеля з вересня 1919 по жовтень 1920 року служив комісаром постачання (з квітня 1920 року — член колегії та начальник заготівель у продовольчому комітеті) Кримської армії, яка 27 липня 1919 року була перейменована у 58-му стрілецьку дивізію РСЧА.

4 листопада 1920 — 4 січня 1921 року — т.в.о. голови Олександрівського опродкомгубу. У січні 1921 року — голова повітового ревкому і військової наради у Гуляй-Полі Олександрівської губернії (з 23 березня 1921 року перейменована в Запорізьку).

З 18 лютого 1921 року — член Олександрівського губвиконкому, Запорізький губкомісар (з липня 1921), голова Запорізької губернської ради професійних спілок, заступник голови губвиконкому та завідувач Запорізького губернського відділу управління (до 10 квітня 1922 року).

14 листопада — 21 грудня 1922 року — голова Запорізької міської ради.

1 грудня 1922 — 7 березня 1923 року — голова виконавчого комітету Запорізької повітової ради Катеринославської губернії.

7 березня 1923 — 5 березня 1924 року — голова виконавчого комітету Запорізької окружної ради Катеринославської губернії.

Одночасно 7 листопада 1923 — 24 червня 1924 року — голова Запорізької міської ради.

У березні — квітні 1924 року — в.о. голови виконавчого комітету Катеринославської губернської ради. 3 квітня 1924 — серпні 1925 року — голова виконавчого комітету Катеринославської губернської ради. Про це свідчить інформація, надрукована у місцевій газеті «Звезда» від 5 квітня 1924 року: «3 апреля на очередном пленуме губисполкома, в должности председателя ГИК´а был утвержден т. Гаврилов». З 1925 року Гаврилов одночасно займав посаду і голови Катеринославської міської ради. Про це повідомляла газета «Звезда» від 25 січня: «Состоялось организационное заседание вновь избранного горсовета. Председателем горсовета избран т. Гаврилов».

З червня 1925 по 1927 рік — голова виконавчого комітету Катеринославської (Дніпропетровської) окружної ради .

З серпня 1927 по 1928 рік — голова виконавчого комітету Маріупольської окружної ради.

З 1928 по 1930 рік працював головою Укрколгоспцентру. У 1930–1932 роках був на керівних посадах у будівельній промисловості: керівник 8-го будівельного тресту, крівник «Південьсоюзбуду».

4 вересня 1932 — червень 1933 року — народний комісар комунального господарства Української СРР.

З 13 травня 1933 по 9 вересня 1936 року — голова виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради.

У січні — липні 1937 року — голова правління Української республіканської спілки споживчих товариств (Укоопспілки).

Делегат XI (1930) та XII (1934) з'їздів КП(б)У. Член ВУЦВК 6-го (1921–1922) та 13-го (1935–1937) складу.

Заарештований органами НКВС 21 червня 1937 року. 2 вересня 1937 року розстріляний за належність до так званої «право-троцькістської організації».

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом Леніна (20.12.1935).

Пам'ятьРедагувати

Ще за життя та перебування на посаді, Дніпропетровська міськрада прийняла постанову про присвоєння імені Гаврилова нещодавно збудованій школі № 71 та перейменувала вулицю Нову на вулицю Гаврилова (пізніше — вул. В. Щербицького). У 1989 році на його честь названо ще одну вулицю у Запоріжжі (нині — Водограйна вулиця).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати