Відкрити головне меню

Дніпро (місто)

місто в Україні

Дніпро́[⇨] (МФА[d̪ɲiˈprɔ] ( прослухати)) — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Дніпропетровської області та Дніпровського району. Місто є четвертим за чисельністю населення в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Дніпро — космічна та ділова столиця України.

Дніпро
Coat of arms of Dnipro.svg Dnipro prapor.png
Герб Дніпра Прапор Дніпра
Collage of Dnipro city images.jpg
Діловий центр міста
Основні дані
Інша назва Космічна столиця України[1][2]
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район Дніпровська міська рада
Код КОАТУУ 1210100000
Засноване 1776
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 8 районів
Населення 998 103 (01.01.2019)[3]
 - повне 998 103 (01.01.2019)[3]
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 415 км²
Густота населення 2405 осіб/км²
Поштові індекси 49000—49489
Телефонний код +380-56 — для 7-значних,
562 — для 6-значних номерів
Координати 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528Координати: 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528
Водойма р. Дніпро, Самара, р.Жабокряч , р. Гнилокіш, р. Шпакова, р. Війтиха, Обухівські озера
День міста друга (іноді третя) субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дніпро-Головний, Дніпро-Лоцманська
До Києва
 - фізична 390 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 447 км
Міська влада
Адреса 49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, тел. +380(56) 745-54-66
Веб-сторінка Міська рада Дніпра
Міський голова Філатов Борис Альбертович

CMNS: Дніпро (місто) на Вікісховищі

Карта
Дніпро. Карта розташування: Україна
Дніпро
Дніпро
Дніпро. Карта розташування: Дніпропетровська область
Дніпро
Дніпро

Як адміністративний центр приєднаних до Російської імперії земель запорозьких козаків місто засновано у 1776 році у пониззі річки Самари і названо Катеринослав, у 1787 році перенесено на теперішнє місце на Дніпрі, поряд з козацькою слободою Половицею. Також на території сучасного міста на той час вже існувала низка козацьких поселень, зокрема містечко Нові Кодаки.

Катеринослав став адміністративним центром захоплених Російскою імперією при Катерині II великих територій Українського степу, зокрема після знищення Запорозької Січі, Кючук-Кайнаджійського і Ясського договорів. Його початково задумано як третю столицю колишньої Російської імперії[4], після Москви і Петербурга. Один з найбільших промислових центрів УРСР, Дніпропетровськ у XX ст. був одним із ключових центрів металургійної, ядерної, оборонної та космічної[5] промисловості СРСР. Через свою військову промисловість місто перебувало у статусі закритого до 1990-х років[6].

У сучасній Україні, так само як і впродовж своєї попередньої історії, Дніпро лишається одним із її найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів. Дніпро є центром Дніпровської агломерації з населенням майже 1,5 млн осіб.

НазваРедагувати

Колишні назви:

19 травня 2016 року Верховна Рада України, відповідно до вимог закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[9], перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро, викресливши з назви міста ім'я «всеукраїнського старости» й одного з організаторів Голодомору Григорія Петровського. За відповідне рішення на засіданні Ради проголосувало 247 депутатів[10]. Постанова набрала чинності з дати її прийняття[11]. 1 червня 2016 року Голова Верховної Ради Андрій Парубій підписав постанову про остаточне перейменування Дніпропетровська на Дніпро[12]. 2 червня 2016 року постанову було опубліковано в газеті «Голос України»[13].

У зв'язку із перейменуванням міста з'явилась невизначеність щодо передачі нової назви іншими мовами. Так, науковці з Українського інституту національної пам'яті вважають, що ця назва має однаково вимовлятись українською, російською та англійською: «Дніпро», «Днипро», «Dnipro».[14] Між тим, деякі мовознавці з таким підходом не згодні, тому транслітерація «Днипро», так само, як і інших українських топонімів, російською мовою неприпустима, адже для близьких, слов'янських мов застосовується переклад, натомість для англійської транслітерація — «Dnipro» — цілком обґрунтована[15]. Невизначеність призвела до того, що деякі ЗМІ використовують одну передачу назви, а деякі іншу[16][17]. У вересні 2018 року ЗМІ оприлюднили відповідь інституту Української мови за підписом Павла Гриценка, де на запит посадовців міської ради Дніпра була дана відповідь, що російською буде вірно саме «Днепр». Також у листі зазначено, що питання передавання власних назв російською належить до компетенції мовознавців РФ[18].

Перейменування Дніпропетровської області при цьому тимчасово відкладене у зв'язку із тим, що її назву закріплено у статті 133 Конституції України.

ГеографіяРедагувати

Дніпро розташований у південно-східній Україні. Особливість Дніпра — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

  Київ ~ 503 км
  Мінськ ~ 973 км
Полтава ~ 212 км
Харків ~ 234 км
  Воронеж ~ 583 км  
Кропивницький ~ 244 км
Львів ~ 962 км
N Донецьк ~ 258 км
Луганськ ~ 417 км
W    Дніпро    E
S
Кривий Ріг ~ 148 км
Нікополь ~ 110 км
Одеса ~ 470 км
  Кишинів ~ 593 км
Запоріжжя ~ 104 км
Севастополь ~ 541 км
Маріуполь ~ 369 км

ПравобережжяРедагувати

 
Вигляд на Нагірну частину міста з лівого берега

Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Поетично місто називається «містом на трьох пагорбах», що є частиною Придніпровської височини.

 
Сучасна забудова на правому березі

Балки (яри) правобережжя: Довга, Рибальська, Аптекарська, Тунельна, Біла, Кринична.

Малі річки правобережжя — Аптекарський потік, Війтиха (Сухачівка; витік річки), Войцеховський потік (притока Мокрої Сури), Жабокряч, Половиця (річка; нині не існує), Кленовий потік (нині не існує).

На заході, північніше Діївки — плавні, з головною протокою Річиця (Старий Дніпро).

ЛівобережжяРедагувати

Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. В Індустріальному районі й понад Дніпром — піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає річка Самара. На заході лівобережжя в Амур-Нижньодніпровському районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, руслом якої прорите нове русло Орелі.

Інші річки лівобережжя: Гнилокиш, Кримка, Маячка, Шпакова, Шиянка. Шиянка визначає Ігренський острів.

На Дніпрі у межах міста розташовано чимало островів, давній Монастирський, Шевський, Свинячий, Пороховий, Кодачек.

Історичні місцевостіРедагувати

 
Складові частини м. Дніпра

КліматРедагувати

Для міста характерний степовий тип клімату (за класифікацією кліматів Кеппена BSk). Однак спостерігаються типові для Середземноморського клімату ознаки (Csa): сухе літо і більш вологий клімат навесні, взимку і восени. У той час як літо зазвичай посушливо при температурах до 40 °C, більшість опадів випадає навесні. Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня до середини квітня. Влітку будь-які опади в Дніпрі трапляються рідше, проте найчастіше набувають форми сильної зливи із грозою. В ході глобальної зміни клімату клімат міста поступово набуває характеристик середземноморського (Csa) з м'якою, досить вологою зимою і теплим, навіть спекотним, найчастіше посушливим літом.[19] Водночас зими супроводжуються сильними снігопадами. Так, наприклад, сніговий покрив сягнув 33 см у січні 2015.[20] У місті в середньому 260 сонячних днів. Географічний район в околицях Дніпра має клімат, який можна порівняти з континентальними районами на північному заході Іспанії, таких як Авіла або Сорія, а також з північною частиною штату США Каліфорнії містом Єрекою, у діапазоні температур і зміни, в сонячних годин, а також щорічних рівнів опадів.[21]

Клімат Дніпра (1987-2016)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 12,3 17,5 24,1 31,8 36,1 37,8 39,8 40,9 36,5 32,6 20,6 16,3 40,9
Середній максимум, °C 3,0 6,2 12,1 16,4 22,2 28,3 33,2 32,5 26,2 18,2 9,7 3,3 17,2
Середня температура, °C −2,4 −0,8 5,5 10,3 17,1 22,0 24,7 23,4 18,5 11,1 4,0 −0,9 11,1
Середній мінімум, °C −5,9 −5,7 −1,2 4,2 11,9 15,7 17,4 15,9 11,7 4,4 −1,6 −5,3 5,2
Абсолютний мінімум, °C −30 −27,8 −19,2 −8,2 −2,4 3,9 5,9 3,9 −3 −8 −17,9 −27,8 −30
Норма опадів, мм 78.5 52.6 41.4 32.3 33.3 24.6 14 9.1 13.7 28.2 74.2 100.8 502.7
Кількість сонячних годин 127,1 162,4 241,8 270,0 322,4 360,0 381,3 353,4 300,0 248,0 150,0 111,6 3028,0
Кількість дощових днів 13,2 10,3 9,7 8,7 7,6 4,6 3,0 2,5 2,7 5,3 11,4 12,7 91,7
Кількість сніжних днів 8,5 6,2 4,2 0,5 0 0 0 0 0 0,5 4,2 8,2 32,3
Вологість повітря, % 83.3 76.8 71.6 64.5 58.9 55.0 53.2 55.7 57.0 63.1 75.6 82.9 66.5
Джерело: NOAA (sun 1997–2017)[22] та[23]
Кліматичні показники Дніпра
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній світловий день 9.0 10.0 12.0 14.0 15.0 16.0 16.0 14.0 13.0 11.0 10.0 9.0 12.5
Середній ультрафіолетовий індекс 3 4 6 8 9 10 11+ 10 8 6 4 3 6.8

У зв'язку з географічним положенням міста, що робить його територію місцем для виникнення температурних інверсій, а також значною автомобілізацією населення, Дніпро страждає від атмосферного забруднення, який проявляється у формі смогу. Сезон зі смогом триває приблизно з травня по жовтень. Долина, в якій розміщується місто, утримує значну частину забруднення, що виділяються двигунами транспортних засобів та промисловими підприємствами, також на додачу негативним чинником є низька кількість опадів і затяжні літні посухи.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Дніпра

Доісторичні часиРедагувати

Історія міста Дніпра пов'язана з історією краю, яка сягає далекої давнини. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис. р. до н. е. до сучасного Дніпра з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзової доби землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині II тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скіфів витіснили до Криму сармати у III ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у III ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. Надалі (IV — IX ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

СередньовіччяРедагувати

За часів Київської Русі вже у ІХ ст. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Існує легенда, що візантійські монахи ще близько 870 року(?)  збудували тут монастир — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Святого Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Святого Андрія Первозваного. Навколишні землі були під владою кочовиків — хозарів, печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, мало знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. Через це увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800—1300 рр. на піщаних пагорбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами у 1240 р., та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз (відомий з 16 століття як містечко Самар). Того ж року було зруйновано монастир на острові і поселення на дніпровому острівці навпроти теперішнього Старого Кодаку.

У XVI—XVIII століттях територія майбутнього міста належала Запорозькій Січі. У 1635 році південніше, біля першого дніпрового порогу польською владою побудована фортеця Кодак, на відкритті якої був присутній і майбутній Гетьман Богдан Хмельницький. Того ж року фортецю захопив козацький загін на чолі з Іваном Сулимою, але урядові війська з реєстровцями відбили її. 1648 року на початку Визвольної війни Кодаком знов заволоділи козаки.

У 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного міста Дніпра існує селище Нові Кайдаки, яке у 1750 році вже називається містом.

 
Поселення на території сучасного Дніпра до заснування Катеринослава

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли ще у козацьку добу:

 
План фортеці Кодак (1635)

У 1711 році за умовами Прутського трактату землі Запорожжя опинились під протекторатом Османської імперії, але вже 1734 року козаки повернулись на Запорожжя і було укладено Лубенський договір про визнання запорожцями московського протекторату

У 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво було ліквідовано, а землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської і Азовської губерній. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Новий КодакРедагувати

За свідченнями історика XIX століття Ф. Макаревського, у 1645 році в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком міста Дніпра.

Наприкінці XVII ст. — початку XVIII століття Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. Ще з 1564 року біля Нового Кодаку відомі козацькі курені у Таромському, які 1704 отримали статус слободи, а пізніше з'явилися козацькі поселення Половиця (1743), Сухачівка (1770), Діївка (1775).

У середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 р. в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяло десятки ремісничих майстерень. У 1760-х роках в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького міста Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 році Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Понад 10 років (1776—1789) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління.

В останньому десятиріччі XVIII століття органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади.

В середині 1780-х років російська імператриця Катерина II звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 рік вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку міста Дніпра.

За інерцією впродовж 17851791 років в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Впродовж першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 р. мав близько 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 році був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

КатеринославРедагувати

 
Монумент Катерині II (1840—1920)

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у річку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість. Катеринослав I в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ.

Російська імператриця Катерина II мріяла на новоздобутих землях збудувати «Південну пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор в Римі (Ватикан). (Але величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 року. Будівельники встигли лише закласти величезний фундамент (нині— Соборна площа Дніпра). Це ще одна дата заснування міста: 1887 року містяни святкували 100-річчя міста.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку.

1789 року було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м. Підгородне), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині — Рибальське). У гирлі Мокрої Сури було заснованое колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 року засновано село Краснопілля.

У 17981802 роках за наказом імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ і було центром величезної Новоросійської губернії від Дністра до Дону і Криму.

Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 р. населення міста становило 6,4 т. осіб, то 1850 — лише 13 тисяч. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарних заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди, а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами.

 
Дніпро (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 рік
 
Катеринославський проспект на початку XX століття

На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще у 1873 році (гілка з Синельникова). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро у 1884 році.

Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на лівому березі:

Біля заводів стрімко зростали робітничі поселення — Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо у 1865 році населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 232 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки у 1925). Основну етнічну групу становилили українці, крім них у Дніпрі проживали росіяни та євреї та інші.[джерело?]

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів здобутих Російською імперією південних та східних українських земель. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст.

Однією з яскравих сторінок в історії міста було життя й діяльність у ньому видатного українського історика Дмитра Івановича Яворницького. Вчений надрукував понад 210 праць з історії України, Середньої Азії, Росії. Найголовніші з них: «Історія запорозьких козаків» у трьох томах, «Джерела для історії запорозьких козаків», «Слідами запорожців», «До історії степової України». Яворницький був також відомим археологом, керував розкопками сотень курганів ямної культури, доби заліза та запорозьких часів. Крім наукових історичних праць, Яворницький написав ще й ґрунтовну історію міста, в якому пройшли найплідніші роки його життя. Багато сил і енергії віддавав учений місцевому історичному музею, яким він керував у 19021933 роках. Засновано його було 1849 року як Музей старожитностей Катеринославської губернії. 1912 року музею була передана колекція Олександра Поля, катеринославського колекціонера і краєзнавця, мати якого була онукою наказного гетьмана Павла Полуботка. Проводячи археологічні розкопки та експедиції на території Катеринославщини, О. Поль зібрав понад 5 тисяч предметів старовини, що стали основою музею його імені а пізніше увійшли до історичного музею імені Д. Явор¬ницького. Великою заслугою Яворницького було те, що він зібрав і ввів у науковий обіг величезну кількість історичних джерел, котрі доти лежали в архівах. Чимало з них він експонував у своєму музеї. Яворницькому доводилося витрачати на експедиції власні кошти, якщо не вдавалося зібрати їх у приватних осіб. Йому також належить заслуга того, що він домігся від радянського уряду проведення великих розкопок на території майбутнього Дніпрогесу, врятувавши таким чином сотні безцінних пам'яток історії.

СічеславРедагувати

Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але повністю офіційно місто не встигло затвердити нову назву і фактично залишалося з попередньою назвою — Катеринослав.

Хоча в деяких документах 19181919 і навіть не послідовно до 1926 року місто згадується саме як Січеслав. Це підтверджував український письменник Василь Сокіл, який писав[24]:

« «Щодо Січеслава згадую, що в роки, коли у Катеринославі на довший час запанувала українська влада, місто вже було перейменовано на Січеслав. Газети вживали цю назву, в установах офіційно також користувалися нею. А з приходом більшовиків усе скінчилося. Згадка про Січеслав деякий час лунала в студентських колах» »

Влада УНР у місті протрималась до 11 січня 1918 року, коли після запеклих боїв Січеслав був захоплений переважаючими силами більшовицьких військ.[25]

Наприкінці березня 1918 року Катеринославський кіш Вільного козацтва розпочав операцію по звільненню Січеслава. Загоном керував Гаврило Горобець — син залізничника з Катеринослава. Загін звільнивши Жовті Води та П'ятихатки, 4 квітня увірвався на станцію Горяїново (нині ця станція лежить у межах міста) та за допомогою німецьких та австро-угорських військ оволоділи містом.[26] При звільненні міста від більшовиків загинуло 8 німецьких солдатів, 18 отримали поранення.[27]

Цього разу влада УНР та Української Держави протрималась до 30 грудня 1918 року, місто вперше зайняли війська Нестора Махна.

2 січня 1919 року в результаті запеклих боїв з більшовиками, в яких брали участь українські повстанські загони отамана Малашко та Божка, Січові Стрільці під командуванням отамана Самокиша, до яких приєднався повстанський загін отамана Сакви з Верхньодніпровського повіту звільнили Січеслав та вибили більшовиків та махновців на лівий берег Дніпра. При цьому махновці зазнали значних втрат. Востаннє влада УНР протрималась у місті до 26 січня 1919 року, коли радянські війська під командуванням Павла Дибенка захопили місто й встановили тут радянську владу.[28]

Впродовж 19191921 років Січеслав декілька раз був столицею Української Вільної Анархічної Республіки Нестора Махна, коли його війська займали місто.

ДніпропетровськРедагувати

Під час українсько-більшовицької війни місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад. Але протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а в подальшому стало одним з центрів сталінської індустріалізації.

19 липня 1926 року Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Петровського, одного з організаторів Голодомору 1932—1933 років)[29].

 
Пам'ятник Леніну на центральній площі, демонтований під час Революції гідності 21 лютого 2014

1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна, а 22 червня 1941 року — німецько-радянська війна. 25 серпня 1941 року Дніпропетровськ окуповано німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та земельної (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. Окупаційна влада намагалася відновити життя міста, комунікації і промисловість[джерело не вказане 20

днів], зруйновані радянськими та німецькими військами, що змогли зробити лише частково.

25 жовтня 1943 року місто захопили радянські війська. У 1950-ті роки споруджено флагман ракетобудування «Південний машинобудівний завод» (ПМЗ), Придніпровську ГРЕС разом з селищем (пізніше містом) Придніпровськ; згодом — Завод важких пресів, Шинний завод. У місті з 1946 року проведено лінію міського тролейбуса, відновлено і розширено мережу електричного трамваю. У центральній частині міста 1966 р. було споруджено автомобільний міст через річку Дніпро.

У 1950-х роках місто будувалося у соцреалізмі. У 1960-ті роки розпочалося масове житлове будівництво, 5-поверхова «хрущовська» забудова з'явилась вздовж проспектів Старий Шлях, Гагаріна, Слобожанського (ім. Газети Правда), вулиць Тітова, Дніпропетровської тощо. У 1970-ті у Дніпрі вперше з'явилися багатоповерхові «спальні» райони «Тополя», «Перемога», «Сокіл», «Сонячний», «Червоний Камінь», «Парус», «Комунар» (зараз — «Покровський»), а на початку 1980-х — «Фрунзівський» (зараз — «Ломівський» та «Кам'янський»), «Лівобережний», «Кротова» за рахунок чого можливість покращити свої житлові умови отримали сотні тисяч дніпропетровців[джерело?].

Розвиток міста продовжувався до середини 1980-х років, коли настала «перебудова».

Після падіння радянської імперії промисловість занепала, масове житлове будівництво припинилось, у плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера, більшість доріг. З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві нових багатоквартирних житлових будинків, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті окремих вулиць.

Впродовж 20112013 років капітально відремонтовано основні магістралі міста — зокрема, Запорізьке шосе, проспект Слобожанський, розпочалося будівництво об'їзної дороги, навіть завершено її першу чергу — ділянку між Запорізьким і Криворізьким шосе. Проте криза, яка розпочалася в Україні у 2014, посилена наслідками тимчасової російської окупації частин Донецької та Луганської областей та анексії Криму, зашкодила подальшому розвитку країни і зокрема міста.

4 жовтня 2012 року відбулося урочисте відкриття нового заводу «Інтерпайп Сталь» (до 2012 року — «Дніпросталь») корпорації «Інтерпайп» В. Пінчука. За даними керівників корпорації, «Інтерпайп Сталь» має стати найбільшим по потужності (1,32 млн тон на рік колесних і трубних заготовок) електрокрицетопним комплексом в Європі. «Інтерпайп Сталь» — найбільший інвестиційний проєкт (700 млн. USD) за роки незалежності України і перший металургійний завод, побудований в Україні з нуля за останні 40 років.[30]

21 лютого 2014 року на центральній площі Дніпра на хвилі Революції Гідності, під час акції «ленінопаду» було повалено пам'ятник Леніну[31].

1 березня 2014 розпочалася спроба захоплення міста симпатиками «російського світу», яка була успішно нейтралізована містянами[32].

У 2015 році капітально відремонтовано вулицю Робочу і проспект Миру. Наприкінці листопада з'явилося рішення міської влади про перейменування низки вулиць Дніпропетровська (згідно вимог законодавства України про декомунізацію)[джерело?].

29 січня 2016 року активістами демонтовано пам'ятник радянському функціонеру Григорію Петровському на Вокзальній площі.

Протягом 2016 року продовжено ремонт основних магістралей міста — зокрема, відремонтовано вулицю Калинову, маршала Малиновського, проспект Богдана Хмельницького.

19 травня 2016 року Верховна Рада України на виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прийняла рішення про перейменування міста Дніпропетровськ на Дніпро.

ДніпроРедагувати

 
Логотип міста Дніпро[33]

18 грудня 2016 року повідомлено рішення Уряду України про націоналізацію найбільшого дніпровського і українського банку — «ПриватБанку».

9 серпня 2017 року в медіа-центрі «Інформатор» оголосили переможця конкурсу на найкращу концептуальну ідею марки міста Дніпро та його логотипу.

АдміністраціяРедагувати

УстрійРедагувати

Органом місцевого самоврядування є Дніпровська міська рада, яка обирається раз на 5 років в кількості 64 депутатів.

Їх представлено п'ятьма партіями: Опозиційний блок (25 депутатів), УКРОП (21 депутат), «Громадська сила» (7 депутатів), «Блок Порошенка» (6 депутатів), «Самопоміч» (5 депутатів).

Виконавчу владу очолює міський голова та Виконавчий комітет, який складений з 14 членів. Міським головою Дніпра за результатами 2-го туру місцевих виборів 2015 є Борис Філатов від партії УКРОП.

У листопаді 2010 року в Дніпропетровську прем'єр-міністр Ізраїлю Шимон Перес закликав українців забути свою історію, а Дніпропетровськ назвав жидівською столицею України. Він відкрив найбільший в світі молебельний дім секти Хабад на березі Дніпра (площа 4 га).

Адміністративний поділРедагувати

 
Адміністративний поділ Дніпра, (2011)

Наразі існує поділ міста Дніпра на 8 адміністративних районів. 5 — на правому березі річки Дніпро: Новокодацький, Центральний, Чечелівський, Соборний та Шевченківський. 3 — на лівому: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський.

У підпорядкуванні міської ради також перебуває селище міського типу Авіаторське.

У XIX столітті Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша, Друга (зараз Центральний район) і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. 1897 року було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 року місто було розділено на 5 районів включно із Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничний, Кодацький (у майбутньому Новокодацький) та Фабрично-Чечелівський (сучасний Чечелівський).

НаселенняРедагувати

Рік Населення Зміна
1840 12 414
1897 112 839 +809.0%
1914 211 100 +87.1%
1926 187 570 −11.1%
1939 526 998 +181.0%
1959 661 547 +25.5%
1970 862 100 +30.3%
1989 1 177 897 +36.6%
2001 1 065 008 −9.6%
2014 993 094 −6.8%
2017 1 002 636 +1.0%
2019 1 002 944 +0.0%
[34][35][36][37]
Докладніше: Населення Дніпра

Станом на 1 грудня 2017 року населення налічувало 1 002 тис. осіб. Серед міст України Дніпро посідає 4 місце за чисельністю населення.[38], але станом на 1 серпня 2018 року чисельність скоротилася на 3 тисячі 719 осіб, що становить 0,37 % від загальної кількості населення і становить 999 257 осіб. Раніше Дніпро вже втрачав статус міста-мільйонника, але у 2017 році його собі повертав[39].

Національний склад населення Дніпра за даними переписів, %:

1926[40] 1939[41] 1959[42] 1989[43] 2001[43]
українці  36,0  54,6  61,5  62,5  72,6
росіяни  31,6  23,4  27,9  31,0  23,5
євреї  26,8  17,9  7,6  3,2  1,0
білоруси  1,9  1,9  1,7    1,0

ЕкономікаРедагувати

Перебуваючи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям наприкінці 19 століття Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.

На початку ХХ століття промисловість продовжувала розвиватись і у 1930-ті роки місто перетворилось на потужний індустріальний центр.

 
Відділення НБУ в Дніпрі

Дніпро є одним з провідних фінансових центрів України. Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг.

Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величині основних фондів, кількості робітників перебуває на другому місці в Україні. На території міста працює більше 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проєктних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проєктування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість надати місту з 233-літньою історією сучасний вигляд. Господарчий комплекс міста складають більше 20 тисяч підприємств. У 1993 році була заснована мережа АТБ-Маркет, нині одна з найбільших у країні.

Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5 % всієї промислової продукції України.

 
Зеніт-3SLБ на стартовому майданчику

2009 року промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 мільярдів гривень (30,0 % загального обсягу продукції, реалізованої в області).

Основа промисловості міста — металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9 % від загального обсягу виробництва чорної металургії України, зокрема: труб — 51,4 %, сталі — 5,3 %, чавуну — 5,0 %, прокату — 4,4 %, коксу — 4,0 %. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпровський металургійний завод», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5 %. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпропетровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.

Дніпро — один з світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», космічні апарати з унікальними можливостями та беруть участь в реалізації проєкту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств; продукція: лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космосу, повітряного транспорту, понад 80 типорозмірів шин, зокрема великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5 % обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинути легка промисловість, харчова промисловість та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6 % обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.

У Дніпрі розташованй головний офіс найбільшого в Україні банку — ПриватБанку, який входить у приналежну Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову групу Приват, але банк вже перейшов в державну власність через розкрадання його активів самими власниками. До групи безпосередньо або опосередковано входить більше 100 підприємств в Україні та світі. Її головний конкурент — Інтерпайп, металургійна компанія, що спеціалізується на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Її засновником є Віктор Пінчук.

Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7 % загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста в основному становить продукція підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортують в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.

ІнфраструктураРедагувати

ТранспортРедагувати

Містом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них М04E50, Н08, Н11, Н31. У Дніпрі працює п'ять мостів через річку Дніпро.

 
Вокзальна площа з висоти пташиного польоту

Сучасний Дніпро є важливим залізничним вузлом та центром Придніпровської залізниці. Дніпро-Головний — головна пасажирська залізнична станція. Основними транспортними потоками, що проходять через Дніпро, є напрямки Донбас — Західна Україна, Київ — Крим та Одеса — Миколаїв — Херсон — Москва.

2003 року денні потяги «Столичний експрес» були впроваджені на ділянці Київ — Дніпро. Відтак практично було закладено підвалини розвитку нового виду транспорту: вже згодом денні прискорені поїзди завоювали значну прихильність у пасажирів[44]. «Південний експрес», що щоденно курсував між Дніпром та Сімферополем виключно вдень до 2014 року,  за 4,5-5 годин доїжджав до Сімферополя.

11 листопада 2012 року розпочато рух швидкісних електропотягів «Інтерсіті+» сполученням Дніпро — Київ. З 26 травня 2013 року «Укрзалізниця» продовжила маршрут потяга сполученням Київ — Дніпро до Запоріжжя[45], а іншого «Інтерсіті+» до станції Покровськ.

 
Центральний міст

У місті працює Дніпровська дитяча залізниця.

Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», розташований всього за 15 км від центру міста, сполучає Дніпро (станом на 2019 р.) з такими аеропортами, як Київ, Львів, Відень, Тель-Авів, Тбілісі; також здійснюються чартерні рейси до відомих курортів Туреччини (Анталія), Єгипту (Шарм-еш-Шейх), Греції, Кіпру, Болгарії (Бургас), Грузії (Батумі). 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з аеропорту. У ньому базувалася компанія «Дніпроавіа», що була головним перевізником регіону.

Дніпровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка—море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

 
Станція метро «Металургів»

Дніпровський метрополітен, який став до ладу 29 грудня 1995 року — один із найкоротших у Європі. Має усього 6 станцій. Він сполучає центральний залізничний вокзал Дніпра із західною промисловою зоною та житловими масивами Червоний Камінь і Покровський. Керівники цього виду транспорту у Дніпрі нарікають на неспроможність витримувати конкуренцію з маршрутками і трамваями. Оператор — Управління Дніпровського метрополітену. Наразі ведуться роботи з будівництва ділянки завдовжки 2,4 км від станції «Вокзальна», заплановано відкриття трьох станцій: «Театральна», «Центральна» та «Історичний музей». Відкриття ділянки заплановано до 2023 року. У Державному бюджеті України на 2019 рік заплановано виділення 1 млрд 392 млн гривень на продовження будівництва метрополітену. У перспективі також планується будівництво другої лінії.

Основним видом громадського транспорту з кінця 1990-х у місті є маршрутне таксі. У майбутньому можливе відродження парку автобусів великої місткості, рух яких на деяких маршрутах вже частково запроваджено.

У 1897 році Катеринослав став третім містом Російської імперії з електричним трамваєм. Золоті роки існування дніпровського трамваю припадають на 19701980-ті роки. Нині в місті працює 12 маршрутів трамваю. За останні роки закриті 6 маршрутів.

 
Дніпро Т203 у корпоративних кольорах «Дніпровського електротранспорту»

7 листопада 1948 року у Дніпрі відкрито тролейбусний рух. У подальші роки тролейбусна система сильно розширилася, але у 2000-ні роки дещо скоротилася — зокрема, було закрито маршрути № 13 (Центр — ж/м «Комунар»), № 6 (ДНУЗТ — Шинний завод), контактну мережу на них демонтовано. Тепер у місті працює 20 маршрутів. Наприкінці 2017 року відкрито тролейбусний маршрут № 2 (вул. Глінки — ж/м «Парус-2») та № 14 (вул. Глінки — ж/м «Сонячний»), який став першим маршрутом у місті та в Україні, де курсують акумуляторні тролейбуси.[46]. 8 вересня 2018 року відкрито тролейбусний маршрут № 21 «Площа Соборна — ж/м Сокіл-2».[47]

У вересні 2019 року відкрито нову тролейбусну лінію на ж/м «Сонячний»[48], а крім цього планується маршрут до житлового масиву Придніпровськ[49].

Сфера послугРедагувати

У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, зокрема 4210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпрі працюють 100 супермаркетів, зокрема 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів і 50 великих спеціалізованих магазинів. Крім того, на території міста функціонують 70 ринків, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис. тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0 %). Щодня ринки міста відвідують близько 100 000 покупців.

Фактичний обсяг роздрібного товарообігу підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень. Дніпро займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 м² торгової площі. [50]

У місті акредитовані або мають філії близько 50 державних та приватних банків[51].

Діє 26 лікарень на 6520 місць, п'ять — дитячих. Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів та 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів, 12 центрів первинної медичної допомоги, 5 поліклінік та 7 стоматологій. Це місце роботи 4,5 тис. лікарів та більше 7 тис. молодших спеціалістів. Дніпропетровська область — один з регіонів медичної реформи.

Освіта і наукаРедагувати

 
Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара (Бібліотека)
 
Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

У місті Дніпро функціонують 163 закладів освіти, до числа яких крім загальноосвітніх шкіл входять гімназії, ліцеї, школи-інтернати та спеціалізовані заклади для хворих дітей. У місті функціонують 17 спеціалізованих шкіл. Динамічний розвиток міста та освітнього процесу спонукає до виникнення мережі спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. У місті, наприклад, є юридичний ліцей та міжнародні школи — Британська міжнародна школа та Українсько-американський ліцей. Крім того, у Дніпрі 174 дитячі садки та 34 позашкільних закладів освіти, зокрема 21 центр позашкільної роботи, Будинки творчості, Центр допризовної підготовки молоді, 13 спортивних шкіл. 87 міських закладів освіти стали експериментальними закладами Всеукраїнського та регіонального рівнів.

Дніпровський вишівський регіон поєднує 38 закладів вищої освіти. За рейтингом ЗВО «Топ-200 Україна» Дніпровська політехніка посіла 6 місце, а Дніпровський університет ім. Гончара — 14 місце.[52] Гірничий університет створений у 1899 році як Катеринославське вище гірниче училище, став першим вишем міста. Інші відомі заклади:

Університети

Академії

Інститути

Дніпро — один із найбільших наукових центрів України. У ньому зосереджено багато науково-дослідних та проєктно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної академії наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергозберігаючих екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проєктів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

МедіаРедагувати

У Дніпрі друкується більше 45 різних газет і журналів.[53] Серед суспільно-політичних видань відомі «Наше місто», «Вісті Придніпров'я», «Дніпровська правда», «Днепр Вечерний», «Горожанин», «Лица», «Зоря»; Щомісячна газета для сімейного читання «Золотий фонд України», інформаційно-розважальне видання — тижневик «Теленеделя». 11 телеканал вперше вийшов в ефір 6 липня 1994 року. Також працюють такі компанії як 23 канал — СТБ Дніпро, 34 телеканал, 51 телеканал (Дніпровський державний телеканал), 27 канал, ІРТ, 9 канал, Домашній очаг, тощо. На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 23 всеукраїнські та регіональні радіостанції:

КультураРедагувати

Музика, театр і кіноРедагувати

Дніпро є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та заклад вищої освіти музичного профілю — консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку ХХ століття. В місті також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів.

 
Кінотеатр «Салют»

Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987—1990 та 1999—2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».

Діють два драматичні театри — Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка1918 року) та Дніпровський академічний театр драми і комедії1927 року). Також працює 5 палаців культури. У будинку органної і камерної музики проводяться міжнародні органні фестивалі, проводяться концерти органної і камерної музики, кількість відвідувачів сягає 30 тисяч слухачів у місяць. Це культурний осередок Дніпра.

Сучасна музика також активно розвивається, складено топ гуртів Дніпра[54], до якого потрапили Brunettes Shoot Blondes, Гражданин Топинамбур, И Друг Мой Грузовик, Кімната Гретхен, Plus Band, Gamardah Fungus, Tape Holder, Jungleman, MEOW та Forgotten Lizzard. Також є відомими колективи Натоліч, Масса причин, DZ'OB.

МузеїРедагувати

Докладніше: Музеї Дніпра

У місті розташовані чотири музеї. Історичний оперує будинком свого найвідомішого науковця — Дмитра Яворницького. Унікальними експонатами є половецькі «баби», Керносівський ідол та колекція козацьких старожитностей. Іншими підрозділами є музей місцевого самоврядування та діорама «Битва за Дніпро», найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі. Наразі Діорама працює також як виставковий центр. На площі перед діорамою розміщена колекція радянської військової техніки 1940-х років.

Відомий художній музей береже колекцію російського, українського й західноєвропейського мистецтва XVII — початку XX ст. (ікони, парсуни, народні картини, портрети, краєвиди, жанрові картини), радянського й сучасного українського мистецтва.

 
Стаття з нагоди відкриття Дніпропетровського планетарію.

З 1968 року в місті працює планетарій. З листопада 2018 року заклад на капітальному ремонті. Відкриття оновленого планетарію, з новим обладнанням та експозицією очікується восени 2019 року.

Література та книжкова культураРедагувати

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Кирила і Мефодія — найбільша наукова бібліотека Дніпра. Також діє Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України. Місто є головним літературним осередком регіону. Із ним пов'язані Олесь Гончар, Леонід Бачинський, Єжи Єнджеєвич, Павло Загребельний, Адріан Феофанович Кащенко, Валер'ян Підмогильний, Віктор Петров.

У місті Дніпро відбуваються дії повісті Валер'яна Підмогильного «Третя революція» та роману В. Домонтовича «Без ґрунту»[55].

РелігіяРедагувати

Дніпро є центром єпархій ПЦУ й РПЦ в Україні. У місті збудовано великий єпархіальний центр. З 1998 року відновлене видання «Дніпропетровські єпархіальні відомості», що видавалися з 1872 року під назвою «Катеринославські єпархіальні відомості». Також у місті є храм УГКЦ — церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка розташована на вул. Сташкова; 16 грудня 2016 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятив новозбудований храм УГКЦ Святого Миколая Чудотворця[56]

На розі вулиці Леваневського та проспекту Сергія Нігояна завершується будівництво вірменського храму. Лютеранська кірха святої Катерини була побудована після організації 1852 року німецької лютеранської громади у губернському місті Катеринославі.

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала юдейська громада — за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35 %, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4 % (13,7 тис.осіб, за даними «Хабаду» — 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпра і України, олігархи й бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук.

2012 р. у центрі міста відкрито найбільший у світі єврейський центр «Менора» площею 122 тис. кв. м., що знаходиться біля синагоги «Золота Роза».

Серед найвідоміших культових споруд міста Спасо-Преображенський кафедральний собор, Хрестовоздвиженський храм, Миколаївська церква в Кодаках та Костел святого Йосипа.

АрхітектураРедагувати

 
Дніпро. Характеристика забудови
 
Палац праці — шедевр радянського конструктивізму. Нині — «Український дім»; перебуває у запустінні
 
Центральна частина міста

Місто проєктували видатні архітектори — Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проєктами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.

З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один із найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.

У місті два 29-поверхових будинки і два 25-поверхових. У центрі Дніпра ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх нещадно зносять кожного року. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.

СпортРедагувати

Докладніше: Спорт Дніпра

Місто славиться футбольною командою «Дніпро», що була заснована 1918 року і за свою історію встигла двічі виграти Чемпіонат СРСР 1983, 1988 рр., здобути Кубок СРСР 1989 р. Фіналіст Ліги Європи 2014/2015 рр. Чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів (Кубка Європейських Чемпіонів) 1985, 1990 рр. «Дніпро-2» — фарм-клуб команди. За підсумками сезону 2016/2017 рр. ФК «Дніпро» припинив виступати у Прем'єр-лізі.

Футбольний клуб «Дніпро» був срібним призером Чемпіонату України — 1993, 2014 рр., бронзовим призером — 1992, 1995, 1996, 2001, 2004, 2015, 2016 рр. Фіналіст Кубку України — 1995, 1997, 2004 рр.

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь», побудований 1939 року. У 1966 році був відкритий стадіон «Метеор». Новий стадіон, «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» у 2008 році. Крім того в місті працюють стадіони «Дніпропрес», «Локомотив», «Монтажник», «Славутич», «Трудові резерви» та інші. Відомий також спортивний комплекс «Метеор».

Баскетбольний клуб «Дніпро» — володар Кубка «Суперліги» 2011, 2015 рр. Ватерпо́льний клуб «ДНУ-Дніпро» виступає у Чемпіонаті України серед чоловіків. Назву клубу дав Університет імені Олеся Гончара, басейн якого є спортивною базою для клубу. 2012 року клуб отримав статус професійного.

Регбійний клуб «Дніпро» виступає у Вищій лізі, також відомий СК «Дніпропетровські Ракети».

Дніпропетровський авіаційний спортивний клуб базується на аеродромі Кам'янка. Клуб здійснює підготовку льотчиків, планеристів та парашутистів. На базі клубу неодноразово проводилися збори збірних команд з планерного спорту СРСР та України, змагання з авіаційних видів спорту, випробовувалася нова планерна техніка. Серед найвідоміших пілотів міста Марія Доліна, Анатолій Брандис, Георгій Паршин.

Міжнародна співпрацяРедагувати

Дніпро має таких побратимів[джерело не вказане 20

днів]:

7 вересня 2016 року, у зв'язку з російською збройною агресією проти України, рішенням міської ради Дніпра були розірвані партнерські відносини з російськими містами Самара та Красноярськ. Своїм же рішенням, на підставі постанови Верховної ради України № 1375-VIII від 19.05.2016 року і на виконання законів про декомунізацію, міська рада змінила свою назву на Дніпровська міська рада[59].

У Дніпрі працюють консульства і представництва таких країн: Угорщини, Італії, Болгарії, Греції, Польщі, Вірменії, Туреччини, Німеччини, Литви, Кот-д'Івуару і Чехії.

Також присутні такі структури як Бюро делегата Німецької Економіки в Україні, Українсько-Арабський центр, Українсько-Бразильський центр та Українсько-Польський центр.

Панорами містаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Юлія Рацибарська. Космічна столиця України // radiosvoboda
  2. Дніпропетровськ — космічна столиця України. Архів оригіналу за 8 січень 2009. Процитовано 24 травень 2012. 
  3. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  4. Charles Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870—1905
  5. Дніпропетровськ — столиця ракетобудування — Дніпропетровськ — космічна столиця. Архів оригіналу за 26 жовтень 2010. Процитовано 13 травень 2015. 
  6. Тема «Закритого міста» в історії радянського Дніпропетровська 1950-80-х років
  7. В. А. Смолій. Історія українського козацтва: нариси у двох томах. — Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. — Т. 2. — С. 554. — ISBN 966-518-348-6.
  8. Максим Кавун. Сколько имён у Днепропетровска?. ЧАО «Сегодня Мультимедиа». Процитовано 2015-7-26.  Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  9. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного ... | від 09.04.2015 № 317-VIII. zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 2016-05-24. 
  10. Рада перейменувала Дніпропетровськ. Українська правда. Процитовано 2016-05-19. 
  11. Проект Постанови про перейменування міста Дніпропетровська Дніпропетровської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 2016-05-19. 
  12. Голова Верховної Ради України підписав постанову про остаточне перейменування Дніпропетровська на Дніпро. 
  13. Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області… http://www.golos.com.ua/article/270080
  14. В'ятрович: російською нова назва Дніпропетровська пишеться Днипро — Українська правда
  15. «Дніпро» — «Днепр», інакше це буде породжувати безграмотність. Транслітерація назви міста. Архів оригіналу за 20 червень 2016. Процитовано 20 червень 2016. 
  16. http://www.pravda.com.ua/rus/news/2016/09/26/7121851/
  17. http://korrespondent.net/city/dnepropetrovsk/3749982-v-dnepre-poproschalys-s-ubytymy-polytseiskymy
  18. https://dnepr.news/news/institut-ukrainskogo-yazyka-nazvanie-goroda-na-russkom-dnepr-a-ne-dnipro
  19. The climate of Ukraine is changing and more and more begins to resemble a Greek
  20. Rbc.ua. Народные приметы изменения погоды — суеверия или реальность. РБК-Украина (ru). Процитовано 2017-08-16. 
  21. Rivas-Martínez, Salvador (2004). Bioclimatic & Biogeographic Maps of Europe. University of León. Процитовано 1 May 2017. 
  22. NowData – NOAA Online Weather Data. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 20 May, 2018. [недоступне посилання з липень 2019]
  23. http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Dnipropetrovsk/. Процитовано 23 May 2016. 
  24. Січеслав має замінити назву Дніпропетровськ
  25. Лютий 1918 року у Катеринославі
  26. Перейменування по-українськи: 100 років тому Катеринославська губернія стала Січовою землею
  27. Борьба за Советы на Екатеринославщине: сборник воспоминаний и статей. — Днепропетровск: [б. и.], 1927. — 292 с. — Б. ц. Стр 274</nowiki>
  28. ПІВДЕННА УКРАЇНА В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (Катеринославщина)
  29. http://www.calendarium.com.ua/ua/katerinoslav_bulo_pereimenovano_v_dnipropetrovsk_1926
  30. http://ukrtruboprom.dp.ua/dstal.html ООО «Металлургический завод „Днепросталь“»
  31. В Днепропетровске около часа ночи снесли памятник Ленину
  32. Ростислав Мартинюк, Олег Манчура (2017). Дніпро 2014, програма «Особливий погляд». ТОВ «Євразія-медіа». 
  33. СТУПАК, Людмила. Хвилююче місто: у Дніпрі обрали концептуальну ідею бренду міста. ДНІПРОГРАД. dniprograd.org (ua). Процитовано 2019-01-29. 
  34. Динаміка чисельності населення міст України 1897—2014
  35. А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1813—1913) Общая характеристика динамики численности городского населения России за 1811—1913 гг.
  36. Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи. — СПб: тип. Ф. Крайя, 1840
  37. Чисельність наявного міського та сільського населення
  38. Головне управління статистики у Дніпропетровській області. Чисельність населення
  39. Україна втратила ще одне місто-мільйонник // 24 телеканал, 21 вересня 2018
  40. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  41. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Днепропетровск
  42. В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. Архівовано 7 липень 2015 у Wayback Machine.
  43. а б Романцов В. О. — «Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності». Архів оригіналу за 2016-03-06. Процитовано 2015-04-08. 
  44. За період курсування (у 2003 році) «Столичний експрес» № /166 Київ — Дніпропетровськ перевіз понад 67 тисяч пасажирів. 
  45. «Укрзалізниця» з 26 травня 2013 року продовжила маршрут швидкісних експресів Hyundai сполученням Київ — Дніпро до Запоріжжя // Дніпровський міський сайт, 2013-04-25 (рос.)
  46. У Дніпрі презентували унікальні для України тролейбуси з автономним ходом. unian.ua. 4.08.2017. 
  47. Борис Філатов відкрив новий тролейбусний маршрут на житловий масив Сокіл // Дніпровський міський сайт. — 2018. — 8 вересня.
  48. На день міста відкривається тролейбусний рух на ж/м Сонячний. det.dp.ua. 12.09.2019. 
  49. На ж/м «Сонячний» прокладуть контактну мережу і придбають тролейбуси // Дніпровський міський сайт. — 2018. — 19 вересня.
  50. Дніпро є лідером в Україні за кількістю торговельних площ[недоступне посилання з липень 2019]
  51. Банки Дніпра ubanks.com.ua
  52. Рейтинг университетов «ТОП-200 Украина» 2017 года. Освіта.UA (ru-RU). Процитовано 2018-03-01. 
  53. Перелік друкарських видань Дніпра
  54. http://muzmapa.in.ua/dnipro-top/
  55. Ирина Вавилова, Чего стоило Днепропетровску-Екатеринославу оставаться украинским городом
  56. Блаженніший Святослав у Дніпрі освятив храм Святого Миколая Чудотворця
  57. Twinning Cities. © 2008 City of Thessaloniki. Процитовано 4 January 2009. 
  58. Žilina – oficiálne stránky mesta: Partnerské mestá Žiliny (Žilina: Official Partner Cities). © 2008 MaM Multimedia, s.r.o.. Процитовано 4 January 2009. 
  59. Дніпро розірвав побратимські відносини з містами РФ // Українська правда

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати