Відкрити головне меню

Шляхівка — історична назва району Дніпра. Розташована на південному заході правобережжя міста у його Чечелівському районі. З моменту заснування і по сьогодні пролетарський район міста.

ОписРедагувати

Вище Чечелівки на обох схилах Бобиревої балки (інша назва Аптекарська балка, Сухий Яр) розташована Шляхівка.

Центральна «історична» частина колишнього селища розташована внизу у долині Бобиревої балки по вулицях Аптекарська балка й Ізюмська там де вони зустрічаються з Тютюновою вулицею.

На півдні Шляхівка межує з Південним машинобудівним заводом; на півночі з Дніпропетровським агрегатним заводом. На сході вона обмежена багатоповерховою забудовою вулиці Робоча; на північному заході — «сталінськими» будинками району Фрунзе, або проспекту Івана Мазепи, який був забудований на північно-західних околицях Шляхівки. На західній околиці Шляхівки у 1930-их роках розбудоване робітниче селище Крупське у яке проведений трамвайний маршрут № 15 по його головній артерії — проспекту Металургів.

Одна з найпримітніших будівель Шляхівки — Дитячий інтернат № 7, що знаходиться на Тютюновій вулиці. З 2005 по 2013 рр. — це Міський дитячий будинок № 3.

ІсторіяРедагувати

У 18 сторіччя у Бобиревій балці оселився козак Бобир, за призвіськом якого й названа балка.[1]

Перетворення сільського поселення на робітниче поселення трапилос наприкінці XIX сторіччя з будівництвом Катерининської залізниці й Брянського металургійного заводу .

Назва «Шляхівка» походить від прізвища поміщика Шляхівського, який на місті вирубаного лісу, заснував селище під назвою Надєждине. Попри те, що вже через пару років селище перейшло до іншого власника, назва «Шляхівка» збереглася.

Як типовий робітничий район Надєждівка (Шляхівка) брала активну участь у революційному русі. У 1905—1907 роках XX сторіччя у лісі на Шляхівці збиралися робітники Брянського заводу, і не тільки для обговорення таємних планів, а й задля відпочинку. Одним з учасників революційних подій був засновник діївської "Просвіти" Андрій Білицький.

У радянські часи Шляхівку було перейменовано на село Шевченко. Воно увійшло у межі міста у 1930-х роках, зберігши планування вулиць.

У 1930-х роках на північний захід селища Шляхівка спланований й забудований бараками й квартирними домами «соцгороду» сталінської доби у 2-6 поверхів район Фрунзе (Фрунзенський), що наразі більш відомий, як район проспекту Петровського (Івана Мазепи). На західній околиці Шляхівки, теж у 1930-их роках спланований й забудований район Крупське з приватною забудовою за виключенням квартирних двоповерхових будинків вздовж проспекту Металургів. У селищах Фрунзе й Крупське проведена трамвайна лінія маршруту № 8 й згодом № 15.

На сході Шляхівки у 1930-х роках забудовувалась вулиця Робоча, що продовжилася з розбудовою наприкінці 1940-х роках полоненими німцями Дніпропетровського автомобільного заводу.

Після війни, в 1950-х роках — новий етап розвитку селища надало будівництво Дніпропетровського автомобільного заводу на південних околицях Шляхівки й пов'язаним із цим будівництвом стрімким розвитком цієї частини міста.

Стара назва «Шляхівка» збереглась й по-сьогодні, більш того, закріпилася за всією забудовою на схилах Аптекарської балки. Це район зі складним рельєфом і напівпатріархальним колоритом. Забудова тут як правило одноповерхова з доволі низьким розвитком інфраструктури.

Головні вулиціРедагувати

  • Вулиці власне Шляхівки: Аптекарська балка, Ізюмська, Тютюнова, Орловська, Давидова, Амбулаторна, Балістична, узвіз Гірськолижників, Каверіна, Крута, Автозаводська.
  • Вулиці селища Крупське: проспект Металургів, Київська, Добролюбова, Флангова, Білоріченська, Сергія Параджанова, Докучаїва, Демократична, Сумська, Берінга, Ковельська, Проектна, Водительська, Сеченова, Криворізька.
  • Вулиці селища Нове: Київська, Черкаська, Кропивницького, Андрієва, Валявко, Юдина, Тихона Бондарева.
  • Вулиці району проспекту Івана Мазепи (селище Фрунзе): проспект Івана Мазепи, Костя Гордієнка, Кам'янська, Коксова, Волзька, Ногінська, Караваєва, Новоорлівська, Володимира Самодриги, Полковника Горленка, Дунаєвського, Авіаційна, Кутузова, Повітрофлотська, Вахрущєва, Козирева.

ПосиланняРедагувати

  1. Шатров, Михаил (1969). Город на трёх холмах (рос.). Днепропетровск: "Проминь". с. 44.