Відкрити головне меню

Дави́дов Дени́с Васи́льович (16 (27) липня 1784(17840727), Москва — 22 квітня (4 травня) 1839, село Верхня Маза Сизранського повіту Симбірської губернії, нині Радищевського району Ульяновської області Російської Федерації)  — російський поет «Пушкінської плеяди», генерал-лейтенант, партизан. Двоюрідний брат відомого російського генерала Олексія Єрмолова.

Давидов Денис Васильович
Denisdavydov.jpg
Народився 16 (27) липня 1784[1]
Москва, Російська імперія[2]
Помер 22 квітня (4 травня) 1839 (54 роки)
Q4108884?, Q4333267?, Radishchevsky Districtd, Росія
·інсульт
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність поет, автобіограф, письменник, військовослужбовець
Знання мов російська[1]
Учасник Наполеонівські війни, Війна четвертої коаліції, Російсько-шведська війна, Російсько-турецька війна, Франко-російська війна 1812, Війна шостої коаліції, Російсько-перська війна (1826—1828) і Листопадове повстання 1830—1831
Військове звання генерал і генерал-лейтенант
Рід Q4153895?
Діти Julia Denisovna Zasetskayad[3]
Автограф Денис Давыдов автограф.svg
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня
Георгіївська зброя

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині командира Полтавського легкокінного полку бригадира Василя Денисовича Давидова (17471808), що служив під командуванням Олександра Суворова. До 17 років жив в Україні.

1801 року став юнкером у Кавалергардському полку і 1802 року одержав чин корнета. 1804 року «за писання обурливих віршів» в чині ротмістра переведено в Білоруський гусарський полк, що був розквартирований в м.Звенигородка Київської губернії. 1806 року зараховано в Гусарський лейб-гвардії полк. 1807 рік був початком бойового поприща Давидова: його призначили ад'ютантом до князя Багратіона.

Узимку 1808 року в складі російської армії, що діяла у Фінляндії, пройшов разом з Кульневим до Улеаборгу, зайняв з козаками острів Карлое і, повернувшись до авангарду, відступив по льоду Ботнічної затоки.

Під час франко-російської війни 1812 року Денис Давидов служив підполковником Охтирського гусарського полку, утвореного з розформованого в 1765 році Охтирського слобідського козацького полку, був одним із організаторів та активним учасником партизанського руху. За кілька днів до Бородінської битви Давидов запропонував Багратіону ідею створення партизанського летючого загону. Загін був створений із гусарів та драгунів, але за весь час існування не приймав участь у жодної серьозної операції, лише грабув відсталі французські обози та селян навколишніх поселень.

1814 року Давидов командував Охтирським гусарським полком, знаходився при армії прусського фельдмаршала Блюхера. За заслуги йому присвоїли чин генерал-майора. 1826 року брав участь в Російсько-перській війні, а 1831 року на чолі драгунського полку — у придушенні Листопадового повстання, за що отримав чин генерал-лейтенанта.

Був членом товариства «Арзамас», співпрацював у журналі «Современник». Добре пиячив.

ТворчістьРедагувати

Денис Давидов був авторм байок, сатиричних віршів, елегій, які увійшли до збірки 1832 року «Вірші». Відомий як співець гусарського братства й хоробрості. Лірична поезія Давидова відзначається багатством ритміки та мелодики вірша, часто має романсовий характер.

ЛітератураРедагувати

  • Кривошапова С. А. Давидов Денис Васильович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 5—6.
  • Наталія Загорська про Дєніса Давидова, Міхаїла Булґакова, Алєксандра Купріна, Норґейта Тенцинґа, Марію Каллас / Н. Загорська; переклад з російської Л. Кононович. — Київ : Грані-Т, 2008. — 125 с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-4651-73-5
  • Бурій В. Ротмистр Денис Давидов і наш край / Валерій Бурій // Місто робітниче : Ватутінська міська громадсько-політична газета. - 2004. - 30 липня.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати