Гирло
кінець річки, місце де вона впадає в інший водний об'єкт
Ги́рло (заст. укр. гірло[1])[2], рідко у́стя[3] — місце впадіння річки в озеро, водосховище, море або в іншу річку.
Розрізняють такі види гирл:
- просте гирло
- дельта (розгалужене на рукави та протоки)
- естуарій (лійкоподібне розширене пониззя)
- лиманне (затоплена річкова долина, що перетворилася на мілку затоку)
- сліпе (коли річка губиться в пісках чи болотах)
- висяче (характерне для річок із меншою, ніж у головної річки, інтенсивністю глибинної ерозії).
Для річок України властиві переважно прості гирла, частково — лиманні (Південний Буг, Дніпро, Дністер, Молочна), Дунай — дельта.
Див. також
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гирло
Примітки
ред.- ↑ Гірло // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Гирло // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Устя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Посилання
ред.- Гирло річки // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 49.
- гирло (грьло, гьірло) // Українські краєвиди XVI—XVIII ст. Слово — текст — словник / Ганна Дидик-Меуш, Олена Слободзяник. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2015. — С. 64. — ISBN 978-966-02-7639-0.
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |