Гирло
кінець річки, місце де вона впадає в інший водний об'єкт
Ги́рло (заст. гірло[1]), рідко устя — місце впадіння річки в озеро, водосховище, море або в іншу річку.
Розрізняють такі види гирл:
- просте гирло
- дельта (розгалужене на рукави та протоки)
- естуарій (лійкоподібне розширене пониззя)
- лиманне (затоплена річкова долина, що перетворилася на мілку затоку)
- сліпе (коли річка губиться в пісках чи болотах)
- висяче (характерне для річок із меншою, ніж у головної річки, інтенсивністю глибинної ерозії).
Для річок України властиві переважно прості гирла, частково — лиманні (Південний Буг, Дніпро, Дністер, Молочна).
Див. такожРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гирло |
ПриміткиРедагувати
- ↑ Гірло // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
ДжерелаРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |